Кінець медового місяця Путіна і Трампа
З приходом генерала Герберта Макмастера в Раду з національної безпеки США, одним з ключових пріоритетів адміністрації Дональда Трампа має стати повний перегляд політики щодо Росії, яку потрібно прийняти на рівні самої Ради, а також Пентагону і Держдепартаменту.
Москва знову зайняла позицію часів Холодної війни. Останнім часом РФ загострила бойові дії на окупованому Донбасі, розгорнула нові крилаті ракети далекого радіусу дії, порушивши тим самим Договір про ліквідацію ракет середньої і меншої дальності 1987 року, в черговий раз зробила небезпечні обльоти американських військових кораблів у Чорному морі і відправила шпигунський корабель до берегів США для стеження за військово-морськими об'єктами. Надії на швидку розрядку у відносинах зі сполученими Штатами не виправдалися, і Кремль повернувся до звичної для себе поведінки часів Холодної війни.
Контрольовані державою російські телеканали отримали вказівку різко скоротити згадки про Трампа і не відгукуватися про нього схвально. Здається, медовий місяць Путіна і Трампа підійшов до кінця.
Це підтверджують і висловлювання американських лідерів на Мюнхенській конференції з безпеки, які вселили впевненість американським союзникам і змусили нервувати росіян. Віце-президент Майк Пенс пообіцяв залучити Росію до відповідальності за використання сил в Україні, зазначивши, що Москва має дотримуватися умови других Мінських угод.
Найбільше Росія хоче, щоб до неї ставилися як до рівної14 лютого прес-секретар Білого дому Шон Спайсер заявив, що Трамп очікує від російської влади повернення окупованого і анексованого ними Криму Україні.
Важливо також, що Пенс зустрівся в Мюнхені з лідерами трьох балтійських країн, а також лідерами України і Туреччини. Меседж Пенса про важливу роль НАТО прозвучав голосно і чітко. У Мюнхені був і міністр оборони США генерал Джон Меттіс, який зазначив: «Трансатлантичний союз залишається нашим найсильнішим оплотом проти нестабільності і насильства». Крім того, він закликав європейців повною мірою розділити тягар спільної системи оборони – в цьому Трамп непохитний, і правильно робить.
Держсекретар Рекс Тіллерсон поспілкувався з російським колегою Сергієм Лавровим у Бонні в рамках зустрічі міністрів закордонних справ Великої двадцятки. «У тих моментах, де наші інтереси не збігаються, Сполучені Штати будуть відстоювати інтереси і цінності свої і своїх союзників», – заявив Тіллерсон.
Сенатор Джон Маккейн, впливовий голова Комітету Палати представників США зі збройних сил, виголосив у Мюнхені стратегічну промову. Він закликав Захід не здаватися, але запастися волею для відстоювання цінностей свободи і демократії. «Це боротьба не тільки матеріальна, а й моральна», – додав Маккейн, підкресливши, що його думку поділяють Пенс, Меттіс і генерал Джон Келлі, присутні на конференції.
Що зробить Москва? Найпевніше, повернеться до антиамериканської позиції, яка встановилася після провалу плану Барака Обами щодо перезавантаження американо-російських відносин. Можливо, вона розширить війну в Україні, можливо, буде провокувати Штати, що зі свого боку, може призвести до нарощування військового потенціалу Східної Європи і загострення ядерної гонки озброєнь.
Вона може спробувати повернутися на свої військово-морські бази у В'єтнамі та на Кубі, відновити тим самим позиції часів Холодної війни.
Цілком імовірно, що Москва і далі буде розправлятися з інакодумцями всередині країни, як у випадку з відстороненням від участі у президентській гонці опозиційного політика Олексія Навального, якому дали п'ять років позбавлення волі умовно за сумнівну справу.
Крім того, Москва, напевно, вирішить зміцнити зв'язки з Іраном, чий повітряний простір вже використовує для обстрілу Сирії. Росія зацікавлена у подальшому обмеженні видобутку нафти країнами ОПЕК, оскільки це підвищить ціни на «чорне золото». Тегеран і Каракас будуть схильні слідувати вказівкам Москви. Іран і Венесуела є країнами-засновниками ОПЕК, які через свій поганий економічний стан ратують за підвищення цін на нафту – у цьому їх цілі з Москвою збігаються.
Кремль, напевно, подивиться в бік головного противника Трампа, Китаю, очікуючи на взаємність з боку Пекіна. (Це передбачає високий ступінь військово-політичного співробітництва між Москвою і Пекіном у Центральній Азії). Проте Китай, можливо, більше зацікавлений у торгівлі зі Сполученими Штатами. Пекін припиняє імпорт північнокорейського вугілля, посилаючи тим самим Вашингтону сигнал, що така угода йому може бути цікавою. Залишилося зрозуміти, чи захоче співпрацювати Росія.
Вдала угода може служити і американським, і російським інтересам. Трамп зазначав, що Росія зацікавлена в боротьбі проти тероризму, співпраці з контролю над озброєннями, а також спільній боротьбі проти Ісламської держави. Але найбільше Росія хоче, щоб до неї ставилися як до рівної – незважаючи на ВВП розміром у $1,33 трлн, що в 14 разів менше, ніж у Сполучених Штатів. Обмеження ядерних арсеналів на руку Росії, особливо з урахуванням ситуації в російській економіці. Тож адміністрації Трампа не варто знімати санкції з Росії, якщо тільки вона не пообіцяє щось серйозне натомість.
Медовий місяць Трампа і Путіна закінчився ще до того, як почався. Однак, Кремль все ще може протягнути руку Білому дому. Але при цьому треба чесно визнати: Росії це потрібно більше, ніж Сполученим Штатам і Заходу.
Переклад НВ
Новое Время володіє ексклюзивним правом на переклад і публікацію колонок Аріеля Коена. Републікування повної версії тексту заборонене.
Оригінал опублікований на Atlantic Council
Більше поглядів тут
