Що показало банкрутство банків у США та Європі і як знайти вихід із кризи
Остання криза має ширші наслідки для того, яким чином світ може і має вирішувати колективні проблеми
Щодо невеликої банківської кризи виявилося достатньо, щоб продемонструвати крихкість сьогоднішньої багатосторонності. Банкрутство банків у Сполучених Штатах та Європі перевернули всі очікування, оскільки уряди навіть не вдавали, що дотримуються будь-яких загальних правил для подолання наслідків. Незважаючи на те що світова банківська система перебуває у кращому стані, ніж була напередодні фінансової кризи 2008 року, механізмів, створених за останні 15 років для подолання фінансових проблем, виявилося замало.
Остання криза має ширші наслідки для того, яким чином світ може і має вирішувати колективні проблеми. Зрештою, багатосторонність вже переживає лихоліття. Хоча світові лідери після кризи 2008 року неодноразово наполягали на тому, що повернення до протекціонізму неможливе, Світова організація торгівлі виявилася безсилою, нездатною укладати нові угоди або навіть вирішувати конфлікти на основі вже наявних. Усі основні економіки — США, Китай та Європейський Союз — набули різних форм протекціонізму.
Цю тенденцію можна розуміти як поєднання фінансового протекціонізму і свавілля уряду. Один із найважливіших уроків кризи 2008 року полягав у тому, що фрагментарні системи регулювання є проблематичними і необхідні чіткі правила на випадок раптового потрясіння або колапсу. Проте банкрутство Банку Силіконової долини, було частково врегульовано, з одного боку, Федеральною резервною системою США, а з іншого — регулюючим органом штату Каліфорнія, які вирішили закрити банк у середині торгового дня, що призвело до масштабних втеч на рівні дрібніших банків.
У світі без правил сильні завжди перемагають за рахунок слабких
Після вихідних, повних хаосу, Міністерство фінансів США погодило оголошення, що гарантує всі депозити в SVB, а не тільки застраховані депозити на суму до $250 тис. Однак ця відповідь відразу викликала ще більше запитань. Чи справді фінансові органи США гарантували всі банківські депозити у США? Казначейство відповіло «ні», але з необхідністю, щоб вкладники інтерпретували його відповідь як таку, що означає «так».
Ще один урок 2008 року полягає в тому, що до системно значущих фінансових інституцій повинні застосовуватися добре підготовлені механізми врегулювання. Однак нескінченні раунди дискусій та переговорів з питань регулювання виявилися зовсім недоречними, коли новий режим нарешті пройшов випробування. Момент істини настав, коли найбільший інвестор Credit Suisse, Національний банк Саудівської Аравії, відмовився надати йому більше ліквідності. Зіткнувшись із необхідністю діяти швидко, швейцарський регулюючий орган, швейцарський уряд та Швейцарський національний банк розробили власну спеціальну відповідь, організувавши спірний викуп з боку UBS. Усі узгоджені на міжнародному рівні плани залишилися лежати в ящику столу.
Тоді як акціонери Credit Suisse отримували виплати у вигляді акцій UBS, власники додаткових облігацій першого рівня на суму $17 млрд були знищені. Багатьом спостерігачам, не кажучи вже про власників облігацій AT1, це здалося шокуючим порушенням імпліцитного розуміння ієрархії претензій. І все ж таки це рішення було цілком виправданим, враховуючи дрібний шрифт облігаційних контрактів і необхідність дати можливість швейцарським регуляторам встановити умови реструктуризації.
Щоразу, коли ми дивимося на поточну кризу, ми бачимо, як уряди наполягають на тому, що не існує жодної системної загрози, навіть коли вони переглядають свої власні заходи у відповідь на те, що явно є системною загрозою. Це протиріччя, і навіть постійно мінливі заходи у відповідь стали основним джерелом невизначеності. Все — безпека банківських депозитів, старшість кредитних вимог та ймовірність нових втеч вкладників — здається, зависло в повітрі.
Тепер, коли «неолібералізм» втратив популярність, варто згадати про ту увагу, яку він колись приділяв економічному управлінню відповідно до чітких, передбачуваних, загальнозастосовних правил, без яких завжди існуватиме невизначеність і потенціал для паніки. Більше того, у світі без правил сильні завжди перемагають за рахунок слабких.
Згадаймо порятунок 2008 року. Серед іншого вони показали, що великі країни, такі як США (або Китай, якщо вже на те пішло), завжди можуть втрутитися, щоб урятувати свої банківські системи, тоді як у малих країн такої можливості немає. Коли Ісландія та Ірландія засвоїли цей урок, Швейцарія ще не вийшла зі складного становища. Щойно уникнувши краху, створивши новий супербанк з активами, що вдвічі перевищують ВВП Швейцарії, вона створює ще більший системний ризик.
Усвідомлення того, що деякі країни грають за іншими правилами, ніж інші, є серйозною загрозою багатосторонності. Після катастрофічної пандемії та війни Росії проти України — з усіма її негативними глобальними наслідками — чи існує альтернатива обтяжливим міжнародним переговорам у пошуках спільних рамок та правил?
Однією з областей, де стандартний багатосторонній підхід можна поліпшити, є реагування зміну клімату. Упродовж багатьох років економісти та директивні органи працювали над механізмами ціноутворення на викиди вуглецю чи торгівлі квотами на викиди, а європейці прагнули прокласти шлях, розвиваючи внутрішні ринки викидів вуглецю. Але з ухваленням Закону про зниження інфляції (IRA) 2022 року США фактично відмовилися від цього підходу. Замість того, щоб вести переговори з будь-яким іншим урядом, вони просто ухвалили власну масштабну інвестиційну програму для підтримки внутрішнього виробництва та відновлюваних джерел енергії.
Незважаючи на те що IRA був засуджений як протекціоністський, він міг би радикально знизити виробничі витрати на безвуглецеву енергію як у США, так і в усьому світі. Хай там як, безвуглецеве паливо має бути дешевшим, ніж вуглецеве паливо, якщо ціновий сигнал стимулюватиме перехід до економіки з чистим нульовим викидом вуглецю. Якщо такий результат не може бути досягнутий шляхом переговорів про збори або податки на викиди, прогрес все ж таки може бути досягнутий за рахунок зниження вартості видів палива, що конкурують.
Проте зовсім не очевидно, що вигідна гонка до вершини краща, ніж традиційна багатосторонність. Невизначеність та нечіткі сигнали ведуть до деструктивної поведінки, оскільки вони орієнтують усіх на короткострокову перспективу та сіють насіння розчарування. Ефективні довгострокові стратегії вимагають передбачуваності та транспарентності на основі простих та чітких правил. Система, заснована на правилах, яка потребує постійного оновлення, зрештою нежиттєздатна. Чи можна зробити банківську діяльність менш складною, менш вразливою до втечі вкладників і меншою, що потребує постійних регулятивних коригувань? Відповідь на це питання стане перевіркою для управління з багатьох питань, крім банківської справи.
NV має ексклюзивне право на переклад та публікацію колонок Project Syndicate. Републікацію повної версії тексту заборонено.
Copyright : Project Syndicate 2023
Приєднуйтесь до нашого телеграм-каналу Погляди NV
