Характер? Олімпійський! - фото
Спецпроект

Характер? Олімпійський!

8 листопада 2019, 09:33

Коли осідає пил на твоєму шляху перемог і поразок, ти розумієш, що досяг вершин майстерності завдяки характеру та витривалості.

Про те, як це відбувається на практиці, розповідають відомі українські спортсмени Олег Верняєв і Юлія Левченко.

Олег Верняєв: «Хочеш ти цього чи ні — потрібно викладатися на повну».

Відео дня

У країнському гімнастові Олегу Верняєву всі спортивні титули підвладні, адже він чемпіон світу, шестиразовий чемпіон Європи, дворазовий чемпіон Європейських ігор і олімпійський чемпіон ігор в Ріо-де-Жанейро-2016. В силу цього знаменитий спортсмен знає все і трохи більше про характер, майстерність і витривалість, які ведуть до перемоги.

Anatoly Kasyan

Фото: Anatoly Kasyan

— Олеже, що, на ваш погляд, важливіше: випадкова перемога чи випадкова поразка? Яка з ситуацій дає чітке розуміння того, над чим ще потрібно попрацювати?

 — У будь-якому випадку твій тренер чітко бачить, де ти помилився. Тож робота над помилками проводиться незалежно від того, переміг ти чи програв.

Зазвичай тренер не показує гімнастичні елементи, але точно знає, як їх правильно робити. Чи складно в цьому сенсі довіряти його порадам?

 — По-перше, після переїзду з Донецька до Києва я дуже хотів, щоб мене тренував саме Геннадій Сартінський. І при першій же нашій зустрічі мені стало ясно, що хочу тренуватися тільки у нього. Тож довіра між мною і моїм тренером лежить в основі наших відносин з перших хвилин знайомства.

Anatoly Kasyan

Фото: Anatoly Kasyan

По-друге, всі тренери в минулому самі були спортсменами і відмінно розбираються в технічній частині виконання тих чи інших спортивних вправ. Так, зараз багато елементів ускладнилися, але базова техніка їх виконання не змінилася. Ось чому так важливо на шляху до спортивних перемог точно і з повною довірою дотримуватися порад свого тренера.

Олеже, в які моменти ваша витривалість випробовувалася найбільше?

 — Думаю, що це відбувається саме зараз. У минулому році я переніс дві хірургічні операції через травму плеча і ноги. Зазвичай після таких серйозних втручань відновний період у спортсменів займає не менше року, і тільки потім можна приступати до звичайних тренувань. А я вже через 9 місяців після операцій виступав на чемпіонаті світу.

У Toyota Corolla теж олімпійський характер. Здатність лідирувати і перемагати труднощі — її характерна риса. Завдяки вивіреному підходу творців, ця модель стала найбільш затребуваною в історії автомобілебудування. З моменту її створення в 1966 році у всьому світі було продано понад 46 мільйонів автомобілів, і зараз в лідери виходить нове покоління Toyota Corolla.

Наташа Кравчук

Фото: Наташа Кравчук

Тренуватися в Україні і не спокуситися на закордонні пропозиції — це, на ваш погляд, теж витривалість?

 — Я не готовий після клацання пальців змінювати країну проживання і тренера. У різний час мене запрошували в Азербайджан, в Німеччину і в Росію. З усіх цих пропозицій найперспективнішою була німецька пропозиція, що передбачала переїзд на постійне місце проживання. Дізнавшись про це, мій тренер Геннадій Сартинський порадив продовжити роботу в Україні, виступити в 2016-му на Олімпійських іграх в Ріо-де-Жанейро, а потім вже приймати остаточне рішення. Ставши олімпійським чемпіоном в Ріо, я міг, звичайно, погодитися на переїзд до Німеччини, але, чесно кажучи, просто совість не дозволила. Було б неправильно поміняти країну і розлучитися зі своїм тренером, який допоміг мені досягти всіх перемог.

Anatoly Kasyan
Фото: Anatoly Kasyan

— Скільки потрібно часу, щоб виховати в собі олімпійський характер?

— На олімпійське загартування характеру йде близько 12−15 років. І тут дуже важливий підхід батьків. Якщо дитина пасує перед труднощами, з якими вона зіткнулася на тренуваннях, не варто йти у неї на поводу і припиняти заняття. Головне — шляхом правильної мотивації підтримувати у ній бажання перемогти всі труднощі, щоб здобути перемогу. І метод батога і пряника відмінно працює. (Сміється).

Юлія Левченко: «У великому спорті дуже важлива поступовість розвитку спортсмена, і в цьому сенсі у мене все склалося вдало».

Anatoly Kasyan

Фото: Anatoly Kasyan

Н а чемпіонаті світу серед юнаків у 2013-му українська стрибунка у висоту зайняла 13-е місце. А всього через рік, на Літніх юнацьких Олімпійських іграх в Китаї, Юлія Левченко підкорила свою першу «золоту» висоту. Її спортивна кар'єра відрізняється впевненою стабільністю. Цього року дворазова чемпіонка України виграла золото в стрибках у висоту на чемпіонаті Європи U-23 і активно готується до літніх Олімпійських ігор 2020.

Юліє, ви зайнялися стрибками у висоту після художньої гімнастики. Чому ви пішли в легку атлетику?

 — У дитинстві художня гімнастика дала мені розуміння того, що спорт — це серйозна і напружена праця. Але ті фізичні та емоційні перевантаження, яких мені довелося зазнати, займаючись гімнастикою, спонукали шукати інше спортивне заняття. Ним і стали стрибки в висоту. Цей вид спорту був схожий на веселу гру, в процесі якої тренер не висуває до тебе таких супержорстких вимог, як у гімнастиці. Плюс хороший колектив. Думаю, таке вдале поєднання зіграло вирішальну роль — все вийшло.

Anatoly Kasyan

Фото: Anatoly Kasyan

Для того щоб у спортсмена все вийшло, він повинен довіряти наставнику. Наскільки у вас довірчі відносини зі своїм тренером?

— Настільки, що мій тренер Ірина Григорівна Пустовойт іноді знає про мене більше, ніж моя мама. Вона справжній тренер, здатний стати і наставником, і товаришем і психологом для своїх підопічних. Власне, завдяки її гнучкому і нестандартного підходу я залишилася в спорті і навчилася перемагати.

Anatoly Kasyan

Фото: Anatoly Kasyan

Спорт — емоційно витратне заняття. Чи траплялося вам з тренером доводити одна одну до сліз?

 — Якщо говорити про особисті конфлікти, то таких випадків у нас не було. А ось на піку переживань під час змагань доводилося іноді вихлюпувати свої емоції. Втім, я тут таки беру себе в руки — інакше можна просто збожеволіти від неадекватного ставлення до тієї чи іншої ситуації. Але найчастіше після виступу ти відчуваєш якийсь дивний спокій у дусі «Я зробила все, що змогла, і це вже пройдений етап».

Яку роль у вашій спортивній кар'єрі грають випадковості в сенсі перемог і поразок? Що з них мотивує вас сильніше?

 — З досвіду знаю, що випадкових перемог у великому спорті не буває. Раз ти виграв на міжнародних змаганнях, значить зробив все для того, щоб перемогти. Природно, що така перемога мотивує тебе рухатися вперед. А ось випадкові ураження бувають. Але найбільш класне в програші те, що ти починаєш копатися в собі, задаючись запитаннями: «Що я зробив не так? Чому у мене не вийшло? Чого мені не вистачило для перемоги?». Думаю, деякі поразки підносять набагато кращі уроки, ніж перемоги.

Anatoly Kasyan

Фото: Anatoly Kasyan

Що особисто для вас означає спортивна витривалість?

 — З моєї точки зору, витривалість — це вміння переносити труднощі. Коли ти думаєш, що досяг своєї межі і на більше вже не залишилося сил, необхідно проявити волю і хоробрість, щоб продовжувати рухатися далі. І це стосується всього: відносин з колективом, складнощів на тренуваннях, вміння приймати свої поразки і вміння збиратися після перемог, щоб гідно виступити на наступних змаганнях.

Що ви говорите собі в ті хвилини, коли вам важко?

 — Можна багато чого говорити самому собі, але ти не завжди в змозі зробити це правильно. Тому я більше довіряю тому, що говорять близькі люди — тренер, батьки, друзі, мій коханий чоловік. Вони завжди знаходять правильні слова і в будь-якій ситуації готові прийти на допомогу.

Саша Медведев

Фото: Саша Медведев

А що вас найбільше драйвить у спорті?

 — Азарт, який ти відчуваєш в процесі боротьби. Без нього неможливо відчути справжній смак перемоги.

Приєднуйтесь до нас у соцмережах Facebook, Telegram та Instagram.

Діліться матеріалом




Радіо НВ
X