Чому Москва обміняла Афанасьєва та Солошенка

3 коментувати
Кремль віддає Україні її співгромадян, хоча ще нещодавно не збирався навіть розмовляти на цю тему

Геннадій Афанасьєв повинен був вийти на свободу в 2021 році. Юрій Солошенко – 2020. Час відчувається суб'єктивно – з точки зору в'язнів російської тюрми, обидві ці дати нескінченно далекі. А стан здоров'я політв'язнів (у Солошенка – рак, у Афанасьєва – зараження крові) могло зробити ці тимчасові рубежі і зовсім недосяжними, - пише журналіст Павло Казарін для Крим.Реалії.

Але ось вони вдома – їхній персональний жах закінчився. Однак сам формат звільнення Афанасьєва та Солошенка досить цікавий. Тому що їх не просто звільнили, а обміняли. Причому це саме той випадок, коли українських громадян обміняли на українських громадян. В Росію у відповідь чартером відлетіли одесити Олена Гліщинська і Віталій Діденко. У 2014-му вони, за даними слідства, створювали в області сепаратистський рух під назвою «Народна Рада Бессарабії».

Якби хтось сказав ще місяць тому, що Росія буде готова обмінювати українців на проросійських українців – його б підняли на сміх. Тому що з першого дня війни вся позиція Кремля складалася з формули «ми до цього стосунку не маємо». І навіть визнання участі російських військ у анексії Криму було половинчастим – солдати, за словами російського президента, лише допомагали самим кримчанам «визначитися з майбутнім».

А щодо подій на українському материку все було куди більш однозначно: Росія досі намагається переконати всіх, що війна – справа рук Банкової і має лише цивільний характер. Що Москва не є стороною конфлікту, і що всі переговори повинні йти безпосередньо між Донецьком, Луганськом і Києвом. І що будь-які сепаратистські рухи в українських регіонах породжені небажанням самих українців приймати «постмайданну Україну».

Гліщинська і Діденко – «свої» для Москви

І ось на цьому тлі Кремль забирає до себе українських громадян, які два роки тому закликали російського гаранта копіювати «кримський прецедент» по всій території України. І якщо обмін ув'язненими йде за формулою «наших на ваших», то в цьому розкладі Гліщинська і Діденко – «свої» для Москви. Тієї самої Москви, що ще нещодавно намагалася відхреститися від будь-яких натяків на те, що причетна до подій на території сусідньої країни.

Якщо ви не бачите в цьому суперечності, то згадайте, що вся історія Донбасу – це приклад того, як Москва, цинічно експлуатуючи прорадянські настрої, перетворила цілий регіон на рукотворне «Сомалі». В якому автомат Калашнікова став єдиним соціальним ліфтом. І всі заклики місцевих прорадянськи налаштованих людей «ввести війська» або роздати паспорти з двоголовим орлом так і залишилися без відповіді.

Якщо доля Гліщинської і Діденка – це «сигнал» Москви для «внутрішнього користування» про те, що «своїх не кидаємо», то дуже скоро двоє одеситів повинні стати топовими ньюсмейкерами на російських каналах. Вони повинні стати публічними, повсюдними і балакучими. Тоді цей «сигнал» дійсно стане «новою нормою»: якщо ти за Росію, то Кремль про тебе не забуде і, рано чи пізно, забере. А якщо Глищинская і Діденко повторять долю Александрова та Єрофєєва, то ні про який сигнал мови бути не може.

Тому що з моменту повернення російських спецназівців в Росію їхня доля нікому достеменно не відома. Навіть російські телеканали подавали звільнення Надії Савченко не як обмін, а як акт суверенного милосердя. Причому малося на увазі, що це було мало не в односторонньому порядку. Для цього Кремль навіть розіграв історію про родичів убитих російських журналістів, які попросили у Володимира Путіна звільнити українську льотчицю. З урахуванням того, що самі родичі щиро вважали її причетною до загибелі чоловіків, вся ситуація виглядає втричі цинічно.

І саме тепер питання постають перед нами у весь свій риторичний зріст. Чому Кремль віддає Україні її співгромадян, якщо ще недавно не збирався навіть розмовляти на цю тему? Переговори йдуть між Києвом і Москвою чи Кремль торгується з Брюсселем і Вашингтоном? Що отримує Росія в обмін на українських громадян і чи обмежується її інтерес лише тим, що лояльні Кремлю громадяни залишають українські в'язниці? Наскільки велика пакетна угода і скільки прізвищ стоїть в цьому списку?

Саме ці питання будуть визначати конфігурацію завтрашнього дня. Тому що в миролюбність Москви – так само як і її готовність керуватися абстрактним гуманізмом – віриться насилу. Зрештою, рішення про помилування українців приймає та сама людина, яка два роки тому доводила всьому світові нікчемність прикордонного стовпа і те, що у «русского мира» немає меж, є лише горизонти.


Читайте термінові новини та найцікавіші історії у Viber та Telegram Нового Времени.
ПІДПИШІТЬСЯ НА РОЗСИЛКУ ПОГЛЯДIВ   Погляди   ТА ЧИТАЙТЕ ТЕКСТИ ОБРАНИХ АВТОРІВ КОЖНОГО ВЕЧОРА О 21:00
     

Коментарі

1000

Правила коментування
Показати більше коментарів
Якщо Ви бажаєте вести свій блог на сайті Новое время, напишіть, будь ласка, листа за адресою: nv-opinion@nv.ua

Погляди ТОП-10

Читайте на НВ style

Останні новини

опитування

Погода
Погода в Киеве

влажность:

давление:

ветер:

Усі матеріали розділу Погляди є особистою думкою користувачів сайту, які визначені як автори опублікованих матеріалів. Усі матеріали згаданого розділу публікуються від імені відповідного автора, їх зміст, погляди, думки не означають згоди Редакції сайту з ними або, що Редакція поділяє і підтримує таку думку. Відповідальність за дотримання законодавства в матеріалах розділу Думки несуть автори матеріалів самостійно.