Ядерна угода. Як вирішити північнокорейську кризу

19 вересня 2017, 07:13
3465
Вы также можете прочесть этот материал на русском языке

Китай і США повинні об'єднати зусилля проти ядерного шантажу

Ядерний шантаж – сімейний бізнес північнокорейських диктаторів змореного голодом народу. Починав дідусь, який вивів свій атомний комплекс, створений СРСР, з-під контролю МАГАТЕ. Досконалості досяг татусь, який розмахував відром з ядерними помиями і погрозами змусив Захід постачати до Пхеньяна у порядку гуманітарної допомоги енергоресурси, макуху для населення і вишукані страви для нього самого, пише Андрій Піонтковський для Радіо Свобода.

Для Кімів це був, перш за все, бізнес, крім того, позначилося марнославство, бажання звернути на себе увагу навколишніх, аби здаватися в їхніх очах величними – все що завгодно, але тільки не прагнення режиму захистити себе від якоїсь зовнішньої загрози. Такої загрози для режиму КНДР просто не існує – вірніше, не існувало до останнього часу, поки її не створив, нарешті, своїми наполегливими зусиллями сам Кім III.

Напад на Північну Корею логістично і політично неможливий без згоди і без активної участі Кореї Південної. Політичний клас Південної Кореї приблизно порівну розділений на лівих і правих. Ліві, як це і прийнято у корисних буржуазних ідіотів, завжди з деякою симпатією (але на відстані, звичайно) ставилися до режиму Кімів, бачачи в ньому втілення своїх дівочих марксистських мрій про соціальну справедливість. Праві до 1990 року дійсно подумували іноді про можливе колись у світлому майбутньому возз'єднання Кореї. Але досвід об'єднання Німеччини, за яке західним німцям довелося заплатити величезну економічну, а східним – психологічну ціну, протверезив корейців. Адже в порівнянні з двома Кореями НДР і ФРН були однояйцевими близнятами: західнонімецьке суспільство перетравило, врешті-решт, східнонімецьке з усіма його проблемами. У Південній Кореї такого потенціалу зараз просто не існує.

Брата Кіма отруїли ледь не в прямому эфірі

Жодної зовнішньої загрози для Пхеньяна не існувало. Але в той же час ніхто з членів святого сімейства Кімів не міг відчувати себе в безпеці. Ніякі гарантії, клятви, підписані договори, щирі запевнення проклятого Заходу не могли б північнокорейському режимові цієї безпеки надати. Брата Кіма отруїли ледь не в прямому ефірі. Дядечка Кіма чи то розстріляли, чи то віддали на розтерзання псам. Лягли б трохи інакше палацові розклади, та ж доля могла б спіткати і саме Верховне божество. Такі професійні ризики будь-якого диктатора, і жодним ядерними арсеналами цих ризиків не зняти.

Чим же тоді пояснити настільки бурхливий зліт корейської ракетно-ядерної програми – як технологічний, так і концептуальний – в останні рік-півтора? Яким чином талановиті північнокорейські вчені стрімко беруть один за іншим бар'єри, на подолання яких у їхніх американських та радянських колег ішли роки: міжконтинентальні ракети, воднева бомба, мініатюризація боєголовок. В результаті Пхеньян голосно заявляє нову стратегічну мету, оголошує про здатність знищити водневою бомбою американський мегаполіс, "побити США до смерті, як скажену собаку".

На яку реакцію Вашингтона слід розраховувати після такого роду заяв? Ну, приблизно ось на таку, мабуть: "Якщо хтось хоча б спробує використовувати засоби, подібні на засоби масового знищення, щодо нашої країни, ми будемо відповідати заходами, адекватними загрозі. По всіх місцях, де знаходяться терористи, організатори злочинів, їх ідейні та фінансові натхненники. Підкреслюю, де б вони не знаходилися "; "У таких випадках, і я це офіційно підтверджую, ми будемо наносити удари. В тому числі превентивні".

Ні-ні, це не президент Дональд Трамп і не його міністр оборони Джеймс Меттіс. Це президент Володимир Путін і його міністр оборони Сергій Іванов – їх заяви зроблені відповідно 22 вересня і 28 жовтня 2002 року. Але ж Путіна і Іванова в 2002 році ніхто і не погрожував забивати "як скажених собак". Вони просто так, про всяк випадок попередили. Так що ж ви тепер хочете від Трампа і Меттіса?

Втім, майже всі американські ліволіберальні засоби масової інформації, які так дружно таврували Трампа за путінофільскі настрої, тепер почали хором повторювати навіяні їм з Кремля тези з корейського питання. Сенс такий: північнокорейці змушені були створити ракетно-ядерний потенціал, щоб убезпечити себе; в корейській кризі немає військового вирішення; треба змиритися з реальністю, згідно з якою Північна Корея – ядерна держава. Мовляв, нічого страшного і нічого нового в цьому немає, навчилися ж ми, американці, жити з ядерним СРСР, а потім і з ядерним Китаєм.

Це брехня, майже переконлива для непрофесіонала. Але професіонали знають, що ядерні пари СРСР – США і Китай – США стабільні, тому що кожна зі сторін у цих парах має можливість другого удару, second-strike capability. Тому навіть у гострій політичній ситуації в жодної зі сторін не буде стимулу для того, щоб наносити удар першим. Можлива ж ядерна пара КНДР – США гранично нестабільна. У КНДР в обстановці кризи завжди буде прагнення скоріше вдарити своїм обмеженим ресурсом, поки противник його не знищив. А у США – ліквідувати цей ресурс, поки вони дійсно не втратять кілька мільйонів жителів одного зі своїх мегаполісів. Крім того, визнання американцями КНДР "ядерною державою в законі" і перехід у відносинах з нею до політики взаємного стримування означав би автоматичну відмову США від зобов'язань відносно своїх союзників, Південної Кореї та Японії. Про які гарантії безпеки може йти мова, якщо в разі нападу ядерної КНДР на Південну Корею американцям доведеться вибирати між Сеулом і Сан-Франциско? Про цю нездатність захистити своїх союзників як вже про факт, що відбувся, з захопленням віщають російські пропагандисти на своїх збіговиськах нечестивих. Радіючи, що стратегічну неміч США буде помічено і їхніми європейськими союзниками, і не здатна більше покладатися на американські гарантії безпеки Європа змушена буде "домовлятися" з Великим Путіним.

Ця телевізійна вакханалія з головою видає, хто може стояти за неймовірним "прогресом" Кім Чен Ина: Росія, яка сама є досвідченим ядерним шантажистом. Кремль спокушає Пхеньян п'янкою перспективою зробити Японію і Південну Корею безпорадними заручниками. У зв'язку з цим Путін постійно і з великою стурбованістю нагадує про зростаючі можливості КНДР: про північнокорейську артилерію (близько тисячі установок), зосереджену уздовж демілітаризованої зони і здатну знищити Сеул. Не дуже переконливий шантаж. Якщо вже США зважаться на превентивний удар по ядерних об'єктах Пхеньяна, то у них знайдуться і додаткові "Томагавки" для одночасного знищення і всієї цієї артилерії. Звичайно, елемент ризику присутній у будь-якій військовій операції, але не Путіну і не американцям, а перш за все південнокорейцям вирішувати, чи готові вони піти на цей ризик.

Судячи із заяви президента Корейської Республіки Мун Чже Іна – готові. Тиждень тому переконаний ліберал Мун говорив про необхідність конструктивного діалогу з дорогими співвітчизниками. А на цей раз заявив про можливе знищення КНДР у разі продовження нею нерозважливих провокацій. Ризик спільної з США військової операції видається сьогодні корейцям меншою небезпекою, ніж перспектива залишитися один на один з ядерним маніяком. Насправді генштабістів США і Південної Кореї набагато більше, ніж північнокорейська артилерія на кордоні, турбував інший сценарій. Можливість після успішного ядерного удару і фізичної ліквідації Кім Чен Ина вляпатися в ремейк кровопролитної конвенційної війни 1950-1953 років. Китайці обов'язково втрутяться в таку ситуацію, як втрутився Китай у 1951-му після провалу агресії Кім Ір Сена, розгрому північнокорейської армії та взяття Пхеньяна військами ООН. Їх тоді зовсім не влаштовувала єдина Корея під американським впливом на їх кордоні. Не влаштовувала в 1951-му, не влаштовує і в 2017-му.

Але є фундаментальна різниця в ситуації на Корейському півострові, і ця різниця дозволяє США і Китаю знайти етюдне рішення, яке влаштовує всіх. Вони про нього, як я вважаю, вже замислюються, але поки що соромляться в цьому зізнатися. Ні Південна Корея, ні США не прагнуть до об'єднання Корейського півострова, але їм дуже потрібен без'ядерний статус цього району. Китай хоче зберегти свій вплив у Північній Кореї, яку він розглядає як свого роду буферну зону.

Неважко помітити, що стратегічні цілі США і КНР тут цілком сумісні. Після того як Вашингтон і Пекін порозуміються щодо цілей і методів вирішення корейської кризи, сценарій його досягнення стане чисто технічним завданням. Уже не побоюючись перспективи появи у себе під боком об'єднаної Кореї і американських військ в додачу, добрий китайський слідчий зможе значно збільшити свій економічний і політичний тиск на Пхеньян. Якщо цього буде недостатньо, то злий американський слідчий, вже не побоюючись перспективи військової конфронтації з Китаєм, зможе дозволити собі використовувати і силові аргументи. Так чи інакше при владі в Пхеньяні опиниться прокитайський уряд, який відмовиться від ракетно-ядерної програми своїх попередників. В якості додаткового бонусу для китайців Південна Корея у відповідь відмовиться від розгортання на своїй території системи ПРО.

Історично підкований читач помітить, що цей план нагадує мюнхенську змову, пакт Молотова–Ріббентропа, ялтинський поділ Європи. І буде неправий. Унікальність корейської угоди Китаю та США в тому, що в ній не буде сторони-жертви. Південна Корея позбавляється від смертельної небезпеки і отримує більше можливостей для гуманітарних і економічних контактів з Північчю. Для північнокорейців комуністична диктатура китайського розливу здасться благодатною відлигою після правління Кімів. Саме така соціальна барокамера необхідна цій країні років на 20-30, перш ніж нове покоління задумається про об'єднання з Південною Кореєю.

Друкується з дозволу Радіо Свобода/Радіо Вільна Європа, 2101 Коннектикут авеню, Вашингтон 20036, США

Новое Время запрошує на лекції наших відомих колумністів Діалоги про майбутнє. Детальна програма тут

Приєднуйтесь до нашого телеграм-каналуМнения Нового Времени

Подкасти Радіо НВ

Пропустили улюблену передачу? Не дослухали інтерв'ю? Хочете переслухати радіошоу з архіву?

Підпишіться на подкасти Радіо НВ на Soundcloud.
Слухайте та поширюйте!

Слухати подкасти

Стань автором

Якщо Ви хочете вести свій блог на сайті Новое Время, напишіть, будь ласка, листа на адресу:

nv-opinion@nv.ua

Вибір редакції

Економіка

Сьогодні, 09:30

thumb img
СВОП Зеленського. Чому зростає ймовірність дефолту України
Геополітика

Сьогодні, 14:47

thumb img
Постріл в ногу всій країні. Подробиці скандальної заяви Луценка про список недоторканних від посла США
Політика

Сьогодні, 00:15

thumb img
Зеленський - ляпас, Коломойський - найяскравіший, Порошенко помилився: головне з інтерв'ю Авакова