Небезпечна омана. Про ринки, ціни й економічне зростання
Наш світ став одночасно заплутаним і заплутувальним. Міжнародна економіка працює, а ось політична економія сповнена ворожості до ринків, розчарування глобалізацією, скептичного ставлення до економічного зростання
Усі ці настрої взаємодіють між собою та посилюють один одного. Навіть значна частина глобальної еліти скаржиться тепер на передбачувані провали ринку, глобалізацію та проблеми, створювані економічним зростанням.
Найпростіше зрозуміти причини ворожості до ринків. Ринки залежать від цін, а для багатьох ціни зараз стали приводом для тривог і труднощів. І справа не лише в тому, що ціни зросли; багато чудес XXI століття взагалі не мають якоїсь очевидної ціни. Сьогодні споживачі звикли до загальної доступності інтернету та безкоштовних сервісів, наприклад, пошукових систем. Їм доступні для скачування або перегляду нескінченна кількість розважальних програм; вони пересичені новинними ЗМІ, за які їм здебільшого не доводиться платити (принаймні, не в традиційному сенсі). Крім того, у багатьох країнах люди одержують медичні послуги, які виглядають безкоштовними. Навіть сумно знаменита своєю дорожнечею американська система охорони здоров’я безкоштовно проводила вакцинацію та тестування на Covid-19.
Тим часом експансіоністська бюджетна та монетарна політика, поряд зі збоями у виробничих ланцюжках через пандемію та російське вторгнення в Україну, посилила інфляцію. Через це повсякденне існування (витрати на енергоресурси, продовольство, житло) стало відчутно дорожчим. Ми маємо концепцію майбутнього, у якому все є безкоштовним, але наша поточна реальність виглядає фінансово недоступною та експлуататорською. А оскільки громадяни вимагають, аби держава втрутилася та зупинила чи розвернула назад зростання цін, політики потрапили під колосальний, непереборний тиск: від них вимагають дій.
Усі ці настрої взаємодіють між собою та підсилюють один одного
Утім, їхня реакція часто лише посилює становище. Наприклад, коли уряди намагаються стримати зростання цін, попит продовжує зростати, і дефіцит базових товарів зберігається. Надалі цей дефіцит викликає занепокоєння залежністю економіки від ресурсів, що їх постачають іздалеку, чи це російський газ, тайванські напівпровідники, китайська електроніка чи індійські антибіотики.
На зміну наївній вірі у глобальну взаємопов'язаність прийшла небезпечна помилка, що краще розвалити всі міжнародні зв’язки, що виникли, і задовольняти національні потрібні на національному рівні. Пандемія та російська війна активізували явний процес уповільнення глобалізації, започаткований фінансовою кризою 2008 року. Національна самодостатність — ось новий порядок денний.
І тут ми підходимо до нового скептичного ставлення до економічного зростання. Хоча деглобалізація, безсумнівно, веде до підвищення цін на ресурси, дехто поставить питання: а навіщо нам узагалі потрібно стільки товарів, котрі постачають із далеких країн? Чи не слід нам перестати думати насамперед про економічне зростання, а натомість зосередитися на екологічній стійкості, якої можна досягти, спростивши наш спосіб життя?
Книги, у яких описано цю програму нульового зростання чи антиросту, стали бестселерами. У Японії філософ Кохей Сайто стверджує, що капіталізм досяг своїх екологічних меж, і його потрібно замінити комунізмом антиросту. У Німеччині журналістка Ульріке Геррманн дотримується такої самої логіки і прогнозує «кінець капіталізму».
Однак привабливість цієї ідеї пояснювана не так її логікою, як аудиторією, для якої вона призначена. Японія та Німеччина — це екстремальні приклади демографічного феномену, широко поширеного в розвинених країнах, а останнім часом також спостережуваного і в Китаї. Рівень народжуваності падає, люди живуть довше, і це призводить до старіння нашого суспільства та скорочення чисельності населення. І тому давні побоювання щодо екологічної стійкості економіки змішалися з новими страхами щодо старих людей, які спотворюють політичну систему на свою користь. Однак, як доводять у своїй важливій книзі 2020 року економісти Чарльз Ґудгарт і Манодж Прадан, усі ці викликані демографією тенденції та невдоволення глобалізацією не допоможуть. Навпаки, вони погрожують фундаменту цінової стабільності.
Так, у нових маніфестах антиросту, принаймні, є спроби запропонувати модель альтернативної, неглобалізованої та не заснованої на цінах економіки. Але історичні паралелі, що у них проведено, глибоко помилкові. Наприклад, їх надихає Британія часів Другої світової війни, коли завдяки суворому нормуванню багаті не могли споживати надто багато. Однак насправді Британія в 1940-ті роки була неймовірно залежною від США, тобто від зовнішніх поставок і зовнішньої революції продуктивності.
Як і будь-яка контрольована економіка, Британія страждала від дефіциту, і тому там виникла економіка чорного ринку, якою керували тіньові дилери і дільці. Це були ті самі підпільні, непрозорі ринки, які сприяли поширенню корупції, недовіри та соціального гниття. Альтернативою прозорій ринковій економіці стала не раціонально керована економіка, а капіталізм у його найгірших формах.
Деякі системи планового господарства настільки позбавлені гнучкості і так реагують на зворотний зв’язок, що ламаються під тиском дефіциту. Як показав чудовий угорський економіст Янош Корнаї, саме дефіцит (і супутні йому явища накопичення та дисфункціональності) послабив, а зрештою і зруйнував комуністичну командну економіку у XX столітті.
Для вирішення сучасних глобальних проблем потрібні чесні ціни, які надійно передають інформацію про собівартість, а не придушення цих цін. А для цього, своєю чергою, потрібні значні інновації та винахідливість. Наприклад, нам можуть бути потрібні негативні ціни, щоб споживачі ясно зрозуміли, що «безкоштовні» цифрові послуги насправді торгують їхньою персональною інформацією; іншими словами, дані людини мають мати бути позитивну ціну.
Ще очевиднішими є екологічні аргументи на користь коректного ціноутворення. Тим, хто забруднює природу, не можна дозволяти ухилятися від реальної ціни за свої дії. А ціни, встановлювані ринком на енергоносії, потрібні, щоб підштовхнути споживачів до скорочення їхнього вуглецевого сліду, і щоб сигналізувати інвесторам про необхідність спрямовувати ресурси в дешевші, невуглецеві джерела енергії.
Сила ринкових механізмів у тому, що вони провокують безліч динамічних, інтерактивних реакцій; це видатне явище, і його не здатен повторити жоден упорядник планів економіки дефіциту. Екстерналії економічної діяльності повинні бути враховані в ціні, щоб ринок міг функціонувати належним чином. Для перетворення економіки на краще потрібні сміливість і уява, але потрібні ще й конкретні знання, здатні дати лише цінові механізми. Економічне зростання забезпечує ресурси, які нам потрібні на вирішення великих проблем. А для зростання нам необхідні ринки та взаємопов'язаність.
NV має ексклюзивне право на переклад і публікацію колонок Project Syndicate. Републікацію повної версії тексту заборонено.
Copyright: Project Syndicate 2023
Приєднуйтесь до нашого телеграм-каналу Погляди NV
