Річки — «сміттєпроводи» Карпат
Чому не припиняється річковий «експорт» відходів до сусідніх країн
Засміченість карпатських річок вже давно вийшла за межі внутрішньої проблеми України, бо стала бідою і наших сусідів. Зокрема, на це постійно скаржиться Угорщина, до якої відходи потраплять через річку Тиса, що на території нашої країни має протяжність більше 200 км. Тису живлять гірські притоки такі, як Боржава і Теребля. Саме вони та більш дрібні струмки несуть тисячі кубометрів сміття у велику річку, а та «доставляє» непотріб до сусідньої країни.
Влада Угорщини неодноразово порушувала питання, в тому числі на найвищому рівні. Влітку минулого року про це говорив президент Угорщини, а нещодавно знову нагадував її посол в Україні. За його словами, за перші два місяці 2021 року через Тису в Угорщину потрапило 1500 кубометрів відходів українського та румунського походження. Раніше такі обсяги сміття накопичувались за цілий рік.
В чому причина сміттєвого колапсу й чому ми досі не можемо з цим впоратись?
Можна, звичайно, все списати на паводки та на звички місцевих жителів —вивозити непотріб до рік. Це дійсно так, але справжні причини набагато глибші й коріняться у відсутності системи поводження з відходами.
По-перше, в Україні немає альтернативи сміттєзвалищам. 93% відходів вивозять на полігони, де вони лежать під відкритим небом. Більшість полігонів створювалися ще за радянських часів, їхній строк експлуатації закінчився, і до того ж вони критично переповнені. Наприклад, в Закарпатській області легальні сміттєзвалища заповнені на 85%, половина з них не відповідає нормам екологічної безпеки, а 99% — європейським стандартам. В регіоні щорічно накопичується до 300 тис. тон твердих побутових відходів і обсяги сміття постійно зростають. За показником утворених відходів у домогосподарствах —Закарпаття — всеукраїнський лідер. Регіон потребує щонайменше чотирьох потужних сміттєпереробних підприємств.
По-друге, охоплення вивозом відходів в деяких регіонах України є критично низьким. Загалом 22% населення не мають доступу до цих послуг. Найгірші показники — у Волинській, Черкаській та Одеській областях. На Закарпатті у 12% мешканців відсутнє вивезення сміття. Тобто цим людям не створили умов для цивілізованої утилізації відходів і вони користуються дідівськими методами скиду непотребу на стихійні смітники, а дехто — навіть у річки. В час паводкового періоду все це «багатство» змивається з гір в Тису та інші ріки, перетворюючи їх на «сміттєпроводи».
Значна частина відповідальності за засмічення річок лежить на органах місцевого самоврядування, які не виконують свої прямі обов’язки та не забезпечують належну утилізацію відходів.
Державна екологічна інспекція покликана протидіяти такій безвідповідальності. Нещодавно під час перевірок басейнів річок Тиса, Уж і Латориця ми виявили 43 несанкціоновані сміттєзвалища та надали головам громад 39 приписів про їхню ліквідацію. Наразі вже є певні результати — 15 смітників знищили, деяким громадам за несвоєчасне виконання вимог виписані штрафи.
Але на цьому не зупиняємося. Перевірки в містах та селах поблизу карпатських рік стануть постійними і системними. ДЕІ змусить працювати тих посадовців, які роками закривали очі на безлад, що відбувається у них під боком.
Відповідно до угоди з Румунією, Інспекція спільно з румунськими колегами здійснила відбір проб води в Тисі. Таким чином, ми зможемо порівняти отримані результати аналізів та дійти об'єктивного висновку щодо стану забруднення поверхневих вод.
Великі надії покладаємо також на ухвалення законопроекту Про управління відходами. Він впровадить принцип «забруднювач платить», коли, наприклад, виробники пластикової упаковки відповідатимуть за повний цикл «життя» свого виробу — від використання до утилізації.
Проте, одного закону і рейдів Держекоінспекції недостатньо. Потрібно залучати інвестиції у створення інфраструктури утилізації відходів — ліній сортування, сміттєпереробних та сміттєспалювальних заводів, налагоджувати логістику збору відходів та доставку їх в місця переробки. Це актуально не лише для Закарпаття, але й для усіх регіонів України.
За готовими функціональними моделями не треба далеко ходити. Варто поглянути на Німеччину, де майже дві третини сміття переробляється, а на звалища вивозять лише очищене від органічних решток сміття. Більшість старих сміттєвих полігонів там взагалі закрили, а частину перепрофілювали під захоронення шлаків.
Стихійних смітників, а тим більше рік заповнених пластиком, там не зустрінеш. І причини не лише в німецькій ментальності, але і у високих штрафах за засмічення: за сміття вздовж дороги — до 500 євро, за спробу викинути побутову техніку — до 300 євро, за небезпечні речовини — до 2,5 тис. євро.
Таким чином, не існує якогось одного рецепту подолання проблеми брудних карпатських річок та «експорту» сміття до сусідів. Треба задіяти цілий комплекс заходів: змусити місцеву владу боротися з нелегальними звалищами, створити громадам умови для вивезення сміття, зменшити тиск на полігони через відкриття переробних підприємств, збільшити штрафи за забруднення водойм, регулярно чистити русла рік та ліквідовувати штучні сміттєві затори, посилити відповідальність виробників за утилізацію своїх товарів.
Лише все разом це працюватиме ефективно і дасть відчутний результат. Зі свого боку Держекоінспекція постійно виконує власні обов’язки, аби в рамках повноважень захистити річки Карпатського регіону від екологічних загроз.
Приєднуйтесь до нашого телеграм-каналу Мнения НВ
