Чи підштовхують Україну до переговорів із Росією?
Ставлення до Путіна фундаментально змінюється. Але Путін вже сам не зміниться, його можна тільки перемогти
15 листопада директор ЦРУ Вільям Бернс перебував у Києві. Приїзд відбувся після його зустрічі з головою Служби зовнішньої розвідки РФ Сергієм Наришкіним. Я абсолютно впевнений, що про нас вони говорили. Вони говорили в контексті уникнення ескалації. Вони обговорювали ситуацію навколо України. І, звичайно, як кажуть, це питання термінології. Це не є формальні переговори між США і Росією, як це назвав, наприклад, генсек ООН Антоніу Гутерреш, який зараз, до речі, як на мене, грає разом з усіма об'єднаними націями тотально імпотентну роль.
Бернса вибрали як один з ключових каналів комунікації. Я впевнений, що Наришкін з російського боку не є основним каналом, оскільки там є інші, які ухвалюють ключові рішення. Це поки що говорить про ставку президента США Джо Байдена (який поважає Бернса) і американської адміністрації на можливість в якийсь момент досягти хоча б тимчасової домовленості з російським режимом.
Це не означає, що хтось там на нас тисне з переговорами. Хоча в якийсь момент це з боку Заходу може виникнути. Не виключаю, що те, що відбулося 15 листопада в Польщі, для частини Заходу стане саме таким сигналом.
Звичайно, ми маємо розуміти, що американці по різних каналах розмовляють з Росією. В цих контактах нічого поганого немає. Важливо, щоб ми були не просто в курсі цих контактів, щоб нас не просто ставили до відома, а щоб ми були драйвером для цих контактів, щоб ми спільно формували позицію і стратегію. Це для мене критично.
Дуже важливо зрозуміти, що не західний світ теж не хоче цієї війни
А в тому, що Бернс розмовляє з Наришкіним чи ще з ким завгодно, я жодної «зради» не бачу.
Виступ Марка Міллі, голови об'єднаного комітету начальників штабів США я зрозумів так: найближчим часом може з’явитися вікно, коли потрібно подумати про поновлення переговорів. Він не сказав про умови, він не сказав, до яких цілей ми маємо прагнути, чого обов’язково досягти, чого не обов’язково. І він казав це як військовий.
Я в цьому, звичайно, бачу сигнал, але фундаментальної проблеми не бачу.
Потрібно бути чесними і сказати, що значна частина Заходу (не весь Захід) не готова піти на нову ескалацію з тим, щоб отримати остаточну перемогу над російським режимом як таким, тобто перезавантажити його. Вони говорять про те, що Україна аж ніяк не може програти, і це дуже правильно.
А от потім починаються різні дискусії — а що таке перемогти Путіна? І от тут консенсусу очевидного на Заході поки що немає. І є великий страх перед тим, що цей режим почне сипатися зі своїми гіперзвуковими ракетами, ядерними зарядами і багато ще чим.
Крім того, на жаль, немає стратегії, а що робити далі з цією Росією? Іноді це називається депутінізація. Мені це не подобається. Це ж не про Путіна, а те, що в нас називається дерашизація, умовно назовем.
А хто це буде робити? Російська ліберальна опозиція? Це у нас з вами викличе посмішку, напевно, не дуже радісну.
І от на ці всі питання у Заходу поки що немає відповідей. І це також частина логіки Заходу. Одночасно вони розуміють, що запровадження обмеження ціни на нафту — це ще один важіль, який може нас зараз поставити в сильну позицію на переговорах з Росією. І весь цей комплекс факторів вони розглядають як можливість в якийсь момент знову почати розмову.
Дуже важливо зрозуміти, що не західний світ теж не хоче цієї війни. Там нас не обов’язково всі підтримують, але прекрасно розуміють, що сьогоднішній бардак на енергетичних і продовольчих ринках — це все викликано російською агресією проти нас. І вони прекрасно розуміють, що Путін, який вбив собі в голову на рівні підсвідомості необхідність контролювати або знищувати Україну, не виграє.
Тобто тепер всім, хто слідкує за нашою війною, зрозуміло, що жодної конвенційної перемоги Росії не буде. І навіть люди, які намагалися вигороджувати Путіна (я знаю, в Африці, наприклад) зараз дивляться на ці обстріли і кажуть: «Тепер же ми розуміємо, що це насправді злочини проти людяності». Тобто про геноцид вони там не кажуть, а про злочини проти людяності. Так, не публічно, але вже кажуть.
І це означає, що ставлення до Путіна фундаментально змінюється. Але Путін вже сам не зміниться, його можна тільки перемогти. Якимось чином з майбутньою Росією (ми не знаємо, якою вона буде, чи вона взагалі буде, ми теж не знаємо) доведеться домовлятися. Але я вважаю, що ця домовленість ніколи не буде мати форми якоїсь мирної угоди. Вона може бути про припинення вогню, про якісь перемир’я, про якісь тимчасові речі. З Путіним домовитися про мир неможливо.
Це не означає, що з цим режимом неможливо говорити. Але говорити тільки і виключно з сильної позиції і разом з Заходом. Це фундаментальне, як це можна робити. І сьогодні всім уже зрозуміло, що умов для такої розмови поки що немає.
Можливо, в майбутньому, як каже Міллі, вони і виникнуть. Але для цього має скластися абсолютно інша ситуація — і військова, і політична.
А ці злочини проти людяності Путіну ще повернуться бумерангом. Я абсолютно в цьому впевнений.
Повне інтерв'ю з Павлом Клімкіним читайте тут
Приєднуйтесь до нашого телеграм-каналу Погляди НВ
