Буйно мрійте. Донька Богдана Гаврилишина розповіла про прості настанови славетного батька

29 октября 2018, 21:29
524
Цей матеріал також доступний українською
Буйно мрійте. Донька Богдана Гаврилишина розповіла про прості настанови славетного батька - фото

Економічний прорив. Авторська програма Павла Шеремети. Гість - донька Богдана Гаврилишина, співзасновниця Фонду родини Богдана Гаврилишина Патриція Шморгун. Ефір від 29.10.2018 

Авторська програма Павла Шеремети Економічний прорив виходить в ефірі Радіо НВ щопонеділка о 20:00 - 21:00

Павло Шеремета: Це особлива передача для мене, тому що ми говоритимемо про вчителя, великого українця, патріота Богдана Гаврилишина.

Я їхав по дорозі з Житомира з форуму у той час, коли сонце заходило позаду мене, освітлювало шлях. У нас в студії донька Богдана Дмитровича Патриція Шморгун-Гаврилишина, достойний співрозмовник, підприємець, активіст, засновник успішної стоматологічної клініки Порцеляна, Печерської міжнародної школи, і фундатор вже тепер сімейного Фонду родини Богдана Гаврилишина.

У нас складна передача, особлива, тому що ми у прямому ефірі. Сьогодні ми матимемо чотири дзвінки в різні регіони України і будемо говорити про постать і спадок Богдана Гаврилишина. Пані Патриція, як ви почуваєте себе в ці дні?

Патриція Шморгун: Динамічно.

Павло Шеремета: Це прекрасно. Ви щойно повернулися з Харкова і Полтави.

Патриція Шморгун: Я була в Полтаві і в Харкові. У п'ятницю презентували фільм Місія - Свобода про життя тата. Було дуже приємно, там зібралося багато людей, повний зал, тепла аудиторія. Мені завжди приємно відвідувати ці регіони.

Павло Шеремета: Це дуже важливо, це на сході України.

Патриція Шморгун: Всюди, не тільки на сході, всюди.

Павло Шеремета: Всюди - це важливо, але на сході важливіше.

Патриція Шморгун: На сході - очевидно. Ми й до Харкова часто їздимо.

Павло Шеремета: Ви там жили певний час?

Патриція Шморгун: Ми там жили три роки.

Павло Шеремета: Я так розумію, що у чоловіка там агробізнес.

Патриція Шморгун: Його компанія AgroGeneration має там багато великих ферм, також у Львові. Але ми там жили три роки. Мало говорять про Харків. Я думала, що це індустріальне, промислове місто. Я закохалася в це місто, в людей там.

Павло Шеремета: Харків вміє закохувати у своєрідний спосіб.

Патриція Шморгун: Особлива архітектура, цікава історія. Там відчуваєш фантастичну молодість, мудрість. Ми стараємося щошість тижнів бути в Харкові разом.

Павло Шеремета: Щодо особистих сімейних спогадів, то мушу сказати, що мій дідусь закінчив Харківський медичний університет. Ми зателефонуємо в Харків.

У нас на зв'язку Роман Шпек. Романе, ви добре знали Богдана Дмитровича, працювали з ним. Ми з вами перетиналися в Міжнародному інституті менеджменту, ви його закінчили в першій когорті. Наскільки я пам'ятаю, пізніше ви стали міністром економіки, віце-прем'єр-міністром. Очевидно, що користувалися порадами Богдана Дмитровича в багатьох ситуаціях. Розкажіть про ваші думки, спогади, відчуття в ці дні.

Роман Шпек: Це велика людина, великий мислитель, філософ, вчений, людина з надзвичайно великим продуктивним багажем знань і досвіду. Найважливіше, що пан Богдан ніколи той багаж не тримав у собі, не замикався у знаннях, а завжди ділився ними. Він був радий давати можливість вчитися поряд з ним. Він не старався повчати, а допомагав кожному, хто навчався і згодом працював. Згадаю кілька пам'ятних подій.

У січні 1994 року була перша високого рівня економічна делегація нашої держави до США. Це були перші контакти на рівні Міністерства фінансів, Міністерства енергетики, сільського господарства, оборони, експортного, імпортного банку. На великих спільних засіданнях ми познайомились з Девідом Ліптоном, Лоуренсом Саммерсом і дискутували про те, що в Україні маємо на повістці дня - зміни, реформи, допомога США і міжнародних фінансових інститутів.

Павло Шеремета: Я так розумію, що Богдан Дмитрович допомагав вам порадами в підготовці до цієї поїздки і контактами пізніше у Вашингтоні?

Роман Шпек: Він був з нами під час цієї поїздки, і ми його допомогу, його знання, його добру манеру підтримати, підказати постійно відчували. І вже інший приклад з іншої частини моєї професійної діяльності, коли я був на посаді посла, постійного представника України при європейських інститутах. Його особисті контакти, його знайомство з Проді, вченим з університету, потім міністром економіки.

Павло Шеремета: А Проді тоді ж був прем'єр-міністром Італії?

Роман Шпек: На той момент він був президентом Європейської комісії, але, як говорив Богдан, Сорос це підтверджував, що це про людина, яка багато зробила для вступу в європейську зону приєднання до євро-італійської економіки.

Знання і досвід він використовував у "човниковій дипломатії", як казав Кіссинджер. Свої особисті зв'язки він використовував для того, щоб змінювати стереотипи західних політиків і державних діячів про нашу державу. Його безперечно високий авторитет давав можливість йому без надто тривалих дискусій і комунікацій привертати увагу до головного. Велика людина. Я пишаюся тим, що він дозволяв називати його своїм учителем.

Павло Шеремета: Я думаю, що це велика честь для всіх нас і для вас також. Це складний рік. Які поради ви зараз вважаєте особливо важливими у передвиборчий рік?

Роман Шпек: Кожна країна, людина повинна в економний і розумний спосіб використовувати всі ресурси, чи це людські ресурси, або природні, чи банківські активи - це ефективність.

Павло Шеремета: Це був Роман Шпек - колишній віце-прем'єр-міністр України і міністр економіки. Цитата Богдана Дмитровича про ефективність суспільства: "Ефективність суспільства, себто ефективна країна, то є та, в якій є чотири характеристики. Перше - повна політична свобода. Друге - це певний рівень економічного добробуту, але для цілого населення. Там є багаті, але там немає бідних. Третя характеристика - це є соціальна справедливість, а особливо в освіті, охороні здоров'я, пенсіях. А четверта характеристика - це є симбіоз з біосферою, себто співжиття з природою, а не експлуатація, засмічення. Таке є воно, ефективне суспільство".

Ці слова, напевно, будуть актуальні завжди. Коротко в чотирьох зрозумілих виразах, записаних олівцем.

Патриція Шморгун: Дійсно. Знаєте, я думаю, що це один його талант. Він міг взяти дуже якусь скомпліковану ситуацію світову чи локальну, і якось чітко розуміти, що ми її неправильно комплікуємо. І, мабуть, через те ми не дуже ефективні. Я думаю, що це йому допомогло написати ту книжку, де він став футурологом, візіонером.

Павло Шеремета: До ефективних суспільств були такі роботи, як Дороговкази в майбутнє, Залишаюсь українцем.

Патриція Шморгун: Абсолютно. Бо він говорить прості слова, які ми всі можемо розуміти. Я не можу читати книжку по економіці, сама я психолог. Мені не цікаво читати 500 сторінок, всілякі таблички, я загублюся. Але коли ти читаєш його книжки, вони прості в словах, але дуже глибокі по суті.

Павло Шеремета: Ми повинні говорити, як Україні стати ефективнішим суспільством. Богдан Дмитрович говорить, що ці чотири передумови ефективного суспільства, про яке ми говорили, в Україні поки що не працюють. Пані Тосю, ваші думки з цього приводу? Чи наближається Україна до стану ефективного суспільства, і що їй потрібно зробити для того, щоб ним стати?

Патриція Шморгун: Я скажу не як економічний експерт, а як людина, яка вже тут живе майже 25 років. Я оптиміст, як і мій тато. Я волію подивитися, на що тут працює, а що ні. Наприклад, коли відкрили Печерську школу номер 155. Ми довго працювали з Костильовим, директором, який і по цей день директор цієї школи. Це у Києві на вулиці Артема.

Фото: Bohdan Hawrylyshyn Family Foundation via Facebook

І я дуже хотіла, щоб це була державна школа, міжнародний бакалаврат. Щоб цей диплом був впізнаваний у всьому світі. І перший був такий agreement (угода) з Міністерством освіти. Ми тренувалися у Празі, Будапешті. У Міністерстві сталася зміна, але ми все одно відкрили цю Pechersk School International, PSI, і зараз це одна з найбільш успішних шкіл в світовій сітці подібних шкіл.

Павло Шеремета: Я знаю цю школу, тому що одна моя донька закінчила цю школу, а друга досі навчається.

Патриція Шморгун: Я така рада.

Павло Шеремета: Я такий радий, дякую вам, що ви це зробили.

Патриція Шморгун: Мій підхід до бізнесу, до всіх моїх благодійних чи соціальних проектів - я не вкладаюся в деталі. Як працює Печерська школа?

Павло Шеремета: Через фонд, через борд.

Патриція Шморгун: Я вже 20 чи 18 років нічого не маю, я фундатор. Люди, у кого діти в цій школі, самі є нацрадою директорів, самі голосують.

Павло Шеремета: Ми показуємо цю школу іншим українським школам, які справді хочуть змінюватися і досягати чогось без копійки державних грошей.

Патриція Шморгун: Важливо, так.

Павло Шеремета: У нас зараз на зв'язку Ірина Іващук, директор Інституту імені Богдана Гаврилишина Тернопільського національного економічного університету. Це ще одна вища школа, факультет, інститут. Тернопільщина є батьківщиною Богдана Дмитровича. Розкажіть про ваш Інститут імені Богдана Гаврилишина.

Ірина Іващук: Це Інститут міжнародно-економічних відносин імені Богдана Дмитровича Гаврилишина. Він функціонує в складі Тернопільського національного економічного університету. Сьогодні ми маємо близько 800 студентів, з них - близько 130 іноземних студентів з 18 країн світу - Африки, Азії, Латинської Америки, Європи. Чотири випускових кафедри: міжнародної економіки, міжнародно-економічних відносин, міжнародного туризму, готельного бізнесу і політології. У нас є англомовні, франкомовні групи навчання.

Павло Шеремета: Це український експорт послуг - майже 200 студентів, які сплачують за навчання. Колектив інституту носить майки з цитатами Богдана Гаврилишина. Розкажіть, яка там цитата у вас?

Ірина Іващук: "Все, що я зробив у житті, я починав із мрії". Це важливо, тому що ми іноді сумніваємося, пробуємо щось робити, незрозуміле для нас спочатку. Тому ця впевненість важлива.

Нещодавно ми відвідали Коропець - містечко, де народився Богдан Дмитрович. Весь його життєвий шлях - підтвердження цієї цитати.

Павло Шеремета: Ірина, ви новий директор Інституту імені Богдана Гаврилишина, чого б ви хотіли для закладу у майбутньому?

Ірина Іващук: Я хочу, щоб цей інститут став справді таким потужним, відомим не лише в Україні, але у світі. Я дуже хочу, щоб студенти, які навчалися в нашому інституті, були носіями ідей, тих цінностей, які є сьогодні в нас в інституті, які ми сповідуємо. І у Богдана Дмитровича є одна така хороша фраза: "Я вчуся у молодих людей, бо вони у нас фантастичні".

Павло Шеремета: Дякую, Ірино. Я бачив в книзі Залишаюсь українцем, здається, є ваша фотографія вдвох з ним в Індії.

Патриція Шморгун: Так, в Індії, там було цікаво.

Павло Шеремета: Там був МІМ Делі, здається.

Патриція Шморгун: МІМ Делі. Мені було 15 років, і він каже: "Знаєш, Тосю, тобі треба побачити, як живе друга половина світу". Тоді Індія була дуже бідною. А я довго жила в Женеві. На жаль, вже не півсвіту так живе погано, а, мабуть, три чверті.

Павло Шеремета: В нас на зв'язку Ірина Коновалова з Харкова, де пані Патриція провела три роки. Пані Ірино, ви очолюєте Європейську бізнес-асоціацію в Харкові. Ми з вами зустрічалися також декілька місяців тому якраз в асоціації. Ви приймали в асоціації Богдана Дмитровича?

Ірина Коновалова: Так, три года тому у жовтні у нас була дивовижна зустріч - ранкова кава з Богданом Гаврилишиним.

Павло Шеремета: Що вам запам'яталося з цієї зустрічі?

Ірина Коновалова: Дуже яскрава, незабутня зустріч, така атмосфера дружня, тепла. Ми говорили про серйозні речі. Богдан Дмитрович говорив про основні зміни, які у світі, так і в Україні. Це і демографічні, і екологічні, і політичні, і технологічні. Але він відзначив найголовніше, робив акцент на тому, що не гроші, а саме люди повинні бути головною цінністю демографічного суспільства.

Павло Шеремета: Його дуже нервувало, якщо людей називати людськими ресурсами або ще якимись такими назвами, кадрами. Він каже: "Ні, це ніякі не ресурси, це не є людські ресурси, це люди з серцями, з душами, з амбіціями, з емоціями".

Ірина Коновалова: Так, це головна цінність. Він говорив про програму Молодь змінить Україну. Зараз партнерами Європейської бізнес асоціації є проект підтримки малого і середнього бізнесу Unlimited Ukraine. Це Олексій Гагарін і Олена Котляр - молоді люди, які брали участь в цій програмі. Вони були в захваті від ясності, глибини і масштабності його думки, вони захоплювалися його енергетикою, говорили про його щире бажання спостерігати, говорити. Він вірив у людей. Це був чудовий оратор.

Павло Шеремета: Дуже дякуємо. Патриціє, мені так здавалося, що перше, що Богдан Дмитрович започаткував в Україні, по суті, з його приїздом - це бізнес-школа, міжнародний інститут менеджменту. Чому такий пріоритет?

Патриція Шморгун: По-перше, я думаю, що він мав досвід до України, коли він відкрив десь на початку 70-х МІМ в Індії. Там були такі подібні проблеми.

Павло Шеремета: Це вже під час роботи в МІМ Женева?

Патриція Шморгун: Вже працюючи в МІМ Женева. Він став директором в МІМ Женева в 1968 році і дуже скоро зрозумів, що це потрібно ввести в Індії.

Павло Шеремета: В суспільствах, які проходять трансформацію.

Патриція Шморгун: Так. І я з ним подорожувала два місяці. До речі, він 35 раз їздив в Індію, часто з мамою.

Павло Шеремета: 35 за рік?

Патриція Шморгун: Так. І тоді він зрозумів скоро, що в Україні немає ніякої школи, яка вчить кадри. Він не любив це слово, але менеджмент - це було щось зовсім нове. І тоді дійсно в Женеві був цей проект, я тоді була в Женеві десь 20 місяців, він мене запросив допомогти. Ми відкрили першу школу в 1989 році в Києві. Це була перше школа в колишньому Союзі.

Павло Шеремета: Я думаю, що дуже логічно в цей момент вас запитати про фундацію вашої сім'ї. Розкажіть, чим вона займається.

Патриція Шморгун: Після смерті тата ми старалися з братом, з сестрою і з мамою. Вирішили все одно продовжувати роботу, яку починав тато з його фундацією Богдана Гаврилишина у 2009 році. Головні три програми називаються МЗУ, Молодь змінить Україну. Тато скоро зрозумів, ще до Майдану, бо він візіонер, що треба працювати з молоддю - це майбутнє. І він створив три програми, головна - це МЗУ.

Фото: Газета Нація і Держава via Facebook

Стосується програма людей від 20 до 35 років, що з'єднуються на одному питанні, що їх цікавить, чи то екологічне, чи то політичне, чи то соціально активне. І вони збираються і презентують нам проект, де розповідається про одну з шести найбільш ефективних країн в Європі. Це є соціальні активісти, соціальні підприємці і політики чи люди, що працюють в політиці, в державі. І сьогодні вже пройшли десь 650 людей.

Павло Шеремета: У нас на зв'язку є якраз випускник цієї програми Віталій Варбанець. Віталій, зараз ви працюєте в комп'ютерній академії Шах, так? І ви пройшли цю програму МЗУ?

Віталій Варбанець: Це було три роки тому, два з половиною роки тому була якраз поїздка до Швейцарії в Женеву.

Павло Шеремета: Чому в Швейцарію?

Віталій Варбанець: Так вийшло напіввипадково насправді.

Павло Шеремета: Для вас вийшло напіввипадково, але те, що Богдан Дмитрович поставив Швейцарію в список, це зовсім не випадково.

Віталій Варбанець: Так. Швейцарія - це дуже розвинена країна, де є багато моментів, яким українцям треба повчитись. Це момент такого сталого розвитку. Тобто це і соціально-економічна складова, і те, як вони відносяться до природи, що теж не менш важливо. Тому, напевно, з країн, які ми досліджували, Швейцарія є таким найбільш яскравим прикладом.

Павло Шеремета: Водночас така різнорідна країна є досить цільною з достатньо великою автономією для кантонів (штати у Швейцарії).

Віталій Варбанець: Так, це дуже відчутно, особливо коли ти робиш певні проекти. Ти його починаєш в одному кантоні, але це не означає, що так само буде в іншому. Навпаки, все буде відрізнятися.

Павло Шеремета: Я так розумію, що ви в Женеву приїхали і там затримались на якийсь час?

Віталій Варбанець: Так. Через рік ми повернулися. Це був час активних зустрічей, нових людей. Ми якраз створили компанію, відкрили філію комп'ютерної академії в Женеві, вона вже працює, починаючи з квітня 2018 року.

Павло Шеремета: Ви в Женеві відкрили філію одеської компанії або, як мінімум, української компанії з корінням з Одеси. Вона є успішною?

Віталій Варбанець: Так, у нас на 70% зараз заповнені можливості для навчання, тому ми відкриваємо нові локації саме в Женеві. Женева - це таке невелике місто, але, що цікаво, от з правого берега не їздять на лівий, а тільки з лівого на правий. Бізнес росте. І це насправді дуже просто.

Павло Шеремета: Віталію, коли ви згадуєте про Богдана Дмитровича, які перші думки, цитати, спогади приходять вам в голову?

Віталій Варбанець: Мій найулюбленіший вислів - "буйно мрійте". Про мрію він вдало казав, що треба відчувати цей стан мрії, і тоді все буде вдаватися, якось складеться. Я в принципі, коли в цей стан входжу, то воно якось все й відбувається.

Павло Шеремета: Він також був і прихильник дуже чіткого і дисциплінованого плану. Тому що я з ним працював в Міжнародному інституті менеджменту і бачив, як від достатньо чітко слідував за розкладом і планом, дотримувався дисципліни.

Віталій Варбанець: Так, абсолютно.

Павло Шеремета: Дуже дякую вам, Віталію, успіху вам і всім вашим колегам з МЗУ. Патриція, ви якраз розповідали про фонд сім'ї Богдана Гаврилишина. Скільки там людей?

Патриція Шморгун: Вже майже 650.

Павло Шеремета: І це тільки групи? Куди вони поїхали?

Патриція Шморгун: Вони їдуть в шість найбільш ефективних країн - Швейцарія, ми додали Польщу, бо вона дуже близька до України, Австрія, Німеччина, Швеція, Норвегія. Ці поїздки на тиждень, і там вони дійсно багато навчаться. Вони самі це організовують.

Вони самі весь проект організовують, а потім ми відбираємо найкращий. Вони дуже мотивовані, бо це їхня поїздка, вони все організували, всі зустрічі. Ми фінансуємо.

І ще є два проекти. Наші двоє молодих делегатів до ООН кожного року збираються в Нью-Йорку, вони тільки що повернулися і мають мандат, щоб вести цю мову по ООН. І ще останній проект, що починався, він називається BH15. Про це йдеться в декларації людських обов'язків, що тато писав в 2012 році. Ми його презентували в Давосі в Ukraine House цьогоріч в січні. Велика мрія тата, щоб проект презентувати в ООН.

Павло Шеремета: Через два тижні ви будете проводити Фонд родини Богдана Гаврилишина, будете проводити благодійний вечір? Між іншим, Новое Время, журнал і Радіо НВ є партнерами цього заходу. Розкажіть, яку мету ви ставите, що це буде за вечір?

Патриція Шморгун: Ви, мабуть, знаєте, що всі фонди, які тато започаткував в Україні, досить важливі і масштабні, було втрачено через закриття певного банку. І можна просто нарікати, і в суді оскаржувати, але все одно це нічого не дасть. І це було велике питання з братом і з сестрою, бо ми всі дуже зайняті. Я сама живу в Україні, вони живуть в Швейцарії. І ми дуже скоро зрозуміли, що гроші ще трошки залишилися. Але щоб продовжувати цю роботу, нам доведеться робити те, чого ми ніколи не робили, тобто благодійний вечір для збирання коштів, щоб продовжувати цю програму. Тато дуже розумний був, ці програми не такі дорогі, але гроші потрібні. Це перший благодійний вечір, де ми чекаємо від 150 до 200 людей, які нас підтримують.

Фото: Bohdan Hawrylyshyn Family Foundation via Facebook

Там буде цікавий вечір, локальна кухня, буде fashion, спеціальну колекцію для нас зробили, буде музика, а також аукціон. І ми чекаємо, що всі, хто підтримують думки Гаврилишина, його програми в МІМ, прийдуть і нас підтримають, щоб ми могли далі робити цю велику роботу. До речі, ми дуже віримо не тільки в те, що треба продовжувати. Ми віримо, що це є великий вклад, хвиля нового покоління, що зветься Молодь змінить Україну.

Павло Шеремета: Я ще раз наголошую, що ми є інформаційними партнерами, і я є членом організаційного комітету. Це буде у нас 14 листопада ввечері. Ви можете знайти інформацію на сторінці і у профілі BHFF, це Bogdan Gavrilishin Family Foundation у Facebook, а також в інших соціальних мережах. Мені тут пишуть. Колега, який мені дзвонить кожного разу, Віталій Понуриць з Хмільника. "В Україні надто подружилися політика і бізнес", - це цитата Богдана Гаврилишина. І також він пише: "По мені, то екологія є похідною характеристикою, а от три інші дійсно визначальні". Віталію, я хочу сказати, що це погляд країни з низьким валовим внутрішнім продуктом, тому що такі країни, як Швеція, Швейцарія і інші розвинуті країні все ж таки вважають, що екологія є першим, а три інші є визначальними. Ти можеш, як завгодно облаштовувати свою економіку, але якщо тобі нема де жити, тому що в тебе там чисте повітря закінчилося і чиста вода, то там багатство і верховенство права вже не мають такого значення. На завершення, які плани, якщо вдасться знайти і долучити ще кошти, є у фонду?

Патриція Шморгун: Мрії фонду, по-перше, більше і більше мати можливість поїздки. Фінансування - це дуже важливо, це декларація людських обов'язків. Тато вірив, що ми багато говоримо про наші права, але зрозумів треба відчувати цей стан мрії, і тоді все буде вдаватися, якось складеться. Молодь Майдану сама зрозуміла, що все починається з кожного особисто.

Павло Шеремета: І ці права завжди повинні йти разом з обов'язками.

Патриція Шморгун: Їх 15, і по стилю мого батька вони простенькі. Це не є те, що придумали на 40 сторінок, там 15 коротких висловів, що кожен може починати з себе. Наприклад, будь здоровий.

Павло Шеремета: І вони також є на сайті фонду.

Патриція Шморгун: Так. Наприклад, будь здоровий, що це значить? Чому важливо бути здоровим? Це, по-перше, для тебе важливо, для твоєї сім'ї, потім для суспільства. Велика мрія - це подорожувати Україною. Це його думки з фільму його життя Місія-Свобода - розширюватися між регіонами.

Павло Шеремета: Ви робите walk tone. Розкажіть, що це таке?

Патриція Шморгун: Літом я ходила десь біля тисячі кілометрів.

Павло Шеремета: Тисячу кілометрів пішки Україною...

Патриція Шморгун: Так, пішки. Я планувала три-чотири дні знятися з Русланом Жисевським, який є фундатором і президентом організації, що працює з сиротами вже 20 років і підтримує реформи інтернатів. Організація повинна трансформуватися, як центр реабілітації родини, бо 80% сиріт - це не сироти, це соціальні сироти.

З ними я ходила від села до села, харчувалася в секонд хенді, спілкувалася з людьми. І я побачила все те, про що тато говорив, але для себе. Я побачила, почула, понюхала, послухала ці поли прекрасні, я була дуже вражена. Я це бачу. Це буде бомба, якщо ми готові політично.

Подпишитесь на журнал НВ

Подписывайтесь на журнал НВ и читайте свежий номер прямо сейчас. Все подписчики также получают доступ к архивным выпускам журнала. Стоимость подписки на три месяца всего 59 гривен.

Подписаться и читать журнал

Подкасты Радио НВ

Пропустили любимую передачу? Не дослушали интервью? Хотите переслушать эфир из архива?

Подпишитесь на подкасты Радио НВ на Soundcloud. Слушайте, переслушивайте, делитесь!

Слушать подкасты