Дивитися не можна ігнорувати

22 коментувати
Скандальна стрічка Волинь режисера Войцеха Смажовськи — це дві години "польської правди" про події 1943 року, в якій поляки — жертви, а українці — вбивці

Трохи шкода, що соціологи не проводили зондаж громадської думки в Україні на тему: "Що ви знаєте про події на Волині влітку 1943 року?" Проблема в тому, що кожен поляк відповість на це питання. А представники певних категорій — вихідці з так званих кресів, прихильники Качинського, Кукіза і тих хлопців, які ще правіше,— тим більше.

Жити в Польщі і не знати, що таке Волинь-43, не можна. Принаймні, в останні роки точно. Жити в Україні і не знати, що таке Волинь-43, можна. Безтурботно і просто жити, не відаючи про дев'ятий вал із болю втрат, ксенофобію, політиканство та багато іншому, що в сумі визначає ставлення наших сусідів до цієї проблеми.

Про катастрофу поляків на українських землях у нас не знімають кіно, рідко пишуть популярні тижневики, не дебатують інтелектуали і політики. Навіть складно собі уявити в наших медіа ту кількість публікацій, що звалилося зараз на голови польських обивателів. Всі ключові газети і журнали країни, розмовні радіостанції і телемовники не залишилися осторонь. Ось лише деякі заголовки преси, яку я купив у Варшаві за два дні: "Хотіли нас всіх вбити" (тижневик Do Rzeczy), "Як наростала гроза" (журнал Polityka), "Любов, ненависть і злочин" (спеціалізований місячник Кіно), "Волинь. Дім злий" і "Бандера — вбивця чи герой?" (обидва — Newsweek Historia, тут у першому заголовку відсилання до попереднього кривавого блокбастеру режисера Смажовськи).

Найганебніша вигадка режисера — це сцена освячення в церкві знарядь вбивства

Фільм Волинь Войцеха Смажовськи вийшов в прокат на піку інтересу до теми, підігрітою рішенням сейму про визнання подій на Волині та Галичині в 1943-1944 роках геноцидом. За перші три дні касові збори склали $1,246 млн. На півмільйона більше, ніж за той же час зібрала найближча голлівудська стрічка. І це не кінець, а лише початок — стрічку побачать у всіх країнах світу, де традиційно проживають поляки (Сполучені Штати, Канада, Велика Британія, Франція, Німеччина).

Теоретично фільм могли побачити і обрані українці. Польський інститут — урядова установа, що займається просуванням країни та її культури на зовнішній арені, запросив політиків, журналістів та істориків на закритий сеанс до кінотеатру Київ. Планувалося, що в поданні і дискусії візьме участь і режисер Смажовски. Але в останній момент українську прем'єру скасували. Організатори заявили, що переносять подію з міркувань безпеки. Що теж не додає нам плюсів в заочній полеміці. "Якщо держава нездатна забезпечити безпеку учасників презентації фільму, то чи може воно бути партнером по будівництву європейського дому і адекватно оцінювати трагічні події, що послужили канвою для сценарію фільму?" — припускаю, що саме так міг подумати не одна людина в Польщі, прочитавши про зрив презентації.

Я подивився Волинь. У Варшаві, майже заповненому молодими людьми залі кінотеатру Місяць. Я не кінокритиком, тому не зможу дати розгорнутий професійний аналіз прийомів режисера, якості сценарію, операторської роботи. Очима звичайного глядача — фільм не вразив. Репутація "польського Тарантіно" пана Смажовськи — комплімент за минулі успіхи. Все дуже передбачувано і просто. Драматургія майже відсутня. Лінія хронологічна, не переривається. Інших ліній немає зовсім. А що є? Дві години "польської правди". Від ідилічного життя в 1930‑х, де поляки, українці та євреї живуть разом, разом працюють і разом випивають на весіллях, і до власне війни. Де поляки — головні жертви. А українці — найголовніші вбивці.

Трагедія десятків тисяч поляків Волині, загиблих у роки війни в результаті етнічної чистки, показана на прикладі одного села. Прийом не новий, але можливий. Інша річ, що ситуації, які виникають при цьому, іноді безглузді, іноді образливі. Найганебніша вигадка режисера — це сцена освячення в церкві знарядь вбивства — сокир, молотків, кіс, серпів. При цьому священик відіграє роль погромника-підбурювача, котрий направляє відморозків на вбивство. Нюанс помітять не всі, але він закладений паном Смажовськи свідомо: церква, де відбувається це, невідоме історії Другої світової дійство, греко-католицька. На Волині! Де грекокатоликів практично не було.

Роль підбурювачів і вбивць, таким чином, переноситься на галичан. Якщо на початку фільму хтось "зі Львова" пропонує випити горілки за здоров'я фюрера Адольфа Гітлера, а в кінці представник ГКЦ освячує знаряддя розправи над мирними людьми — значить, це комусь потрібно. Зрозуміти б — кому. Полякам і українцям, які хочуть осмислити катастрофу Волині,— точно ні.

Колонка опублікована в журналі Новое Время від 21 жовтня 2016 року. Републікування повної версії тексту заборонено

Більше точок зору тут


Читайте термінові новини та найцікавіші історії у Viber та Telegram Нового Времени.
ПІДПИШІТЬСЯ НА РОЗСИЛКУ ПОГЛЯДIВ   Погляди   ТА ЧИТАЙТЕ ТЕКСТИ ОБРАНИХ АВТОРІВ КОЖНОГО ВЕЧОРА О 21:00
     
Вахтанг Кіпіані
Вахтанг Кіпіані

Головний редактор проекту Історична правда

Якщо ви знайшли помилку в тексті, виділіть її курсором та натисніть Ctrl+Enter

Коментарі

1000

Правила коментування
Показати більше коментарів
Якщо Ви бажаєте вести свій блог на сайті Новое время, напишіть, будь ласка, листа за адресою: nv-opinion@nv.ua

Погляди ТОП-10

Читайте на НВ style

Останні новини

опитування

Погода
Погода в Киеве

влажность:

давление:

ветер:

Усі матеріали розділу Погляди є особистою думкою користувачів сайту, які визначені як автори опублікованих матеріалів. Усі матеріали згаданого розділу публікуються від імені відповідного автора, їх зміст, погляди, думки не означають згоди Редакції сайту з ними або, що Редакція поділяє і підтримує таку думку. Відповідальність за дотримання законодавства в матеріалах розділу Думки несуть автори матеріалів самостійно.