Що показали перші 30 років незалежності України

21 серпня 2021, 10:03

Тридцятиріччя незалежності — це хороший привід підбити підсумки

Велика спокуса оголосити новітню історію України періодом утрачених можливостей. На тлі країн Балтії чи Польщі ми і справді виглядаємо не найстараннішими учнями. Зате на тлі колишніх сусідів по радянській комунальній квартирі Україна контрастно виділяється, — пише Павло Казарін для Крим.Реаліі.

Відео дня

Україна залишилася демократією. У країні змінилося шість президентів, п’ятеро з яких можуть позувати на загальних фото. Змінюваність влада не обнулила навіть війна. Запит на «міцну руку» не породив диктатуру, запит на «порядок» — не привів до узурпації. Кожен наступний глава держави був в опозиції до свого попередника, й операція «наступник» в українських умовах виглядає як нереальний сценарій.

Українські недоліки — це продовження чесно. Корупція, скандали, розслідування — усе це неминуче в умовах демократичного устрою. Більш того — усе це можливо лише за демократичного ладу. Жителі авторитарних країн можуть обговорювати владу лише на кухнях. А ми звикли до різноголосся в ЗМІ й забуваємо про те, що більшість наших сусідів давно живуть в умовах цензури.

Україна рухається вперед. Досить повільно й зигзагами. Але колишня метрополія не залишила нам вибору — й Україні доводиться вірити в Європу навіть більше, ніж Європа готова вірити в себе сама. У нас просто немає альтернатив. Шлях на схід для України закритий, а тому захід залишається єдиною доступною опцією.

Україні доводиться вірити в Європу навіть більше, ніж Європа готова вірити в себе сама

Ще нещодавно в країні проросійський вектор був у категорії політично прийнятного. На президентських виборах перемагали люди, що ставили на чільне місце дружбу з метрополією. Але останніми роками в Україні став окреслюватись простір політичної норми. До якої проросійські гасла більше не входять — на відміну від гасел проєвропейських. Якщо десять років тому проросійські партії могли розраховувати на половину місць в українському парламенті, то тепер їхня стеля — це умовні 20%.

За цю трансформацію Україна заплатила високу ціну. Окупація Криму й частини Донбасу стали платою за ті ілюзії, які в нас були. Було би злочином перед майбутнім не зробити з цього висновки. Але вони, судячи із соціології, усе-таки були зроблені. А тому навіть новачки, потрапляючи в українську політику, змушені озиратися на реальність і на суспільний запит.

Імовірно, країна приречена була жити у форматі «відкладеної незалежності». Зрештою, розпад Радянського Союзу стався в силу багатьох факторів, серед яких «українське питання» не виглядало основним. Хтось отримав свободу, тому що прагнув утекти з в’язниці. Хтось — просто тому, що в’язниця розвалилася. І тому ми на довгі роки занурилися в суперечки про самих себе.

poster
Дайджест головних новин
Безкоштовна email-розсилка лише відбірних матеріалів від редакторів NV
Розсилка відправляється з понеділка по п'ятницю

Продовжували базування Чорноморського флоту. Обмінювали суверенітет на газові знижки. Натякали західним країнам, що їхні надмірні вимоги відгукнуться нашим зближенням із Москвою. Імовірно, позначилося те, що ми не звикли цінувати речі, що дісталися задарма. А порівняно мирний сценарій здобуття незалежності в 1991 році багатьох змушував цією незалежністю не дорожити.

Свій відкладений борг країна почала платити у 2014-му і платить досі. Завдяки тим, хто тримає зовнішній периметр, Україна отримує час для того, щоб облаштовувати простір усередині контура. У багатьох велика спокуса сказати про те, що «нічого не змінюється», але це враження розвіюється, якщо вдивитися в наше нещодавнє минуле. Досить погортати підшивки старих газет і почитати програми кандидатів у президенти.

Утім, точно такою самою помилкою стане спроба оголосити нинішню реальність незворотною. Незалежність, суверенітет, вектор розвитку — усе це існує лише доти, поки є люди, готові це відстоювати. Нам ніхто не гарантував геппі-енду, і наш успіх зовсім не є чимось вирішеним. Наші помилки можуть обернутися катастрофою. Наші ілюзії можуть призвести до краху. Ми самі будуємо своє майбутнє, й авторство помилок не вийде переписати на когось іще.

Тридцять років незалежного існування — це багато за мірками двадцять першого століття. Але мало — якщо міряти історичними горизонтами. Тільки від нас залежить, які тексти ми будемо писати до 40-ї річниці здобуття незалежності.

Так само як і те, яка інтонація буде в них переважати.

Надруковано з дозволу Радіо Свобода/Радіо Вільна Європа, 2101 Коннектикут авеню, Вашингтон 20036, США

Приєднуйтесь до нашого телеграм-каналу Мнения НВ

Показати ще новини
Радіо NV
X