22 жовтня 2018, понеділок

Путін заслуговує своїх шпигунів

1 коментувати

Режим Путіна вплинув на середовище російських розвідників так само, як і на інші сфери життя Росії: ці 18 років спустошили ряди компетентних професіоналів

Як би росіяни не ставились до режиму Володимира Путіна, їм важко сприйняти вражаючу некомпетентність тих, кого вважають офіцерами, елітою військової розвідки, але яких ловлять на вкрай недбалому проведенні безглуздих операцій. Ці шпигуни мали би бути досвідченими спеціалістами, а не просто інструментами в руках нинішніх політичних лідерів.

Здається, що правління Путіна вплинуло на середовище російських розвідників так само, як і на інші сфери життя Росії: ці 18 років знизили рівень кмітливості та спустошили ряди компетентних професіоналів.

Навіть російські інтелектуали, які не відносять себе до числа тих, хто повторює офіційні заперечення, намагаються знайти виправдання провальним місіям ГРУ: кібератаку на спортивні антидопінгові агенції та шпигунство в лабораторіях, де досліджують речовину, що використовували під час провального отруєння колишнього подвійного агента у Великобританії.

«Моральний аспект цієї справи полягає в тому, що ГРУ діяли сміливо, а десь надто прямо у всіх цих епізодах, – пише на republic.ru екс-дипломат Володимир Фролов. – Зважаючи на все це, ГРУ завершило свою місію. Аналіз дипломатичних наслідків цих дій поза компетенцією розвідки, цим має займатись вища влада».

Росії складно утримати своїх інтелектуалів, особливо останніми роками

Колишній заступник міністра освіти Ігор Федюкін написав у Facebook, що протягом останніх 15 років російська розвідка, ймовірно, використовувала ті ж методи, і їхні західні колеги дозволяли їм це. «Стиль роботи, який сьогодні видається нам комічним, ще минулого року був доволі успішним. Це була норма, нічого більшого не вимагалось», – висовує свою гіпотезу Федюкін.

Будь-яка з цих теорій неприємна. Хакерські операції лише підгодували пропагандистську машину Кремля кількома безглуздими тезами. Зв’язкам з громадськістю, що служать путінському режиму, піймані шпигуни принесли куди більше шкоди, ніж користі, якби навіть все те, що вони робили, було успішним. Складно уявити, щоб якась західна країна свідомо дозволила російським агентам діяти на своїй території так безрозсудно, як це недавно робили люди, яких ідентифікують як офіцерів ГРУ.

Вони подорожували з паспортами, чиї номери відрізнялись однією цифрою. Ніхто не переймався тим, аби забезпечити їм надійний тил, а легкодоступні матеріали, пов’язані з видачою паспортів, вказали, що в разі будь-яких запитань можна телефонувати до міністерства оборони. Один зберіг чек за поїздку від офісу ГРУ до аеропорту. В той час як іншого було легко ідентифікувати через всім доступні фотографії з часів навчання у військовій академії. З’ясувались, що машини, а саме 305 з них, були власністю офіцерів ГРУ та зареєстровані на адресу свого військового підрозділу, де вказано в тому числі мобільні телефони та інша особиста інформація, пов’язана з їх реєстрацією. Рівень необережності вражає.

Та і загалом професіоналізм став рідкістю в Росії, особливо в урядовому секторі за межами крихітної технократичної еліти, яка займається витонченими економічними справами. Прикладом цього є боротьба Путіна за призначення компетентних губернаторів у регіонах. Минулого місяця, уже вчетверте з 2016 року, російський президент вибрав одного зі своїх колишніх охоронців керувати в Астрахані, куди той не має очевидного відношення. Після того, як кремлівський ставленик осоромився, програвши вибори губернатора Владивостока, губернатора Сахаліну, що також знаходиться на Далекому Сході Росії, негайно призначили на його місце, попри відсутність очевидного плану, хто буде його наступником. Наразі Путін не знає, як бути з електоральними поразками, які минулого місяця відбулися в чотирьох регіонах. Хіба система не була створена так, аби вони не могли програти?

У Путіна немає довгих рядів на лаві запасних, коли йдеться про компетентних бюрократів, дипломатів чи правоохоронців. Мабуть, найкращі докази цього можна знайти на сайті Диссернет, яким керує група активістів. Використовуючи хитромудре програмне забезпечення, вони перевіряють дисертації чиновників, генералів та інших провідних персон режиму. Сотні з них, а декотрі заштамповані в таких елітних школах як Московський державний інститут міжнародних відносин чи Дипломатична академія, є відвертим плагіатом.

Росії складно утримати своїх інтелектуалів, особливо останніми роками. Згідно з недавнім дослідженням Інституту економічної політики Гайдара, понад 2,7 мільйонів людей, народжених у Росії, зараз живуть за її межами, а 1,5 мільйонів з них досі мають російські паспорти. Як правило, ці емігранти набагато більш освічені, ніж російське населення загалом. Більшість, з якими провели інтерв’ю в Інституті Гайдара, розповіли, що виїхали через економічний спад з часів 2014 року та розчарування в агресивній та репресивній політиці Путіна, яку той відтоді проводить.

У своїй книзі, яка з’явилась у 2015 році під назвою «Російська держава: що буде далі?» Микола Петров та Маша Ліпман, одні з найбільш обізнаних коментаторів з питань внутрішньої політики Росії, передбачили наслідки спроб, до яких з 2012 року вдавався Путін, щоб наново встановити свій режим.

«Заради цієї мети режим використає весь репресивний апарат державної системи безпеки, суди та прокурорів, так само як інституції, що впливають на масову соціалізацію та громадську думку – медіа, систему освіти, культури, а також церкву. Така політика, скоріше за все, призведе до скорочення вертикальної мобільності та поганого відбору адміністративного персоналу, а також архаїзації масової свідомості».

Здається, що цей прогноз починає збуватися. Роки придушування власних думок, ерозія інтелектуального життя та освітніх інституцій, а також очевидна схильність Путіна віддавати перевагу відданості йому самому, а вже потім компетенції, позначається на російській держслужбі, включаючи розвідувальний сектор.

У цій ситуації Путін може виглядати дивним чином пасивним, адже він майже ніяк не може обмежити наслідки провалу та зупинити цей ланцюжок поразок своєї розвідки: у його команді просто немає жодної людини, яка була би водночас відданою та спроможною боротись зі згубними наслідками. Зрештою, офіцерів ГРУ піймали за виконанням операцій – і вже сам цей факт є для них згубним. Компетентних людей, вочевидь, на такому б не піймали.

Переклад НВ

Новое Время володіє ексклюзивним правом перекладу і публікації колонок Леоніда Бершидського. Републікування повної версії заборонене.

Оригінал

Приєднуйтесь до нашого телеграм-каналу  Мнения Нового Времени

Журнал Новое Время №38

Тема номера – Спецназ Кремля. Російське ГРУ перетворилося в монстра з багатомільярдним бюджетом, який смішить світ безглуздою поведінкою своїх «шпигунів».

Читати журнал онлайн
Ukraine-2020

Коментарі

1000

Правила коментування
Показати більше коментарів
Якщо Ви бажаєте вести свій блог на сайті Новое время, напишіть, будь ласка, листа за адресою: nv-opinion@nv.ua

Погляди ТОП-10

Читайте на НВ style

Останні новини

опитування

Погода
Погода в Киеве

влажность:

давление:

ветер:

Усі матеріали розділу Погляди є особистою думкою користувачів сайту, які визначені як автори опублікованих матеріалів. Усі матеріали згаданого розділу публікуються від імені відповідного автора, їх зміст, погляди, думки не означають згоди Редакції сайту з ними або, що Редакція поділяє і підтримує таку думку. Відповідальність за дотримання законодавства в матеріалах розділу Думки несуть автори матеріалів самостійно.