Ворожнеча народів. Чи поділять Україна й Росія Київську Русь

46 коментувати
Як здійснити революцію примирення Росії та України в їхніх суперечках навколо минулого

Нещодавно я прочитав текст виступу Петра Порошенка на святкуванні Дня святого Володимира. Промова мене зацікавила лише тому, що на прохання друга з президентського оточення я готував кілька тез у відповідь на пропаганду Володимира Путіна про Хрещення Русі. Виявилося, що до фінального варіанту промови потрапила тільки одна, але головна: приймаючи християнство, Володимир Великий включив Русь у європейську цивілізацію, а не, як стверджує Кремль, заклав підвалини "руського міра".

Щоб з'ясувати, яке з двох тверджень є історичним, а яке — пропагандою, достатньо подивитися на цю статистику: з 52 міждинастичних шлюбів київських князів три чверті припали на західні країни — Англію, Скандинавію, Польщу, Німеччину, Угорщину та Францію.

Цей та інші приклади подає опублікована в Гарварді Кyivan Rus in Medieval Europe. Не переказуватиму книгу, обмежуся висновком: майже за 250 років існування (від Хрещення 988 року до занепаду центральної київської влади 1146 року) Русь була повноправною частиною тогочасної Європи.

Щось подібне намагався розповідати і Борис Акунін у своїй недавній Історії Російської держави. Для автора Русь — можливість європейського розвитку, яку Росія втратила. Акунінську ліберально-західну версію російської історії можна було б із легким серцем рекомендувати до прочитання, якби не помилки, яких припустився автор, і домисли щодо існування єдиного народу слов'яно-русів. Акунін мимоволі прив'язав себе до колісниці кремлівської пропаганди: як не крути, Русь у нього — це рання форма "Російської держави".

Спічрайтери Петра Порошенка потрапили в пастку: вони говорять про Україну лише в тих місцях, де у Путіна стоїть "Росія"

Спічрайтери Порошенка піймалися в ту саму пастку: вони говорять про Україну в тих місцях, де у Путіна стоїть "Росія", змінюючи "єдиний руський народ" на "українську націю". З точки зору історика, українська версія не правдивіша за російську. Русь не була ні російською, ні українською державою, та й державою її складно назвати. Як писав класик, "минуле — це інша країна, там все іншакше".

Розумію: виступ Порошенка писали як "нашу відповідь Чемберлену". Однак сумніваюся, що у війні з Путіним можна перемогти його методами. Ось чому я пропоную вивести російсько-український історичний клінч через Володимира і Русь на ширші простори. Зокрема, порівняти з німецько-французькою боротьбою за ім'я і корону Карла Великого.

Цей конфлікт уважався найдовшою війною в Західній Європі, край якій поклали федеральний канцлер ФРН Конрад Аденауер і французький лідер Шарль де Голль тільки 1952‑го. За рік до цього вони підписали договір про сталь і вугілля — головний предмет битви за спірні території Ельзасу та Лотарингії. Причому до прагматичної частини документа про інтереси вони додали пункт про примирення щодо минулого. Місцем примирення було обрано Аахен: місто, де 962‑го коронувався на імператора Священної Римської імперії Оттон (теж Великий), онук Карла. Саме з цієї події починається німецько-французький конфлікт. Логіка Аденауера і де Голля була правильною: як у війні, так і в мирі без історії не обійдешся.

Німецько-французьке примирення стало наріжним каменем, а Карл Великий — символом об'єднаної Європи. Подібно йому, Володимир Великий міг би стати символом нової Європи на Сході. Це не фантазія, а реальна мета, яку доводить історія польсько-українських відносин, що вважаються найдовшою ворожнечею у Східній Європі. Вона тривала від походу Володимира 862 року "на ляхів" до Волинської різанини 1943‑го й акції Вісла 1947‑го. Але після падіння комунізму полякам і українцям все ж вдалося примиритися і стати стратегічними союзниками.

Польсько-українське примирення можна порівняти з німецько-французьким: воно стало геополітичною революцією на сході Європи. Але без Росії революція не завершена. Звісно, багато хто в цьому місці стене плечима. Але подумайте — хто з німців або французів у 1942‑му міг собі уявити, що за десять років все буде інакше? У будь-якому разі фігура Аденауера з'явилася після поразки Гітлера. А я не знаю таких експертів, які могли б гарантувати, що Путін і його режим протримаються довше, ніж десять років.

Але поки цього не сталося, я виступаю за внутрішньоукраїнське примирення. Умовно кажучи, між Львовом, Києвом, Дніпропетровськом, Харковом та Одесою. Власне, там живе клас, готовий до цього: молоді освічені жителі метрополій. Як показують опитування, серед них менш помітні регіональні відмінності. До того ж вони значно ближчі до своїх європейських однолітків, ніж до українців мого покоління. А оскільки більша частина з них російськомовні, то потенційно вони є тим вірусом, запустивши який у Росію, можна буде виростити там російського Аденауера.


Читайте термінові новини та найцікавіші історії у Viber та Telegram Нового Времени.
ПІДПИШІТЬСЯ НА РОЗСИЛКУ ПОГЛЯДIВ   Погляди   ТА ЧИТАЙТЕ ТЕКСТИ ОБРАНИХ АВТОРІВ КОЖНОГО ВЕЧОРА О 21:00
     
Ярослав Грицак
Ярослав Грицак

Історик, публіцист, професор Українського Католицького університету, член Несторівської групи  

Коментарі

1000

Правила коментування
Показати більше коментарів
Якщо Ви бажаєте вести свій блог на сайті Новое время, напишіть, будь ласка, листа за адресою: nv-opinion@nv.ua

Погляди ТОП-10

Читайте на НВ style

Останні новини

опитування

Погода
Погода в Киеве

влажность:

давление:

ветер:

Усі матеріали розділу Погляди є особистою думкою користувачів сайту, які визначені як автори опублікованих матеріалів. Усі матеріали згаданого розділу публікуються від імені відповідного автора, їх зміст, погляди, думки не означають згоди Редакції сайту з ними або, що Редакція поділяє і підтримує таку думку. Відповідальність за дотримання законодавства в матеріалах розділу Думки несуть автори матеріалів самостійно.