Це змусить Росію закінчити війну
Андрій Мельник виступив у рамках зустрічі-дискусії NV Україна та Світ попереду 2023 (Фото:Наталя Кравчук/NV)
Це питання складне насправді, але і просте водночас, з нашого погляду
Матеріал записано в рамах зустрічі-дискусії NV Україна і Світ попереду 2023
Що може змусити керівництво Російської Федерації ухвалити рішення про те, що краще закінчити війну? Це питання складне насправді, але і просте водночас, з нашого погляду. Бо єдине, що може їх змусити припинити цю війну і відкликати свої війська, — це максимально потужна підтримка з боку Заходу. Наші партнери врешті, після 11 місяців цієї війни починають розуміти, що ця допомога не може бути, як салямі, нарізаєш потрошку і потім чекаєш. Це має бути допомога всім, що є в наявності.
Є, звичайно, внутрішні російські фактори, дещо ми розуміємо, дещо не бачимо, не все відчуваємо. Деякі вважають, що взагалі там, навіть президент Зеленський сказав, що ми не впевнені, чи живий Путін. Тому я думаю, за цих умов, в яких ми зараз живемо, коли бачимо, що «вагнерівці» здобувають додаткову вагу після цієї, як на мене, піррової перемоги під Соледаром, це буде єдиною відповіддю.
Китайський фактор був визначальним, і роль його зростатиме. Це є очевидним не тільки для нас, а і для наших союзників, партнерів, і не тільки для Сполучених Штатів, у Європі теж зараз роль Китаю переосмислюється, після цієї війни. Якщо чесно, тут у мене менше оптимізму, я не впевнений, що роль Китаю чи позиція керівництва стає більш для нас прийнятною чи позитивною. Фактом є те, що вона не стала гіршою. Це теж не маловажливо, бо були різні прогнози.
Як на мене, зараз ще триває процес рішення у Пекіні, як себе позиціонувати стосовно Росії. Назвати його якимось таким нейтралітетом, напевно, теж не можна, бо ви ж розумієте і знаєте, якою є позиція Китаю в ООН під час голосування резолюцій, які є для нас надважливими, про нашу територіальну цілісність та суверенітет. Тут, звичайно, позиція є такою, якою вона є. Чи можуть бути відносини стратегічними? Я не впевнений, але нам однозначно потрібно будувати справжню нову стратегію, вже воєнну стратегію взаємин із офіційним Пекіном. Бо зараз ці відносини перебувають у не те щоб у підвішеному стані, але у стані переосмислення.
Я бсолютно спокійно дивлюся на день, коли вся Україна буде звільнена, включаючи Крим
Тут буде важливою роль наших головних союзників. Американці, ви знаєте, мають свій підхід, але так само буде важливою роль тієї ж Німеччини та Євросоюзу. Бо до останнього часу, та зрештою і досі фактор Китаю сприймається лише через економічну призму. Китай був і залишається найбільшим партнером, причому як Сполучених Штатів Америки, так і Європи, для багатьох ця позиція була і залишається вигідною, отримують дешевші товари і таким чином це всіх влаштовувало.
Зараз, принаймні такий мій особистий досвід із Німеччини, я відчуваю, що німці починають серйозно замислюватися, чи це нормально, якщо нічого не буде змінено в відносинах саме на політичному рівні. Адже до цього, пам’ятаєте, канцлер Меркель фактично щороку їздила з візитами впродовж своєї каденції і політично воно все подавалося німецькому суспільству, європейському, як абсолютно мирний процес, від якого обидві сторони лише виграють, де не існує жодних ризиків. ця війна цю істину поставила під сумнів.
Чи існує довгострокова формула безпеки для України поза межами НАТО? Це дуже важливе питання, бо, як ви знаєте, над ним тривалий час працювала ціла група експертів, так звана група Єрмака-Макфола, де були залучені справді провідні голови з багатьох країн, зокрема з Німеччини. У принципі є певний результат цієї праці і творчість полягала якраз у тому, аби зрозуміти, чи є якісь інші, альтернативні механізми гарантування.
У мене таке відчуття, що самі ж члени цієї групи дійшли висновку, що краще, ніж п’ята стаття договору про НАТО, ніхто досі не придумав. Бо будь-які односторонні гарантії, які могли бути надані чи Сполученими Штатами, чи Німеччиною, чи іншими ядерними державами, все одно це де-факто було би те, що передбачає НАТівський договір де-юре. Я особисто теж, якщо чесно, якоїсь справжньої та дієвої альтернативи, ніж вступ України до НАТО, не бачу.
На жаль чи на щастя, але цей трек залишається. У нас тут є складнощі, навіть із нашими партнерами, з якими ми ведемо такий дуже непростий діалог, із тими ж американцями, які нас найбільше підтримують у військовому плані, але стосовно членства в НАТО тут ще є над чим працювати. Та я переконаний, це можливо, я думаю, що ми зможемо довести нинішній адміністрації у Штатах, що цей крок є безальтернативним.
Танкова коаліція, яку ми запропонували ще у жовтні, зараз, слава Богу, вже набирає обрисів, адже у країнах ЄС є понад дві тисячі танків Леопард 2 чи 1 на озброєнні. Якщо кожна держава віддасть хоча би невеличку частку, то ми могли би сформувати вже таке бойове крило. 200−300 танків були би, навіть на думку наших військових, уже достатнім чинником для того, аби справді планувати весняний контрнаступ.
Політичний тиск, який нам удалося створити на теперішній уряд Німеччини, якщо хочете — особисто на пана Шольца, на сьогодні є великим і потужним. Я мав досвід праці, починаючи з першого дня війни до середини жовтня, ці рішення ухвалювалися, на жаль, майже всі лише під тиском, який ми намагалися створити. І так чи інакше уряд ухвалював ті рішення, на які ми сподівалися. Чому пан Шольц так себе поводив? Ніхто не має пояснень. Там уже різні якісь конспірологічні теорії самі німці придумують, що Путін його десь налякав не тільки ядерною війною, а якимись актами помсти на території Німеччини, ракетними ударами, чим завгодно. Там про це невідомо, але самі німці настільки шоковані цією позицією блокування, очевидно, що знайти логічне, раціональне пояснення цьому не може ніхто.
Як можна реінтегрувати людей на окупованих частинах Донбасу в Україну? Вони вже понад вісім років під впливом російської пропаганди, багато з них воювали проти українців. Це не буде, напевно, просте завдання, бо складно жити під цим пресом, тиском пропаганди, фактично майже ціле покоління вже зростає в цих умовах, починаючи з 2014 року. Але щодо того, чи це буде болісний процес, чи ні, то я в цьому сенсі є оптимістом. Оскільки ми маємо досвід інших держав, та ж Німеччина, яка була розділена, звичайно, це була інша ситуація, але з 1945 по 1989 минуло 44 роки і там (повірте мені, я трошки провів часу в цій державі) досі відчувається цей вплив. Досі багато людей мають якесь романтичне бачення того, що відбувалося тоді, але все можливо.
Якщо коротко, то я абсолютно спокійно дивлюся на день, коли вся Україна буде звільнена, включаючи Крим. Ми бачили, як звільнялися території, які були понад пів року під окупацією і картинки говорять самі за себе. Тому я думаю, що це буде дуже швидко, ті, хто не захочуть там жити, вони або вже поїхали, або поїдуть. А переважна більшість наших співвітчизників однозначно залишиться.
Повну відеоверсію зустрічі-дискусії NV Україна і Світ попереду 2023 дивіться тут:
