Зеленський та Ахметов. Як змінюється олігархічний консенсус
Словами про «держпереворот» Володимир Зеленський налаштував проти себе не лише Ріната Ахметова, а й змусив задуматися про те, що відбувається в політиці, весь «клуб мільярдерів»
Напевно найголовнішим матеріально відчутним наслідком пресконференції президента Володимира Зеленського, яка відбулася 26 листопада, є волатильність єврооблігацій компанії ДТЕК Ріната Ахметова. Ті значно втратили у вартості під час п’ятничних торгів після слів Зеленського про так званий «держпереворот», який нібито міг відбутися за участю оточення Ахметова.
Андрій Єрмак, голова ОП, поспішив назвати те, що відбувається в Creative State Arsenal, «демократією в чистому вигляді». Гарна ж ця демократія та її чистий вигляд, якщо наступного дня максимум, що ми отримуємо від пресконференції, — це хайп у соцмережах і, як матеріальне доповнення, коливання в боргових паперах ДТЕК.
Хотілося б, звісно, більшого. Усе дуже просто: деолігархізація — це не хитання котирувань цінних паперів риторикою. Деолігархізація — це історія про ВВП країни. Той самий ВВП, який у третьому кварталі набрав лише 2,4%. Але, боюся, це надто складна розмова для того діалогу Зеленського з журналістами, що відбувся 26 листопада.
Однак, якщо вдивитися в деталі всього того, що відбувалося напередодні і під час пресконференції Зеленського, можна дійти доволі цікавих висновків. Великий капітал уперше за довгий час повною мірою відчув залізну вуздечку, якою ним намагаються керувати. Ні-ні, ця вуздечка — не деолігархізація. Ідеться поки що про медійну війну. АМКУ як інструмент деолігархізації — надто складний інститут, як і Нацбанк, а Зеленський сказав, що він у подібних речах «не гуру».
