Заради світлого майбутнього

5 коментувати

Адепт імперії частіше за все не хоче визнавати, що крах Радянського Союзу був неминучий через неефективність економічної моделі

Дві речі відрізняють сучасного адепта Кремля. Це віра в занепад заходу і російський розквіт, – пише Павло Казарін для Крим.Реалії.

Заходу пророкують мігрантські бунти. Економічний крах. Ісламський фундаменталізм. Євросоюзу обіцяють розпад. США – китайську експансію. Демократії та лібералізму – кризу і виродження.

І навпаки. У свідомості адепта Кремля на руїнах старого Вавилона виросте новий Рим, який сьогодні лише накопичує сили для фінального ривка. А тому «треба лише трохи потерпіти».

Обидві позиції такі ж в тому, що звернені до прийдешнього. Дню сьогоднішньому в них немає місця. Він – лише плацдарм для світлого майбутнього, в якому одних чекає нагорода, а інших розплата.

Причому обидві формули так чи інакше пов'язані з Радянським Союзом. Вони прямо звідти – з епохи п'ятирічок і Держплану, гонки озброєнь і холодної війни. Побутова ідея СРСР – це вічне надзусилля заради світлого завтра. І цю ж ідею проповідники Москви намагаються знову піднімати на прапори.

А ідея «краху Заходу» – вона народилася з травми 91-го. Якщо точніше – з невідрефлексованих причин цієї травми.

Адепт імперії частіше за все не хоче визнавати, що крах Радянського Союзу був неминучий. Що розпад «країни совєтів» був запрограмований неефективністю економічної моделі. Що «парад суверенітетів» – це лише природний процес деколонізації. Тієї самої, через яку решта всього світу пройшла на кілька десятиліть раніше.

Це стара як світ історія про «нормування» себе. Мовляв, якщо у мене була травма, то і інших вона теж чекає. Така позиція дозволяє зняти з себе відповідальність. Виходить, що не ти винен в тому, що з тобою сталося. Виходить, що це карма, яка катком повинна прокотитися по всьому. «Просто по мені вона прокотилася сьогодні, а по тобі прокотиться завтра».

Адепту імперії страшно думати, що на травму ніхто не приречений. Що травма – це наслідок неправильних вчинків. Що вона трапляється з тими, хто не розуміє, як влаштований сучасний світ. З тими, хто не здатний прорахувати наслідки своїх дій.

Будущее принадлежит тем, кто его создает, а не тем, кто его ждет

Розмови про «крах заходу» виконують роль терапії. Дарують відчуття, що час працює на тебе. Що завтрашній день буде краще сьогоднішнього. І треба лише трохи потерпіти заради неминучого історичного тріумфу.

Але в тому й річ, що ніякого «загального» сценарію не існує. Він щоразу свій власний – і залежить від тисячі факторів. Криза може бути фатальною лише тоді, коли лікар помиляється з лікуванням. А може стати оновленням – якщо діагност не дарма їсть свій хліб.

У Криму можуть вірити в «кримський міст», який вирішить всі проблеми. У Москві – в подорожчання нафти, яка наповнить «засіки». У Кремлі – в крах об'єднаної Європи, який поверне Росію в світову президію. Але в тому й річ, що історії немає ніякого діла до наших очікувань. Ціни на нафту і європейське майбутнє не залежать від російських бажань. А збудований міст не позбавить півострів від статусу апендикса в тілі російського організму.

Тому що майбутнє належить тим, хто його створює, а не тим, хто його чекає.

Друкується з дозволу Радіо Свобода/Радіо Вільна Європа, 2101 Коннектикут авеню, Вашингтон 20036, США

Приєднуйтесь до нашого телеграм-каналу Мнения Нового Времени


Коментарі

1000

Правила коментування
Показати більше коментарів
Якщо Ви бажаєте вести свій блог на сайті Новое время, напишіть, будь ласка, листа за адресою: nv-opinion@nv.ua

Погляди ТОП-10

Читайте на НВ style

Останні новини

опитування

Погода
Погода в Киеве

влажность:

давление:

ветер:

Усі матеріали розділу Погляди є особистою думкою користувачів сайту, які визначені як автори опублікованих матеріалів. Усі матеріали згаданого розділу публікуються від імені відповідного автора, їх зміст, погляди, думки не означають згоди Редакції сайту з ними або, що Редакція поділяє і підтримує таку думку. Відповідальність за дотримання законодавства в матеріалах розділу Думки несуть автори матеріалів самостійно.