Чим Абхазія дратує кремлівських маріонеток

27 вересня 2017, 07:13
3648
Вы также можете прочесть этот материал на русском языке

14 вересня глава "МВС Абхазії" Аслан Кобахія пригрозив вигнати з Абхазії "неслухняних жителів Галі" грузинської національності

Причиною стала давня проблема – більша частина етнічних грузинів-мегрелів не хоче відмовлятися від паспортів Грузії. Ця ситуація вже давно в окупаційної влади Абхазії викликає роздратування і бажання всіх їх вигнати з рідних домівок, подалі від родових кладовищ і могил предків, пише Олег Панфілов для Крим.Реаліі.

Ця проблема виникла практично відразу, щойно війна в Абхазії загострилася у зв'язку з участю російських військових в 1993 році. І до цього зіткнення між грузинською армією і сепаратистами були ініційовані та підтримані Кремлем, який надіслав до Абхазії добровольців з регіонів Північного Кавказу, в тому числі і найманців з числа казаків. Однак, незважаючи на етнічну чистку в Абхазії, маріонеткова влада нічого не змогла зробити з мегрелами Гальського району, які не захотіли залишати своїх будинків і спершу намагалися знайти спільну мову з сепаратистами.

Зараз виявилося, що етнічних грузинів-мегрелів налічується в автономії більше, ніж абхазів, вони поступаються етнічним вірменам, які стали національною більшістю. Сухумські маріонетки незадоволені ситуацією і намагаються змінити етнічний дисбаланс, але якщо протистояння з вірменами ні до чого не приведе, то надію підкорити мегрелів вони зберігають – або вигнати, або перетворити в абхазів.

Размеры финансовых подачек сепаратистам снижаются, у России все больше проблем с финансированием своих важнейших программ

Субетнічна група мегрели населяє значну частину Західної Грузії і живе в різних містах, перш за все в Тбілісі. Незважаючи на численні спроби царської адміністрації і радянських ідеологів відірвати мегрелів від грузинів і створити автономію, це ні до чого не привело – мегрели вперто вважають себе частиною грузинського етносу. Спробувала змінити мегрелів і маріонеткова влада Абхазії, яка спершу називала їх самостійним народом, а тепер намагається назвати їх «корінними абхазами». Не отримавши результату, в Сухумі вирішили їх залякати виселенням.

Втім, це не перший виступ «генерал-майора» Аслана Кобахії: ще в 2015 році він у передачі на абхазькому телебаченні не приховував своєї ненависті до мегрелів, закликавши розстрілювати їх, «як останніх собак». Причиною такої заяви став спогад про партизанський рух 1992-1993 років, коли мегрели вперто виступали проти російської окупації, а Аслан Кобахія був «командувачем артилерією міністерства оборони Абхазії». «Депутати» парламенту Абхазії рік обговорюють, яким чином мегрелів можна позбавити права жити у власних будинках на власній землі тільки через те, що вони не хочуть втрачати своєї ідентичності, не хочуть втрачати громадянство Грузії і відвідувати родичів по той бік окупованої території.

В Абхазії ведеться планомірна політика видавлювання мегрелів: до 2015 року в Гальському районі можна було вчитися в школах російською або грузинською мовами, тепер кількість грузинських шкіл скорочується, і батьки намагаються домогтися дозволу, щоб діти перетинали адміністративний кордон, який у Сухумі називають «державним», щоб навчатися в грузинських школах. Цього року дві грузинські школи в селі Пахулані Зугдідського району взяли 12 школярів, які живуть в селі Аберкит Гальського району. Списки дітей узгоджені і перебувають на пункті пропуску.

Проте, і сама «влада» Абхазії не приховує, що міцно «прив'язана» до свого коріння – до Грузії: наприклад, з Росією, країною-окупантом, територію пов'язує тільки один КПП на річці Псоу, з Грузією – цілих шість переходів. Ними жителі Абхазії легально, а таємними стежками – нелегально, переносять продукти, яких самі не виробляють. Жителі Абхазії – не тільки мегрели, але і абхази – не звертають уваги на окрики і загрози «влади» і їздять у Тбілісі, щоб отримати кваліфіковану медичну допомогу. Всі ці факти ще більше дратують маріонеток, які шукають різних причин, щоб вчергове пригрозити мегрелам виселенням. Один з них, Темур Недарая, який у 2014 році став головою Гальського району, заявив, що «грузинів треба гнати з Абхазії».

До 26 серпня 2008 року, коли «незалежність» Абхазії визнала Росія, а потім, на прохання Кремля – Нікарагуа, Венесуела і Науру, окупована територія мало кого цікавила, крім того, що Генеральна Асамблея ООН щорічно приймає резолюцію, що закликає повернути біженців. Як і раніше, незважаючи на демарш Кремля і залежних від нього країн, в документах ООН Абхазія розглядається як територія Грузії, згідно з адміністративним поділом якої регіон займає Абхазька Автономна Республіка.

Влада Грузії свого часу втратила можливість ініціювати визнання ООН та іншими міжнародними організаціями факту етнічної чистки, коли в кінці 1993 року вигнаними виявилися понад 300 тисяч етнічних грузинів, а також представників національних меншин, які втратили свої спалені або захоплені будинки. Тоді глава Грузії Едуард Шеварднадзе повірив обіцянкам Москви і навіть готувався в 1995 році підписати договір між Росією і Грузією, згідно з яким сепаратистські регіони поверталися, біженці могли знову жити в своїх будинках. Договір був складений, ратифікований парламентом Грузії, але не Держдумою Росії.

Судячи з усього, той договір наказав довго жити за примхою генералів і політиків-імперців, які не хотіли втратити можливість шантажувати Грузію. Похитавшись між Москвою і Тбілісі, Шеварднадзе врешті-решт звернувся до НАТО, підписавши заяву «Партнерство заради миру» в 1994 році, 1997 року Грузія вступила до Ради північноатлантичного співробітництва, а 1999 року приєдналася до програми «Процес планування та аналізу». З того часу, особливо після «революції троянд» у 2003 році, стало зрозуміло, що Росія буде утримувати Абхазію біля себе якомога довше: по-перше, створивши на її території військову базу, по-друге, періодично нагадуючи Тбілісі, що Кремль буде крутити маріонетками як захоче.

В останні роки шантажувати Грузію стає складніше – розміри фінансових подачок сепаратистам знижуються, у Росії все більше проблем з фінансуванням своїх найважливіших програм, але маріонеткова влада Абхазії намагаються зберігати статус-кво. Крім положення бідного родича, що живе на гроші російських платників податків, кремлівські структури управління окупаційними територіями, які курирує Владислав Сурков, шукають нових можливостей. Але видно, що безуспішно. Єдине, на що поки здатні маріонетки, – це залякувати мегрелів, бачачи в них, і не безпідставно, потенційних супротивників влади, а то й відвертих ворогів. Знущаючись над мегрелами Гальського району, «влада» Абхазії перекреслює своє і без того безрадісне майбутнє – жодна нормальна країна ніколи не визнає ані етнічних чисток, ані погроз на адресу корінного населення.

Друкується з дозволу Радіо Свобода/Радіо Вільна Європа, 2101 Коннектикут авеню, Вашингтон 20036, США

Новое Время запрошує на лекції наших відомих колумністів Діалоги про майбутнє. Детальна програма тут

Приєднуйтесь до нашого телеграм-каналу Мнения Нового Времени

Подкасти Радіо НВ

Пропустили улюблену передачу? Не дослухали інтерв'ю? Хочете переслухати радіошоу з архіву?

Підпишіться на подкасти Радіо НВ на Soundcloud.
Слухайте та поширюйте!

Слухати подкасти

Стань автором

Якщо Ви хочете вести свій блог на сайті Новое Время, напишіть, будь ласка, листа на адресу:

nv-opinion@nv.ua

Вибір редакції

Країни

Вчора, 13:25

thumb img
Так може піти Путін. Світові ЗМІ - про відставку Назарбаєва та про Казахстан без нього
Lifestyle

Вчора, 18:09

thumb img
Ще вірять. Як експерти оцінюють рівень щастя українців, і з чим його пов'язують
Події

Вчора, 16:12

thumb img
Циркове лобі vs активісти. Як в Україні та світі відмовляються від цирків з тваринами