Метро на Троєщину. Історія багатостраждального проєкту сучасного Києва — від ідеї до зірваних планів і нових обіцянок
5 жовтня стартували підготовчі роботи зі спорудження метро на Троєщину — принаймні про це заявили в Київській міській державній адміністрації. НВ згадує, скільки триває історія проєкту четвертої лінії і хто обіцяв її добудувати за різних часів.
Вперше про будівництво Подільсько-Вигурівської лінії метрополітену заговорили ще в 1980-х роках, а вже в 1992 році директор інституту Київпроєкт Анатолій Волинський розповідав, що довжина всієї траси становитиме 26 кілометрів для 16 станцій. Тоді четверту лінію планували починати в районі Жулян і закінчувати на перетині Воскресенки і Троєщини. Перший відрізок від Вокзальної та до кінцевої станції Воскресенська хотіли завершити за дев’ять років, до 2001 року.
«Такий обхідний варіант коштуватиме на 8−10 відсотків дорожче, ніж усі початкові, адже траса сягатиме 1,3 кілометра. Та що ми виграємо і збережемо за ці вісім-десять відсотків», — запевняв Волинський.
За його словами, тоді будівництво нової гілки обмежилося би «малими втратами»: довелося би знести два гуртожитки Кузні на Рибальському (тоді — Ленінська кузня), кілька пакгаузів та вугільних складів річпорту, ДОК-3 тресту Буддеталь і «деяку кількість дачних будиночків» у районі Русанівських садів.
Спочатку трасування лінії мало проходити центром Подолу, Контрактовою площею, але місцеві мешканці були проти, і курс змінився на подільську промзону (у сучасних планах пересадковий вузол хочуть розмістити на станції метро Тараса Шевченка). Схему будівництва змінювали неодноразово, але вона завжди впиралася у ще один великий проєкт: новий міст через Дніпро.
Жоден з наявних мостів не був пристосований (як і зараз) до трасування рейок метрополітену і розміщення нових станцій. Тому було прийнято рішення будувати новий, що й почали робити в 1993 році і не закінчили дотепер.
Ера обіцянок
Свого часу різні очільники Києва обіцяли добудувати четверту лінію метро. Олександр Омельченко планував почати роботи в 2006 році і завершити до 2020 року з 13 станціями за 68 мільйонів гривень. Леонід Черновецький хотів запустити метро на Троєщину до 2011 року. Олександр Попов хотів почати будівництво лінії у 2013-му і відкрити першу станцію в 2015 році. Обіцянку все ж добудувати метро давав навіть експрем'єр-міністр України Микола Азаров, який у 2012 році хотів побудувати 12 станцій за чотири-п'ять років.
У 2014 році мером Києва став Віталій Кличко, який донині обіймає цю посаду. Тоді він пообіцяв добудувати метро на Троєщину за п’ять років, до 2019 року. На жаль, вже в 2015 році мер заявив, що знадобиться ще 4,5 мільярда гривень на будівництво лінії і два роки — на те, щоб добудувати багатостраждальний міст.
«Я спілкувався з мешканцями Троєщини, я знаю, що вони витрачають багато часу для того, щоб дістатися центру міста. Але я хочу сказати правду: в бюджеті бракує коштів на будівництво метро. Тому зараз ми шукаємо інвесторів, розглядаємо різні умови і пропозиції. Водночас ми обговорюємо можливості фінансування проєкту з міжнародними фінансовими інститутами, як-от ЄБРР і Світовий банк. Сподіваюся, наступного року ми зможемо знайти вихід», — розповів Віталій Кличко.
У 2016 році термін будівництва мосту збільшили до трьох років, а пізніше міська влада вирішила зупинити плани щодо розвитку Подільсько-Вигурівської лінії. Натомість запропонували виділити смугу для громадського транспорту в напрямку Троєщини і назад.
Уже в 2017 році плани з будівництва четвертої лінії метро відновилися, і Кличко заявив, що для цього шукають інвесторів. Так, чотири роки тому в історії Подільсько-Вигурівської лінії з’явилася китайська компанія China Pacific Construction Group, з якою 22 листопада 2017 року був підписаний договір про створення українсько-китайської робочої групи для розробки оптимальних технічних і фінансових рішень з реалізації проєкту. Вартість будівництва лінії тоді оцінили в два мільярди доларів, а 85% витрат мали покрити кредити китайських установ. Добудувати метро планували до 2026 року.
Згідно з проєктом четверта лінія завдовжки майже 18 кілометрів матиме у своєму складі 13 станцій і одну пересадкову лінію в один кілометр. Того ж року стверджували, що проєкт можуть реалізувати за п’ять років.
Уже за рік було оголошено тендер на техніко-економічне обґрунтування будівництва нової лінії метро. Очікувана вартість робіт — 148,5 мільйона гривень. За ствердженням Міністерства інфраструктури, вартість будівництва лінії мала варіюватися від 2,5 до трьох тисяч доларів. Тендер скасували через кілька місяців, і вже в 2019 році Кличко заявив, що метро на Троєщину вдасться побудувати лише за 3−5 років, за умови фінансування.
Наприкінці 2019 року Кличко знову озвучив очікувані терміни будівництва Подільсько-Вигурівської лінії метрополітену, але в тому разі, якщо відкриють міст на Троєщину.
«Реальний термін будівництва за наявності фінансування — 4−5 років, це стосовно метро. Щодо автосполучення: до кінця наступного року моя мета, за наявності фінансування, запустити автосполучення [через Подільсько-Воскресенський міст]», — розповів він.
Нові деталі
У 2020 році, здається, стартувала нова ера в історії метро на Троєщину. Про проєкт почали говорити дедалі частіше, доповнюючи здогади фактами і деталями. У вересні минулого року директор Інституту генплану Сергій Броневицький розповів, що лінію будуватимуть вздовж проспекту Маяковського.
«Тривалий час велися дискусії про те, чи проводити метро уздовж Бальзака або Маяковського. В такому випадку 70% жителів Троєщини будуть у зоні пішого доступу до метро», — заявив він.
Уже в листопаді Київгенплан поділився варіантом розвитку Подільсько-Вигурівської лінії: вона проходитиме від Троєщини до Кільцевої дороги і матиме протяжність 31 км — це 22 станції.
Також в Інституті поділилися приблизними термінами відкриття станцій. Перші п’ять можуть запустити протягом п’яти-семи років. Ними стануть Райдужна, Труханів Острів, Суднобудівна, Подільська і Глибочицька.
До кінця 2040 року планують відкрити ще 12 станцій — М. Цвєтаєвої, М. Закревського, С. Лифаря, Т. Драйзера, В. Маяковського, Бульвар Перова, С. Стальського, Братиславська, Затока Десенка, Площа Перемоги, Південний Вокзал, Солом’янська площа.
Протягом останніх п’яти станцій — Чоколівка, Аеропорт, Кільцева дорога на правому березі і Академіка Курчатова, вул. Кіото на Лівому березі. Їх планують відкрити до 2060−2070 року.
Уже в березні цього року заступник міністра фінансів України Олександр Кава розповів, що першу ділянку нової лінії можуть запустити до кінця 2024 року.
За його словами, в конструкції Подільсько-Воскресенського мосту вже побудовані три станції:
- Суднобудівна на Рибальському півострові.
- Труханів острів на Трухановому.
- Затока Десенка.
Перша пускова ділянка передбачає ще одну станцію на Лівому березі, Райдужна, і дві на правому березі: Подільська з пересадкою на станцію Тараса Шевченка та Глибочицька (Татарська) з пересадкою на станцію Лук’янівська.
Цю інформацію фактично підтвердили в КМДА 5 жовтня. Заступник Кличка Олександр Густелєв повідомив, що будівництво метро вже почалося і що воно відбуватиметься в кілька етапів. Під час першого етапу планують працювати над ділянкою від станції Глибочицька до станції Райдужна.
Зараз проводять роботи з будівництва станцій метро на нижньому ярусі Подільсько-Воскресенського моста, а також на Лівому березі, де метро піде під землю.
У межах першого етапу хочуть запустити такі станції: Глибочицька (з пересадкою на станцію метро Лук’янівська), Подільська (з пересадкою на станцію метро Тараса Шевченка), Суднобудівна, Труханів острів, Затока Десенка, Райдужна.
Альтернативні проєкти
Проєкт метро на Троєщину неодноразово піддавався критиці з боку урбаністів, активістів і навіть політиків. Головною альтернативою називали лінію швидкісного трамвая на Лівий берег до району Вигурівщини-Троєщини. Основними аргументами проти підземки називали складнощі в будівництві, конфлікти з жителями Русанівських садів і пошуки житла для їх відселення, і дорожнечу робіт, завдяки якій підвищується ймовірність збільшення кількості корупційних схем.
У 2019 році Кличко навіть підписав договір з Міжнародною фінансовою корпорацією (IFC) про створення швидкісного трамвайного коридору на Троєщину, проте далі ця ідея не пішла.
Про альтернативу метро також розмірковував глава Офісу трансформації Максим Бахматов, який на той момент обіймав посаду радника мера.
«Метро на Троєщину паралельно будується з мостом. Я б не відкидав зі столу історію про „легке“ метро — speed tram (швидкісний трамвай — ред.). Це добудова до чинного Північному мосту певних конструкцій для того, щоб по цій легкій добудові запустити speed tram, велосипедистів і пішоходів. Проєкт приблизно триватиме 2−3 роки, зараз Світовий банк його готує. До квітня розумітимемо деталі. За їхньою оцінкою, проєкт коштує $300−500 млн, що дешевше альтернативних проєктів», — розповідав Бахматов.
Пошуками альтернативних шляхів на Троєщину переймався і нинішній міністр культури й інформаційної політики України, а тоді народний депутат від партії Слуги народу Олександр Ткаченко. Він оприлюднив проєкт створення наземного метро на столичну Троєщину, який можна запустити до кінця 2020 року. Він пропонував лінію з 25 зупинками, яка з'єднає Троєщину з Борщагівкою через Центральний залізничний вокзал.
Однак зараз про трамваї й інші альтернативи, здається, припинили говорити. Директор компанії A+S України Дмитро Беспалов у коментарях сайту Хмарочос розповідав, що, незважаючи на всі «проти», Київ все-таки зупиниться на проєкті метрополітену. По-перше, саме від метро міська влада очікує отримати великі політичні дивіденди. По-друге, бюджет лінії метро до кінця Троєщини оцінюють в два-три мільярди доларів, що можна порівняти з річним бюджетом столиці, а корупційні схеми дозволять учасникам заробити мільйони доларів. По-третє, близькість метро впливає на вартість житла в районі. Зараз це можна спостерігати на прикладі Виноградаря, де з наближенням відкриття станцій зростає вартість житла і з’являються нові ЖК.
Незважаючи на тривалість і заплутаність, історія з метро на Троєщину, здається, набирає нових обертів і прагне до свого апофеозу. До цього веде і закінчення будівництва Подільсько-Воскресенського мосту, рух по якому можуть відкрити вже в найближчі рік-два. Поки що залишається тільки спостерігати за розвитком подій.
