Мене задовбало. Про ниття по-українськи

52 коментувати

Ми не сперечаємося, склянка наполовину порожня чи повна – ми вихлюпуємо воду і кричимо про спрагу

Мені набридло скиглення. З кожного ящика, на кожному каналі і в газетах. Постійне скиглення і стогін. Ми всі помремо. Ми всі поїдемо до Польщі. Все погано. Ціни зростають. Корови не дояться. Села вимирають. 80% людей вважають, що ми йдемо не туди, 60% відчувають, що їхнє життя погіршується, ще скількись готові хоч завтра повзти на кладовище. І так, морквина, чорт забирай, страшно подорожчала. Зрада, зрада, зрада. Задовбало.

Мене задовбало. Так, я теж розчарований у Порошенку і теж хотів би голосувати за нове обличчя в 2019 році. За нове, а не за оновлене пластичною хірургією. Так, я розчарований, але мої претензії не мають нічого спільного до того стогону «ми всі помремо», який звучить звідусіль. Так, я розчарований, тому що ми повземо замість того, щоб бігти. Так, я розчарований, але абсолютно точно не можу знайти раціональну відповідь, коли іноземні інвестори питають «скажіть, чому у Порошенка зовсім немає рейтингу, коли у вас макроекономічна стабілізація, лінія фронту не рухається і ВВП зростає». Не можу відповісти. Тому що мені доведеться починати з татаро-монгольського поневолення, і потім закінчувати Мальдивами. І мене не зрозуміють усе одно.

80% людей в Україні вважають, що ми йдемо не туди. Зрада! Цікаво, а куди б нам піти – назад до Януковича? Куди б піти, щоб людям сподобалося? Цікаво, коли Мойсей водив пустелею, скільком людям здавалося, що вони йдуть у потрібному напрямку? Та й корисно буде знати, що і зараз понад 60% поляків чи німців теж вважають, що йдуть не туди. Цікаво, крім Північної Кореї є люди, які вважають, що йдуть у правильному напрямку?

Це особливий український мазохізм: пройти найскладніше і потім попросити повторити

Так куди йти? І чому не туди? Тому що канали, які належать олігархам, розповідають їм про це? З усіх кнопок – ми йдемо не туди! Не подобається кнопкам, куди ми йдемо. І люди їм вторять. Так що, люди, ви хочете туди, куди сподобалося б власникам телеканалів? А чи не ви, люди, весь час кричите, що в усьому винні олігархи? І якщо ви будете як попки повторювати за телеканалами – тобто за олігархами – і лаяти те, що олігархам не подобається, то як ви покінчите з ними? Це якийсь новий український шлях?

На жаль, не можна виправити ситуацію в Україні під схвальний гул. Тому що виправити означає відсунути від грошових потоків тих, хто там сидів і змусити систему працювати нормально. Ви хочете, щоб одночасно і Коломойського прибирали з грошових потоків держкомпаній, і щоб його телеканали це хвалили? Ви хочете прибрати з газових схем Фірташа і чекаєте, що його телеканал буде це святкувати? Ви хочете прибрати з держзакупівель людей, які заробили там мільярди і не чекаєте, щоб потім вони не повернулися під вікна мураєвськими бабусями? Якщо багато шуму, значить там роблять правильно. Як можна повторювати щоразу «геноцид-зубожіння» слідом за людьми, яких ви ж знаєте, як відвертих корупціонерів? Що це за інтелектуальна феєрія?

Вам не подобається шлях? Коли прибирають схеми (не всі, але частину), коли реальні доходи вже вище 2013 року (вибачте, що в доларах ви ще отримуєте менше), коли інфляція поступово знижується, коли економіка повільно, але зростає? Чому водночас усі говорять про зубожіння, коли реальні доходи зростають? Коли зростає індекс впевненості бізнесу? Коли зростають споживчі настрої? Коли активно зростає роздрібний продаж? Коли економічне зростання драйвиться внутрішніми інвестиціями, а не друкуванням грошей державою?

Що це за криве українське дзеркало. Ми не сперечаємося, склянка напівпорожня чи напівповна, ​​ми вихлюпуємо воду і кричимо про спрагу.

Коли всі показники, що характеризують економіку, зростають, то можна лаяти повільність реформ, можна вказувати на напрямки, де ще недопрацювали. Але якого біса кричати про тотальну зраду? Чому фокусуватися на одному сегменті, де може бути погано і роздувати його до небес, а на решту плювати? Або ніхто не ходить по вулицях, не бачить заторів, забиті ресторани, повні літаки на курорти? І це не чиновники, їх просто не вистачило б. Це тотальне зубожіння?

І ще влаштовувати денні опитування на телеканалах, просити людей зателефонувати, показувати їх результати і говорити – дивіться, тотальне зубожіння! Ви чули, які люди телефонують на радіо? Ви їхню думку вважаєте репрезентативною? І якщо люди сидять цілий день вдома і дзвонять, і дзвонять, то зрозуміло, чого вони зубожіють. Всі інші, хто працює в цей час, просто зайняті. А хто вільний – той страшно зубожіє.

Годі. Задовбало. Задовбало роздувати суспільну апатію. Це вже нагадує 2005-2008 роки, кращі за добробутом населення в Україні, коли все нили і нили. Багато політичного шуму, мало здорового глузду. Донилися до сильної руки Януковича. Тут же всі замовкли. І якщо зараз не бояться говорити про корупцію, то це не означає, що її стало більше. Це означає, що збільшилася прозорість. Чи за Януковича сбушники працювали по-іншому? Чи за часів Тимошенко податківці були чесними? Чи за часів Ющенко в держкомпаніях сиділи випускники Гарварду?

Пройдуть вибори. І нам треба буде вирішити, куди йти. І якщо ми всі продовжимо стогнати і скиглити, переконуючи себе, що все погано і ми йдемо не туди, то ми таки повернемо. Назад. У світле минуле. До міражу долара по 8. Туди, де дерева були великі. І знову створимо ті умови, які були в країні напередодні Майдану. І знову ринемося в пучину кризи. Тому що долар по 8 коштував країні занадто дорого. І Майдан був уже наслідком, коли «так більше не можна». Говорити, що шлях «звідти», з самої *опи це шлях не туди – верх ідіотизму.

І так, дива не буває, і раз ми з вами там опинилися, раз дозволяли міцним господарникам рулити десятки років, то тепер повинні заплатити. Будемо нити, що шлях з кризи – шлях не туди, дістанемо ще одну кризу. Поки не навчимося. І так по колу.

Ми виходимо з кризи. Вибачте, що не відразу до Швейцарії. І все, що потрібно – це йти швидше. А не розвертатися назад. Тому що там, позаду, ми вже були. І там нікому не сподобалося. І це особливий український мазохізм: пройти найскладніше і потім попросити повторити.

Ми повинні вимагати бігти, замість того, щоб йти. Бігти швидко. Щоб років через 20 змогли наздогнати Польщу. По-іншому не можна. Ми не станемо Польщею ані одразу, ані через 5 років. Це просто неможливо. Але якщо це неможливо, то якого біса кричати, що все пропало тільки тому, що неможливого ще не сталося.

Вимагайте бігти. Вимагайте, а не скигліть. У пеклі є спеціальне місце для скигліїв. З особливим, дуже жарким кутом – для скигліїв, які навіюють тугу на всіх навколо в той момент, коли всім навколо треба давати чарівний пендель.

Текст опубліковано з дозволу автора

Оригінал

Приєднуйтесь до нашого телеграм-каналу Мнения Нового Времени


Читайте термінові новини та найцікавіші історії у Viber та Telegram Нового Времени.
ПІДПИШІТЬСЯ НА РОЗСИЛКУ ПОГЛЯДIВ   Погляди   ТА ЧИТАЙТЕ ТЕКСТИ ОБРАНИХ АВТОРІВ КОЖНОГО ВЕЧОРА О 21:00
     

Коментарі

1000

Правила коментування
Показати більше коментарів
Якщо Ви бажаєте вести свій блог на сайті Новое время, напишіть, будь ласка, листа за адресою: nv-opinion@nv.ua

Погляди ТОП-10

Читайте на НВ style

Останні новини

опитування

Погода
Погода в Киеве

влажность:

давление:

ветер:

Усі матеріали розділу Погляди є особистою думкою користувачів сайту, які визначені як автори опублікованих матеріалів. Усі матеріали згаданого розділу публікуються від імені відповідного автора, їх зміст, погляди, думки не означають згоди Редакції сайту з ними або, що Редакція поділяє і підтримує таку думку. Відповідальність за дотримання законодавства в матеріалах розділу Думки несуть автори матеріалів самостійно.