Чи може «Рамштайн» перетворитися на нову ООН?

23 вересня, 14:30

Україні варто не так зосереджуватися на реформуванні ООН, як надати вищий міжнародно-політичний статус зустрічам представників країн у форматі «Рамштайн»

13 вересня відкрилася 77-а сесія Генасамблеї ООН. Понад тиждень у Нью-Йорку тривали дискусії та консультації з різних глобальних проблем та способів їхнього вирішення. Чимало світових лідерів — серед яких і Володимир Зеленський, і Джозеф Байден, і Олаф Шольц — наголосили на потребі реформування структури ООН.

Відео дня

Для українського президента можливим способом реформування є завершення російсько-української війни через підтримку раніше опублікованого проєкту гарантій безпеки для України, а також формули із 5 пунктів. Байден у своїй промові запропонував зменшити вплив використання права вето та розширити склад постійних та непостійних членів Ради Безпеки ООН, включивши країни таких регіонів, як Африка, Латинська Америка та Карибський басейн. Шольц також наголосив на необхідності пристосування найважливішої глобальної організації до нових умов та викликів, які постали перед світовою безпекою після 24 лютого 2022 року.

Що ж таке ООН і чи справді організація уже віджила своє? Ідея утворення нової світової організація виникла на початку Другої світової війни, коли продовжувала діяти попередня — Ліга націй. У грудні 1939 року за агресію проти сусідньої Фінляндії Совєцький Союз було виключено із складу Ліги Націй, першої міжнародної організації, що мала гарантувати мир та безпеку в світі. У 1938 році Ліга наклала санкції на фашистську Італію за війну в Ефіопії, а ще декілька років до цього не змогла відвернути агресію Японії проти Китаю. Організація зі штаб-квартирою у швейцарській Женеві, створена державами — переможцями Першої світової війни, повністю провалила своє головне завдання — не запобігла розгоранню нової війни у Європі. У 1940 році штат Ліги націй не мав змоги повноцінно функціонувати. 31 серпня 1940 року генеральний секретар Жозеф Авеноль, другий керівник за два десятиліття існування організації, покинув пост через неминучість «нового порядку».

14 серпня 1941 року президент США, країни, яка не була членом Ліги націй, хоч і перемогла у Першій світовій війні, Франклін Рузвельт та прем'єр міністр Великої Британії Вінстон Черчиль на кораблі в Атлантичному океані підписали Атлантичну Хартію, документ, що складався з 8 принципів, запоруки нового світового порядку після перемоги над німецьким нацизмом. Особливо цікавим є восьмий принцип, що передбачав заборону у майбутньому використовувати силу, що мало б гарантувати безпеку та примусове роззброєння тих держав, які можуть погрожувати іншим.

Ця ідея має багато паралелей із історією зародження ООН


У грудні 1940 року Рузвельт запропонував американському конгресу закон про ленд-ліз, що передбачав спочатку надання фінансової допомоги Великій Британії у війні з країнами Осі (Німеччиною, Італією та Японією). Ухвалений конгресом у березні 1941 року закон передбачав допомогу також й іншим союзним країнам.

1 січня 1942 року у Вашингтоні представники чотирьох головних союзних сил (США, Велика Британія, СССР та Китай) підписали Декларацію Об'єднаних Націй. У подальшому кількість підписантів, що погоджувалися із принципами Атлантичної хартії, нового світопорядку та боротьби задля перемоги над гітлеризм, зросла. У ході війни альянти для вирішення нагальних проблем створили: Продовольчу та сільськогосподарську організацію, Адміністрацію Організації Об'єднаних Націй для допомоги і відбудови (прототип Міжнародної організації у справах біженців) та інші структури, що після війни стали складовими структурами ООН.

У ході закінчення Другої світової війни відбулися фінальні консультації між країнами-переможцями (США, Великою Британією та СССР) щодо статуту майбутньої міжнародної структури, що була офіційно утворено у квітні 1945 року на конференції у Сан-Франциско. Як результат наростання кризи між союзниками, Статут ООН, як і подальші декларації (Загальна декларація прав людини чи Конвенція про запобігання злочину геноциду та покарання за нього) та інші офіційні документи, стали продуктом компромісу між США та СССР. Першопочаткова концепція гарантування міжнародної безпеки «чотирьох поліцейських» президента Рузвельта, який помер за декілька тижнів до конференції у Сан-Франциско, змінилася глобальним протистоянням двох систем — капіталістичної та комуністичної.

Сьогодні важко спрогнозувати наскільки заяви щодо реформування ООН можуть стати реальністю, якщо росія після численних порушень статуту та декларацій ООН все ще залишається постійним членом Радбезу із правом вето, а делегація КНР, ще один постійний член Радбезу, у голосуванні щодо підтримки України або утримується, або стає на бік росії. Про що можемо уже ствердно говорити, так це про початок дискусії про потребу побудови міжнародних відносин та дієвих гарантій миру та безпеки у світі без росії, або ж обмеженого її впливу.

Україні було би варто не так зосереджуватися на реформуванні діючої міжнародної світової організації, як надати вищий міжнародно-політичний статус зустрічам представників країн у форматі «Рамштайн».

Ця ідея має багато паралелей із запропонованою вище короткою історією зародження ООН. Найважливіша спільна риса — це глобальний характер обидвох структур на етапі зародження. У січні 1942 року підписантами Декларації об'єднаних націй стали 26 країн із різних регіонів світу. 26 квітні 2022 року у першому засіданні формату Рамштайн взяли участь представники з понад 40 країн (усі члени НАТО, а також деякі країни з Африки, Близького Сходу та Азійсько-Тихоокеанського регіону).

Зустріч у форматі «Рамштайн» (саме таку назву найчастіше використовують українські ЗМІ), як і Декларація об'єднаних націй, засвідчила бажання країн-учасниць не лише спільно надавати допомогу в протистоянні з агресором, а забезпечити перемогу, тобто виграти війну. Важливо також, що у обидвох випадках об'єднання служать для логістичного супроводу американського ленд-лізу.

Коли зустрічі у форматі «Рамштайн» можуть і справді перерости у міжнародну організацію, яка гарантуватиме безпеку України чи континенту? Поки що не існує жодних підписаних та ратифікованих міжнародних документів (статуту чи договору) на найвищому рівні між країнами учасницями «Рамштайну». Зараз це щомісячні зустрічі міністрів оборони та представників вищого військового керівництва країн для узгодження надання зброї Україні. Однак саме вони ознаменовують кардинальні зміни на фронті: установча зустріч 26 квітня поклала початок безкомпромісній підтримці України до переможного закінчення війни через безперебійне постачання зброї західних зразків. Зустріч 23 травня за словами Олексія Резнікова стала справжнім game changing, Україна отримала протикорабельні ракети Harpoon. Після зустрічі 15 червня Україна отримала важке озброєння дальньої дії, йшлося про артилерію та боєприпаси. Зустріч 20 липня допомогла підготуватися до успішного контрнаступу в Харківській та Херсонській областях. Остання зустріч 8 вересня засвідчила необхідність великої кількості артилерійських систем та боєприпасів, протиповітряних систем для подальшого успішного контрнаступу.

Якщо така тенденція продовжиться, а особливо, коли рішення ухвалені за результатами майбутніх зустрічей у форматі «Рамштайн» унеможливлять подальше просування країни-агресора не лише на фронті, але й сковуватимуть політичні дії російського керівництва на міжнародному рівні, це означатиме дієвість такого формування у міжнародно-політичному плані.

Приєднуйтесь до нашого телеграм-каналу Погляди НВ

Показати ще новини
Радіо НВ
X