16 августа 2018, четверг

Академія наук: Космічна мрія. Гість Ярослав Пустовий. Ефір від 12.04.2018

Академія наук: Космічна мрія. Гість Ярослав Пустовий. Ефір від 12.04.2018

Гість — Ярослав Пустовий.

Авторська програма Дмитра Сімонова та Юрія Пустовіта Академія наук виходить в ефірі Радіо НВ щочетверга в 20:00- 21:00. Повтори щосуботи з 18:00 до 19:00

 

Дмитро Сімонов: Тему нашої сьогоднішньої програми визначає сьогоднішня дата - 12 квітня відзначається Міжнародний день польоту людини в космос. В Україні одночасно аналогічне свято називаєтся День працівників ракетно-космічної галузі України. 1961 Року перша людина - Юрій Олексійович Гагарін здійснила…

Юрій Пустовіт: И сказал "Поехали!"

Дмитро Сімонов: И махнул рукой, перший орбітальний політ.

Сьогодні у нас є гість, але не у студії, а на іншій стороні земної кулі. Прошу вітати космонавта Ярослава Пустового, який з нами сьогодні на зв'язку. Пане Ярославе, добрий день!

Ярослав Пустовий: Добрий, пане Юрію, пане Дмитре, також вітаю вас із цим святом.

Юрій Пустовіт: Спасибо!

Дмитро Сімонов: Навзаєм. Наскільки мені відомо, пан Ярослав знаходиться в Канаді. А в якому місті?

Ярослав Пустовий: Місто називається Бері, це приблизно 100 кілометрів від Торонто.

Дмитро Сімонов: Пане Ярославе, я сказав, що ви - космонавт. Я особисто завжди думав, що космонавт - це та людина, яка колись побувала в космосі як Юрій Олексійович Гагарін чи його послідовники. Забігаючи наперед скажемо, що ви безпосередньо в космосі поки що не були. Але та ж Вікіпедія в першому реченні називає вас космонавтом. ЩО означає слово космонавт у даному разі стосовно вас?

Ярослав Пустовий: Слово космонавт, звичайно, походить від грецького kosmos - простір, всесвіт, а навт - це слово, яке означає навігатор, людина, яка літає у просторі, в космосі. Є схоже слово астронавт - це людина, яка літає до зірок. Європейці навіть придумали spationaute - те саме французькою мовою. Китайці кажуть тайконавт. Все це одне й те саме і всі ці слова можуть означати декілька речей. Мабуть, найбільш розповсюджене визначення - космонавтом називають того, хто був у космосі. З іншого боку під космонавтами розуміють людей цієї професії, яких відбирають, які проходять підготовку, готуються до польоту в космос, але, на жаль, не всі мають шанс це здійснити через низку обставин. Перш за все це те, що поки що, на жаль, кількість космічних польотів обмежена. Тому визначення того, хто є космонавтом, хто є астронавтом, а хто ним не є ми залишаємо на розгляд суспільства. Я, чесно кажучи, ще не бачив жодного закону або міжнародної угоди, які б це визначали.

Дмитро Сімонов: Кого можна називати космонавтом - строго не визначено. Пан Ярослав був дублером Леоніда Каденюка в середині 90-х років. Я так розумію, ви були готові настільки, що якби треба було, ви би сіли в космічний корабель і летіли в космос?

На фото Ярослав Пустовий (праворуч) з першим українським космонавтом Леонідом Каденюком та колишнім президентом України Леонідом Кучмою. Фото: NASA

Ярослав Пустовий: Не зовсім так просто. Все завжди трошечки складніше, але приблизно визначення правильне. Якщо бути більш точним, то я мав бесіду на цю тему з нашим командиром, він сказав, що якщо щось трапляється, то це займе приблизно пару тижнів, тому що мені потрібно було б освіжити свої знання на тренажерах космічного шатла і перевлитися в колектив, у команду і місія була би затримана максимум на два-три тижні.

Юрій Пустовіт: А як до вас прийшла ця ідея чи розуміння, що ви маєте бути космонавтом?

Дмитро Сімонов: Ми з Юрієм перед програмою проводили серед себе соціологічне дослідження: чи справді всі хлопчики мріють бути космонавтами? Виявилося, що серед нас не всі хотіли бути космонавтами, в тому числі і я не мріяв. А як у вас це було?

Ярослав Пустовий: Я теж не мріяв бути космонавтом у такому віці як всі мріють бути космонавтами. Я з родини військового, завжди хотів бути військовим і, власне, став ним. Про космонавта в дитинстві я навіть серйозно не задумувався, тому що було абсолютно відомо, що це майже неможливо, що лише льотчики з 115% здоров'ям можуть пройти цей відбір, у нас був такий стереотип. Але коли я вже у більш-менш дорослому віці готувався до захисту своєї кандидатської дисертації і у мене залишався місяць до її захисту… Серед ваших слухачів є багато вчених, вони знають, що таке місяць до захисту, коли ти думаєш про автореферати, плакати і свою доповідь і про багато інших важливих питань. І в цей момент надходить пропозиція прийти у Космічне агентство України і спробувати пройти відбір. Я відреагував на це без якоїсь особливої думки: ну що від мене буде? Піду трошечки провітрюсь від своїх наукових змагань. Пішов на відбір і також нічого особливого не очікував, це було наприкінці травня 1996 року. Аж поки наприкінці серпня мене не викликали на медичну комісію, тоді уже була якась думка про те, що це може бути серйозно. І чим далі, тим більше цього хотілося, от у чому вся справа.

Коли я поїхав на підготовку в Сполучені Штати, коли ще не було визначено, хто буде першим, хто буде дублером я побачив цю систему. Так, я працював у космічній галузі до цього як інженер, готувався більше як інженер, учений. Коли я побачив це з іншого боку, з боку потенційного члена екіпажу я зрозумів, що це та річ, яка мені дуже подобається. І я став мріяти про політ у космос ще більше після того як сам туди не полетів. Весь час після цієї місії STS-87, після повернення в Україну у мене був присвячений роботі саме в напрямку розвитку підготовлених космонавтів.

Юрій Пустовіт: А дисертації це не завадило?

Ярослав Пустовий: Вже дуже пізно було чомусь завадити, тому що я просто сходив на співбесіду і приблизно через кілька тижнів (три-чотири) я захистив дисертацію. Воно просто не встигло потрапити до мене в голову.

Дмитро Сімонов: Цікаво, над чим ви працювали тоді як науковець?

Ярослав Пустовий: За першою освітою я інженер радіоелектронної техніки, а дисертація з радіофізичних наук. Як науковець я спеціаліст із радіоантен і дисертація у мене була суто математична. До речі, хочу сказати, математика - це така наука, яка допомагає не просто бути науковцем, тому що математика присутня практично в кожній науці, вона важлива кожен день. Я був дуже радий, коли побачив, що на вашому новому радіо вийшла передача, яка присвячена саме цій тематиці, я вважаю, що це дуже-дуже важливо.

Юрій Пустовіт: Трохи раніше ви сказали про міф, згідно з яким космонавт повинен мати 115% здоров'я. Ви теж його мали чи…

Дмитро Сімонов: Чи це лише міф?

Юрій Пустовіт: Чи це більше вдача або щось інше?

Ярослав Пустовий: Я думаю, що відповідь на це питання і так, і ні, залежно від того, про які часові рамки ми говоримо. Якщо ми говоримо про перших космонавтів і астронавтів - так, звичайно, їх обирали по максимуму, в основному по здоров'ю через те, що люди просто не знали, що буде з людиною в космосі. Потім зрозуміли, що насправді нічого страшного не відбувається, є певні процеси в кістках, з м'язами, не всі гарно переносять довготривалий стан невагомості. Але дуже великий прошарок людей може дуже успішно з цим упоратись. Тоді вже почали більше уваги звертати на професійні якості і збільшили базу, з якої обирають людей для польоту в космос. Але у мене не було 115%, я підозрюю, що навіть і 100 не було.

Юрій Пустовіт: Тобто, сфера вашої діяльності більше підходила саме для цього?

Ярослав Пустовий: Так, в основному концентрація була на професійній діяльності. Підхід такий: людину для польоту обирають так, щоб вона підійшла з точки зору професійності, щоб виконала те завдання, яке на неї покладено. При цьому обов'язковою умовою має бути те, щоби здоров'я не стало на заваді, щоб людина не втратила своє здоров'я і повернулася додому живою.

Юрій Пустовіт: Мала нормальний тиск.

Ярослав Пустовий: Тиск - це один із параметрів. дивляться на такі речі, чи немає серйозних проблем із серцем, чи є каміння в нирках, бо у стані невагомості воно може почати рухатися, що призведе до негайного повернення. Дуже уважно перевіряли зуби, щоби в них не було дефектів, які можуть спричинити в космосі дуже різкий зубний біль. Місія, один політ шатла коштує до мільярда доларів. І уявляєте, якщо через зубний біль доводиться повертати екіпаж, що коштує величезних грошей. Звичайно, на це звертають увагу і перевіряють, щоб ніщо не завадило, перш за все, успішному виконанню місії.

Дмитро Сімонов: Пане Ярославе, щодо зубів дуже легко зрозуміти логіку будь-якого космічного агентства, яке дивиться, чи немає там карієсу, чи не болітимуть зуби. Але я не можу не запитати: чи є інструкції, алгоритми, зокрема в NASA, що робити, якщо попри всі зусилля це сталося - у людини болять зуби чи якась інша позаштатна ситуація зі здоров'ям?

Ярослав Пустовий: Не завжди на борту є лікар. Лікарів також відбирають в астронавти як і представників інших спеціальностей. Але в місії не завжди може бути лікар, ми це чудово розуміємо. Тому як мінімум один із членів екіпажу тренується виконувати якісь прості операції. Якщо я не помиляюся, в такому випадку тренують навіть двох людей. Стосовно зубів, такого члена екіпажу навчають, наприклад, як видалити зуб в умовах космосу.

Юрій Пустовіт: Ви особисто могли би це зробити, якби така потреба, не дай Бог, виникла?

Ярослав Пустовий: Якщо мені запропонують політ у космос і скажуть, що обов'язковою умовою буде вивчитись на стоматолога…

Дмитро Сімонов: То це виявиться дуже маленька ціна, я так розумію.

Ярослав Пустовий: Я думаю, що після інженерної освіти всьому можна навчитися.

Дмитро Сімонов: Пане Ярославе, ще ви сказали таку річ, буцімто всі знають, що стати космонавтом неможливо, мабуть, тут варто додати майже неможливо. Чи існує статистика, чи знаєте ви її, скільки у світі є космонавтів, маючи на увазі саме тих, хто вже побував у космосі?

Ярослав Пустовий: Якщо я не помиляюся, більше 500 людей уже побувало в космосі, точну цифру зараз не назву, тому що вона постійно змінюється, але порядок цифр такий. Звичайно, вже скільки років пройшло з 1961, уже багато десятиліть і ця цифра ще навіть не перевалила за тисячу і це дуже сумно, тому що якщо ми спитаємо наших батьків що вони думали про День космонавтики в ті часи, вони думали, що самі скоро в космос полетять. Такий сентимент був і в нашому суспільстві, і у західному. Але, на жаль, цього не трапилося. Я думаю, що це найбільш важливе питання, коли космос буде відкритий для людей. Коли не тільки невелика кількість професіоналів зможе звершити політ через те, що це їх професія, але коли проста людина зможе дозволити собі полетіти в космос. Над цим і працює галузь, яка називається комерційна космонавтика або new space - новий космос.

Команда космічної місії STS-87. Ярослав Пустовий третій праворуч. Фото: NASA

Дмитро Сімонов: Пане Ярославе, ми поговорили про різні стереотипи, міфи, а, може, і про дещо правильну інформацію щодо того, що космонавту треба мати дуже міцне здоров'я. Всі ми бачили в кіно або на телебаченні, які фізичні випробування вони проходять. А як проходить підготовка космонавта, що доводиться проходити, робити, проживати?

Ярослав Пустовий: Космонавти бувають різні, залежить від фаху космонавта: це пілот космічного корабля або командир, старший пілот; або бортінженер чи спеціаліст місії як його називають в Америці; або це космонавт-дослідник, спеціаліст корисного навантаження. Підготовка цих людей відрізняється. Дуже часто космонавти, коли їх відбирають, проходять базову підготовку, де дають загальні знання та навички. Після цього вони переходять у статус очікування і коли їх призначають уже в екіпаж, іде підготовка у складі екіпажу.

Якщо ми говоримо про підготовку космонавта-дослідника, це саме та, яку я проходив із Леонідом Каденюком, ця підготовка складалася з двох великих частин: підготовка за тим експериментом, який ми мали робити на орбіті - тестування і використання експериментального обладнання, на якому будуть робити дослідження, вміння правильно ним оперувати, робити висновки, діставати результати досліджень і передавати їх на землю. Друга велика частина - це загальнокосмічна підготовка, якщо можна так висловитися. Це користування системами шатла, дії в екстремальних ситуаціях, а також набуття додаткових навичок, розуміння того, що таке стан невагомості, що таке перенавантаження, правила зв'язку та інші загальнокосмічні речі.

Дмитро Сімонов: Пане Ярославе, якщо зараз відкрити газету, я маю на увазі комп'ютер чи смартфон, і почитати, що там пишуть у розділі "Наука і технології", то там ледве не через текст розповіді про штучний інтелект, про роботів, які вже зараз дуже розумні; штучний інтелект грає в шахи краще за людей, навіть у гру Го, значно складнішу за шахи, штучний інтелект також грає краще за людину. Ідеться про те, що буцімто в космос скоро також запускатимуть роботів, системи штучного інтелекту. Можливо, людям уже потрібно потрошку забувати про космос, нехай туди летять, умовно кажучи, якісь залізні машини і ризикують своїм "здоров'ям"? Що ви думаєте з цього приводу?

Ярослав Пустовий: Ця розмова, ця суперечка триває всю історію космічної ери. Першим роботом у космосі був, мабуть, "Спутник", який взагалі нічого не робив, але там і людини не було.

Дмитро Сімонов: Здається, відправляв сигнал на землю.

Ярослав Пустовий: Так. Питання, що краще: посилати - машини, які можуть виконувати навіть якісь складні завдання чи людину - я не знаю, чи це питання буде колись розв'язано, але логіка тут така: з достатньо простими завданнями машина може впоратись. Наприклад, якщо ви на землі можете передбачити будь-яку відповідь апарата або його комп'ютера на будь-яку ситуацію, яка може виникнути в польоті, то це має сенс. Далекосяжні космічні станції, які літають до планет сонячної системи і далі, звичайно, всі автоматизовані, це дешевше, ніж відправити в поїздку людину, тому що поки це навіть технічно неможливо.

Дмитро Сімонов: І тим більше зрозуміло, що вона не зможе повернутися звідти за існуючих технологій.

Ярослав Пустовий: Ми про це навіть не говоримо, а говоримо про те, що підтримувати людину поза земною атмосферою вдавалося тільки до Місяця і назад. Поки що дуже багато різних викликів, це, мабуть, тема окремої передачі. Ситуація в тому, що дійсно автомати літають зараз, супутники, які мають дуже потужні комп'ютери і виконують якісь задачі. Але найголовніше: якщо ви маєте якусь дослідницьку місію і під час цієї дослідницької місії виникає якась нестандартна ситуація, яка вимагає прийняття рішення прямо зараз і негайно, то крім людини це рішення ніхто не може прийняти. Тільки людина може мислити нестандартно і може взяти на себе тягар прийняття такого рішення. я вважаю, що це головна причина того, що пілотована космонавтика має бути завжди. Людина - це найкращий комп'ютер. Всі спроби створити штучний інтелект поки що не завершилися його створенням, навіть якщо ми говоримо про шахові програми. Це ні в якому сенсі не є штучним інтелектом, тому що ці програми просто перебирають певні комбінації і діють за певними вже написаними для них людьми стратегіями. Крім того ще Ціолковський говорив, що земля - це колиска людства, але неможливо вічно жити в колисці. Я переконаний, що мета людей - це освоєння інших планет, розселення по всьому всесвіту і ми маємо рухатися в цьому напрямку для того, щоби збільшити присутність нашої цивілізації. Якщо не для чогось іншого, то на випадок якоїсь катастрофічної ситуації на нашій землі.

Юрій Пустовіт: Скажіть, будь ласка, у якому саме напрямку рухаєтеся зараз ви, щоб таки здійснити свою мрію і потрапити до космосу?

Ярослав Пустовий: На сьогодні я беру участь у дуже цікавому проекті - це проект створення комерційного космодрому на території однієї із канадських провінцій - Нова Шотландія на східному узбережжі. Але цікаво, що основним ракетоносієм, який буде запускатися з цього космодрому ми розглядаємо "Циклон-4М", виробництва дніпропетровських підприємств "Південмаш" і Конструкторського бюро "Південне". Це співробітництво Канади й України: канадський космодром, українська ракета і супутники з усього світу. Це не є проект для пілотованої програми, але це гарний заділ для того, щоб і Україна врешті-решт мала свій космодром,  Канада також отримала можливість запуску на земну орбіту.

Юрій Пустовіт: Скажіть, будь ласка, космодром для запуску супутників і космодром для запуску пілотованих космічних суден, вони принципово чимось відрізняються?

Ярослав Пустовий: Самі космодроми принципово не відрізняються. Справа в тому, що носій і особливо космічний апарат, який у такому випадку називається космічним кораблем, вони відрізняються. На такому космодромі, ми говоримо про "Байконур", про Космічний центр імені Кеннеді, який знаходиться у Флориді, і, швидше за все, ми говоримо про китайський космодром, який знаходиться в Китаї, то таких космодромів зараз усього три, саме для запуску людей на земну орбіту. На таких космодромах існують додаткові споруди для підтримки роботи з пілотованою програмою, з екіпажем, і все. Фізичні принципи запуску ракет ті самі. Та ж сама ракета-носій "Союз" може використовуватися як для запуску пілотованої місії, так і для запуску супутників у космос.

Дмитро Сімонов: Чи правильно я розумію, що участь у цьому проекті певною мірою наближає вас до космосу, але все-таки не наближає до польоту в космос?

Ярослав Пустовий: На такій ранній стадії цього проекту важко сказати що буде потім. Ми точно знаємо, що нам потрібно знайти місце для запуску українських ракет, почати цю діяльність, а там буде видно. Ракета дозволяє робити запуски в тому числі і на Міжнародну космічну станцію. І взагалі вся галузь комерційної космонавтики, яка зараз розвивається і в рамках якої буде розвиватися цей космодром, знову повторю, що це не державний проект, це абсолютно комерційний проект. Саме комерційна космонавтика, на мою думку, зробить прорив, завдяки якому польоти в космос стануть і дешевшими, і більш доступними для інших людей, і, сподіваюся, для мене теж колись.

Юрій Пустовіт: Іншими словами, польоти звичайних людей у перспективі можливі?

Ярослав Пустовий: Я думаю, що вони не тільки можливі, а й абсолютно потрібні для того, щоби пояснити людям, для чого це все робиться, для чого ми освоюємо космос. Ми маємо пояснити, що космос - це для людей. Не люди для космосу, а космос для людей. І один із факторів цього - це те, що людина належить космосу і якщо людина хоче полетіти в космос, вона має це зробити. І це не має бути тільки один шлях, що мені потрібно пройти відбір через Державне космічне агентство, яке робить набір (таких космічних агентств, до речі, не дуже багато у світі). Але щоб людина, яка з дитинства вирішила, що вона хоче бути космонавтом, мала шлях як цього досягти, незалежно від того, що захоче або не захоче держава, де ця людина проживає.

Юрій Пустовіт: А, може, в такому обмеженні є сенс? Хочу провести паралель: є земля для людей - що ми вже зробили з нею, а космос для людей в перспективі… Що ми з ним можемо зробити?

Ярослав Пустовий: Ми можемо зробити багато чого, мабуть. Але якщо обговорювати питання, наскільки великий вплив людини на навколишнє середовище, я притримуюся думки, що ми забагато про себе думаємо як люди, вважаємо, що ми забагато можемо. І той вплив, який ми здійснюємо на навколишнє середовище, на нашу землю - це наша думка, що ми так сильно на нього впливаємо. Є певні процеси, які від нас, на жаль чи на щастя, не залежать. Звичайно, якщо ми дивимося на освоєння космосу, то бажано було б не принести туди ті проблеми, які ми маємо на землі. Саме тому всією міжнародною спільнотою визнано, що космос належить усьому людству, а не якійсь країні. Наприклад, ви знаєте, що жодна країна не може прилетіти на Місяць або на Марс і сказати, що це будуть Сполучені Штати або Україна, або якась інша країна. Космос належить усьому людству і нам усім треба рухатися в цьому напрямку, враховуючи це. Космос, я сподіваюся, надасть людству більше, ніж ми можемо отримати на землі. В космосі можна розташувати, наприклад, виробництва, які не бажано було б мати на землі, а землю дійсно перетворити на перлину, на зелену територію, де будуть лише курорти, теоретично. Тому космос може бути для землі якраз порятунком з точки зору того, що вже відбувається на землі, тих проблем, які ми маємо вирішити.

Фото: NASA

Дмитро Сімонов: Пане Ярославе, коли ви кажете, що людство дещо перебільшує свої гріхи щодо землі чи щодо біосфери, ви маєте на увазі питання глобальної зміни клімату чи моя гіпотеза не правильна?

Ярослав Пустовий: Я думаю, що багато речей, про які ми думаємо: і пошкодження озонового шару, і глобальне потепління в тому числі… Оскільки передача наукова, я хотів би сказати так: якщо я не помиляюсь, Альберт Гор вийшов з такою теорією, це був консенсус багатьох учених, що ми маємо справу з глобальним потеплінням. Але були і вчені, які з цим не погодились і була така думка: якщо стільки вчених проголосують за цю теорію, то вона має бути правдивою. Та люди почали говорити про те, що в науці так не буває, у науці все треба довести до кінця.

Коли ми зараз говоримо про те, що клімат може і похолодати, починаються теорії про те, що через 10-15 років у нас буде період глобального похолодання. Не зовсім ясно чи це через те, що люди щось зробили, чи це такий цикл природи, тому що до 20 століття, мені здається, ми особливо не вимірювали так точно температурні і кліматичні показники. І тільки зараз ми спостерігаємо ці ефекти. Так, можливо, це людина щось зробила. Найліпший приклад, якщо ви пригадаєте, є такий твір у Пушкіна, "Евгений Онегин". Там є рядки:

В тот год осенняя погода

Стояла долго на дворе,

Зимы ждала, ждала природа.

Снег выпал только в январе

На третье в ночь.

Що означає "в январе на третье в ночь"? Якщо ми пригадаємо, це по старому стилю, 12 днів різниці було на початку 19 століття. Це означає, що 15 січня тільки випав сніг.

Дмитро Сімонов: Тобто, це погодна аномалія.

Ярослав Пустовий: Така аномалія з потеплінням була ще у 19 столітті. Як це впливає на те, що у нас зараз відбуваються такі ж процеси, коли перший сніг може випасти тільки в січні? Я сказати не можу. Але я думаю, що ми дуже багато маємо вивчити про те як працює природа і, до речі, космічні дослідження мають нам у цьому допомогти.

Юрій Пустовіт: З точки зору часу ми тільки почали космічні дослідження 1961 року, може, трохи раніше. Ми тільки почали, а вже насмітили в космосі так… Що буде далі?

Дмитро Сімонов: Вже почали робити в космосі те, що "досить добре" зробили на землі, тобто досить погано. Які це матиме наслідки і чи можна впоратися з цією проблемою? Адже це побічний ефект нашого освоєння космосу і польотів.

Юрій Пустовіт: Може, має бути якась відповідальність за засмічення космосу?

Ярослав Пустовий: Космічне сміття - це велика проблема. Те, що ми називаємо космічним сміттям - це залишки діяльності людини в космосі, з цим не можна не погодитись. Людство відповідає за те, що воно засмітило космос. Планеті це все одно, воно ніяк не впливає на Землю як на таку, але це впливає на наші можливості продовжувати польоти в космос. Уявіть собі, що якась маленька частина космічного корабля рухається в космосі з першою космічною швидкістю - це приблизно 8 кілометрів на секунду. Якщо ми не знаємо, що ця річ знаходиться саме в цій точці і пролітаємо через цю точку, то цей об'єкт може просто пробити космічний корабель і призвести до знищення всього носія. Про космічне сміття всі вже дуже давно знають, воно каталогізується, але цих об'єктів уже десятки тисяч. Врешті-решт нам доведеться з цим щось робити. На жаль, на сьогодні якоїсь технології збору цього сміття, щоби вона ще й була економічно виправданою не існує і не зовсім ясно, хто цим буде займатися. Тому що організовувати місії зі збору космічного сміття - це дуже дорого, та це доведеться якось вирішувати. Це одна із тих проблем, які, я так розумію, людство постійно відштовхує вперед і вперед, але до них доведеться рано чи пізно повернутися.

Юрій Пустовіт: Тим більше, що космос нічий і прибирати там ніхто не збирається.

Ярослав Пустовий: Справа в тому, що юридична база діяльності людства в космосі дуже мала. По-перше, це Договір про космос, який містить багато гарних речей, але начебто ні про що конкретно, просто затверджує загальні принципи. Цей договір був підписаний більшістю країн. По-друге, є Конвенція про відповідальність, в ній прописано, що кожна країна відповідає за космічну діяльність, яка відбувається з її території, під її юрисдикцією. Але якоїсь чіткої відповідальності за космічне сміття фактично не існує. Вона є на папері, а прецедентів, щоби хтось когось засудив за космічне сміття поки що не існує.

Дмитро Сімонов: Ви згадували Вернадського, його знамениту фразу про те, що земля є лише колискою людства і про те, що, на ваше переконання, треба освоювати і заселяти космос. Складно не погодитися з тим, що це гарна амбітна і, можливо, навіть безальтернативна мета. Тут виникає інше запитання: а наскільки це можливо принципово? Тому що є, наприклад, інша мрія людства - це безсмертя. З'являються геронтологи чи інші люди біологічного спрямування, дослідники, які кажуть, що вони розробляють ліки, механізми або технології, які дозволять нам жити дуже довго. Воно було би добре, але чи можливо це в принципі? Чи можлива реалізація тієї ідеї, яку нам продає Ілон Маск, а всі йому радісно аплодують, що ми заселимо Марс? Ну добре, сказати можна, а це принципово можливо, на вашу думку?

Ярослав Пустовий: Теоретично багато що можливо, питання в тому, наскільки будуть готові технології того дня, коли це все буде робитися. Звичайно, що Ілон Маск - це мрійник і він, до речі, багато що зміг зробити. Перш за все він показав, що можна зробити ракету набагато дешевшою, ніж це робилося раніше традиційними космічними виробниками, це він точно зробив. Він дійсно вніс новий струмінь у пускові послуги перш за все. Те, що його далекосяжна мрія - це Марс - це дуже добре відомо. Тут дуже багато питань, коли це буде можливо. Не тільки через те, що коли ми будемо заселяти Марс, це зовсім далека перспектива. На сьогодні навіть простий політ на Марс має дуже великі перешкоди з точки зору нерозв'язаності питань - як людині витримати такий тривалий час під дією космічної радіації, яка існує поза зоною магнітосфери землі. Те, що він робить, можливо, і не призведе до швидкого досягнення цієї мети людства - переселитися на інші планети і освоїти їх, але я думаю, що це наближає нас усіх, показує, що цим займатися можна і якщо ми розробимо достатньо надійні технології, то, мабуть, це і треба буде зробити.

Дмитро Сімонов: Ми в нашій студії часто спілкуємося з науковцями в тому числі і тими, які займаються фундаментальними дослідженнями і так чи інакше доводиться ставити людям такі питання, говорити про те, що сьогодні в суспільстві іноді кажуть, що нам не потрібна фундаментальна наука. Ось Україна, у неї коштів як завжди кажуть мало, є інші проблеми, а тут якась фундаментальна наука з якимись абсолютно незрозумілими для пересічної людини неочевидними результатами. А щодо космосу іноді теж можна чути нарікання, що це якісь просто неймовірні гроші, а навіщо вони? Для того, щоб українця в космос запустити? Навіщо це потрібно? З вашої точки зору, навіщо державі польоти в космос? Можна комусь замовити запуск телевізійного супутника чи ще якогось супутника. А власні космічні програми, невже вони так необхідні?

Фото: NASA

Ярослав Пустовий: Пам'ятаєте, був такий французький імператор Наполеон і один із його висловів, який ми всі знаємо, це "Народ, який не буде годувати власну армію, колись буде годувати чужу армію". І для космосу це також справедливо сьогодні. Якщо держава не хоче витрачати кошти на власну космічну програму, все закінчиться тим, що вона буде фінансувати космічні програми інших держав. Справа в тому, що космос вже і сьогодні має великий вплив на те, що відбувається на землі. Найяскравіший приклад - це, мабуть, користування інтернетом, зв'язком, тому що все це проходить через супутники, сюди ж відноситься і супутникове телебачення. Якщо ми скажемо, що Україна - це аграрна країна і давайте розвивати тільки аграрний сектор. Я знаю, що тут в Північній Америці є багато бізнесів, які хочуть запустити космічні супутники, перш за все спостереження землі, отримання зображень землі для того, щоби прогнозувати які будуть врожаї, як встановлювати ціни, на що розраховувати фермерам тощо. Є багато фермерів, які розраховують на ці дані з космосу. І цю низку прикладів можна продовжити далі.

Якщо трошки торкнутися питання фундаментальних досліджень, то на перший погляд так, це робиться тільки заради чистої науки, яку теж потрібно просувати, тому що ми як люди маємо дізнаватися більше і краще про наш всесвіт, тоді ми будемо розуміти де нам рухатися далі і що нам взагалі робити як суспільству. Але дуже часто навіть побічні дослідження мають цілком конкретні наслідки для земного застосування. Наприклад, ефект вимивання кальцію з кісток людини, яка знаходиться в космосі впродовж тривалого часу перебування в невагомості (він, до речі, називається остеопороз), цей же ефект притаманний людям похилого віку. Але до того як люди почали літати в космос, на вивчення цього ефекту не витрачали величезних грошей і взагалі дослідження в цьому напрямку не фінансувалися, люди похилого віку завжди мали цю проблему. Тільки після початку польотів людини в космос, коли таке стало траплятися з космонавтами, достатньо молодими людьми, на це питання кинули величезні гроші, вдалося розробити певні препарати, шляхи поліпшення цієї ситуації, які також можуть застосовуватися для лікування літніх людей. Один із інститутів Академії наук України - інститут геронтології займається якраз у тому числі й цим питанням.

Дмитро Сімонов: Хотів би попросити коротко розповісти, на якій стадії зараз знаходиться той проект, у якому ви берете участь і, відповідно, коли можна очікувати першого запуску за допомогою українських ракетоносіїв?

Ярослав Пустовий: Ми зараз закінчуємо процес отримання дозволу на початок будівництва на тій землі, яку ми обрали в Новоскотії. Як тільки це будівництво почнеться, воно буде тривати півтора року і ми очікуємо, що перший запуск під егідою українсько-канадського проекту буде приблизно 2021 року.

Дмитро Сімонов: Паралельно є інформація про те, що Україна хоче зробити якийсь проект і з Австралією. Вони будуть заважати один одному чи можуть доповнювати один одного?

Ярослав Пустовий: Я думаю, що австралійський проект абсолютно не заважає, доповнює те, що ми робимо, тому що напрямки запуску зовсім різні. Ми запускаємо сонячно-синхронні полярні орбіти, а австралійський космодром, наскільки я розумію, буде спрямований в основному на геостаціонарні орбіти.

Юрій Пустовіт: Пане Ярославе, я ще раз вітаю вас із вашим професійним святом, бажаю вам побувати в космосі, здійснити мрію.

 

Авторська програма Дмитра Сімонова та Юрія Пустовіта Академія наук виходить в ефірі Радіо НВ щочетверга в 20:00- 21:00. Повтори щосуботи з 18:00 до 19:00

Хотите знать не только новости, но и что за ними стоит?

Читайте журнал Новое Время онлайн.
Подпишитесь прямо сейчас

Читайте 3 месяца за 59 грн

Читайте срочные новости и самые интересные истории в Viber и Telegram Нового Времени.

Комментарии

1000

Правила комментирования
Показать больше комментариев

Последние новости

ТОП-3 блога

Фото

ВИДЕО

Читайте на НВ style

Академія наук ТОП-10

опрос

Погода
Погода в Киеве

влажность:

давление:

ветер: