Як київський айтівець реалізував проєкт з обміну пластикових пляшок на корм для бездомних тварин — інтерв'ю

4 квітня 2021, 09:39

Наприкінці жовтня 2020 року в Києві з’явився перший автомат для обміну пластикових пляшок на корм для бездомних тварин Япомогабокс. Проєкт відразу прикував до себе користувачів соцмереж та місцеві медіа. У січні відкрили другий Япомогабокс в оновленому варіанті, третій має з’явитися в місті з дня на день. НВ поговорив із засновником проєкту Япомога Руфатом Раімовим про благодійність в Україні, бездомних тварин і невдячних людей.

Руфат Раїмов — IT-підприємець, який у 2018 році запустив благодійний проєкт Япомога. Це краудфандинговий майданчик, який дозволяє людям робити добрі справи не за гроші, а за свої звичні транзакції. Сплативши таксі або ту саму чашку кави карткою банку-партнера проєкту, людина отримує бали. Їх можна пожертвувати на благодійні кейси на майданчику Япомога або ж на сайті партнера. У 2020 році Япомога народила проєкт Япомогабокс.

Відео дня

Руфат Раїмов

Засновник Япомога

Я дуже люблю собак. Вчора їхав у районі Конча-Заспи і зауважив, як справа щось пробігло. Виявилося, маленьке цуценя. Зупинився, увімкнув фари і дійсно побачив двох маленьких щенят, хотів їх підібрати, але щенята забігли вглиб і сховалися. У мене в багажнику завжди лежать 10−20 кілограмів корму, тож я відсипав їм їжі, заспокоївся, що навколо охоронювана зона і поїхав. Потім попросив знайому навідатися, подивитися, що з ними. Щенята живуть на території, що охороняється, і за ними є постійний нагляд. Їх годують як охоронці, так і люди.

«У мене в багажнику завжди лежать 10−20 кілограмів корму»

Проєкт Япомога з’явився десь у 2018 році. Взагалі на цю ідею мене наштовхнув випадок. Я давно займаюся боротьбою, в 20 з чимось років почалися проблеми з попереком і шийно-комірцевою зоною, довелося їхати до лікаря. Мені прописали дорогі ліки по 12 чи 24 уколи на день. В машині по дорозі додому я подумав: «Які уколи в 20 років. Нічого особливо серйозного немає. Йога та плавання — ось, що мене врятує!» Але близько $400−500 на ліки віддав, думав, що з ними робити.

Буквально відразу наткнувся на пост на Facebook з криком волонтерів про збір коштів на допомогу маленькому алабайчику, над яким познущалися шкуродери. За щасливим збігом обставин кошти шукали на ті препарати, які я купив, їх можна колоти і людям, і тваринам. Я просто взяв і відправив їх, волонтери передзвонили і почали дякувати. Тоді я зрозумів, що потрібно створити проєкт, який дозволить займатися доброю справою цілодобово і просто.

«Найбільше я переживав не за вандалізм»

Я давно хотів реалізувати проєкт Япомогабокс і спілкувався з різними компаніями, які виставляли божевільні цінники на додачу до розмитнення. У підсумку просто запустив збір бонусних балів на сайті Япомога, ідею підтримали близько 70 тисяч осіб. Зібравши команду, сконструював бокс, поставив недалеко від свого будинку на Лук’янівці. Несподівано проєкт став дуже популярним, ми не зрозуміли, як це сталося.

Найбільше я переживав не за вандалізм, а за догхантерів [люди, які займаються винищенням бездомних собак, на жаль, жертвами догхантерів часто стають домашні тварини ред.], які можуть підкинути в корм отруту. Перший бокс був відкритим, доступ до корму був у всіх.

https://www.youtube.com/watch?v=mVxzUbY1COk&feature=youtu.be&ab_channel=%D0%9D%D0%92

Я поставив бокс вночі і через два дні мав відлітати у відпустку. Але тут мені почала приходити купа повідомлень, скріншотів, дзвінків. Друзі писали, що про мене згадують у телеграм-каналах, ЗМІ пишуть про Япомогабокс. Поїздку довелося скасувати, тому що навколо боксу зібралися, здавалося, всі журналісти світу. Раз випало таке щастя, треба його використовувати. Сьогодні про нас знають всі і ми спілкуємося з великими компаніями. Я сам не зрозумів, як це все вийшло.

poster
Дайджест головних новин
Безкоштовна email-розсилка лише відбірних матеріалів від редакторів НВ
Розсилка відправляється з понеділка по п'ятницю

Нас показували на каналах Південної Америки, в Бразилії писали про нас в журналах. Напевно, такий попит з країн Латинської Америки прийшов через їхні проблеми з екологією і бездомними тваринами. Ми спілкуємося з урядами Ізраїлю та Індонезії. Нас запрошують на острів Балі, де є райська сторона з пляжами і піском і пекельна — з купою пластику, який викидає на берег.

«Наше головне завдання — виховати соціально відповідальне покоління»

У мене відразу була команда — два поверхи людей. Потрібно було розуміння, як все правильно зробити і отримати досвід. З усіх боків нас підтримали партнери. Звісно, це ніяк не монетизувалося. Не можу точно сказати, яка кількість людей користуються бонусами зараз, оскільки це B2B-продукт. Ми інтегруємося в компанії, а вони працюють зі своїми користувачами, чіткої інформації ми не бачимо, але, судячи з кількості балів, які ми збираємо, їх кидають сотні тисяч людей.

Бали ми розподіляємо в трьох напрямах: тварини, люди похилого віку і діти. Зараз ми дуже активно розвиваємо проєкт Япомогабокс, і наше головне завдання — виховати соціально відповідальне покоління. Якщо спочатку ми просто хотіли допомогти бездомним тваринам і рятувати екологію, то побачивши, з якою радістю діти використовують бокс, зрозуміли, що так ми допоможемо їх виховати. Люди, які з дитинства практикують відповідальний підхід до тварин і екології, не стануть догхантерами і не викидатимуть сміття на узбіччя. Саме від дітей залежить, чи буде в майбутньому хаос. Якби мені дали безлімітну картку, я б поставив бокси в усіх школах України.

Насправді з першим боксом особливих проблем не було, але не всі люди відразу зрозуміли, як правильно його використовувати. Багато запихали пляшки не за розміром, через це ламалися датчики. Але за весь час траплялося лише кілька таких випадків. Нещодавно на заправці, де розташований наш другий бокс, камера засікла «героя», який навмисно зламав усі датчики.

Япомогабокс 2.0 – закритий від людей

Бувало, люди забирали корм, поки ми не закрили доступ до нього. Але ця ситуація двояка, тому що люди в будь-якому разі беруть його для того, щоб погодувати тварину. Ми не проти такого. Деякі забирають корм і годують бездомних тварин у дворі або в підвалах. Але одного разу була мерзенна картина. Я проходив повз бокс на Лук’янівці і побачив, як чоловік років 50 набирає корм пакетами. Запитав, для кого він його збирає, у відповідь: «Там мої кішки все їдять». На запитання про те, навіщо його домашнім кішкам два мішки корму, чоловік просто втік.

Зараз ми закрили лицьову частину Япомогабоксу і ні у кого крім нас немає доступу до їжі. Шкуродери не можуть підкинути туди отруту, ніхто не забере корм мішками. Ми просто роздаємо його волонтерам за адресами, де вони мешкають. Також купуємо корм для притулків, але все ж там тварини перебувають у приємніших умовах і теплі, а на вулицях все зовсім погано.

Тепер ми зробили третій вид боксу, який синхронізували з майданчиком Япомога. Викидаючи пластикову пляшку, люди самі зможуть вирішити, куди відправити накопичені бали. Відповідно сміття буде не просто давати корм для тварин, а й і робити багато чого корисного. Сподіваюся, зможемо запустити бокс вже у квітні.

«Зараз ми торуємо нашу дорогу»

Зараз все, що ми робимо — експеримент. Нам нема у кого підглянути або перейняти досвід, все відбувається на ходу, своїм шляхом. Ми торуємо нашу дорогу, а люди допомагають рухатися в правильному напрямку. Поки що у нас тільки два бокси, але цього тижня має з’явиться ще один — у школі. У квітні плануємо поставити ще шість, а в травні буде два спецпроєкти для міста. Але, звичайно, карантин може істотно вплинути на реалізацію планів.

Ми орієнтуємося на школи, саме там має жити проєкт. Але, звичайно, також будемо ставити бокси в ТРЦ, де щодня проходять великі потоки людей. Саме тому, що школа сама бокси не купить, і потрібні місця в торгових центрах. Рекламодавці не розмістять інформацію про себе в місці, де її не побачить потенційний покупець. А на заправках, у магазинах і ТЦ — розмістять. Це важливо, тому що зараз фінансування проєкту лежить на моїх плечах і плечах мого партнера.

Завдяки Япомогабоксу 4 тонни пластикових пляшок були відправлені на переробку

Витрати великі, на два бокси йдуть десятки тисяч гривень, а незабаром витрати зростатимуть. Тому благодійні фонди повинні отримувати дохід для свого ж розвитку. Я не Білл Гейтс і не маю сотні мільярдів доларів для того, щоб реалізувати проєкт у всіх бажаних місцях. На жаль, в гроші впирається все: потрібно платити за офіс, людям, які ведуть соцмережі, айтівцям. Волонтери можуть виділити кілька годин на день на спільну справу. Доводиться вибудовувати все так, щоб проєкт хоча б окупав сам себе, а потім думати про те, як він може стати прибутковим.

«У благодійності в Україні кожен сам за себе»

Я не знаю, що було з благодійністю в країні 10 років тому, але точно знаю, що тут завжди творився бруд, причому з боку самих організацій. Коли ми починали робити Япомогу, до нас приходили фонди і відмовлялися співпрацювати, тому що до проєкту вже приєднався хтось із їхніх конкурентів. Організації, які працюють з нами в одному напрямі, не просто нічого про нас не написали і не підтримали, а й могли сказати неприємні речі. На жаль, серед фондів велика конкуренція і заздрість.

Вважаю це жахливим, адже якби ми всі об'єдналися, як одна потужна сила, зробили б більше хороших справ і розширили б межі благодійності. Але тут кожен сам за себе і тягне ковдру. Багато компаній на слуху, видно та чути всюди, витрачають величезні суми на рекламу. За законодавством, благодійні організації мають право використовувати на свої особисті витрати 20% прибутку. Є ті, хто не гребують витрачати 40% і навіть 50%. Так з ваших ста гривень 50 йде на розкрутку і рекламу. Це бізнес для багатьох, і гроші тут крутяться величезні.

Багато хто займається маніпуляцією, показуючи побиту хвору тварину. Ми з самого початку показали світлі мультики, давши зрозуміти, що все буде добре, якщо ми разом допомагатимемо тим, хто цього потребує.

«Стерилізувати потрібно домашніх тварин»

І бродячих і домашніх тварин потрібно стерилізувати. Але насамперед це стосується саме домашніх. Велика частина котів і собак на вулицях прийшли з дому, їх просто викинули на вулиці. Ми можемо думати, що це істотно вплине на їхнє життя, але ні, для тварин сенс життя — любов. Собака щиро радіє, коли ти повертаєшся додому через п’ять хвилин після того, як пішов викинути сміття. Він любить тебе і чекає. А під час спарювання любові він не відчуває, тож ця медична процедура на життя не вплине. Але в разі чого, його потомство точно не переїдуть машиною і не запримітять догхантери. Крім того, важливо прописати закони, які будуть зобов’язувати людей доглядати як слід за своїми улюбленцями.

Показати ще новини
Радіо НВ
X