Як МВФ дивиться на сьогоднішню світову економіку

23 січня, 09:33
2824
Вы также можете прочесть этот материал на русском языке

2019-й точно буде цікавим роком. МВФ закликає бути не спостерігачем, а активно працювати над тим, щоб наступну кризу ми зустріли у всеозброєнні

У понеділок МВФ у Давосі опублікував свій проміжний World Economic Outlook на 2019 рік (сам прогноз можна знайти тут). Крістін Лагард і новий головний економіст Фонду (донедавна професор Гарварду) Gita Gopinath розповіли про те, що ми конфіденційно обговорювали минулої середи на засіданні Виконавчої ради. Отже, на які питання нам треба буде відповісти у прийдешньому році:

Буде зростання чи падіння глобальної економіки?

МВФ прогнозує зростання світової економіки в 2019 році на рівні 3.5%. Не мало, але нижче, ніж у 2018 році (попередні оцінки: 3.7%) і нижче, аніж прогнозували в жовтні 2018 року (3.7%). 2020 рік теж планується гіршим, аніж очікували раніше. І це при тому, що в жовтні 2018 МВФ вже переглядав зростання в бік зниження.

Якщо порівнювати з останнім прогнозом, зробленим під час річних зборів МВФ і Світового банку в Індонезії, то можна сказати, що надії на фактори, які могли привести світову економіку до вищого зростання, не виправдалися зовсім, а всі потенційні ризики, навпаки, матеріалізувалися. Тож хмари згущаються. Це підтвердила під час презентації Крістін Лагард, сказавши, що «після двох років впевненого зростання, світова економіка росте повільніше, і ризики підвищуються. Це не означає, що глобальна рецесія за рогом. Але ризик глибшого зниження зростає».

Які основні причини зниження зростання?

Дослідників МВФ навів на такі висновки цілий букет уже реалізованих проблем, а також потенційні ризики, що маячать на горизонті. У першу чергу, негативний ефект від тарифної війни між Китаєм і США вже значно вплинув на зниження міжнародної торгівлі (перебуває на рівні нижче показників 2017 року). Навіть більше, показники 2018 року вже могли бути спотворені тим, що багато американських імпортерів запаслися заздалегідь китайськими товарами, очікуючи підвищення тарифів. Окрім того, невизначеність політик цих двох держав збільшує ризики в майбутньому, незважаючи на запевнення Дональда Трампа і Сі Цзіньпіна.

Brexit "no deal" – ще один потенційний жах 2019 року

Економіка Китаю, друга за величиною в світі, і без негативного ефекту від торгівлі показує охолодження в 2018 році: буквально вчора офіційний Пекін продемонстрував зростання 6.5% у третьому кварталі, що було нижчим за прогнози, а також найгіршим показником Китаю з початку 2009 року. Китайський ринок цінних паперів у 2018 році продемонстрував падіння – Shanghai composite знизився на 24.6% – найгірший показник від закінчення світової фінансової кризи. Не варто згадувати, наскільки показники Китаю впливають на всі азіатські ринки. Ризик того, що економіка Китаю буде і далі зростати меншими темпами (а також нижче від консенсус-прогнозу) збільшується.

Brexit "no deal" – ще один потенційний жах 2019 року: Марк Карні, глава Банку Англії, вважає, що ефект від Brexit у гіршому варіанті може досягати 8% ВВП за 15 років, фунт втратить 25% вартості, а також це призведе до зниження на третину ціни на нерухомість у Британії. Тиждень тому Тереза Мей, прем'єр-міністр Великобританії, зазнала нищівної поразки в британському парламенті – її план виходу з ЄС не був підтриманий історично великою кількістю депутатів: 432 голоси проти 202. І це при тому, що вихід з ЄС заплановано на 29 березня цього року.

Загалом було багато варіантів виходу – дружній, більш і менш жорсткий, але мало хто думав, що ЄС і Британія з червня 2016 року так і не домовляться про умови виходу. Чому це є проблемою? По-перше, фактично Британія і ЄС опиняться в законодавчому лімбо – незрозуміло, за якими законами їм співпрацювати між собою. По-друге, Британія не буде частиною спільного ринку, і торгівля між Британією та ЄС тепер буде проводитися за нормами СОТ: з'являться кордони з усіма атрибутами тарифів, квот і митниць.

Можна чесно сказати, що Британія до цього не готова – деякі кажуть, що територія біля порту Довера тепер може стати стоянкою для міжнародних траків, створивши вузьке горлечко для всієї логістики Сполученого Королівства. Загалом вихід Британії з ЄС дуже негативно вплине на країни ЄС, у першу чергу на Ірландію, Нідерланди, Данію, Бельгію тощо.

Як результат, прогноз для ЄС теж невтішний: зростання в 2019 році планується всього на рівні 1.6% (на 0.3 відсоткових пункти нижче, ніж планувалося в жовтні, і нижче, ніж 1.8% у 2018 році). Водночас зростання буде знижене і в Німеччині, і в Італії, і Франції – основних економіках Старого світу.

І що всюди так погано?

Взагалі МВФ очікує зниження зростання розвинених економік з 2.3% до 2.0% у 2019 році, а економік, що розвиваються – з 4.6% до 4.5% (у жовтні 2018 року МВФ прогнозував збільшення зростання emerging markets на 4.7%).

Прогнози для США і Британії не були поки переглянуті в основному через невизначеність політик цих країн. Позитивніший прогноз дано Японії (1.1% проти 0.9% у жовтні). Загалом це показує результат роботи абеноміки – економічної політики, яку проводить уряд прем'єр-міністра Японії Сіндзо Абе, починаючи з 2012 року.

На ринках, що розвиваються, планується уповільнення зростання економік країн Азії, в основному через охолодження Китаю. Але водночас економіка Індії продовжує набирати швидкість: у 2019 році планується зростання на 7.5%, а у 2020 році – 7.7% (проти очікуваних вражаючих 7.3% у 2018 році). Видно, що прогнози, які ставлять Індію на другий рядок найбільших економік світу до 2050 року, починаються потихеньку збуватися.

Туреччину очікує зниження (а не зростання) економіки в 2019 році, і цей факт значно позначиться в цілому на зростанні економіки Центральної та Східної Європи (МВФ прогнозує зростання для нашого регіону тільки на 0.7% у 2019 році проти 3.8% росту у 2018-му). Латинська Америка виглядає на цьому тлі трохи краще. Але все одно Фонд планує уповільнення зростання і там – в основному через зниження зростання в Мексиці (нижчі приватні інвестиції), проблеми у Венесуелі, падіння економіки Аргентини. Все це трохи компенсується потенційним зростанням Бразилії.

Близький Схід і Північна Африка теж показують не найкращі показники. Зниження цін на нафту, санкції США проти Ірану, проблеми Пакистану і Афганістану негативно впливають на перспективи регіону. Тропічна Африка показує зростання вище, ніж у 2018 році, але нижче, ніж планувалося. В основному це стосується Анголи та Нігерії, залежних від експорту нафти.

Які ще є проблеми?

Ціни на нафту були дуже волатильні, починаючи з серпня минулого року, в основному через відносини США та Ірану, але також через зниження глобального попиту. Загалом ринки очікують, що ціна бареля нафти перебуватиме на рівні $55 США (прогноз МВФ: $60) протягом наступних 4-5 років, що негативно вплине на країни, залежні від експорту енергоресурсів. Ціни на метал і продукцію сільського господарства також знизилися через нижчий попит у Китаї. МВФ очікує зниження цін на метал у 2019 році на рівні 7.4%. Це вже негативно і для України теж.

Другою проблемою є погіршення умов на фінансових ринках, як у розвинених, так і в економіках, що розвиваються. Підвищення дисконтної ставки Федеральної резервної системи призвело до зростання вартості запозичень у всьому світі (Україна це відчула в 2018 році). У 2019 FED продовжить підвищення, хоча, найімовірніше, вже не такими швидкими темпами. В Європі німецькі та британські держпапери подешевшали, оскільки інвестори переоцінюють свої портфелі. Окремою проблемою Європи є Італія, в якій популістський уряд, що прийшов у 2018 році, увійшов у клінч з Єврокомісією щодо бюджету Італії на 2019 рік, який виходив за рамки Маастрихтських угод. Фактично ЄС довелося вперше в історії формально попросити уряд країни-члена Євросоюзу переписати бюджет на наступний рік. І незважаючи на те, через кілька місяців переговорів у підсумку угоду таки було знайдено, як то кажуть, осад залишився. Сьогодні багато інвесторів намагаються стороною обходити італійський ринок цінних паперів, особливо беручи до уваги, що баланси італійських банків все ще обтяжені інвестиціями в держпапери.

На ринках, що розвиваються, фінансові умови також значно погіршилися. Але як показує МВФ, тут чітко видно диференціацію країн. У багатьох країнах спреди до паперів США виросли, відображаючи зростання ризиків і обачнішу стратегію інвесторів у держпапери. Водночас спреди зросли більше в країнах, де борг до ВВП перебуває в ризиковішій зоні. Але загалом тренд зараз зрозумілий: інвестори знижують свої вкладення в ризикові активи, і країни, що розвиваються, у 2019 році і далі спостерігатимуть відтік капіталу. Як результат погіршення настроїв на ринках, Центробанки Чилі, Індонезії, Мексики, Філіппін, Росії, Південної Африки, Таїланду підвищили облікові ставки в 2018 році, що дало їм змогу зменшити тиск на курс своїх національних валют.

Інфляція в багатьох країнах залишається під тиском, а зростання боргу насторожує МВФ. Про це нещодавно писав David Lipton у кількох своїх колонках. Дуже також насторожує, що Центробанки по всьому світу виявляються слабо підготовленими до потенційної кризи. Після зниження основних ставок під час кризи 2008-2009 року, кількісного пом'якшення, викупу активів з балансів банків, рефінансування та інших методів, які центральні банки використовували, щоб оживити світову економіку, Центробанки трохи заснули і проспали момент, коли ці ставки треба було знову піднімати (щоб, зокрема, створити буфер для майбутнього зниження під час кризи). Деякі банки (як FED) почали це робити швидкими темпами, таким чином зараз сповільнюючи зростання, яке і так сповільнюється. Главам країн це не подобається, і в 2018 році ми вже бачили, як ці самі глави зазіхали на незалежність центральних банків, наприклад, у Туреччині чи Індії. А деякі Центробанки (наприклад, у Китаї), так ставки і не піднімали, а навпаки знижували, а також знижували резервні вимоги для банків, але це все одно не пожвавило економіку. Тож проблема може бути в тому, що під час наступної кризи, у центральних банків у руках не виявиться потрібних інструментів для подолання проблемних явищ. І що з цим робити, поки не дуже зрозуміло.

І що нічого не можливо зробити?

Можливо. Треба спільними силами, і на глобальному, і на локальних ринках, працювати над підвищенням середньострокового інклюзивного зростання. По-перше, треба йти від торгових воєн і повертатися до міжнародної співпраці. Тем для такої співпраці величезна кількість: від уніфікації міжнародного оподаткування та боротьби з ухилянням від оподаткування, глобальної реформи фінансового законодавства та зниження корупції до спільної боротьби з наслідком зміни клімату.

На локальному рівні урядам країн рекомендується працювати над підвищенням продуктивності праці, підвищенням залучення ширших верств населення в роботу (наприклад, жінок і молоді), забезпечувати достатній і рівний доступ до соціальних благ, особливо в період структурних реформ. Центробанкам – працювати над зниженням і «заякорюванням» інфляційних очікувань основних економічних гравців, а також над збереженням плаваючого курсу валют, який може абсорбувати негативні наслідки глобальної кризи. Міністерствам фінансів треба потурбуватися про створення фіскальних буферів на випадок потенційної кризи, а також обачніше ставитися до запозичень.

2019-й точно буде цікавим роком. МВФ закликає бути не спостерігачем, а активно працювати над тим, щоб наступну кризу (цикл якої точно настане одного разу) ми зустріли у всеозброєнні, а потім знову почали працювати над посиленням сталого зростання.

Приєднуйтесь до нашого телеграм-каналу Мнения Нового Времени

Стань автором

Якщо Ви хочете вести свій блог на сайті Новое Время, напишіть, будь ласка, листа на адресу:

nv-opinion@nv.ua

Вибір редакції

Геополітика

Вчора, 19:09

article_img
Поставити на місце Росію, яка готується до нападу на Україну: головне з виступу Порошенка на Генасамблеї ООН
Події

Сьогодні, 08:40

article_img
Подолання бідності. Як працюватиме державний онлайн-реєстр вакансій
Культура

Вчора, 21:10

article_img
Мексиканське щастя. Чому драма Куарона претендує на головні Оскари