"І Ленін такий молодий"

0 коментувати

Про доленосний портрет, битву за музей і совкові пієтети

Я, чесно, на мить замислилася, як у Радянському Союзі писали – великий чи Великий Ленін. А потім подумала, що все-таки навіть для легкого історичного дискурсу нині це вже не так і важливо. Зрештою, сама так не напишу, і пієтету ніякого не маю. Щоправда, він був – тимчасово і в дитячому садку.

Пам'ятаю розтиражований великий портрет великого Леніна. Уважні очі, легка посмішка Мони Лізи. Вихователька майстерно намагається викликати у нас захват, читає якісь оповідання про зустріч вождя з дітьми. І таки вразила дитячу уяву, заявивши, що Ленін – наймудріший і найдобріший дідусь для всіх дітей. Я намагалася знайти місце для новоспеченого третього дідуся, який несподівано з'явився у моєму житті. Зрештою, подумала я, шестирічна, третій дідусь – не такий вже зайвий.

Потім було «жовтенятство» зі значком і віршиками. А потім був він, символ епохи, – галстук. Піонерською краваткою чи хусткою бо якось його й не назвеш. «Клятву піонера» ми урочисто проголошували всім класом у переддень дня народження вождя, у квітні, попід піднятим червоним прапором. Кілька днів до того я вперто зубрила ту присягу, а потім, гордо розхристана, аби галстук бачили сусіди, йшла додому.

Щоправда, високо шанувати і нести цю «піонерську честь» мені таки не вдалося – то галстук забувала, то догани за поведінку отримувала, а то й нешанобливо в кишеню пхала. Якби Радянський Союз не розпадався на шмаття на моїх підліткових очах, точно б вигнали з піонерії – добре, що без жодних моїх шкодувань.

Я про тих, хто не піддає сумніву свої стереотипи і пієтети, але піддається на заклики і маніпуляції

Наступного разу я впритул стикнулася з ленінським портретом уже дорослою, між двома нашими революціями – Помаранчевою та Гідності. Тоді у переддень дня народження Вождя я, будучи блогером на російському ресурсі, виставила роботу Олександра Ройтбурда «І Ленін такий молодий».

Провокативну, сміливу і мейнстримову, як на мене. Але тоді навіть серед багатьох моїх тодішніх мережевих друзів, а там купкувалися у навкололітературних групах чи не зі всього колишнього совка, мене ніхто не зрозумів. Користувачів вона настільки обурила, що, як здавалося, освічені люди, які готові до критичного мислення і сприйняття, вони не змогли це переварити. Мене дуже вразив їхній збережений пієтет до Леніна.

І от нещодавно стався камбек. Він стався потужною хвилею. Коли велика, розвинута і така талановита Одеса – теж ледь не переварила.

Спочатку одна комісія при облраді розглядала кандидатури на посаду голови Обласного художнього музею. Серед них була – Олександра Ройтбурда. Він пройшов конкурс. Його противники, чиїми зусиллями кандидатуру й не підтримали, бризкали слиною і виставляли в соцмережах як закид – саме цю його роботу з Леніним. Мовляв, бачите, на що замахнувся, бачите, що він робить з історією!

Відтоді боротьба закипіла на новому рівні. Одеська культурна еліта обурилася. Створила петицію, заходилася писати пости на підтримку кандидата, додавала фото, де в зубожілому музеї підставляють відра, бо з даху тече вода прямо на коштовну художню колекцію. А далі ставки виросли. Друга комісія Ройтбурда затвердила.

А перед голосуванням в облраді на столи депутатів потрапили фейкові звіти про те, що Ройтбурд не просто провокативні полотна створює. А й у фарбу додає... екскременти. Лайно, тобто, вибачте. Під стінами ж стояли люті бабусі із протестними транспарантами.

Врешті-решт, облрада на засіданні сесії не підтримала кандидатури Ройтбурда. Після цього вже й губернатор Одещини Максим Степанов висловився на підтримку художника. І навіть міністр культури. Люди мистецтва зібрали з півсотні підписів і публічно закликали губернатора одноосібно ухвалити «вольове рішення», хоча процедура цього не передбачає. І він таки знайшов вихід. Сьогодні голова Одеської ОДА уклав п'ятирічний контракт з Ройтбурдом. Одеський обласний художній музей отримав голову.

Один із засновників нашого постмодернізму та південно-українського живопису, автор понад сотні виставок і куратор кількох десятків виставок, масштабних фестивалів та й взагалі досвідчений арт-менеджер Олександр Ройтбурд, – судячи із соцмереж, особисто не знайомі, – намагався філософськи реагувати на депутатську відмову та наплетені інтриги.

За одним із останніх опитувань, 30% українців сумують за Радянським Союзом. На жаль, на тлі боротьби за Одеський музей з Ленінським портретом напереваги і лайном в усіх сенсах, ця цифра видається навіть применшеною.

І одразу згадується реакція росіян на нещодавню кінострічку «Смерть Сталіна». Мова зараз не про якість цієї західної політичної сатири. Навіть не подивившись, не тільки якась там федераційна комісія з моралі, а й пересічний російський глядач був готовий поставити на неї тавро. А то ще доведеться піддавати сумніву велич особистості тоталітарного лідера.

Наше суспільство теж, вочевидь, відійшло недалеко. І мова не стільки про брудні політичні ігри в комісіях і радах. Я про тих, хто не піддає сумніву свої стереотипи і пієтети, але піддається на заклики і маніпуляції і цим створює живильне середовище для подібних прецедентів. Вперто не хоче «вмикати» мозок. І рішуче не готовий до іроній, переосмислень, а отже – і нових шансів. Для усіх нас. В усякому разі, ця епопея вкотре оголила зрізи нашого суспільства, де в реальності постмодернізм насправді – відпочиває.

Приєднуйтесь до нашого телеграм-каналу Мнения Нового Времени


Читайте термінові новини та найцікавіші історії у Viber та Telegram Нового Времени.
ПІДПИШІТЬСЯ НА РОЗСИЛКУ ПОГЛЯДIВ   Погляди   ТА ЧИТАЙТЕ ТЕКСТИ ОБРАНИХ АВТОРІВ КОЖНОГО ВЕЧОРА О 21:00
     

Коментарі

1000

Правила коментування
Показати більше коментарів
Якщо Ви бажаєте вести свій блог на сайті Новое время, напишіть, будь ласка, листа за адресою: nv-opinion@nv.ua

Погляди ТОП-10

Читайте на НВ style

Останні новини

опитування

Погода
Погода в Киеве

влажность:

давление:

ветер:

Усі матеріали розділу Погляди є особистою думкою користувачів сайту, які визначені як автори опублікованих матеріалів. Усі матеріали згаданого розділу публікуються від імені відповідного автора, їх зміст, погляди, думки не означають згоди Редакції сайту з ними або, що Редакція поділяє і підтримує таку думку. Відповідальність за дотримання законодавства в матеріалах розділу Думки несуть автори матеріалів самостійно.