Георгій Тука

Заступник міністра з питань тимчасово окупованих територій і внутрішньо переміщених осіб, екс-голова Луганської обласної військово-цивільної адміністрації

У мене немає можливості залізти в голову Путіну або колективному Путіну – спільноті росіян при владі. Проте, «нові ідеї» Росії, озвучені в Гельсінкі, свідчать про те, що – добре це чи погано – але Москва шукає шляхи виходу з Донбасу. І один з них – проведення псевдореферендуму.

Я хотів би нагадати, що ніякі заходи подібного роду не передбачені цією Конституцією: хто, як і під яким соусом їх не проводив би – Україна ніколи не визнає результати. Це стосується і так званого референдуму в Криму, який «ми провели», як сказав Путін.

Тобто з юридичної точки зору – це повний нонсенс. І в світовій практиці мені не відомі випадки, коли такі заходи проводилися на окупованих територіях.

Що вибрали б люди, якби такий референдум все ж відбувся? Я суб'єктивний у цьому випадку, оскільки частіше спілкуюся з тими, що живуть на окупованих територіях, хто займає або проукраїнську позицію, або прорадянську, з тими, для кого дійсно немає різниці між Росією і Україною. Так ось серед останніх найбільш популярною відповіддю на запитання, чи варто повернутися в СРСР, була б відповідь «так».

Очевидно одне – стан людей пригнічений

Що стосується контраверсійних питань, наприклад, а що б ви вибрали – Росію, Україну або незалежність, то голоси розділилися б у різних пропорціях. Думка людей, які живуть на окупованих територіях, суттєво трансформувалася за роки війни.

По-перше, превалює думка про те, «що Росія нас зрадила». Як би не було гірко нам в Україні це усвідомлювати, але такі настрої існують.

Адже спочатку, коли певна категорія людей побачила, як хвацько відкусили Крим, вони вирішили, що Україна те ж само дозволить зробити і з Донбасом. І коли Росія не виявила належної ініціативи включити Донецьку та Луганську області до свого складу, люди сприйняли це як зраду.

Є також досить велика кількість тих, хто зневірився. Тих, хто вірив у позитивні зміни, але вони так і не відбулися, а рівень життя стрімко почав погіршуватися. Не можу сказати, що всі ці люди готові завтра надіти вишиванку і заспівати гімн України, але вони явно хочуть спокою. І перш за все миру.

А по-друге, якщо раніше подібні розмови траплялися на кухні, то тепер все частіше і частіше в публічних місцях – на ринках, зупинках. Багато що зводиться до однієї фрази – при Україні було краще.

Ситуація дуже складна і я не став би її спрощувати – всі на Донбасі за Україну чи проти. Очевидно одне – стан людей пригнічений.

Колонка записана в рамках авторської програми Валерія Калниша Підсумки тижня в ефірі Радіо НВ

Повну версію програми можна подивитися тут

Приєднуйтесь до нашого телеграм-каналу Мнения Нового Времени

Приєднуйтесь до нас у соцмережах Facebook, Telegram та Instagram.