Трамп, Путін і Велика сімка

1 коментувати

Ще до початку саміту G7, що відбувся 8-9 червня в канадському Квебеці, було очевидно, що його будуть супроводжувати феноменальні розбіжності

Це було очевидно ще до того, як Трамп запропонував повернути Росію в цей елітний клуб найбільших ліберально-демократичних економік світу. Таку ідею міг серйозно сприйняти хіба що новопризначений прем'єр-міністр Італії Джузеппе Конте. Решта п'ять учасників навіть не намагалися навести аргументи проти цієї імпровізованої пропозиції: занадто очевидно, що Росія з її авторитарним правлінням і агресивною поведінкою не може бути частиною цієї групи демократичних держав. Москву запросили в G7 в 1997 році, але після вторгнення в Україну, в 2014 році її виключили з переформатованої G8. Теоретично, в списку кандидатів на розширення Великої сімки могли опинитися Австралія, Південна Корея або Індія. Але прем'єр-міністр останньої вже був зайнятий самітом Шанхайської організації співпраці (ШОС) в Циндао (Китай). Традиційно, цей клуб об'єднує Росію, Китай і чотири держави Центральної Азії (Казахстан, Киргизстан, Таджикистан і Узбекистан). Однак в минулому році її повноправними учасниками також визнали Індію і Пакистан, а Іран так і залишився спостерігачем.

Перетин в часі цих двох зустрічей, безперечно, свідчить про те, що головною причиною, за якою Трамп запросив Росію назад, не була «необхідність правити світом». Зараз роз'єднані західні демократії не можуть претендувати на роль засновників правил для решти хаотичного світу. За останній рік з моменту проведення попередньої зустрічі G7 на Сицилії, адміністрація Трампа зробила три грандіозних самоусунення. США вийшли з Паризької кліматичної угоди, іранської ядерної угоди і зобов'язань по вільну торгівлю, серйозно підірвавши колективну здатність Заходу очолювати міжнародні відносини. Цілком можливо, Трамп здивував своїх партнерів пропозицією повернути Росію, щоб просто відволікти увагу від теми тарифів США на сталь і алюміній. Ця безладна торгова політика стала серйозним подразником у відносинах з союзниками: в тому числі з Канадою і Францією, які раніше готові були докладати багато зусиль, щоб знайти взаєморозуміння з американським президентом. В якійсь мірі, це також може виявитися спробою нагадати Москві, де її місце і що вона все ще може повернутися, якщо готова працювати над своїм перевтіленням.

Головна умова повернення Росії в G8 – припинення агресії проти України Тим часом, президента РФ Володимира Путіна надмірно тепло прийняли в Пекіні. Але, найімовірніше, занадто багато що нагадувало йому про те, наскільки швидко зміцнюється влада Китаю, а залежність Росії – збільшується. Загалом, здається, він відчував себе набагато комфортніше у Відні, де побував за пару днів до поїздки в Китай. У Китаї під ритуальним проявом поваги до Путіна ховалося фактична відсутність тої самої поваги; а ось в Європі до російської влади, по суті – корумпованої, як і раніше багато непідробного інтересу і трепетності. Нещодавно глава російської держави зустрічався з президентом Франції Еммануелем Макроном і канцлером Німеччини Ангелою Меркель. Але насправді, Трамп – людина, з якою йому і правда хотілося б зустрітися. І Кремль неодноразово давав зрозуміти, що готовий поспішити з приготуваннями.

Європейці стурбовані цією перспективою: незрозуміло, що, крім компліментів умінням Трампа слухати і відповідати, скаже Путін. Напевно, обидва лідери проігнорують такі «прозаїчні» питання, як зміна клімату або гендерна рівність; їхні ставлення до міграції теж полярні; а загальний порядок денний щодо боротьби з тероризмом, по суті, вичерпаний. Безумовно, Сирія може бути важливою темою для обговорень: на нещодавній зустрічі в Гельсінкі (Фінляндія), голова комітету начальників штабів США, генерал Джозеф Данфорд, і начальник Генштабу ВС РФ, генерал Валерій Герасимов, приділяли багато уваги саме цьому питанню. Домовитися про врегулювання конфлікту – важливо: це зможе запобігти черговому прямому зіткненню між американськими і російськими силами. Така ситуація вже сталася в лютому: тоді Трамп підтвердив, а Путін, продовжуючи розхвалювати «благородну місію» російського вторгнення, спростував інформацію про інцидент. Враховуючи ще й серйозні розбіжності в іранському питанні, поки важко передбачити, чи просунуться американо-російські дискусії щодо Сирії далі простих розмов про припинення конфлікту. Будучи обізнаним про те, наскільки для Трампа важлива зустріч з північнокорейським диктатором Кім Чен Ином, Москва щосили намагалася показати свій авторитет в дипломатії денукліарізаціі. Але ймовірність того, що Росія здатна змінити ситуацію на Корейському півострові, все ще є мінімальною.

Традиційно, основною темою двосторонніх обговорень на високому рівні залишається, хіба що, сфера контролю над озброєннями. А в цій області, якій небезпечно нехтувати, безумовно, є цілий спектр проблем. Врегулювати можна одне з найпростіших питань – продовження нового договору про СНО, термін дії якого закінчується в 2021 році. Але Трамп може відмовитися, адже це – один з ключових елементів спадщини попереднього президента Барака Обами. Крім цього, Росія порушує Договір часів Холодної війни про ліквідацію ракет середньої і малої дальності (РСМД), паралельно звинувачуючи США в технічних порушеннях. Той факт, що Трамп розпорядився підготувати нові санкції проти Росії конкретно за недотримання РСМД, може зосередити політичну увагу на вирішенні цього питання, що зайшло у глухий кут. Швидкий технологічний розвиток їхніх ядерних арсеналів серйозно ускладнює зусилля з проведення переговорів. Як Трамп, так і Путін, мабуть, хотіли б домогтися сенсаційного прориву цього питання без шкоди для їхнього престижу.

Російські офіційні представники скептично ставляться до можливості повернутися до Великої вісімки: вони знають, що головна умова такої реабілітації – припинення агресії проти України. Про це не може бути й мови для Путіна. Ймовірно, Трамп ненавмисно нагадав усім, з якої причини виключили Москву; але його вільне зауваження привернуло увагу світової громадськості до триваючої війні на Донбасі, а всередині Росії направило діалог на плату і наслідки цієї агресії, що зайшла вглухий кут. Путін намагається говорити про відродження російської економіки, але стагнація – найкраще, на що залишається сподіватися країні. Жваві дискусії про нові джерела зростання, які домінують на різних міжнародних форумах, в тому числі G7 і ШОС, чужі Кремлю. Повалення путінізму з його гнітючим впливом завжди залишається майбутньою перспективою Росії, хоч і важкодоступною. І станеться це найнесподіванішим чином.

Переклад НВ

Новое Время володіє ексклюзивним правом на переклад і публікацію колонок Павла Баєва. Републікація повної версії тексту заборонена

Оригінал

Більше думок тут

Приєднуйтесь до нашого телеграм-каналу Мения Нового Времени

 


Читайте термінові новини та найцікавіші історії у Viber та Telegram Нового Времени.
ПІДПИШІТЬСЯ НА РОЗСИЛКУ ПОГЛЯДIВ   Погляди   ТА ЧИТАЙТЕ ТЕКСТИ ОБРАНИХ АВТОРІВ КОЖНОГО ВЕЧОРА О 21:00
     

Коментарі

1000

Правила коментування
Показати більше коментарів
Якщо Ви бажаєте вести свій блог на сайті Новое время, напишіть, будь ласка, листа за адресою: nv-opinion@nv.ua

Погляди ТОП-10

Читайте на НВ style

Останні новини

опитування

Погода
Погода в Киеве

влажность:

давление:

ветер:

Усі матеріали розділу Погляди є особистою думкою користувачів сайту, які визначені як автори опублікованих матеріалів. Усі матеріали згаданого розділу публікуються від імені відповідного автора, їх зміст, погляди, думки не означають згоди Редакції сайту з ними або, що Редакція поділяє і підтримує таку думку. Відповідальність за дотримання законодавства в матеріалах розділу Думки несуть автори матеріалів самостійно.