Джон Ллойд

Британський журналіст, редактор Financial Times і засновник FT Magazine, старший науковий співробітник Інституту Reuters при Оксфордському університеті

Протистояння навколо незалежності іспанської провінції Каталонія символізує силу Європейського союзу сьогодні і його слабкість – в майбутньому. Криза в Каталонії також оголює слабкі сторони двох лідерів протиборчих сторін: прем'єр-міністра Іспанії Маріано Рахоя і президента Каталонії Карлеса Пучдемона.

Декларація незалежності, проголошена парламентом Каталонії тиждень тому, була конституційно незаконною. Кадри мітингів на підтримку незалежності затуляють собою той факт, що за результатами опитування, проведеного цього літа, 49,4% каталонців виступали проти виходу зі складу Іспанії, а 41,1% громадян підтримували його.

Голосування за незалежність Каталонії проходило в напівпорожньому парламенті. Партії, які не підтримують відокремлення від Іспанії, покинули залу на знак протесту. Після чого Маріано Рахой розпорядився про розпуск каталонського парламенту і відсторонення від посади Пучдемона, який втік до Брюсселя. Дев'ятьох його колег по керівництву Каталонією звинуватили в організації повстання, заколоті і зловживанні державною владою, восьмеро з них були арештовані. Пучдемон сказав, що повернеться на батьківщину лише в разі надання йому гарантій справедливого судового розгляду.

Така потужна підтримка Рахоя і жорстка політика Іспанії щодо каталонської незалежності маскує проблему для країни в довгостроковій перспективі. Прем'єр-міністр очолює іспанський уряд меншості, який не здатен сформувати стійку коаліцію. У липні Рахой дав свідчення в суді, заперечуючи звинувачення в тому, що замішаний у гучному корупційному скандалі навколо правлячої правоцентристської «Народної партії». Розслідування проводилося протягом останніх двох десятиліть. Самому Рахою ніяких звинувачень висунуто не було.

Таким чином, національний лідер із зіпсованою репутацією стикається віч-на-віч з регіональним лідером Пучдемоном, який також зіпсував собі репутацію втечею. Пучдемон, можливо, і не є людиною, яка приведе Каталонію до незалежності. Зараз провінція і не може стати повноцінним гравцем. Але Карлес Пучдемон залишиться впливовим політиком у Каталонії. І це свідчить про серйозні проблеми в ЄС, які загрожують цілісності Союзу.

Відцентрові процеси в Європі посилюються. Як зазначає The Washington Post, в більшості країн не тільки з'явилися агресивно праві лідери і партії, які мобілізують в основному робочий і середній клас, ситий донесхочу тим, що він вічно залишається в аутсайдерах. Також The Washington Post пише: «Інша тенденція, яку ми спостерігаємо, – це активізація регіональних політиків у Центральній Європі, які розчаровані відсталою політикою своїх національних держав».

Каталонія – найефективніший регіон Іспанії, де сформований потужний рух за незалежність. Каталонські сепаратисти стверджують, що, якби вони платили менше податків іспанському уряду, це було б економічним благом для провінції.

Дайджест головних новин

Безкоштовна email-розсилка лише відбірних матеріалів від редакторів NV

Підпишись

Розсилка відправляється з понеділка по п'ятницю

Щодо успішної Німеччини популярний таблоїд Bild влітку опублікував опитування думок про переваги незалежності південної Баварії – частини ФРН.

Минулого місяця північні італійські регіони Ломбардія і Венето, два найбагатші регіони Італії, що забезпечують 30% ВВП країни, проголосували за більшу автономію для себе. Пронезалежні настрої зараз не такі сильні, але в регіонах зростає невдоволення тим, що податки, отримані в регіоні, уряд спрямовує на розвиток набагато біднішого і менш ефективного півдня Італії.

Шотландія, в якій парламентська більшість – місцеві націоналісти, трохи пригальмувала свої амбіції з приводу незалежності, оскільки офшорні нафтові запаси Шотландії і прибутки від них вже не обіцяють перспективного і багатого майбутнього. Однак після Брексіта можуть пожвавитися дискусії серед шотландців, які проголосували за те, щоб залишитися в Європі.

Франція, з її економікою, що потсупово оживає, також має свої сепаратистські регіони – острів Корсика і західний регіон Бретані.

ЄС не може не зважати на ці тенденції. Широко розповсюджена недовіра до провідних політиків і центральних урядів, переконаність у тому, що місцеві популісти будуть більш ефективними, приймають конкретну і навіть загрозливу форму. Націоналізм, про який в ЄС говорили, ніби він помирає, замість цього отримав друге дихання, і набуває досить неліберальні, а іноді зовсім авторитарні форми.

ЄС все менше і менше сприймається як ідеальна федерація без кордонів. Європейські процеси стають заплутаними і малозрозумілими. ЄС може не схвалювати націоналізм, але Європа мало що може зробити, окрім як сподіватися, що націоналістична хвиля відступить. Хоча нині вона тільки зростає.

Переклад НВ

Новое Время володіє ексклюзивним право на переклад і публікацію колонок Джона Ллойда. Републікація повної версії тексту заборонена

Вперше опубліковано на Reuters

Новое Время запрошує на лекції наших відомих колумністів Діалоги про майбутнє. Детальна програма тут