Анна Заячковская

31 октября 2014, 18:57
Цей матеріал також доступний українською

Після перших серйозних заворушень із «Беркутом» лікарі попросили волонтерів асистувати під час операцій. Я не вагалася. Побігла на Грушевського, сказала, що хочу допомагати. Медчастину влаштували у бібліотеці. Коли я прийшла, там уже лежало багато поранених. Ніколи не забуду вираз обличчя хлопця, якого просто заливало кров’ю. Вона текла з носа і з рота. Напевно, такий сильний був удар.


© Фото: Наталия Кравчук / НВ© Наталия Кравчук / НВ


Потім силовики почали рухатись по Грушевського. Повністю нас заблокували. Лікарі принесли ще більше хлопців. Усі травмовані. Один взагалі не міг дихати, бо був отруєний газом. Почалося пекло… Когось зашивають, хтось кричить, нам треба відповідати на дзвінки, координувати, допомагати лікарям, витирати кров. Три дні ми майже не спали і не їли. Просто робили те, що треба. Пам’ятаю, як 18 числа попросили «Беркут» дозволити хоча б перевезти людей, які не могли ходити. Виносили їх на носилках, віддавали киянам (їх дуже багато допомагало!) і тихенько говорили, у яку лікарню везти, щоб там ніхто не перехоплював. Пам’ятаю очі «беркутівців», коли ми проходили повз. Пусті, суворі, безжалісні.

______________________________

Згодом у греко-католицький церкві святого Василя Великого на Смірнова-Ласточкіна організували медчастину. Там вже зробили і кухню, і ліжка для людей. За два тижні я навчилася розбиратися в ліках, варити їсти, ходити з пораненими на обстеження в лікарні. Травми траплялися різні, були і відкриті рани. Інколи думала: «Боже, уявити не могла, що побачу таке на власні очі». І в той самий час розуміла, що це реальність. Що людині болить все. Що вона стікає кров’ю. Пам’ятаю літнього чоловіка, якого стільки разів били по голові, що череп був весь у виїмках. У нього не працювала одна рука і був пошкоджений мозок.

__

Потім цих чоловіків, цих хлопців сприймаєш як рідних людей, як твою родину. Когось із них переправляли за кордон на лікування. Вони потім віддзвонювались, казали, що все в них добре. Вони були зовсім різні, з різних областей. І всі вони не думали про своє життя. Вони хотіли змінити щось для наступних поколінь і для майбутнього України.

Майдан змінив мене. Зробив дорослішою. Тепер я розумію, як важлива єдність. Якщо ми її збережемо, будемо разом, я впевнена, що ми зможемо побудувати кращу країну. Нам треба навчитися довіряти одне одному, навчитися відповідати за свої вчинки. І завжди пам’ятати — це ми зробили Януковича президентом. І ми відповіли за свій вибір.

Главное

Компании/Рынки

Сегодня, 10:51

img
Глава Boeing признал неправильной реакцию на проблему с системой предупреждения
Страны

Вчера, 18:42

img
Трамп обвинил The New York Times в госизмене
Геополитика

Сегодня, 13:46

img
В Париже проходит встреча Зеленского и стартап-комьюнити, обсуждают украинских IT-разработчиков — видео