Правильні висновки з економічних експериментів у США
Є ризик, що зміни в США неправильно зрозуміють в інших країнах, а політики за кордоном сліпо копіюватимуть американські рецепти
Буквально за кілька років розмови про економічну політику в США зазнали глибоких змін. На зміну неолібералізму, «Вашингтонському консенсусу», ринковому фундаменталізму — називайте це, як заманеться — прийшло щось геть інше.
У макроекономічній політиці страхи перед боргами й інфляцією поступилися місцем новим перевагам — надстимулювання економіки та применшення масштабів ризиків для цінової стабільності. В оподаткуванні мовчазна згода з глобальною гонитвою за найменші ставки випарувалася, натомість з’явилася глобальна мінімальна податкова ставка для транснаціональних корпорацій. Промислова політика, яку аж до недавнього часу не можна було навіть згадувати в пристойній компанії, повернулася на повну силу.
Список можна продовжувати. Якщо раніше в політиці на ринку праці ключовими словами були «дерегулювання» та «гнучкість», то тепер розмови ведуть про хороші робочі місця, усунення дисбалансів у переговорній силі сторін, підвищення ролі робітників і профспілок. Якщо раніше великі технологічні компанії та інтернет-платформи розглядали як джерело інновацій і вигод для споживачів, то тепер їх вважають монополіями, які треба регулювати й навіть, можливо, розділяти. Весь сенс торгової політики раніше зводився до глобального поділу праці та прагнення до ефективності, а тепер її завдання — створювати стійкість і захищати вітчизняні виробничі ланцюжки.
Деякі з цих змін стали необхідною адаптацією, викликаною шоком Covid-19. Крім того, вони стали результатом, мабуть, неминучого розвороту після довгого періоду зростання нерівності, економічної незахищеності, концентрації ринкової сили в економіці США. Утім, буде справедливим відзначити ще й заслуги президента Джо Байдена, який привів до Вашингтона нову економічну команду та швидко підтримав нові ідеї, не дивлячись на критику старожилів.
У моделі ринкового фундаменталізму, яка визначала економічну політику в США і значній частині Західної Європи від часів революції Рейгана-Тетчер у 1980-х роках, було певне інтелектуальне минуле. Вона була розроблена в науковому середовищі, а її популяризацією займалися публічні інтелектуали, наприклад, Мілтон Фрідман.
На цей раз учені-економісти переважно відстають. Хоча ентузіазм із приводу вільного ринку в економістів уже давно згасає, жодних програмних розробок у стилі кейнсіанства або фрідманського консерватизму не виникло. Звернувшись до економістів за всебічними рішеннями, які б не обмежувалися частковим латанням дірок, влада виявилася б розчарованою.
Традиційна модель експортно-орієнтованої модернізації видихалася
І все ж зміна настроїв явно вплинула на економістів. Наприклад, наприкінці серпня на щорічних зборах представників центробанків у Джексон-Гоул (штат Вайомінґ) авторитетна команда вчених-економістів із МІТ, Гарвардського, Північно-Західного й Чиказького університетів представила доповідь, у якій показано, що тимчасовий стрибок інфляції може бути позитивним явищем. У тих випадках, коли зарплати не піддаються зниженню, тобто не падають із такою ж легкістю, як ростуть, структурним змінам може допомогти зростання зарплат у тих частинах економіки, які відчувають зростання попиту. Хоча це може призвести до того, що загальна інфляція перевищить цільовий рівень, установлений центробанком, подібна ситуація може, тим не менш, виявитися бажаною, оскільки вона дозволяє провести корекцію відносних зарплат у різних секторах економіки.
Тим часом Девід Аутор з МІТ недавно написав, що дефіцит робочої сили в США, на який скаржаться багато роботодавців (вакансії не заповнені, тому що немає достатньої кількості працівників, готових погодитися на запропоновану роботу), насправді є позитивним явищем. Проблема, як він стверджує, полягає в тому, що американська економіка створює занадто багато «поганих» робочих місць із низькою оплатою праці та слабким соцпакетом. Якщо через пандемію працівники стали тепер більш вимогливими й перебірливими, значить, змінюватися треба роботодавцям. У кінцевому підсумку як для рівності, так і для продуктивності потрібна не просто більша кількість робочих місць, але більша кількість якісних робочих місць.
Одна з переваг зазначених робіт учених-економістів полягає в тому, що вони прояснюють ситуаційну природу нинішніх політичних пріоритетів у США. Наприклад, дослідження, представлене в Джексон-Гоул, показує, що тимчасове зростання інфляції стає прийнятним тільки за певних умов: галузева корекція відбувається через зміни в споживчому попиті, зарплати не можуть упасти, а монетарні стимули не перешкоджають структурним змінам, занадто сильно підвищуючи прибутковості в тих галузях, яким слід згортатися. Навпаки, у країнах, що розвиваються, рівень зарплат у неформальному секторі досить гнучкий, а розширення сучасних галузей економіки стримуване перешкодами на стороні пропозиції. У подібних умовах монетарні й бюджетні стимули з набагато меншою ймовірністю виявляються ефективними.
Проте існує ризик, що зміни в США будуть неправильно зрозумілими в інших країнах, а політики за кордоном будуть сліпо копіювати американські рецепти, не звертаючи уваги на специфіку власних обставин. Зокрема, країни, що розвиваються, у яких немає необхідного бюджетного простору і яким доводиться позичати в іноземних валютах, повинні побоюватися надлишкової опори на макроекономічні стимули.
Реальна проблема в багатьох країнах, що розвиваються, сьогодні полягає в тому, що традиційна модель експортно-орієнтованої модернізації видихалася. Створення хороших, продуктивних робочих місць вимагає іншої моделі розвитку, з акцентом на сектор послуг, на внутрішній ринок і розширення середнього класу. Провали в роботі ринку або держави, які блокують розширення перспектив більш продуктивної зайнятості в секторі послуг, можна усунути тільки структурними ліками.
Перегляд економічної політики в коридорах вашингтонської економічної бюрократії — це позитивне явище. Але головний висновок, який із цього повинні зробити інші країни, полягає в тому, що економічна наука, будучи суспільною наукою, пропонує різні політичні поради для різних обставин. Зміна обставин і політичних уподобань у США привела до появи нових рецептів, і точно так само інші країни вчинили б мудро, націлившись на рішення власних специфічних проблем і труднощів.
Copyright: Project Syndicate, 2021
НВ має ексклюзивне право на переклад і публікацію колонок Project Syndicate. Републікація повної версії тексту заборонена.
Приєднуйтесь до нашому телеграм-каналу Мнения НВ
