Рятувальний круг для України. Що потрібно знати про Паризьку кліматичну угоду

18 січня 2021, 15:34

Влада, бізнес і громадський сектор повинні усвідомлювати, що від досягнення кліматичних цілей залежить майбутнє мільйонів людей

П’ять років минуло з часу підписання епохальної Паризької угоди по клімату. Вона стала кульмінацією багаторічного процесу протидії кліматичним змінам, в який включились провідні економіки світу. Вперше вони домовились про спільні амбітні цілі - обмежити зростання глобальної середньої температури набагато нижче 2 °C та докласти зусиль, аби це зростання не перевищувало 1,5 °C.

Відео дня

Згідно з угодою, кожна країна має представити власну національну визначену участь (NDC) в глобальному процесі стримування кліматичних змін. Кожні 5 років ця участь має переглядатись, а цілі уряду повинні ставати більш амбітними. Фактично NDC — це перелік заходів, які країна здійснює для зменшення викидів парникових газів та для посилення стійкості і адаптації до впливу підвищених температур.

Паризька угода також передбачає формування довгострокових стратегій (LT-LEDS), які забезпечать ширші горизонти досягнення показників національно визначеної участі. Проте, на відміну від NDC, вони не є обов’язковими для країн-учасниць.

П’ять років — це достатній термін для підбиття проміжних підсумків. Вони є втішними і невтішними одночасно.

Йдеться про наше виживання

Мінус в тому, що глобальні викиди парникових газів не зменшились. Якщо в 2015 році вони складали 50 млрд тонн, то в 2019 році - вже 55 млрд. 2020 рік став нетиповим через пандемію коронавіруса. Весною в час першої хвилі локдаунів викиди вуглецю впали на 17%, а в деяких регіонах навіть більше. За підсумками року спад викидів склав в середньому 7%. З іншого боку це показало, що навіть коли зупиняється транспорт та промисловість, більша частина CO2 продовжує надходити до атмосфери. Тобто для протидії підвищенню глобальної температури потрібні серйозні системні зміни.

Вихід з коронавірусної кризи не віщує нічого добро. Бо більшість держав планують це робити традиційними способами, зокрема, нарощуючи видобуток та використання викопного палива. З країн G-20, які виділили 12 трильйонів доларів на подолання економічних наслідків коронавірусу, лише чверть спрямували кошти на скорочення викидів CO2.

Серед плюсів, які дала Паризька угода — це нарощування сектору відновлювальних джерел енергії. Так, в 2020 році вони скали до 90% нових генеруючих потужностей у світі. А через 5 років «зелена» енергетика цілком може стати одним з найбільших джерел енергії. Її технології поступово дешевшають, стають більш рентабельними і конкурентоздатними.

Трендом минулого року став початок так званих «перегонів до нуля». Комерційні підприємства, міста, регіони та цілі країни заявляють про свої амбіції досягнути нульових показників з викидів парникових газів. Це не означає, що викидів не буде взагалі, просто вони зменшаться настільки, що їх можна буде компенсувати, наприклад, висадкою зелених насаджень. Лише у Великобританії 22 регіони, 452 міста і 1128 підприємств долучились до «нульових перегонів».

Експерти ООН наголошують — до 2030 року викиди вуглецю мають знизитись на 45% в порівнянні з 2010 роком. За такої умови людство зможе попередити глобальну екологічну катастрофу.

Євросоюз, Німеччина, Франція, Великобританія, Японія, Південна Корея та інші країни заявили про свої нульові амбіції. Сенсацією стала заява лідера Китаю Сі Цзіньпіна про вуглецеву нейтральність його країни до 2060 року. Мінприроди КНР пообіцяло не фінансувати вугільну енергетику за кордоном в рамках проекту «Один пояс, один шлях». Це має величезне значення, адже сьогодні на Китай припадає 28% викидів парникових газів.

Зміна влади в Сполучених Штатах також додає оптимізму борцям з кліматичними змінами. Адже адміністрація Дональда Трампа вивела країну з Паризької угоди. А обраний президент Джо Байден обіцяє не лише туди повернутись, але й досягнути нейтральних показників по викидам до 2050 року (сьогодні на Сполучені Штати припадає 15% викидів парникових газів). До речі, саме США стали центром потужного руху стримування кліматичних змін, який очолив Альберт Гор — колишній віце-президент та лауреат Нобелівської премії миру. Експерти Гора щорічно проводять всесвітню акцію 24 Hours of Reality і вже другий рік поспіль з моєї ініціативи Україна до неї долучається.

Україна є учасницею Паризької угоди після того, як Верховна Рада ратифікувала її в 2016 році. Перша національна визначена участь нашої держави передбачала зобов’язання не перевищити у 2030 році 60% від рівня викидів парникових газів 1990 року. Тобто скоротити їх на 40% без урахування сектору «Землекористування, зміни в землекористуванні та лісове господарство».

Специфіка економічного розвитку України полегшує нам досягнення кліматичних цілей, бо промислове виробництво пережило колосальне падіння. Навіть в 2019 році в порівняні з 2018 роком ми скоротили викиди парникових газів з 203 до 196 мільйонів тонн.

Сьогодні йде робота над оновленням національно визначеної участі. Нещодавно президент під час Міжнародного саміту кліматичних амбіцій повідомив, що ціллю України буде скорочення викидів на 42−36% в порівнянні з 1990 роком. Також пообіцяв розробити рамкову стратегію адаптації України до зміни клімату.

Вже цього року вступить в силу закон «Про засади моніторингу, звітності та верифікації викидів парникових газів». Він створить ринок торгівлі квотами на викиди парникових газів, що в ЄС є потужним стимулом до зменшення кількості генерування CO2.

Такі кроки можна лише вітати. Але, виконуючи свої зобов’язання по Паризькій угоді, треба завжди виходити з економічних та екологічних реалій України. Врахування національної специфіки потребує:

— Стимулювання екологічної модернізації підприємств, транспортної і житлової інфраструктури;

— Співпраці бізнесу, центральної та місцевої влади;

— Створення Вуглецевого фонду держбюджету, який буде поповнюватися податками на викиди і витрачатися на потреби зменшення сліду CO2;

— Підтримки вугільнодобувних регіонів, аби пом’якшити їх перепрофілювання;

— Виваженої стратегії енергетичного переходу, коли «зелена енергетика» буде заміщувати собою вугільну та газову, а не атомну;

— Адаптації сільського господарства до кліматичних змін, щоб зберегти значення України як експортера сільськогосподарської продукції;

— Підтримки тих міст та громад, які ставлять перед собою амбітні цілі нульових показників з викидів парникових газів.

Важливо пам’ятати, що виконання положень Паризької угоди — це рятівний круг для України. Бо вже сьогодні зміни клімату загрожують нам руйнуванням економіки та соціальними потрясіннями, а з часом ці тенденції лише наростатимуть. Тому влада, бізнес та громадський сектор повинні усвідомлювати, що від досягнення кліматичних цілей залежить майбутнє мільйонів людей, їх доступ до таких елементарних, але життєво необхідних благ, як чиста вода чи повітря. Йдеться про наше виживання і про те, що ми залишимо у спадок майбутнім поколінням.

Приєднуйтесь до нашого телеграм-каналу Мнения НВ

Приєднуйтесь до нас у соцмережах Facebook, Telegram та Instagram.

Показати ще новини
Радіо НВ
X