Дев’ять причин, чому варто хвилюватися через втрату льодовиків

29 грудня 2020, 12:13

Що зникнення льодового покриву планети означає для тих, хто живе далеко від полюсів і навряд чи сумуватиме за білосніжною красою крижаних просторів?

В Ісландії повністю розтанув льодовик, і місцеві активісти навіть влаштували йому похорон. Гренландія побила власний рекорд із втрати криги на цілих 15%. Від останнього недоторканого льодовикового шельфу в Канаді відколовся шмат розміром із два Мангеттени. Що зникнення льодового покриву планети означає для тих, хто живе далеко від полюсів і навряд чи сумуватиме за білосніжною красою крижаних просторів?

Відео дня

Вода прибуває

Через те, що льоду стає менше, води в океані натомість більшає. За прогнозами, рівень моря до кінця століття підніметься майже на метр, і прибережні території можуть затонути. Це стосується великою мірою малих острівних країн, які майже не впливають на клімат, таких як Маршаллові острови чи Кірібаті. Однак, і найбільші країни-забруднювачі зовсім скоро можуть втратити Шанхай, Маямі та Ріо-де-Жанейро.

Україна теж ризикує втратити частину своїх земель через затоплення — майже мільйон гектарів території, де мешкають 75 тисяч людей. Зони затоплення можна побачити на мапі, розробленій за результатами дослідження Екодії Вода близько.

Вода зникає

З усієї маси води на «блакитній планеті» всього 2,5−3% прісної, 85% з якої зберігається в льодах. Через їхнє танення велика частина питної води потрапляє в океан, змішується із солоною і перестає бути придатною для вживання. Тим часом світ уже пережив «водну» кризу — більш ніж мільярду людей бракує питної води.

З усієї маси води на Землі всього 2,5−3% прісної, 85% з якої зберігається в льодах

Частина кріосфери — льодового покриву планети — на вершинах гір. В холодні пори року там накопичується лід, а в теплі він тане і живить гірські річки. Гори Північної Америки, Гімалаї, Анди — всі вони втрачають свої крижані шапки. Навіть в Україні після минулорічної безсніжної зими бракувало ґрунтових вод, тож існував ризик обмеження промислового водопостачання.

Вода стає більш прісною

Потрапляння прісної води в океани знижує їхню солоність. Дослідження показують, що навіть короткотривале перебування у більш теплій та прісній воді зменшує здатність деяких водоростей до фотосинтезу. Опріснення морської води у поєднанні з іншими чинниками посилює темпи знебарвлення коралів. Мікроскопічні водорості слугують основним джерелом поживних речовин для коралів і надають їм специфічних яскравих кольорів. Через підкислення, нагрівання та опріснення води ці водорості відмирають, залишаючи лише більш вразливими до хвороб та руйнування «скелети» коралів.

Коралові рифи слугують домівкою для чверті усіх океанічних видів. А деякі — наприклад Великий бар'єрний риф неподалік узбережжя Австралії — захищають ще і людей, оскільки слугують природним бар'єром для великих хвиль, штормів та повеней.

Вічна мерзлота перестає бути вічною

Вічна або ж багаторічна мерзлота — це земні породи з температурою, нижчою за 0 °C. По суті це замерзлий у кризі ґрунт. Через підняття глобальної температури загалом, і через зникнення льодовиків зокрема, вона теж тане і вивільняє в атмосферу більше вуглецю.

Усі живі організми містять вуглець і після смерті вивільняють його в атмосферу в процесі гниття або «консервують» у ґрунті. Вічна мерзлота зберігає органічні рештки тварин і рослин замороженими протягом мільйонів років. Коли вони розмерзаються, то починають розкладатися, виділяючи метан — сполуку вуглецю з воднем, яка також спричиняє парниковий ефект — і таким чином посилюючи зміну клімату.

Приховане стає явним

У розталій мерзлоті знаходять рештки похованих людей та тварин, у яких збереглися залишки вірусів та бактерій. На Алясці відшукали РНК іспанського грипу, в Сибіру — фрагменти ДНК віспи. В Антарктиці навіть знайшли та «воскресили» замерзлу бактерію віком понад 8 млн років.

Більшість вірусів здатні вижити лише в лабораторних умовах, де їх штучно відновлюють та досліджують, та деякі з них виявляються досить живучими. До того ж усе частіше серед знахідок з’являються віруси, які інфікували ще неандертальців. Їхні властивості та імовірний вплив на сучасних людей ще мало досліджені.

Земля переходить на темну сторону

Сонячне світло і тепло відбивається від світлих поверхонь і поглинається темними. Тому коли зменшується площа кріосфери, оголюються темні частини земної поверхні — ґрунт, скелі, океан. Вони починають поглинати більше тепла, активніше віддавати його в атмосферу, і температура зростає швидше.

Стрімкіше нагрівання океанів особливо тривожне. За останні два десятиліття океани і моря поглинули понад 90% надлишкового тепла, що утворилося через парниковий ефект. Саме завдяки цій його здатності планета нагрівається не так швидко, як могла б. Та чим тепліший океан, тим менше додаткового тепла він може поглинути. І тим нестабільнішим стає наш клімат. Зокрема, через зміну в обміні теплом між океаном та атмосферою змінюються і вітри, частішають природні катаклізми, а погодні явища стають усе менш передбачуваними.

Течії ризикують заблукати

Гольфстрім — течія в Атлантичному океані - доставляє тепло від екватора до північних регіонів. Там вода охолоджується, стає важчою, опускається в нижчі шари океану і повертається назад. Така циркуляція підтримує помірний клімат у Північній Атлантиці.

Однак через потрапляння прісної води із розталих льодовиків менш солона і таким чином легша вода не опускатиметься вниз і не повертатиметься на південь, що може сповільнити течії, порушити баланс та вплинути на клімат у північній Атлантиці. Іронічно, але глобальне потепління може спричинити локальне похолодання в Європі.

Тварини втрачають дім

Сухопутним істотам теж складно пристосуватися до нових умов. Наприклад, полярні ведмеді в Арктиці полюють та народжують на крижинах. Протягом осені та зими ведмеді накопичують жир, щоб пережити літо, коли немає змоги полювати. Якщо льоду меншатиме, мисливські періоди скорочуватимуться. Це погіршить здатність тварин розмножуватися та виживати.

Втрата льоду нашкодить й іншим видам. Тюлені, наприклад, теж народжують та вигодовують дитинчат на льоду. Білі мартини гніздяться на прибережних скелях та ловлять рибу з крижин. Моржі, які харчуються в основному прибережними молюсками, теж втратять зручні місця для харчування.

Арктика (не) поза політикою

Вважають Арктику своїм домом (чи радше своєю власністю) й інші істоти — люди. Полюс та Північний Льодовитий океан не належать жодній із країн світу. Норвегія, Данія, Канада, США та Росія за міжнародним правом мають владу лише над прибережними частинами вод і підводних територій. Решта ж — належать усьому людству і керуються ООН.

Росія та Канада сперечаються зі світом за право керувати судноплавними маршрутами в Арктиці, що пролягають уздовж їхніх берегів. П’ять країн офіційно прагнуть видобувати на частинах спільних територій корисні копалини. Танення льоду відкриває нові можливості для видобутку та судноплавства, тож обстановка на Півночі підігрівається не лише кліматично, а й політично. Свої інтереси пред’являє навіть Китай. Та і судноплавство тут за останні роки активізувалося, що загрожує ще й забрудненням довкілля та посиленням кліматичної кризи через викиди від морського транспорту.

Танення льоду впливає на значно більше подій та явищ, ніж здається на перший погляд. Тому і сповільнення кліматичної кризи — це не лише порятунок білих ведмедів, а й збереження стабільного життя на планеті.

Приєднуйтесь до нашого телеграм-каналу Мнения НВ

poster
Підписатись на щоденну email-розсилку
матеріалів розділу Погляди
Дайджест авторських поглядів щодо найбільш гострих питань
Щовівторка

Приєднуйтесь до нас у соцмережах Facebook, Telegram та Instagram.

Показати ще новини
Радіо НВ
X