Макрон втратив більшість. Що чекає на Францію

22 червня, 15:24
Ексклюзив НВ

Макрон стане першим президентом з часів Франсуа Міттерана (1988 рік), який не має більшості в парламенті

Є такий старий афоризм у французькій політиці: люди голосують серцем у першому турі виборів і головою — у другому. Це правило не працює. Цього року на національних виборах французькі громадяни голосували тактично від початку, підтримавши кандидатів від власного блоку, які могли виграти з найбільшою ймовірністю. У квітні в першому турі президентських виборів ця динаміка допомогла просунути вперед кандидатури Жан-Люка Меланшона від крайніх лівих і Марін Ле Пен від крайніх правих, тоді як президент Еммануель Макрон утримував центр. Тепер ця схема повторилася під час виборів до французького парламенту.

Відео дня

У другому турі виборів, який щойно завершився, головним переможцем стала партія Ле Пен Національне об'єднання, яка збільшила своє представництво в парламенті з усього восьми місць до 89. Ніколи ще в період П’ятої республіки зірка крайніх правих не сходила так високо. Хоча у 1986 році Національний фронт, як тоді називалася ця партія під керівництвом батька Ле Пен, здобув 35 місць, цей результат можна проігнорувати як поодинокий випадок. Навпаки, результати цього року підкреслюють поглибленішу роль Національного об'єднання у французькій політиці та суспільстві.

Цей шоковий результат, який здивував навіть лідерів самої партії, можна пояснити французькою системою виборів у два тури, коли два кандидати, які набрали найбільшу кількість голосів у першому турі, виходять уперед у другий тур. Зіткнувшись із необхідністю обирати між крайніми лівими та крайніми правими кандидатами, центристські виборці у багатьох округах просто не прийшли на вибори. Водночас багато прихильників крайніх лівих чи крайніх правих виявилися готовими проголосувати за будь-якого політика крайніх поглядів, але тільки не за центриста. Очевидно, що «республіканський фронт», який колись утримував крайніх правих у вузді, упав.

Тепер Національне об'єднання зможе створити парламентську групу (для цього потрібно як мінімум 15 депутатів) у Національних зборах, отримавши додаткові вигоди у вигляді фінансування та доступу до владних посад. Досі депутати Національного об'єднання були відомі, насамперед, своїми прогулами та некомпетентністю; проте ситуація, мабуть, зміниться після формування парламентської групи.

Крайні ліві, що здобули 142 місця, можуть заявити, що стали головною опозицією уряду Макрона. Вони об'єдналися в Новий народний, екологічний і соціальний союз (скорочено NUPES) — коаліцію крайніх лівих партій, серед яких Нескорена Франція Меланшона, комуністи, соціалісти та зелені. Хоча здобуті цими партіями частки голосів залишилися стабільними щодо виборів п’ятирічної давності, цього року тактичне голосування їхніх прихильників було винагороджено: загальна кількість місць більш ніж подвоїлася проти 58 місць, отриманих у 2017 році.

Ніколи ще в період П’ятої республіки зірка крайніх правих не сходила так високо

Однак Меланшону не вдалася спроба стати прем'єр-міністром. Коаліція NUPES не змогла навіть близько підійти до позначки 289 місць (з 577), які потрібні для абсолютної більшості, і вона не змогла мобілізувати голоси молоді (яка вперто відмовляється ходити на вибори). Крім того, оскільки Меланшон вирішив не балотуватися, залишається відкритим питання, хто очолить лівих у парламенті. Різні партії зберігають власні фракції, тож офіційної парламентської фракції NUPES не буде. Чи зможе цей альянс вижити без свого харизматичного лідера?

Макрон, зі свого боку, може заявити, що за свою коротку політичну кар'єру досяг одразу кількох епітетів «перший». Крім того, що він став наймолодшим лідером Франції з часів Наполеона та першим президентом, який виграв перевибори з часів Жака Ширака (2002 рік), тепер він стане першим президентом з часів Франсуа Міттерана (1988 рік), який не має більшості в парламенті.

Коаліція Макрона Разом, яка об'єднала його власну партію Вперед, республіко!, партію Демократичний рух Франсуа Байру, а також партію Горизонти Едуара Філіппа, яка отримала 246 місць, недобравши 43 місця до абсолютної більшості. Отже, питання у тому, як саме Макрон та його новий прем'єр-міністр, Елізабет Борн, мають втілювати в життя програму уряду. Насамперед Борн доведеться зайнятися перестановками в уряді, щоб врахувати той факт, що трьох з колишніх міністрів не було переобрано. Серед них Амелі де Моншален, міністр екологічного переходу, а ця тема є одним із головних пріоритетів Макрона.

Втім, нам не слід недооцінювати рішучість Макрона продавлювати свій порядок денний. Коли його вперше обрали у 2017 році, він поставив дві широкі цілі для свого президентства: реформувати французьку економіку та збільшити державні інвестиції на європейському рівні. І на обох фронтах він уже досяг успіхів. Французька економіка є однією з найдинамічніших у єврозоні, а Євросоюз у 2020 році схвалив план відновлення економіки після Covid-19 загальною вартістю 750 млрд євро.

Щоб продовжити досягнутий прогрес, Макрону треба буде знайти нових союзників у Національних зборах. Багато членів коаліції Разом придивляються до правоцентристської партії Республіканці — має 61 депутата, що могло б дати Макрону більшість. Проте укладання офіційного пакту виглядає малоймовірним. Натомість Макрон може спробувати домовлятися за необхідності як з лівоцентристами, так і з правоцентристами. Хоча між цими партіями є розбіжності щодо пенсійного віку (Макрон і праві хочуть підвищити його до 65 років, у той час як коаліція NUPES хоче знизити його до 60 років), розбіжності з питань зростання вартості життя та кліматичної політики стосуються більше деталей, ніж суті. Наприклад, і NUPES, і Республіканці підтримують ідею профінансувати модернізацію 700 тисяч будинків щорічно, щоб підвищити їхню енергоефективність та адаптувати до глобального потепління.

Лише час покаже, чи зможе Франція знову здобути дух компромісу, властивого Третій і Четвертій республікам, в яких домінувала парламентська демократія, або ж на неї чекає нездатність діяти і глухий кут — проблеми, які змусили Шарля де Голля заснувати в 1958 році П’яту республіку з сильною президентською владою. Макрон дійсно обіцяв використовувати більш горизонтальні та засновані на консенсусі підходи до державного управління під час другого терміну. Один із варіантів інтерпретації результатів минулих парламентських виборів: виборці повірили йому на слово.

НВ має ексклюзивне право на переклад і публікацію колонок Project Syndicate. Републікацію повної версії тексту заборонено.

Оригінал

Copyright: Project Syndicate, 2022

Приєднуйтесь до нашого телеграм-каналу Погляди НВ

poster
Підписатись на щоденну email-розсилку
матеріалів розділу Погляди
Дайджест авторських поглядів щодо найбільш гострих питань
Щовівторка

Приєднуйтесь до нас у соцмережах Facebook, Telegram та Instagram.

Показати ще новини
Радіо НВ
X