Основний ресурс війни. Що змінить для України мобілізація у Росії

27 вересня, 16:50

Мене запитують, чого очікувати після 30 вересня?

Нагадаю, що цього дня кремлівський диктатор Володимир Путін має виступити перед обома палатами російського парламенту. Там він може оголосити про анексію захоплених територій України шляхом «проведення» псевдореферендумів.

Відео дня

А думаю я, що зараз ми маємо тільки битися максимально ефективно і впроваджувати у себе зміни. Зараз стратегічна ініціатива на нашому боці, не на боці Росії. Всі ці розмови з мобілізацією, ударами ядерною зброєю, — це намагання Путіна перехопити стратегічну ініціативу. Але вона вже від нього не залежить, що б вони там не вигадували. Вони такими словами намагаються перетворити війну в Україні в уяві власного електорату з агресивної війни на війну вітчизняну. Тобто вони цей наратив 22 роки використовували з георгіївськими стрічками і безсмертним полком, а зараз світову війну, яку Путін, фактично, розв’язав, будуть перетворювати на нову велику вітчизняну.

Для цього їм треба хоч якось пояснити людям, навіщо вони їх гонять вмирати під Хаймарсами. Тож для противника оголошення анексії наших територій — це ще один захід мобілізації живої сили для того, щоб продовжувати війну і отримати основний дефіцит — людський ресурс. У путінського режиму закінчилися усі найманці, добровольці, кадрові військові, закінчилися зеки. Тепер залишається загнати тих, хто покірний і вірить державній пропаганді. Ось на це і розрахований цей останній акорд.

Про боєздатність тут не йдеться, але, наскільки я бачу їхню доктрину, як вони це роблять, намагається усюди, де їм не вистачає людей, додати мобілізованих. В усі ланки. Тобто замінити кадрові частини, які перебувають в Україні, замінити частини другої лінії, сформувати резервні підрозділи, поповнити мобілізованими частини у першій лінії не зважаючи на те, що у мобілізованих немає підготовки. Вони мобілізують не 300 тис., а стільки, скільки їм треба буде загнати в усі діри у їхньому плануванні гарматним м’ясом.

Однак для нас — не проблема мобілізація в РФ. Для нас проблема — російська кадрова армія.

Для нас проблема — російська кадрова армія

Тому що боєздатність у сучасній наземній війні забезпечується якістю командирського складу. Це саме те, що тренується у мирний час, або готується у військовий. Підготовка таких кадрів у Росії малоефективна, але відбувається, виключно, в рамках кадрової армії. Тому для нас — це основна проблема, і нам треба змінювати свою стратегію такої раптової мобілізації, де не було часу нікому думати, треба було пекти терміново, як пиріжки, нові батальйони, щоб затикати ними дірки на 2 тис. км фронту і кордону.

poster
Дайджест головних новин
Безкоштовна email-розсилка лише відбірних матеріалів від редакторів НВ
Розсилка відправляється з понеділка по п'ятницю

Зараз час змінився, фронт стабілізувався, і треба зараз робити зміни, направлені на створення переваг у війні на виснаження, тривалій війні. Нам потрібні якісні зміни у збереженні людей, у тому, щоб ми провели відбір людей на відповідність їхнім посадам, щоб тільки ті, хто дійсно боєздатний, були на бойових спеціальностях, щоб був якісний тил та забезпечення, організована логістика. Щоб ми в рамках організаційних змін змогли організувати якісну бойову підготовку. Нам треба створювати армію, яка в усіх компонентах матиме якісну перевагу над ворогом. Ми ще не можемо забезпечити це технічно, але у наших силах і наш обов’язок — готувати людей. В людях має бути абсолютна якість. І людей треба максимально берегти. Це основний ресурс війни.

Є підстави вважати, що усі стратегічні рішення РФ затверджуються в кабінеті одного диктатора. Для нас це добре, в тому плані, що ми як децентралізоване демократичне суспільство, більш гнучкі, і в нас усі сигнали і зміни проходять набагато швидше, ніж через цю централізовану російську систему. Але на певному рівні нам потрібна певна централізація. У плануванні. В Росії погане планування. Нам потрібне якісне оборонне планування, яке б відповідало реальності. У нас воно, на жаль, як було відсутнє, так відсутнє і зараз. Я думаю, що кожен, хто збирає допомогу на фронт, оці нескінченні колони машин, які постійно потрібні, ламаються, і самим військовим доводиться їх ремонтувати, постійні запити на дрони і всього іншого забезпечення, — це не може бути проблемою виключно громадянського суспільства. Не може 95% розвідувальних завдань виконуватися волонтерською технікою. Це армія має робити. Держава хоч якийсь значний відсоток забезпечувати. У нас поки що волонтерська війна. Держава не заважає народу вигравати війну і забезпечувати армію і воювати разом з армією.

Нам потрібне якісне оборонне планування, яке б відповідало реальності. Нам непотрібні натовпи людей з автоматами у зоні бойових дій, забиті військовими усі села. Нам потрібні бойові частини, добре підготовлені на полігонах, що складаються з людей, які добре знають свою справу (військову спеціальність). Для цього потрібні централізовані зміни зверху, яких, поки що, в нас немає.

Повну версію інтерв'ю з Юрієм Бутусовим дивіться на Радіо НВ:

Показати ще новини
Радіо НВ
X