Герой нашого часу

3 коментувати
Герой нашого часу
Перебуваючи у вогні й димі, Україна потребує нового голосу, сильного героя, здатного на те, чого так хочеться всім, – перемогти та відповісти на питання. Він вже десь близько

Іноді думаєш: три роки тому це була зовсім інша країна. Хоча починаєш пригадувати, аналізувати й розумієш: та ні, країна була такою ж. Не надто зручною, не надто привітною, не надто ефективною. Ми були іншими. У нас були інші клопоти, ми переймалися іншими речами. І наскільки все змінилося за цей час. Поведінка, відчуття, нерви, емоції. Мова, зрештою. Адже ми й говоримо нині інакше – шукаючи нові слова, аби висловити все, що відбувається довкола, іноді помиляючись у виборі цих слів, іноді точно й безпомилково виймаючи з мовного потоку необхідні нам складові.

Час має бути кимось ословлений, озвучений, він потребує голосу. Тому не дивно, що країна, третій рік перебуваючи у вогні й димі, знаходиться в пошуку нових героїв, нових персонажів, тих, хто здатен якщо й не дати відповіді на всі питання, то принаймні ці питання сформулювати. Адже неозвученість і непроговореність завершуються суспільними неврозами та хронічними небезпеками. Можна, звісно, жити і з неврозами, як показав досвід попередніх 25 років нашої дивної історії. Ось просто завершується все це печально – зрадами і кров’ю.  

Під час війни присутність чіткого голосу й конкретного прикладу є особливо важливими. В умовах тиску й балансування людина не схильна рефлексувати, вона скоріше відреагує на прості й зрозумілі слова, хай навіть вони не пояснюють нічого нового. Так вибудовується суспільний запит на сильного героя, героя, здатного на те, чого всім так хочеться, себто – здатного перемогти.

Пропаганда небезпечна тим, що вона безкоштовна. Розплачуватися за неї доводиться значно пізніше

Зрозуміло, що першим на подібний запит реагує агітпроп. Від початку революції новинними сайтами й телеканалами вихоплюються з натовпу обличчя й очі чоловіків, здатних на дію, здатних опиратися та протистояти. З початком бойових дій на Сході ця картинка лише увиразнилась, зафіксувавши цілком новий для країни образ – скажімо, бійця-«кіборга», образ, який неможливо було уявити собі ще три роки тому. Так само, як неможливо було три роки тому уявити в нашому житті присутності волонтерів, госпітальєрів, капеланів, саперів. Відповідно, якщо їх не було в реальному житті, звідки їм взятися в інформаційному чи мистецькому просторі. Нині вони є, і не реагувати на них неможливо. Їхні постаті надто виразні, а переконання надто чіткі, аби їх не фіксувати. Інша річ, що подібне витворення нового героя захоплює й переконує лише того, хто ідеологічно цього героя підтримує. Зрештою, пропаганда (як і контрпропаганда) –складова тієї війни, яку розпочали в нашій країні люди, для яких наші герої зовсім не герої. Ну, але універсальні герої бувають лише в кіно.

Натомість в реальному житті на кожного героя обов’язково знайдеться свій антигерой. І витворення цілком нового негативного персонажа (такого, скажімо собі, «ху…ла») теж є невід’ємною ознакою воєнного часу. З «того боку», звісно, відбуваються свої процеси, і нашим героям в цих процесах місця, звісно, немає. Щоправда, вони зі своїми новими обличчями визначилися давно й, схоже, надовго – ще з дев’яностих, з нового російського кіно та вкотре оновленої радянської історії. Можна сказати, що це їхні проблеми, але нас вони так чи інакше теж стосуються тією мірою, що в сфері їхнього потенційного впливу є кожне українське помешкання, де дивляться російське тіві. Себто, теоретично стосується це кожного. Адже далеко не кожен здатен відмовитися від зручної й комфортної картинки світу, яку пропонують у готовому вигляді. Пропаганда небезпечна тим, що вона безкоштовна. Розплачуватися за неї доводиться значно пізніше.

Але повернімося до нашого нового героя, який нині знаходиться десь зовсім поруч і якого важко вставити в чіткі пропагандистські межі. Якою б дієвою та переконливою пропаганда не була, попит нею, звісно, не обмежується. Оскільки питань і запитів у суспільства набагато більше, аніж можна помістити на рекламному плакаті. Чого стосуються ці питання? Самоідентифікації, громадянства, патріотизму. А ще – історії, мови, церкви. Справедливості, зрештою. Всього того, що створює правила, за якими суспільство намагається жити. Припускаю, що ближчими роками на нас чекає поява тих, хто намагатиметься на все це відповісти. Хтось більш різко й прямолінійно, хтось – із сумнівами та ваганнями. Поява цих нових героїв – питання часу. Вулицями вони вже ходять. Справа за художніми романами, театральними сценами та кінотеатрами. 

Матеріал опубліковано в журналі «Новое Время» за 13 травня 2016 року. Републікування повної версії тексту заборонене.

Більше точок зору тут



Читайте термінові новини та найцікавіші історії у Viber та Telegram Нового Времени.
ПІДПИШІТЬСЯ НА РОЗСИЛКУ ПОГЛЯДIВ   Погляди   ТА ЧИТАЙТЕ ТЕКСТИ ОБРАНИХ АВТОРІВ КОЖНОГО ВЕЧОРА О 21:00
     

Коментарі

1000

Правила коментування
Показати більше коментарів
Якщо Ви бажаєте вести свій блог на сайті Новое время, напишіть, будь ласка, листа за адресою: nv-opinion@nv.ua

Погляди ТОП-10

Читайте на НВ style

Останні новини

опитування

Погода
Погода в Киеве

влажность:

давление:

ветер:

Усі матеріали розділу Погляди є особистою думкою користувачів сайту, які визначені як автори опублікованих матеріалів. Усі матеріали згаданого розділу публікуються від імені відповідного автора, їх зміст, погляди, думки не означають згоди Редакції сайту з ними або, що Редакція поділяє і підтримує таку думку. Відповідальність за дотримання законодавства в матеріалах розділу Думки несуть автори матеріалів самостійно.