День Перемоги на апараті штучного дихання

10 травня 2017, 09:29
8494
Вы также можете прочесть этот материал на русском языке
День Перемоги на апараті штучного дихання - фото
Будь-яка війна вмирає тоді, коли поховано останнього солдата. І після цього пам'ять про війну можна підтримувати хіба що на апараті штучного дихання

Анексія Криму лише сповільнила його десовєтизацію, але не скасувала. Рано чи пізно кримчани зрозуміють, що день Перемоги – це не «можемо повторити», а «ніколи більше».

Є два способи знімати війну. Перший – із прапорами, гучними промовами і рафінованим героїзмом. Другий – з брудом, кров'ю і без дистильованого пафосу. Здатність суспільства чесно міркувати про самого себе безпосередньо залежить від того, чи здатне воно застосовувати другий метод для опису власної історії, – пише Павло Казарін для Крим.реалії.

Як приклад можете взяти будь-який російський фільм про події Другої світової війни. Незалежно від року випуску це буде класичний епос: історія про битву абсолютного світла з не менш абсолютною темрявою. У ролі півтонів можуть виступати лише окремі персонажі. Скажімо, якийсь німець буде співчутливо ставитися до росіян і фрондувати власному командуванню. Або навпаки – цілком собі вітчизняний колабораціоніст побіжить до вермахтовскіх офіцерів міняти батьківщину на посилений пайок.

Особливість в тому, що ми так довго дивилися такі фільми, що навіть і не уявляємо, що Другу світову можна знімати якось інакше. Хоча, насправді, цілком навіть можна.

Сучасність ще можна спробувати вибудувати на минулому. Але на минулому не можна вибудувати майбутнє

Ось, наприклад, американський фільм «Лють» – про танковий екіпаж, що бореться в Європі десь наприкінці війни. Чистий бруд – на чоботях, мундирах, в побуті і звичаях. Ось американський солдат відбирає у мирних німців продукти для свого взводу. А ось замурзаний танкіст тягне німецьку вдову в підсобку для втіх. А ось досвідчений командир змушує новобранця власноруч застрелити німецького полоненого – щоб змусити молодика позбутися ілюзій, що війну можна пройти чистим.

У російській кінотрадиції уявити собі таке кіно неможливо. Лубок за зразком «Перл-Харбора» можливий – і регулярно виходить в прокат. Але кіномова, що показує війну через оскотинення людей, можлива хіба що для стрічок про Афганістан або Чечню. Тому що історія головної війни ХХ століття для російського обивателя лежить не в площині історичного знання, а в логіці релігійного культу. Навіть Другу світову акуратно дистилювали до Великої Вітчизняної, щоб викинути з неї всі неоднозначні моменти, на зразок поділу Польщі. Це справжнісінька громадянська релігія – зі своїм пантеоном святих, великомученика, апостолів і канонічним трактуванням подій. Будь-який відступ від канону вважається єрессю і карається інквізицією.

Проблема тільки в тому, що час невблаганний. Будь-яка війна вмирає тоді, коли поховано останнього солдата. І після цього пам'ять про війну можна підтримувати хіба що на апараті штучного дихання, та й тоді життєздатність міфу буде досить умовною.

А все тому, що одна з головних якостей людської пам'яті – це вміння забувати. Спогаду не можна продовжити життя штучно – так само як не вдасться і викреслити щось з пам'яті завчасно. Але чим далі йде від нас історична епоха – тим швидше її пам'ятники перекочовують у розряд архітектурних деталей, втрачаючи свою безумовну сакральність. Тому що минуле живе рівно доти, доки живі його сучасники.

Наприклад, для покоління прабабусь і прадідусів Громадянська війна мала сакральне звучання – на чиєму боці в тій сутичці не були б їх симпатії. А сьогодні вона перетворилася на синонім братовбивчої бійні, втративши ореол битви світла з темрявою. Тому що пішло покоління, і розмова про епоху ведеться без побоювання зачепити чиїсь почуття.

Це не означає, що Друга світова повторить цей шлях автоматично – хоча б тому, що для абсолютної більшості в тій війні залишається чітке розуміння «своїх» і «чужих». Але і її спадщина приречена згодом трансформуватися з безумовного подвигу старшого покоління на знеособлено-умовний героїзм епохи.

Особистісні переживання поступово будуть поступатися місцем офіційній тризні та колективним молебнам. Виросте покоління, якому дідусі не будуть у свята показувати кітелі з нагородами. І навіть парад на 9 травня буде сприйматися як головний огляд військ і техніки, а не як цитата історичних подій середини минулого століття.

І рано чи пізно буде змінюватися мова обговорення й стилістика дискусії. Так, держзамовлення і формована ним ідеологія будуть домінувати – у міру збереження відповідної статті витрат у бюджеті – але паростки нового осмислення будуть проростати. І в якийсь момент ми виявимо, що мова опису військового побуту може стати співзвучною все тій же голлівудській «Люті» про долю американського танкового екіпажу. В якій епос буде ділити місце з брудом побуту. І баланс одного й іншого в рівнянні буде теж змінюватися.

І всі ті теми, появу яких сьогодні в кримському громадському дискурсі навіть неможливо уявити, почнуть оконтурюватися. Події між вереснем 39-го і червнем 41-го – осмислюватися. Повсякденна тканина військового побуту – проговорюватися. Білі плями в історії Другої світової – проявлятися. Фігури замовчування приречені йти в минуле, і зупинити цей процес з кожним роком буде все складніше – просто тому, що спроба переграти час приречена на поразку.

Тому що сучасність ще можна спробувати вибудувати на минулому. Але на минулому не можна вибудувати майбутнє. Особливо, якщо це минуле вихолощене і не зазнає рефлексії.

Телеграм НВ

Підпишіться на наш канал у Телеграм. Там ми публікуємо термінові новини та найцікавіші історії дня України та світу.

Підписатися

Стань автором

Якщо Ви хочете вести свій блог на сайті Новое Время, напишіть, будь ласка, листа на адресу:

nv-opinion@nv.ua

Вибір редакції

Геополітика

Вчора, 14:47

thumb img
Постріл в ногу всій країні. Подробиці скандальної заяви Луценка про список недоторканних від посла США
Політика

Вчора, 10:17

thumb img
Зеленський пояснив, які допускає компроміси по Криму та Донбасу
Люди

Вчора, 20:35

thumb img
Жаліти себе - дороге задоволення. НВ в гостях у знаменитого винороба Роберта Гулієва