Індустрія брехні

1 коментувати

Брехня давно стала звичним явищем людського життя, а для кого-то навіть частиною професійної діяльності.

"Легше обдурити людей, ніж переконати їх

в тому, що вони обдурені"

Марк Твен

Здавалося б, неважко обманювати дітей, але, виявляється, набагато простіше – дорослих. На думку психолога Роберта Райта, чим більше розвинена система комунікації, тим вище рівень брехні в суспільстві.

Брехня так поширена, що з'явилися численні дослідження її природи. Крім того, виникла необхідність створення спеціальних технічних засобів для її виявлення, так званих «детекторів брехні», а також – підготовки фахівців-поліграфологів, які вивчили прийоми і методи викриття. З'явилася нова професія експерт-профайлерів, здатних визначити чесність людини за її мімікою, словами і жестами, які знають, за якими ознаками можна розпізнати брехню, що навчають техніці безінструментальної детекції брехні. Наприклад, агенти «Моссаду» в тель-авівському аеропорту, глянувши на обличчя пасажирів, часто здатні виявити терористів.

Психологи з'ясували, що є люди, які від початку схильні до брехні. Вони брешуть з приводу і без приводу, перебільшують, применшують або прикрашають факти, нерідко самим собі на шкоду. За даними деяких досліджень, в процесі бесіди, людина ловчить або бреше, в середньому, 8 разів на годину або до 50 разів на день. Серед «професійних» брехунів таких людей немає, оскільки «професійна» вигадка передбачає витончений розум, диявольську хитрість, тонке знання людей, вміння знаходити з ними контакт і налаштовуватися на потрібну хвилю.

У російському кіно з'явився жанр псевдодокуменалістики, де брехня остаточно доводиться до абсурду.

Соціальний психолог Белла Де Пауло з'ясувала, що брехня – дуже поширений комунікативний феномен, що включає в себе величезну різноманітність ситуацій і тактик. Один з різновидів брехні – міфоманія або системні й довготривалі фальсифікації складної структури. Деякі дослідники розглядають патологічну брехливість як невід'ємний атрибут і наслідок важких психічних і «соціальних» хвороб, що розвиваються при всіх без винятку тоталітарних режимах.

У Росії брехня давно стала справжньою зброєю недобросовісних політиків і злостивців, що діють з найбільш ницих спонукань – заздрості, ненависті, ревнощів, злості. У нинішній російській пропаганді різновиди брехні не просто різноманітні, але плодяться прямо на наших очах: ​​містифікації, маніпулювання якістю і кількістю інформації, двозначна або розмита інформація, недоречна інформація, підміна понять, замовчування, перекручування, наклеп, фабрикації, фальсифікації, блеф, підтасовка фактів, напівправда, неправдиві свідчення, безпідставне спростування, звільнення від моральної відповідальності і так далі. У російському кіно з'явився навіть жанр псевдодокуменалістики, де брехня остаточно доводиться до абсурду. При цьому така діяльність заохочується і російські «веб-бригади» отримують численні нагороди.

Почався справжній потік історичних фальсифікацій, переглядів, підробок документів, системного приховування історичної правди і небажаної інформації. Історичний обман завжди переслідує політичні цілі. Навіть будучи викритими, фальшивки продовжують знаходити собі переконаних (чи то пак оступачених) прихильників. Яскравий тому приклад – «Книги Велеса». В роки громадянської війни білогвардійський офіцер Ф. Ізенбек нібито знайшов стародавні дощечки з описами язичницьких повір'їв, звичаїв та інших відомостей про слов'ян з VII століття до н.е. до IX століття н.е. «Дощьки» розшифрували, а в 1953 році російські емігранти Ю. Миролюбов і А. Кур опублікували їх у США. Текст повинен був обґрунтувати тезу, ніби у дохристиянських слов'ян існувала висока культура і докирилова писемність. Серйозні вчені-лінгвісти та історики переконливо довели, що «Велесова книга» – примітивна підробка. Однак прихильники її справжності донині вірять цій фальшивці.

Брехня росіян має свою ієрархію – від простих нехитрих маніпуляцій до державної системи формування хибних переконань величезних людських натовпів. Нині в країні навіть створені унікальні технології професійної або просунутої брехні, що дозволяють контролювати маси на несвідомому рівні, доводячи їх до стану бидла, що мукає. Політичні авантюристи і шахраї а-ля Путін вправно користуються людськими слабкостями, довірливістю і дурістю так званої «інтелектуальної більшості».

Нинішні політтехнологи дозволяють швидко і ефективно обдурити або залякати мільйони людей, паралізувати їх вірусом неспротиву, зробити лояльними до незмінного президента і нещадними до його жертв. Як свідчить Антон Бабченко, п'ятнадцять років зомбування не пройшли дарма: «Населення готове тепер їсти будь-яке марення про будь-якого розп'ятого хлопчика, не ставлячи собі ніяких, навіть елементарних, запитань. Критичне сприйняття інформації втрачено геть».

Справжнім торжеством більшовизму і путінізму стало виникнення багатомільйонного співтовариства людей, які не бачили нічого аморального в підтримці зла і брехні. Захоплення в Росії завжди називали «звільненнями», а вільну думку – «зрадою».

Як і все інше, брехня еволюціонує. Обманом стають не тільки продукти харчування або реклама, але політичні програми, виступи президента, велика частина парламентської діяльності. Патологічний обманщик часто відчуває емоційне збудження, навіть захват. Брехня збуджує його, як некрофіла збуджує вбивство.

До пропутінської пропаганді в Росії починають ставитися як до рятівної релігії, місцепроживання, батьківщини-брехні. За словами В. Портникова, брехня – прищеплена століттями хитрість виживання: «Проблема російського суспільства – не в тому, що воно обманюється телевізійною пропагандою, а саме в тому, що воно поділяє принципи і цінності цієї пропаганди. Те, що відбувається насправді, всім добре зрозуміло і відомо. Політична культура «Батьківщини-брехні» – мабуть, головне цивілізаційне досягнення більшовизму, але – але це знання просто не потрібно, воно заважає державі та її адептам».

Глибинна природа брехні – патологічний егоцентризм: не так бажання звернути на себе увагу, як пристрасть підпорядкувати собі оточуючих, навічно втримати владу, позбутися опонентів, перенаправити ненависть з внутрішніх проблем на світові. Мета брехуна – дезінформувати партнера, ввести його в оману щодо справжнього стану справ.

Наступ на свободу слова, інформаційне зомбування – це ізоляція від зовнішнього світу і подальша економічна деградація. Індустрія брехні веде не тільки до атрофії совісті, але до втрати стимулів, які спонукали людей вчитися на власних помилках. Крім того, стаючи надбанням гласності, системна брехня знижує довіру до країн і народів, занурюваних владою в пекельні безодні обману.

Приєднуйтесь до нашого телеграм-каналу Мнения Нового Времени

Більше блогів тут

Хочете знати не тільки новини, а й що за ними криється?

Читайте журнал Новое Время онлайн.
Передплатіть зараз

Читайте 3 місяці за 59 грн

Читайте термінові новини та найцікавіші історії у Viber та Telegram Нового Времени.
ПІДПИШІТЬСЯ НА РОЗСИЛКУ ПОГЛЯДIВ   Погляди   ТА ЧИТАЙТЕ ТЕКСТИ ОБРАНИХ АВТОРІВ КОЖНОГО ВЕЧОРА О 21:00
     

Коментарі

1000

Правила коментування
Показати більше коментарів
Якщо Ви бажаєте вести свій блог на сайті Новое время, напишіть, будь ласка, листа за адресою: nv-opinion@nv.ua

Погляди ТОП-10

Читайте на НВ style

Останні новини

опитування

Погода
Погода в Киеве

влажность:

давление:

ветер:

Усі матеріали розділу Погляди є особистою думкою користувачів сайту, які визначені як автори опублікованих матеріалів. Усі матеріали згаданого розділу публікуються від імені відповідного автора, їх зміст, погляди, думки не означають згоди Редакції сайту з ними або, що Редакція поділяє і підтримує таку думку. Відповідальність за дотримання законодавства в матеріалах розділу Думки несуть автори матеріалів самостійно.