Все розвалюється і руйнується. Три варіанти для світу

2 коментувати

Що відбувається? Моя коротка відповідь: зміна клімату – але не тільки того, про який ви подумали. Ми насправді переживаємо три зміни клімату поспіль

Якщо ви ще не помітили, дозвольте мені бути першим у вашому оточенні, хто зверне увагу на те, що більшість політичних партій промислово розвинених країн руйнуються – всі разом. І це досить незвично.

Від республіканської партії США не залишилося нічого, крім імені: миттєво, з інтернаціоналістської партії вільної торгівлі, «бюджетного яструба», вона перетворилася на протекціоністську, антиіммігрантську партію, «бюджетного голуба». Загалом, зробила все, щоб врахувати інстинкти Дональда Трампа та його рівень.

Як сказав колишній спікер Палати представників Джон Бонер: «Немає Республіканської партії. Зате є партія Трампа. Республіканська партія ніби прилягла подрімати». Насправді, вона мертва, але не самотня на своєму кладовищі.

Останні вибори в Італії завершилися тим, що головна лівацька партія розсипалася, а до влади замість неї прийшла коаліція крайніх лівих і ультраправих популістів, чий фокус тепер змістився: якщо раніше вони гарантували мінімальний дохід для 11% безробітних італійців, то тепер – борються з мігрантами та Європейським союзом.

У взаємозалежному світі ваші друзі можуть убити вас швидше, ніж ваші вороги Лейбористська партія Великобританії з лівоцентристської перетворилася на квазімарксистську. А торі, які люблять brexit, підштовхували Британію вийти з ЄС, не маючи жодного плану, тепер роздроблені і паралізовані питанням про те, як реалізувати економічне самогубство, яке вони пообіцяли своїм виборцям.

Демократів США ламають з одного боку – квазісоціалістичне крило Берні Сандерса, а з іншого – лівоцентристи. Але зараз – слава богу – партію склеює головна необхідність: перемогти Трампа. Канцлеру Німеччини Ангелі Меркель знадобилося чотири місяці, щоб сформувати неміцну керівну коаліцію після того, як її провладну партію розтрощили на останніх виборах. І цю крихку коаліцію незабаром може підірвати імміграційна напруженість. А президент Франції Еммануель Макрон очолює центристську партію, якої ще три роки тому навіть не було.

Як писали в Quartz, французька соціалістична партія «з тієї, що керує країною, перетворилася на ту, що здобула всього 6% голосів у першому турі президентських виборів минулого року». У Нідерландах лейбористську партію взагалі знищили: хоча у 2012 році за неї проголосували 25% виборців, і вона очолила коаліцію. Але на загальних виборах минулого року вона набрала лише 6%.

Що відбувається? Моя коротка відповідь: зміна клімату – але не тільки того, про який ви подумали. Ми насправді переживаємо три зміни клімату поспіль: всі разом вони перебудовують екосистеми роботи, навчання, геополітики, етики та суспільства у такий спосіб, що партії, побудовані на нашому старому бінарному варіанті ліві-праві, вже не можуть так легко існувати.

Як же так? Ми переживаємо зміну клімату-клімату (у прямому сенсі): ми йдемо від «пізніше» до «зараз». Пояснюю: коли я ріс у Міннесоті, «пізніше» я міг очистити он те озеро, врятувати он той ліс або врятувати вид сов, який вимирав. Але зараз «пізніше» офіційно завершилося: «пізніше» буде вже занадто пізно, – потрібно, щоб ви рятували, очищали і зберігали вимираючий вид вже «зараз». Ось це і є та зміна клімату, про яку я говорю.

Ми переживаємо зміну клімату-глобалізації: ми переходимо від взаємопов'язаного світу до взаємозалежного. У взаємозалежному світі ваші друзі можуть убити вас швидше, ніж ваші вороги. Якщо банки в Греції або Італії – обидві держави: союзники НАТО – обваляться сьогодні, ваш пенсійний фонд відчує це. І у взаємозалежному світі знищення ваших конкурентів може обернутися для вас чимось небезпечнішим, аніж їхня поява. Якщо сьогодні Китай захопить ще шість островів у Південно-Китайському морі, ваш сон буде таким самим спокійним і тихим; якщо Китай сьогодні втратить 6% свого зростання – ви можете втратити свою роботу.

Нарешті, ми переживаємо зміну клімату технологій. У машин тепер є більшість характеристик, які вважалися притаманними тільки людям – особливо, вміння вчитися, аналізувати, міркувати, маневрувати та ухвалювати рішення самостійно.

З 1960-го до 2000 року, згідно з Quartz, зайнятість в обробній промисловості США стабільно залишалася на рівні приблизно 17,5 млн робочих місць. Але в період з 2000-го до 2010 року, багато в чому завдяки оцифруванню та автоматизації, «зайнятість у виробництві скоротилася більш ніж на третину»: це «сильніше, ніж у будь-яке десятиліття історії виробництва США». І ми перевели в цифрове середовище тільки приблизно 20% економіки: отже, попереду нас чекає значно потужніша зміна технологічного клімату.

Такі зміни клімату міняють екосистему роботи – величезна кількість робочих місць середнього класу знищуються, що перебудовує і екосистему навчання: тепер навчання протягом усього життя – новий базовий навик.

Ці три зміни клімату також перебудовують геополітику. Вони схожі на ураган, який розносить на шматки слабкі народи, які нормально почувалися під час холодної війни: коли наддержави допомагали їм гуманітарною допомогою і зброєю, а Китай не був їхнім конкурентом у наданні низькокваліфікованої робочої сили. Тоді ж зміна клімату, вирубування лісу і демографічні «вибухи» не знищили їхнього дрібного сільського господарства у величезних обсягах.

Однак сьогодні, без цих кріплень, найкрихкіші, такі як Сальвадор, Гватемала і Гондурас на південь від США, країни субсахарської Африки і Близького Сходу – на південь від Європи, просто розриваються. Бракує порядку, стійкого землеробства або промисловості, щоб утримувати людей на своїх фермах або великих містах. І це створює найважливіший геополітичний розрив сучасного світу: розрив між світом Порядку і світом Хаосу. В Європі кордоном є Середземне море, а в Північній і Південній Америці – Ріо-Гранде.

І число тих, хто озброєний фотографіями на смартфонах і напрямками, що вказали їм торговці людьми, які намагаються вийти зі світу Безладдя у світ Порядку, сягнуло рекордної кількості, викликаючи відповідну реакцію націоналістів/популістів в Америці та Європі.

Все це – нові і стрімко зростаючі явища. Але великі політичні партії Заходу, що переважали в політиці з часів Другої світової війни, як правило, будувалися навколо набору стабільного бінарного вибору лівих-правих: інтереси капіталу і праці; великий уряд з високим рівнем регулювання проти малого уряду зі слабким регулюванням; закритіший національний світогляд, ворожої вільної торгівлі та імміграції, і відкритіший світогляд, який сприймає вільну торгівлю та імміграцію; прийняття різних соціальних норм або їх заборона (наприклад, гомосексуальний шлюб і аборти); і економічне зростання на противагу охороні  навколишнього середовища.

Керівні та опозиційні партії зазвичай були комбінаціями цих бінарних виборів. Але наразі вони просто не здатні вміщати і врівноважувати багато з нових виборів, які мають зробити партії, громадяни, компанії і спільноти, щоб процвітати серед усіх цих змін клімату.

Якщо я працюю на сталеливарному заводі і є членом сталеливарного союзу з понеділка по п'ятницю, але в суботу я є водієм в Uber, а в неділю здаю в оренду про-запас спальню на Airbnb – мої інтереси більше пов'язані з капіталом чи з робочою силою? Я хочу, щоб державне регулювання було меншим... чи більшим?

Якщо я регіональна компанія з енергопостачання, яку десятиліттями очолюють республіканці, але тепер я інвестую в енергетику сонця і вітру, тому що вони стали дешевшими, ніж нове вугілля, та й мої клієнти вимагають екологічно чистої енергії, що не шкодить клімату, – чи підтримую я тарифи Трампа на дешеві китайські сонячні панелі і те, що він змушує мене продовжувати використовувати вугілля?

У якої партії є план, як оплачувати освіту в епоху, коли навчання в перебігу всього життя є гарантією довічної зайнятості? Як ми фінансуємо таку «безстрокову освіту», про яку нещодавно писали в The Washington Post, наприклад, бізнес-школа імені Стівена Росса при Мічиганському університеті, яка щойно «запустила стипендіальну програму, що оплачує довічні заняття випускників, і кількість студентів поступово зростає».

Я ненавиджу політику Трампа щодо відділення дітей-іммігрантів від їхніх батьків. Але які пропозиції демократів з управління потоком людей зі світу Безладу? У своїй щорічній доповіді, агентство ООН у справах біженців заявило, що в світі налічується рекордна кількість мігрантів – 68,5 млн, зокрема 25 млн – біженці, які мандрують світом. І як республіканці збираються змусити цих людей залишитися у своїх будинках, коли Трамп виступає проти всіх пом'якшувальних наслідків зміни клімату – допомоги у плануванні сім'ї для країн, що розвиваються, а також більшої частини гуманітарної допомоги?

Всі ці старі машинальні дії більше не спрацюють. Ми не можемо просто захистити себе стіною від усіх втомлених і бідних, які хочуть до нас прийти, як і не можемо їх усіх прийняти. Колись у нас був план Маршалла для запобігання поширенню комунізму в Європі після Другої світової війни. Тепер нам потрібно щось схоже, щоб зупинити заворушення з півдня і дати людям причини залишитися вдома. Це вимагатиме зовсім інших підходів до геополітики, які жодна з наших традиційних партій не намагається шукати.

Є три абсолютно різні підходи, як можна реагувати на ці нові і складні політичні виклики. Перший демонструють лідери, які хочуть будувати стіни проти змін і іммігрантів, які формують племінну солідарність – тим самим, мотивуючи підтримувати один одного всередині неї.

Другий демонструє Макрон, а також можна зрозуміти, про що мова, відвідавши веб-сайт президентської кампанії Гілларі Клінтон. Обидва вони пропонують шведський варіант технократично-прагматичних рішень, багато з яких насправді логічні, але вони не чіпляють глядачів емоційно.

Третій підхід органічно з'являється в певних містах і спільнотах по всій Америці. Це прагматичний підхід до вирішення проблем, але він сприяє солідарності – без вірності старій партії, але і без прихильності новому співплеменству. Натомість він створює свій ідеалізм і солідарність через довіру і дружбу, які є одними з реакцій на труднощі в суспільстві.

Я називаю такі проекти складними адаптивними коаліціями – де бізнесмени, працівники, педагоги, філантропи, соціальні підприємці та мери всі разом працюють, щоб зробити громадян і компанії пристосованішими, а традиційні партійні приналежності – відсторонити від процесу.

Вони не чекають, що Вашингтон або уряди їхніх штатів вирішать їхні проблеми – вони діють у своїх місцевих колективних особистих інтересах, вирощуючи адаптацію знизу – вгору.

Такі зусилля – найобнадійливіше, що відбувається сьогодні в Америці.

Продовження матеріалу буде опубліковано в розділі Погляди. Слідкуйте за оновленнями

Переклад НВ

Новое Время володіє ексклюзивним правом на переклад і публікацію колонок Томаса Фрідмана. Републікація повної версії тексту заборонена

Оригінал опубліковано на The New York Times

Приєднуйтесь до нашого телеграм-каналу Мнения Нового Времени


Читайте термінові новини та найцікавіші історії у Viber та Telegram Нового Времени.
ПІДПИШІТЬСЯ НА РОЗСИЛКУ ПОГЛЯДIВ   Погляди   ТА ЧИТАЙТЕ ТЕКСТИ ОБРАНИХ АВТОРІВ КОЖНОГО ВЕЧОРА О 21:00
     

Коментарі

1000

Правила коментування
Показати більше коментарів
Якщо Ви бажаєте вести свій блог на сайті Новое время, напишіть, будь ласка, листа за адресою: nv-opinion@nv.ua

Погляди ТОП-10

Читайте на НВ style

Останні новини

опитування

Погода
Погода в Киеве

влажность:

давление:

ветер:

Усі матеріали розділу Погляди є особистою думкою користувачів сайту, які визначені як автори опублікованих матеріалів. Усі матеріали згаданого розділу публікуються від імені відповідного автора, їх зміст, погляди, думки не означають згоди Редакції сайту з ними або, що Редакція поділяє і підтримує таку думку. Відповідальність за дотримання законодавства в матеріалах розділу Думки несуть автори матеріалів самостійно.