Більше, ніж пекло. Що відбувається в Бахмуті та скільки ще триватиме оборона
Кожна військова операція має схожі риси, але відмінностей значно більше. І Бахмут — це є Бахмут
Це достатньо велике місто, майже сто тисяч населення там жило до війни. Воно територіально достатньо розлоге, складний рельєф і тому я б не порівнював ані з Дебальцевим, ані з Іловайськом. Тим більше, що на відміну від операції Іловайську, де було буквально кілька сотень українських військових, здебільшого добровольців, у нас в Бахмуті достатньо потужне угруповання, кілька бригад, є бригада національної гвардії Збройних сил, є прикордонники. Між ними чудова координація дій, вони розуміють, що роблять, вони відповідають за певні сектори в обороні міста, так що я б такі порівнювання не застосовував.
З тих подій, які ми спостерігаємо, там дві траси основні — траса Костянтинівка- Бахмут і дорога з міста Часів Яр на західні околиці Бахмута. Фактично це дві дороги життя, по яких йде постачання, логістика, звідти вивозяться поранені. І звісно контроль за цими трасами для нас життєво важливий. Наскільки я знаю, попри те, що росіяни обстрілюють обидві траси і до траси Бахмут-Костянтинівка вони достатньо близько підійшли, українцям все ж таки вдалося трохи відтіснити їх. Це в районі населеного пункту Іванівське, і Україна зараз контролює ці дві траси.
Наскільки я підтримую контакт з хлопцями, які там перебувають, намірів виходити з Бахмута поки що немає, попри всю складність ситуації, попри втрати, обстріли, попри те, що це вже, як хлопці кажуть, не пекло, а щось більше, ніж пекло, настрій в наших військових там достатньо бойовий. Ну от, дійсно, знову ж на підтвердження цього — повідомлення, що з’явилося на сайті президента України — було засідання ставки Верховного головнокомандувача, і як повідомляється, Володимир Зеленський поставив питання Валерію Залужному та Олександру Сирському щодо Бахмута, і вони підтвердили, що вважають за потрібне, щоб оборона тривала.
Бахмут свою функцію виконує
А про публікацію німецької газети Bild, що нібито між Зеленським та Залужним виникла суперечка щодо Бахмуту, скажу, що при всій повазі до цієї газети, думаю що на ставку Верховного головнокомандувача журналістів газети Bild не запрошували. І те, що вони передають, не факт, а інтерпретація якихось фактів. Тому говорити про якусь суперечку між ключовими людьми, які відповідають за оборону України, не варто.
Дивіться, втрати у росіян шалені. От секретар радбезу Олексій Данілов озвучив співвідношення як один до семи, тобто на кожного з наших загиблих воїнів припадає сім вбитих окупантів. Вони реально просто там перемелюють своє власне військо. Далі в них спроби наступу на луганському напрямку і є в них спроби наступу під Вугледаром, і на обидвох цих напрямках їхні так звані наступи захлинулися. Зараз ми бачимо теж, що якщо захлинеться і наступ під Бахмутом, то вже дійсно створюються сприятливі умови для України для контрнаступу. Думаю, що наші військові до цього готуються.
Тому при всьому трагізмі ситуації в Бахмуті, з огляду на якість людей, яких ми там втрачаємо, я думаю, що Бахмут свою функцію — загальмувати російський наступ, перемелювати російські війська і готувати умови для українського великого контрнаступу — виконує.
Зараз всі працюють на одну задачу — на перемогу України. Якщо не буде перемоги України — всі ці чутки — хто з ким посварився, хто кому кум (сват, брат) вони втратять свої значення, тому що не буде України, не буде кому з ким сваритися і не буде кого підсиджувати, розумієте. Немає ніякого протистояння, конкуренції і так далі, а от той факт що генерал Сирський вже втретє за десять днів відвідав Бахмут, це, по-перше, мотивує воїнів. Знаєте, коли солдати бачать, що з ними генерали, вони воюють, розуміючи, що їхня задача важлива, що їхнє життя важливе, і що генералітет не боїться ризикувати своїм життям.
По-друге, для того, щоб правильно сплановувати операції, генералам потрібно все бачити на власні очі. Коли ти бачиш ситуацію на мапі — це одне, але коли ти бачиш ситуацію, коли противник від тебе за 700 метрів, це зовсім інше відчуття. І ти бачиш проблеми, які є у воїнів, бачиш їхню готовність, бачиш ті фактори які, зазвичай, у цьому військовому калькуляторі, який оперує кількістю військ та кількістю бронетехніки, просто не відображають готовність до бою, мотивацію, розум військовий, злагодженість. Ці фактори ти можеш побачити лише тоді, коли ти безпосередньо перебуваєш у гарячій точці, і тому наші генерали так часто туди їздять.
Весняна погода завжди на боці того, хто обороняється і проти того, хто наступає. Тому що вона не дає ефективно просуватися. Буквально кілька днів тому почалося роздоріжжя, і хлопців в Бахмуті заговорили про те, що, мовляв, і погода на нашому боці. Тобто погода заважає ефективному просування російських військ. Я думаю, що наше найближче завдання під час цього роздоріжжя та поганої погоди — перемолоти максимальну кількість російських військ під час їхнього наступу, коли погода їм не сприяє. А от коли вони виснажаться, думаю через 1−2 місяці, варто чекати на український контрнаступ. Ми всі на нього чекаємо.
Повну версію інтерв'ю з Андрієм Цаплієнком слухайте на Radio NV:
