Драма на болоті. Що відбувається в Ірпені

7 квітня 2021, 15:36

Драма Ірпеня в тому, що його розвиток шляхом тотальної забудови може призвести до занепаду

Власне, йдеться про колишнє болото. Заплаву річки Ірпінь біля однойменного міста під Києвом. Річка разом із заплавою увійшли до Смарагдової мережі Європи в грудні 2019-го. За Угодою про асоціацію України з ЄС до 1 вересня цього року процес входження нових українських територій до цієї мережі має бути завершений та впроваджено захисні заходи й управління ними.

Відео дня

Трішки історії. До Смарагдової мережі входять території особливого природоохоронного інтересу, які захищені Бернською конвенцією про охорону дикої флори та фауни і природних середовищ існування в Європі. Проте зобов’язання перед нашими європейськими партнерами, схоже, не варті й ламаного шеляга. Адже заплаву річки Ірпінь уже забудовують шаленими темпами. Ціна питання — близько 40 тисяч помешкань в багатоповерхівках, таунхаузах і котеджах.

На кону кілька мільярдів гривень заробітку для місцевих забудовників. І якщо населення Ірпеня за попередні п’ять років зросло більш як удвічі, то тепер за наступні п’ять років може зрости ще мінімум удвічі. Чи готова до цього дорожньо-транспортна інфраструктура західного передмістя столиці й сама столиця? Питання риторичне.

Корки на в'їзді в Київ із Житомирської та Варшавської автотрас після чергового подвоєння населення Ірпеня й Приірпіння можуть стати транспортним тромбом для столиці й всієї столичної агломерації. Екології самої річки Ірпінь, яка вже гине, буде завдано непоправної й остаточної шкоди. До того ж, мережі життєзабезпечення міста Ірпінь (електро- і водопостачання, каналізація), які не розраховані на таку кількість населення й будинків, можуть зазнати техногенного колапсу.

На кону кілька мільярдів гривень заробітку для місцевих забудовників

У бетонній пастці й у фекаліях опиняться понад сто тисяч людей, практично майже в самій столиці, а точніше — на в'їзді в неї зі сторони Євросоюзу. Промовистий промоушн для іноземних інвесторів та наших європейських партнерів, чи не так?

Уже зараз перебої зі світлом в Ірпені стали радше правилом, ніж винятком. На Різдво цього року жителі 5-ти тисяч помешкань в одному із нових мікрорайонів міста майже дві доби «колядували» без світла. А в кого електроопалення, то ще й без тепла у власних домівках.

Із двох нових мікрорайонів в Ірпені каналізаційні стоки йдуть просто в річки Буча та Ірпінь. Сотні рядових інвесторів, які вклалися в будівництво нового житла в Ірпені, досі не можуть заселитися в свої квартири, бо вони без газу, води й каналізації.

І все це за якихось 25 км від центру столиці — офісу президента, будинку уряду й парламенту, МВС, СБУ, ДБР та Гепрокуратури.

На останній сесії Ірпінської міської ради депутатська більшість, яку контролюють ексмер, а тепер голова інвестиційної ради міста Володимир Карплюк та його партнери по будівельному бізнесу, проголосувала за забудову ще понад 50 гектарів заплави річки. Цього разу біля села Стоянка. Заплава ж безпосередньо біля Ірпеня вже забудовується повним ходом. Незабаром слід очікувати й пожвавлення будівельної техніки на протилежному березі річки біля села Романівка. Торф знімається й вивозиться. Натомість на заплаву звозиться будівельне сміття, на якому й стоятимуть новобуди.

Як це все кореспондується й синхронізується зі стратегіями розвитку Києва та Київської області — про це мовчать і мер Ірпеня, мер столиці, й голова ОДА столичного регіону. Так само мовчить і нічого не каже Міністерство захисту довкілля та природних ресурсів, яке й мало б організувати захист територій Смарагдової мережі, адже заплава річки Ірпінь — це континентального значення коридор міграції перелітних птахів й не тільки.

Усе впирається в генплан

Генеральний план Ірпеня став каменем спотикання й розбрату всередині Ірпінської громади. Ним фактично скасовано статус Ірпеня як міста-курорту, а отже й обмеження кількості поверхів забудови. Він був ухвалений у сумнівний спосіб 19 грудня 2018 року. За злою іронією авторів — у День Святого Миколая.

Далі цього «миколайчика», якого подарували собі любим під ялинку містечкові забудовники, їхня місцева влада ховала від ірпінців більше двох років. Представники місцевих громадських організацій подали до суду, вимагаючи оприлюднити цей стратегічний для міста документ.

І ось нарешті 19 лютого цього року начебто на виконання судового рішення його таки оприлюднили на сайті Ірпінської міськради. Виявилося, весь цей час генплан «домальовували». І хоча діючий міський голова запевняє, що на «свіжих» понад 50 га заплави, які він та його соратники віддали під забудову, будуть виключно котеджі, ірпінці мало вірять.

Так само кілька років тому попередник теперішнього міського голови та його партійний шеф і соратник із містечкової партії «Нові обличчя» разом з місцевими чиновниками запевняли, що на заплаві будуватимуть школу. Будували школу, але збудували хмарочоси. Та й у «підмальованому» генплані на цій ділянці — в понад 50 га значаться: 70 багатоповерхівок, 639 таунхаузів, 73 садиби та понад 4 тисячі паркомісць для автівок. Орієнтовна кількість нових ірпінців тут становитиме до 20 тисяч.

Загалом у нещодавно оприлюдненому на сайті міської ради генплані міста активісти Ірпеня, небайдужі жителі й опозиційні депутати міськради виявили дуже великі розбіжності з тим варіантом, що був скандально прийнятий 2018 року і слід від скріншотів якого лишився в мережі Інтернет.

Тепер до оскарження самого прийняття генплану активісти й опозиційні депутати хочуть домогтися від правоохоронних органів ще й встановлення факту його сумнівного з точки зору закону «домальовування». Тобто підробки. Та процес може розтягтися на довгі роки. Тим часом, як під забудову йдуть все нові й нові ділянки на заплаві й не тільки. Котловани риються, торф вивозиться, багаторічні сосни вирубуються, зростають нові паркани навколо нових ділянок.

Приміром, керівництво міста вже задекларувало будівництво тридцяти 16-поверхівок на території колишнього заводу Ірпіньмаш. А це ще близько 6,5 тисяч квартир і ще 20 тисяч нових мешканців. Це підприємство в радянський час виробляло техніку для видобутку торфу, а зараз його територія належить родині покійного екс-ректора податкової академії, нардепа-регіонала Петра Мельника, сина якого восени минулого року мер призначив своїм заступником.

Підприємцям тут не місце

Здавалося б, чому сумувати від такого будівельного буму й притоку нових жителів, адже люди — найцінніший капітал у сучасному світі. І за нього йде несамовита боротьба між країнами на глобальному рівні. Особливо, за кваліфіковані кадри. А в Ірпінь переселяються з усієї країни далеко не гірші.

Утім мета глобальної боротьби між країнами за людський ресурс — це робочі руки й мізки, які створюватимуть додану вартість і збільшуватимуть ВВП тієї чи іншої країни. В історії з Ірпенем вам і школяр скаже: «Мій тато працює в Києві, а мама сидить вдома зі мною й сестричкою, бо в нас бракує місць у садочках, а в школах — груп продовженого дня, бо всі вони переповнені й працюють у дві зміни».

Тож збільшення населення Ірпеня — це радше збільшення надходжень податку на доходи фізосіб до бюджету Києва. Ірпінський бюджет залишається незмінним. Навіть втратив у зв’язку з виділенням в окремі територіальні громади сусідніх Гостомеля й Коцюбинського та відхід Ворзеля до складу Бучанської громади.

Частковим виходом із ситуації могла б стати підтримка й розвиток сегменту малого й середнього бізнесу в сферах ІТ, рекреації, туризму, дозвілля та креативних індустрій. Тим більше є програма доступних кредитів для малого бізнесу під 5−7−9%. І місцева влада могла б створити й свій фонд підтримки підприємництва для компенсації відсоткової ставки по цих кредитах навзамін за створення нових робочих місць у певних галузях, цікавих для міста.

Але цим ніхто предметно не займається. Головна галузь, яка цікавить місцеву владу — будівництво житла. Тотальне будівництво задля самого будівництва, а точніше для отримання надприбутків купкою обраних ділків.

До того ж ринок оренди комерційної нерухомості, як офісної так і торгової, в Ірпені має високий ступінь монополізації — забудовники або їхні партнери контролюють більшість новозбудованих комерційних площ. Крім того, вони опановують кожен вільний куточок комунальної землі, який спочатку випрошують у керівництва міста, скажімо, під гаражі, а потім там виростають магазини, кав’ярні чи офіси.

Відтак оренда в Ірпені значно вища, ніж у столиці. Тому чимало ірпінських підприємців, як і більшість тих ірпінців, хто працює за наймом, воліють проявляти свою підприємницьку жилку й заробляти в Києві.

Нові Позняки

Уже зараз рівень забруднення повітря в Ірпені від корків на дорогах у години пік перевищує рівень забруднення такого промислового монстра як Кривий Ріг. Тому туристичний, рекреаційний, зелений і курортний Ірпінь все більше відходить у минуле. Насправді під Києвом за Біличанським лісом зростають нові Позняки. Невдовзі, цілком імовірно, й замість цього лісу, яким Ірпінь відділений від столиці, буде ліс бетонних хмарочосів.

Драма Ірпеня в тому, що його розвиток шляхом тотальної забудови може призвести до занепаду. І з точки зору екології, і систем життєзабезпечення міста, й інфраструктури та сполучення зі столицею.

Скажімо, як може запрацювати ринок доступної іпотеки, яку начебто просуває президент, коли будівництво й придбання житла за 25 км від його офісу здійснюється через схеми, в яких інвестори — звичайні громадяни — абсолютно не захищені, чиї будинки не можуть здати в експлуатацію роками, а в готових будинках люди змушені платити за світло втридорога як юрособи й при цьому, наприклад, не мати каналізації?

Один із моїх знайомих підприємців каже, що зараз його фірма робить ремонт в одному зі столичних офісів одного з дуже важливих антикорупційних органів. І один із відповідальних співробітників цього органу поділився з ним, що їм достеменно відомо про Ірпінь та оборудки місцевої влади практично все. Навіть те, скільки й за скільки, в кого й для чого закуповувалося пальне на водоканал чи інші комунальні підприємства, по роках, по сумах й навіть по відповідальних особах за витрату цих бюджетних коштів.

Логічно допустити, що коли правоохоронцям відомі такі інтимні подробиці й деталі, то напевно відомі й ширші формати: дерибан гектарами землі на заплавах, вирубка лісів, маніпуляції з генпланом. Захисники законності напевно все це знають, але поки мовчать. Бо немає політичної волі нагорі.

А чому її нема?

Усе стає на свої місця, коли взяти до уваги, що за цією драмою на ірпінському болоті маячить постать заступника глави офісу президента Олега Татарова, про що вже не раз наголошували місцеві активісти й журналісти-розслідувачі, зокрема й Бігус-інфо.

Виходить, що на самому верху — в офісі глави держави — права рука не знає, що робить ліва. Або ж знає, але вдає, що не знає.

З одного боку — ми ініціюємо й демонструємо доступну іпотеку для простих українців. З іншого — даємо їх обдурити. І це відбувається всього за 25 км від президентського офісу. Розводки за сумнівними тіньовими схемами горе-забудовників, які нищать довкілля й збирають десятки, а то й сотні мільйонів доларів готівки. Поза банківською системою, не сплачуючи усіх податків та пайової участі до місцевого бюджету. Але про що вони точно не забувають так це про те, щоб своєчасно відправляти кеш нагору.

Тому й немає політичної волі. Тому й триває драма на болоті. І, на жаль, не тільки в Ірпені.

Приєднуйтесь до нашого телеграм-каналу Мнения НВ

Приєднуйтесь до нас у соцмережах Facebook, Telegram та Instagram.

Показати ще новини
Радіо НВ
X