Нам оголошена війна, а ми й не пручаємось

19 травня 2020, 18:58

Ця війна почалась не вчора. І не в 2014 році. І не в 2004-му. Значно раніше

Нам оголошена війна. Не тиха, не підпільна, не таємна.

Ця війна почалась не вчора. І не в 2014 році. І не в 2004-му. Значно раніше.

Але зараз — наступна фаза цієї війни, і вона відкрита, свавільна та нахабна. Де головний трофей — наш мозок. Їм потрібно наш мозок атакувати, захопити, перемогти, підкорити.

Відео дня

І тут з’являються перелицьовані персонажі, зрадників називають героями, ницість і підлість видають за доблесть і відвагу.

Вони називають це «свободою слова». Вони називають це «альтернативною точкою зору». Вони називають це «спектром думок».

Якщо не навчимось розрізняти, залишимось не країною, а територією

Вони вже неодноразово так робили. У них часто це виходило. Наприклад, коли президентом став двічі судимий за кримінальні злочини. Або коли президентом став комік. Обидва — як насмішка над здоровим глуздом. Як приклад відсутності не просто розуму у виборців, а і банального інстинкту самозбереження.

У них виходило боротися з українською мовою. З українськими героями. З нашою історією.

Вони спробували підважити незалежність країни. Спаплюжити наші цінності. Висміяти наші рани.

Знівечене і патерналістське суспільство радо підхоплює широко розтиражований меседж «у нас другоє мнєніє» і з гигиканням несе його в зубах. Не думаючи, що шлях, яким воно біжить, навряд чи стане злітною смугою. Скоріше — тунелем до пекла. Хоч і асфальтованим.

Тому легітимізуються Поклонська і Гіркін з придуманою на ходу «флешкою для Гааги». Тому активно підігрівається інтерес до опитування про «найкращого президента», яким називають Кучму — того, при кому виникла і зміцніла олігархічна система і промисловий потенціал країни було розподілено між кількома родинами. Тому люди слухають в ефірах нафталінового Кравчука, забувши про «кравчучки», розкрадене і знищене Чорноморське морське пароплавство. Народ вважає, що Кравчук теж був непоганим президентом. А поганий хто? Звісно, що Ющенко.

При Ющенку почалося економічне зростання. Він став першим справді українським президентом, який усвідомлював свою проукраїнськість і розумів свою роль. Але в інформаційному просторі залишилось про «сеньйора Голодомора», вишиванки і глечики.

Бо все українське — смішне, несерйозне, меншовартісне, незначне, шароварне, глупе.

Згадайте, як билась в падучій колишня нардепка Олена Бондаренко з вимогою не встановлювати квоти на українську музику в ефірах. Як висміювали цю тему, знущались і приколювались. За кілька років ми маємо купу гуртів і виконавців, які цікаві та затребувані не лише в Україні.

Вся п’ята колона в країні, досі зберігаючи вплив у судових та державних органах, нещадно бореться з активістами Майдану, нівелюючи загиблих у ході Революції Гідності. Вони накрали стільки грошей, що можуть дозволити собі не лише розкішно відсиджуватися в еміграції, а і впливати на події в Україні. Через суди. Через фейкові партії. Через штучно створених «лідерів думок». Через медіа, які відпрацьовують прокремлівський порядок денний.

Вони нищать державу і країну, а ми їм оплачуємо державну охорону. Як ексміністерці часів Януковича Олені Лукаш. Цікаво, чи й досі ми її «охороняємо»?

Ми зараз стоїмо перед купою викликів. Карантин і безпекові заходи, необхідні задля зниження рівня захворювань, яскраво демонструють нам, яка тонка межа між свободою і несвободою. Ми — вільні. Але з певними обмеженнями. Щоб залишитися здоровими і живими.

Отак і межа між правдою і брехнею. Між фактами і пропагандою. Між реальністю і уявленнями.

Якщо не навчимось розрізняти, залишимось не країною, а територією на мапі світу. З людьми, яким свого часу вдало загидили мозок.

І люди не пручались.

Текст опубліковано з дозволу автора

Оригінал

Приєднуйтесь до нашого телеграм-каналу Мнения НВ

Приєднуйтесь до нас у соцмережах Facebook, Telegram та Instagram.

Показати ще новини
Радіо НВ
X