Між історією та математикою. Що не так зі вступною кампанією-2023
Проблемі, як і похідним від неї дискусіям на публічних майданчиках — від телебачення до соцмереж — уже чотири роки
Група українських літераторів відзначила Міжнародний день письменника в незвичний спосіб. Колеги зібралися 3 березня під будівлею Міністерства освіти й науки на акцію протесту. Серед вимог (які навряд будуть почуті й виконані, в Україні так не прийнято) під № 1 було повернення обов`язкового ЗНО з історії України. За тиждень до того в МОН представили модель вступної кампанії-2023. Історія України згідно з цим планом — предмет не обов`язковий. Хоча є уточнення: цей предмет можна обрати, якщо абітурієнт вступатиме на гуманітарні спеціальності.
Натомість математика разом із українською мовою отримують імунітет. Їх обирати не можна, вони є обов`язковими. Добре, що нарешті визнали такою державну мову в державі Україна. Погано, що маніпуляції довкола освітнього процесу в нинішній Україні почалися саме з заміни історії на математику.
Проблемі, як і похідним від неї дискусіям на публічних майданчиках — від телебачення до соцмереж — уже чотири роки. Почалося у 2019-му, коли в МОН уперше заговорили про впровадження з 2021 року й надалі ЗНО з математики як обов`язкового предмета для випускників шкіл, котрі планують далі здобувати вищу освіту. Але тоді списи ламалися на рівні насправді штучного протиставлення умовних технарів умовним гуманітаріям.
Ті, чия юність і зрілі роки припали на 1960-ті, згадували всує фізиків і ліриків. Проте в ті часи була інша країна, інші ЗМІ, інше ставлення до них і, важливо, навіть модні тоді фантасти не мріяли про соцмережі. І, що цікаво, дискусія про те, хто важливіший — поет чи інженер, реально впливала на суспільні настрої. Ставши прикметною ознакою так званої відлиги й тогочасної епохи шестидесятництва: умовно вільної, хоча після десятиліть сталінського терору і пережитої війни дихалося справді легше.
Історія України згідно з цим планом — предмет не обов`язковий
Важливість математики, як загалом точних наук у двадцять першому столітті під сумнів поставить хіба далекий від реальності персонаж. З 2019 року активні, небайдужі до освіти українці сперечалися швидше про методи, пріоритети, якість викладання й уникання більшовицьких підходів. Які вимагали не покращувати навчання, не впровадження сучасних методик, не зацікавлення предметом, а передусім звітів про виконані розпорядження. Проте дискусії вляглися, а з початком масштабного вторгнення Росії в Україну взагалі забулися — чимало дітей втратили можливість бодай якось учитися.
Але саме російська агресія та її жахливі наслідки дали забутій суперечці про освітні пріоритети нове дихання. Бо коли все почалося, МОН не зазіхав на історію України. Або не акцентував на цьому увагу, старанно приховував справжні наміри тощо. Нині ж історію офіційно замінили на ідеологічно нейтральну математику. Адже погодьтеся, залишити історію, але витіснити математикою державну мову не ризикне жоден чиновник незалежно від своїх поглядів та сумнівного бекграунду. А саме такий має чинний голова МОН Сергій Шкарлет.
Пояснювати, чому Україна воює з Росією в тому числі й за власну історію навряд треба зайвий раз. Бо сказано це з різних майданчиків неодноразово. Також не варто нагадувати приказку: війни виграють не генерали, а вчителі історії. Жодне з тверджень не знецінює ані математику, ані хімію, ані географію. Натомість згаданий вище очільник МОН минулого тижня спромігся знецінити освіту як таку. Під час робочого візиту в Чернівці пан Шкарлет сказав буквально наступне: вивчати історію України під примусом неприпустимо. І уточнив — навчати історії дітей повинні батьки, змалечку. Освіта починається з родини.
Логіка працює в обидва боки. Її дуже легко застосувати й до сакральної, як з`ясувалося, математики. Адже ЗНО з цього предмету, як і загалом вивчання його в школах — уже примус. Навіть більший, ніж вивчення історії. Цей предмет пан Шкарлет щедро пропонує обирати, киваючи на демократичні практики. Чому, за його словами, молода людина з бажанням отримати природничу спеціальність повинна ще й обтяжувати себе непотрібною їй історією? Але математику також можна винести за дужки потреб того, хто обирає для себе медичні спеціальності.
Згадую часи, коли школярі в Українській РСР за бажанням батьків звільнялися від вивчення української мови як необов`язкового для себе предмету. Підстава — національність. У нас у класі, крім українців, були росіяни, білоруси та вірмени. Їхні батьки писали заяви, і ось третина учнів іде додому після чотирьох уроків. Ми ж, ті, хто вивчає українську, сидимо в школі ще дві години. Примус? Звичайно. Такий самий, як скасування такого підходу. Звільнені від вивчення української від середини 1980-тих змушені були сидіти на уроках.
Освіта, навчання, здобуття знань є примусом, який диктує цивілізаційний розвиток. З певного віку діти зобов`язані ходити до школи. Державна школа чи приватна — без різниці. У питаннях письменності Україна взагалі більш просунута й прогресивна за деякі європейські країни. Бо переважна більшість українських дітей вміє писати й читати вже в дошкільному віці, тоді як на Заході цьому починають вчити тільки в перших класах. Якщо ж дитина не ходить до жодної з шкіл і не вчиться, до батьків можуть застосувати штрафні санкції. Примус до загальної середньої освіти. Примус у чистому вигляді не бути повним дурнем.
Зважте: розмови про неприпустимість вчитися з-під палиці почалися саме довкола гострої потреби вчити історію України, позбавлену російських контекстів. До цього часу жоден інший предмет під таким кутом зору не розглядався. Сумніви породжує саме історія. Що саме по собі відкриває ширший простір до маніпуляцій: не хочу — не вчуся, не маєте права примушувати, я живу у вільній країні. Але знецінення історії також знецінює і майбутню перемогу України. Адже історію пишуть переможці. Та якщо історія не обов`язкова — нащо її творити на полі бою і в тилу. І нащо взагалі боронити країну, це ж примус воювати. Бачите, як усе пов`язане.
Приєднуйтесь до нашого телеграм-каналу Погляди NV
