16 серпня 2018, четвер

За одним гральним столом з Путіним

8 коментувати

США дуже сильно пощастить, якщо на момент виходу Трампа з гри, у них залишиться хоча б дрібка глобальної довіри

На зустрічі з президентом США Дональдом Трампом у Гельсінкі російський президент Володимир Путін довів свою майстерність у переговорах, яку відточив ще у 80-х як радянський спецслужбовець у Східній Німеччині. Трамп принишк під безпристрасним, натренованим поглядом кегебіста.

Після зустрічі Трамп заявив, що вірить у ту впевненість, з якою Путін говорив, що у Росії не було причин втручатись у президентські вибори США-2016. Ця заява, яка суперечить даним розвідки США, була швидко засуджена багатьма керівниками спецслужб США, демократами і навіть деякими республіканцями. Пол Райан, спікер від Республіканської партії у Палаті представників, сказав, що Трамп «мусить збагнути, що Росія нам не союзник». Інші пішли так далеко, що навіть назвали поведінку Трампа «зрадою».

Трамп, як зазвичай, швидко позадкував та заявив, що він неправильно застосував «подвійне заперечення». «Речення мало звучати так: «Я не бачу жодних причин, чому це має бути не Росія», – запевняв він. Та згодом, у характерній для нього манері, Трамп трохи виправився: «Це також можуть бути й інші люди. Є багато підозрюваних». Зараз же Трамп говорить, що якщо Росія втрутиться у вибори знову, то зробить це на підтримку демократів.

Посилення істерії щодо Росії також становить серйозну загрозу

Всі ці перескакування відновили віру в те, що Путін щось має на Трампа – і здається, що таке припущення подобається російському президенту. У Гельсінкі Путін підтвердив, що прагнув перемоги Трампа – з розрахунком на те, щоб створити враження, що він нібито погоджується зі звинуваченнями у змові штабу Трампа з Кремлем. Враховуючи ті вигоди, які Росія мала зі створеного Трампом хаосу, Путін вирішив підливати масло у вогонь ще енергійніше.

Звичайно ж, протягом довгої та складної історії відносин між США та Росією, кожна з країн втручались у внутрішні справи одна одної. У часи Холодної війни совєти спонсорували Комуністичну партію США.

Коли СРСР розвалився у 1991 році, американці серйозно долучились до перехідного процесу, зробивши свій вклад у еру хаотичного капіталізму Бориса Єльцина. Насправді частково саме ті прозахідні реформи, які принесли більше шкоди ніж користі, допомогли Путіну прийти до влади у 2000 році. Росіяни хотіли лідера, який би не надто сильно прислухався до американських порад.

І зараз це Путін, який втручався в американську політику не лише для того, щоб вплинути на результати виборів, але й на самого Трампа після них. Стверджуючи, що його спроби налагодити відносини з Росією – це в національних інтересах США, відразу ж після зустрічі в Гельсінкі Трамп запросив Путіна найближчим часом відвідати Білий дім. І Путін відповів взаємністю – запросив Трампа до Кремля.

Але ентузіазм Трампа (і бажання дати відсіч критикам) не свідчить про справжню прозорість взаємовигідної співпраці, як це було у 1959-му, коли Дуайт Ейзенхауер запросив Микиту Хрущова відвідати США, чи у 1986-му, коли Михайло Горбачов і Рональд Рейган зустрілися в Рейк’явіку. Натомість дії Трампа виглядають як плазування та жага позлити топ-політиків США. Для багатьох керівників спецслужб США очевидний вплив Путіна на Трампа становить екзистенційну загрозу для американської демократії – таку ж саму, яку становив і СРСР на піку Холодної війни.

Та посилення істерії щодо Росії також становить серйозну загрозу, позаяк нейтралізує зовнішню політику США так, що в результаті Путін може отримати глобальний вплив, якого так прагне – і заради якого із задоволенням вступає у великі азартні ігри. Він зайшов у Грузію у 2008-му, анексував Крим у 2014-му, втрутився у Сирійську громадянську війну на підтримку свого союзника Башара Асада. Брудне втручання у американські вибори з тим, щоб послабити Гілларі Клінтон, жорсткого критика Кремля, відмінно вписується у цей сценарій.

Приймімо це: Путін водить за ніс Трампа та США. І враховуючи те, що деякі ставки російського президента мали перемінний успіх, загальний рахунок показує, що нині Росія є серйозним гравцем. Тож впевнений у тому, що йому зійде з рук фактично все, Путін продовжує підвищувати ставки.

Тим не менш саме аномальне – та все більш мерзенне – президентство Трампа становить собою велику глобальну загрозу, не в останню чергу надаючи Путіну більше можливостей для участі в авантюрах, а також деградації всієї американської влади. Торговельна війна Трампа, яка націлена навіть на найближчих союзників Америки, і є приводом, який може спонукати все більше країн іти на зближення з Росією.

Німеччина – яку Трамп з серйозним лицем назвав «заручницею росіян» –  зреагувала на його дії, у тому числі на позицію президента США щодо газопроводу Північного потоку-2, який з’єднає Росію та Німеччину. Канцлер Ангела Меркель спокійно сказала, що «ми ведемо незалежну політику та можемо приймати незалежні рішення». Так само і Китай, основна мішень торговельної війни Трампа, зараз погоджується з планом Росії приймати аналогічні заходи у відповідь на оголошене розгортання американських протиракетних систем у Японії та Південній Кореї. 

Кажуть, що коли досвідченого радянського політика Андрія Громико запитали, чому Микиту Хрущова усунули від влади, той пожартував: «Хрущов був настільки нерозсудливим гравцем, що ми ризикували залишитись без Москви». Зрештою, Громико мав можливість відчути на собі імпульсивний стиль гри Хрущова у 1962 році під час Кубинської ракетної кризи, коли займав посаду міністра іноземних справ (хоча ця ставка і окупилась, оскільки США зобов’язались не здійснювати вторгнення в Кубу).

Сьогодні найбільшою проблемою є нерозсудливий гравець, який засідає у Білому домі. Будучи невдахою ще покоління тому, коли він ризикував грошима інших людей в гральному бізнесі, сьогодні Трамп ставить на кін куди більш цінний актив. США дуже сильно пощастить, якщо на момент виходу Трампа з гри, у них залишиться хоча б дрібка глобальної довіри.

Переклад НВ

Новое Время володіє ексклюзивним правом на переклад і публікацію колонок Ніни Хрущової. Републікація повної версії тексту заборонена.

Copyright: Project Syndicate, 2018 

Оригінал

Приєднуйтесь до нашого телеграм-каналу Мнения Нового Времени

Хочете знати не тільки новини, а й що за ними криється?

Читайте журнал Новое Время онлайн.
Передплатіть зараз

Читайте 3 місяці за 59 грн

Читайте термінові новини та найцікавіші історії у Viber та Telegram Нового Времени.
ПІДПИШІТЬСЯ НА РОЗСИЛКУ ПОГЛЯДIВ   Погляди   ТА ЧИТАЙТЕ ТЕКСТИ ОБРАНИХ АВТОРІВ КОЖНОГО ВЕЧОРА О 21:00
     
Ніна Хрущова
Ніна Хрущова

Праонука Микити Хрущова, декан факультету Міжнародні відносини університету New School в Нью-Йорку, старший науковий співробітник Інституту світової політики, керівник проекту Росія

Коментарі

1000

Правила коментування
Показати більше коментарів
Якщо Ви бажаєте вести свій блог на сайті Новое время, напишіть, будь ласка, листа за адресою: nv-opinion@nv.ua

Погляди ТОП-10

Читайте на НВ style

Останні новини

опитування

Погода
Погода в Киеве

влажность:

давление:

ветер:

Усі матеріали розділу Погляди є особистою думкою користувачів сайту, які визначені як автори опублікованих матеріалів. Усі матеріали згаданого розділу публікуються від імені відповідного автора, їх зміст, погляди, думки не означають згоди Редакції сайту з ними або, що Редакція поділяє і підтримує таку думку. Відповідальність за дотримання законодавства в матеріалах розділу Думки несуть автори матеріалів самостійно.