Як змінилися українці

9 коментувати
Сьогодні українці більшою мірою відчувають себе громадянами – варто подивитися тільки на останні трагічні події з автоаваріями в Харкові та Києві

У суспільстві накопичилося багато агресивного невдоволення, і в той же час ми бачимо, що протести біля Верховної Ради не мобілізували людей масово. У цьому немає суперечності. За даними моніторингу нашого інституту, протестні настрої українців росли з 2010-го і досягли піку до 2014 року, після чого настав короткий спад. Потім  знову підйом до 2016-го, а ось до 2017 року ми знову констатуємо їх спад.

Чому такий спад відбувається? У суспільстві накопичилося багато агресивного невдоволення, і в той же час ми бачимо, що протести біля Верховної Ради не мобілізували людей масово. У цьому немає суперечності. За даними моніторингу нашого інституту, протестні настрої українців росли з 2010-го і досягли піку до 2014 року, після чого настав короткий спад. Потім  знову підйом до 2016-го, а ось до 2017 року ми знову констатуємо їх спад.

Вони заплатили високу ціну за зміну колишньої влади на Майдані і не готові платити таку ж  за зміну влади нинішньої. Тому слабку реакцію на протест перед Верховною радою можна розглядати як заклик до опозиції вирішувати політичні питання легітимними способами.

В країні багато людей, які здатні вивести тисячу чоловік на акції протесту під парламент. Однак тисяча людей, яка намагається вказувати всьому народу, як жити, не маючи при цьому великої легітимної підтримки,  вже тривожний дзвінок. Демократичне суспільство обирає владу, і за кожним депутатом стоять сотні виборців. Коли депутата б'ють дорогою з парламенту, а поліція нічого не може з цим вдіяти,  це ще один тривожний дзвінок.

Одной из главных проблем государства сегодня украинцы называют коррупцию

Мене турбує ситуація в країнах, які пережили військові конфлікти, коли люди, що воювали, виходять на площу і кажуть: "Я воював, тому маю право керувати". Складається враження, що в слабкій державі кожен може нав'язати свої правила гри. У цей момент держава втрачає монополію на управління. І історичний досвід показує, що вихід з цього  авторитарна або тоталітарна реставрація. У цьому сенсі Україна помітно ризикує в недалекому майбутньому перетворитися на авторитарну державу.

Напередодні президентських виборів ми бачимо величезну кризу довіри до реальних кандидатів. Але не варто бути песимістом. Поки вибори не відбулися офіційно, люди про них по-справжньому не думають. Тільки після оголошення передвиборчої гонки вони починають сприймати себе виборцями. До цього всі вважають себе незадоволеними людьми. До речі, незадоволеними одночасно і владою, і опозицією. Тому електоральні переваги сьогодні  це відображення протестних настроїв.

В Україні зростає кількість активних громадян. З'явилися локальні громадські об'єднання та цивільний контроль на місцях. До 2013 року таким виразним прикладом громадянської самоорганізації була хіба що ситуація у Врадіївці, та й то це було стихійне обурення.

Сьогодні українці більшою мірою відчувають себе громадянами  варто подивитися тільки на останні трагічні події з автоаваріями у Харкові та Києві. Громадяни вимагають чесного суду над винуватцями ДТП, контролюють хід розслідування на всіх етапах, припиняють спроби взаємної поруки. Це новий феномен.

Узагальнивши результати наших досліджень за останні 23 роки, ми також з'ясували, що при високій готовності українців до протестів в цілому їхня готовність до нелегальних і нелегітимних протестів за останні три роки починає знижуватися, а до законних і ненасильницьких  навпаки  зростає. Це говорить про те, що українське суспільство все-таки дорослішає.

Протестні настрої — це сигнал політикам: якщо ви будете поводитися так само, як зараз, то не отримаєте електоральної підтримки. Якщо тенденція не довіряти збережеться і на період оголошення виборів, це призведе до складної політичної ситуації.

Навіть країни зі стабільною демократією важко переживають періоди, коли голоси вибірників розпорошені і немає явного лідера. За таких умов сформувати уряд складно, що ми і спостерігаємо на прикладі Німеччини. Але в країнах старої Європи напрацьовані процедури: можна провести нові вибори або шляхом довгого діалогу знайти вихід.

У нас немає такого політичного досвіду.

Коли починаються українські вибори, то електоральний егоїзм кожного не дає йому можливості домовитися про щось з іншими учасниками перегонів. Якщо ми хочемо жити як демократія, то повинні навчитися вести діалог..

Однією з головних проблем держави сьогодні українці називають корупцію, але поки це заслуга медіа, а не реальної зміни свідомості. Якби в ЗМІ так часто не говорили про факти великої політичної корупції, не було б такої стурбованості.

За даними Центру європейських досліджень, українці  чи не найпоблажливіший народ Європи стосовно побутової корупції. При цьому ми на першому місці з нетерпимості до корупції політичної. Тобто дати хабар лікарю або вчителю українці не вважають за сором, а ось корупцію у владних колах категорично засуджують. Виходить, побутова і політична корупція для українця  різні реальності. І це погано, тому що у владі у нас вихідці з народу, а причинно-наслідковий зв'язок між своєю і чужою поведінкою в житті і публічною поведінкою в політиці втрачено.

Процес емансипації України від Росії йде, але за останній рік він сповільнився.

Якщо центр і захід країни визначилися щодо Росії однозначно, то на півдні і сході не все так просто. Останнім часом в цьому регіоні змін немає. Це пов'язано не тільки з війною, але і з факторами внутрішньої політики, і це повинні розуміти наші активні борці за українізацію.

Мовне питання завжди гальванізує проросійські настрої в країні. Ті законодавчі кроки, які пропонують наші радикально налаштовані депутати, не завжди добре сприймаються в регіонах, де свою українську громадянськість тільки починають усвідомлювати. Таких людей законопроект про мову зі словосполученням мовний інспектор неабияк лякає.

Є дві концепції нації: етнолінгвістична і громадянська. Через постійну російську загрозу ми весь час схиляємося до першої, вважаючи українцем того, хто говорить українською. Але в такій складній країні, яка нам дісталася,  це потенційно ризиковане трактування. (...).

Я впевнений: точок неповернення в ситуації з окупованими Кримом або Донбасом не існує. Незважаючи на те, що нинішня пропаганда націлена налаштувати людей на окупованих територіях проти України. Для того щоб обернути це назад, важливі політична воля і розуміння складності країни і суспільства, які нам дісталися. Як тільки тиск Росії на ці території припиниться, почнеться їхнє відновлення. Згадайте, що сталося з гітлерюгенд після краху нацистів. Через кілька років люди, яких виховували в умовах жорстокої пропаганди, зуміли засудити гітлерівський режим.

Монолог Євгена Головахи опублікований в журналі Новое Время за 8 грудня 2017 року. Републікація повної версії тексту заборонена.
Читайте термінові новини та найцікавіші історії у Viber та Telegram Нового Времени.
ПІДПИШІТЬСЯ НА РОЗСИЛКУ ПОГЛЯДIВ   Погляди   ТА ЧИТАЙТЕ ТЕКСТИ ОБРАНИХ АВТОРІВ КОЖНОГО ВЕЧОРА О 21:00
     
Євген Головаха
Євген Головаха

Заступник голови Інституту соціології НАН України

Коментарі

1000

Правила коментування
Показати більше коментарів
Якщо Ви бажаєте вести свій блог на сайті Новое время, напишіть, будь ласка, листа за адресою: nv-opinion@nv.ua

Погляди ТОП-10

Читайте на НВ style

Останні новини

опитування

Погода
Погода в Киеве

влажность:

давление:

ветер:

Усі матеріали розділу Погляди є особистою думкою користувачів сайту, які визначені як автори опублікованих матеріалів. Усі матеріали згаданого розділу публікуються від імені відповідного автора, їх зміст, погляди, думки не означають згоди Редакції сайту з ними або, що Редакція поділяє і підтримує таку думку. Відповідальність за дотримання законодавства в матеріалах розділу Думки несуть автори матеріалів самостійно.