Економічний ривок для України

12 червня, 10:52
Вы также можете прочесть этот материал на русском языке

Не потрібно боятися слова «капіталізм». Тільки інтегруючи країну в світові ринки капіталу, ми зможемо досягти результату

Дуже обнадіює те, що зараз відбувається у нас в країні. Багато талановитих, порядних професіоналів готуються до виборів у Верховну Раду. Звичайно, люди з іншими навичками і цінностями теж активізуються, але цілком можливо, що вони опиняться в меншості — вперше в сучасній історії України.

Це дає унікальний шанс сфокусуватися на ідеях, а не на особистостях, і подумати про те, як нам зайнятися головним — створити країну, якою ми могли б пишатися, в якій люди могли б відчувати себе гідно. Це неможливо без визнання того, що ми живемо в капіталістичному світі, і тільки інтегруючи Україну в світові ринки капіталу, ми зможемо досягти результату.

На жаль, у нас в країні за пострадянські роки слово «капіталізм» стало лайкою — це не джерело можливості домогтися успіху, як на це дивлюся я, а олігархи, які розікрали країну.

Карл Маркс казав, що капіталізм неминуче впаде, тому що власники капіталу будуть всіляко захищати свої інтереси і максимально експлуатувати робітничий клас, сплачуючи їм мінімальні зарплати і всіляко обмежуючи їх права. Ті люди, які заволоділи ресурсами країни в 90-і, вчилися саме за цими підручниками — і саме такий капіталізм вони і побудували. Жорстокий і нелюдський. Найсумніше, що вони звинувачують у цьому не себе, а капіталізм! Як результат, більшість населення готове голосувати за псевдосоціалістичні партії, якими володіють ті ж самі олігархи — політика яких заганяє країну в ще більші злидні.

Насамперед важлива вільна торгівля гривнею

Насправді на Заході капіталізм змінився, і цей процес почався в 1920-і і триває досі. Генрі Форд був одним з перших, хто почав гідно платити своїм працівникам. Він сказав знамениту фразу: «Я хочу, щоб кожен робітник міг дозволити собі купити автомобіль, який він виробляє». Це був прорив. Виявилося, що робітники — це не тільки ресурс, який можна експлуатувати, як думав Карл Маркс. Це також споживачі товарів і послуг, і чим більше у них буде вільних коштів, тим більше буде споживання в країні і більше можливості заробити на виробництві.

На жаль, ця мудрість до нас не дійшла. Модель, побудована у нас, була проста — максимально закрити країну, отримати контроль над усіма ресурсами і цементувати статус-кво підконтрольними політиками. Тож не дивно, що ми — найбідніша країна в Європі, і найпродуктивніше населення не бачить для себе тут можливості забезпечити своїм сім'ям достатній рівень життя і масово виїжджає на заробітки або емігрує.

Чи можна перервати це порочне коло? Для мене відповідь однозначна — так.

Єдиний спосіб — створити конкуренцію олігархічному капіталу. Тільки вступаючи в боротьбу з іншими країнами, що розвиваються, за капітал і створюючи йому комфортні умови у нас в країні, ми зможемо змінити ситуацію. Будь-який капітал, що зайшов у країну ззовні, буде її змінювати, створюючи робочі місця, попит на політичні зміни, а також збільшуючи вартість всіх національних активів і сприяючи зростанню добробуту людей.

Рецепт досить простий — потрібно послідовно прибирати бар'єри на шляху капіталу в країну, і створювати комфортні умови, коли він вже сюди потрапив. Комфортні умови — це і захист прав власності, і створення таких можливостей для інвестування як відкриття ринку землі. Депутатам належить багато цікавої роботи.

Як професіонала фінансового ринку мене хвилює головна частина цієї проблеми — як прибрати бар'єри на шляху капіталу в країну. Я хочу, щоб працювати з гривнею стало так само зручно, як з польським злотим або турецькою лірою. Я хочу, щоб у 2025 році ми могли вести дискусію про те, чи потрібно нам в країні вводити євро. Я хочу, щоб у нас в країні були представництва практично всіх великих європейських і світових банків, і щоб вони створювали конкуренцію нашим фінансовим інститутам. Ми домоглися багато чого в створенні своєї банківської системи, але, на жаль, до її «заслуг» можна віднести і створення фінансової діри в 400 мільярдів гривень, яка лягла на плечі платників податків. Здорова конкуренція може допомогти уникнути повторення подібного сценарію.

Насамперед важлива вільна торгівля гривнею.

Тут є два шляхи. Або ми просто дозволяємо іноземним банкам відкривати гривневі рахунки в НБУ — але тоді вся торгівля моментально переміститься в Нью-Йорк, Лондон і Франкфурт, що саме собою непогано — або, що краще, створюємо у нас фінансовий центр, який буде торгувати українськими активами. Насамперед це гривня, державний борг і акції — потім вже можна буде торгувати і газом, і зерном.

Це майже не потребує інвестицій з боку держави — приватний капітал легко профінансує такий проект. Потрібно просто ухвалити закон, який регулює таку торгівлю, і, якщо НБУ буде робити свої інтервенції через цей фінансовий центр — це допоможе залишити ліквідність у країні і не дати їй перетекти в іноземні фінансові центри.

Як українцю мені дуже прикро, що я допоміг створити і продати подібний фінансовий центр у Росії за 4 мільярди доларів, а вся фінансова інфраструктура України коштує рівно нуль. Це ганьба, і це потрібно змінювати.

Якщо ми будемо успішні в створенні такого фінансового центру, ми легко зможемо зробити його регіональним, додавши в нього грузинські, вірменські, і навіть турецькі і польські активи — у цих країнах відсутні централізовані точки торгівлі валютою. Санкції, накладені Заходом на Росію, дають нам унікальну можливість скласти їй конкуренцію як регіональному фінансовому центру.

Другий рецепт, який лежить на поверхні «безвіз» для іноземних банків.

За таким принципом працюють всі банки в ЄС — маючи ліцензію в одній країні, можна обслуговувати клієнтів будь-якої іншої держави-члена. Ми взяли на себе зобов’язання ввести у себе подібний режим у наших домовленостях про асоціацію з ЄС, і тепер необхідно прискорити цей процес. Це якісно змінить доступ бізнесу до кредитування в кращий бік, і змусить НБУ поліпшити якість своєї регуляції — воно має стати не гіршим, а можливо і кращим, ніж та, що існує у наших сусідів.

Працювати з капіталом непросто, і на цьому шляху будуть помилки, злети і падіння. Весь капіталістичний світ побудований на цьому. Але ігнорувати реальність і вигадувати якийсь свій, особливий шлях — це пряма дорога до подальшого зубожіння. Потрібно вміти ставити перед собою складні, але здійсненні цілі, і наполегливо йти до них.

Рецепт багатства країни — розум, наполеглива праця, і трошки везіння. Я дуже сподіваюся, що перезавантаження влади і парламенту дасть можливість нашій країні взяти новий економічний курс, спрямований на відкритість, інтеграцію у світову фінансову систему і процвітання. Це довгий і непростий шлях, але перші кроки потрібно робити вже зараз, щоб через 5 років знову не шкодувати про втрачені можливості.

Приєднуйтесь до нашого телеграм-каналу Мнения Нового Времени

Журнал НВ (№ 21)

Парламентські списки

Завдяки двом новим політичним силам на парламент чекає безпрецедентне в історії України оновлення

Читати журнал

Стань автором

Якщо Ви хочете вести свій блог на сайті Новое Время, напишіть, будь ласка, листа на адресу:

nv-opinion@nv.ua

Вибір редакції

Країни

Вчора, 19:47

img
Взірцевий протест. Десять разючих прикладів дисципліни демонстрантів у Гонконзі
Події

Вчора, 13:58

img
Коммунізація у Харкові. Як Кернес може відповісти за відмову перейменовувати проспект Жукова
Події

Вчора, 16:00

img
Євстратій Зоря в інтерв'ю НВ: У Філарета незворотні вікові зміни