Ядовитое наследие Трампа

14 мартa, 09:54
5163
Этот материал сейчас доступен только на украинском языке
Ядовитое наследие Трампа - фото

Reuters

Держите свои шляпы: конфликт сверхдержав уже здесь, а продвижение США демократии больше не работает

Оскільки виборча кампанія-2020 розпочалась, ми вже чули про Green New Deal, Medicare for all, розбивання Amazon і універсальний базовий дохід – це не всі, але деякі з тих ідей, що піднімають кандидати на президентство від демократів. І однієї речі у цьому списку бракує: зовнішньої політики – потенційного використання сили, перегонів наддержав і управління альянсами, що буде значно важливішим за наступного президентства, ніж це було три десятиліття тому.

Можливо, я щось пропустив, та мені не траплялось чути, щоб демократи аргументували, чому він чи вона є тою найкращою людиною, яка може відповісти на дзвінок на кризовій лінії Білого дому о 3 ранку. Здається, що всі вони схильні переадресувати цей дзвінок на голосову пошту. Я сподіваюсь, що так довго не триватиме, бо цей дзвінок продовжуватиме дзеленчати. Це буде нестійкий та плутаний час для зовнішньої політики США.

Сьогодні ми знаходимось в пост-пост еру Холодної війни – час, коли робота держсекретаря, не кажучи вже про президентство, перетворилась на щось жахливе. (Якщо хтось попросить вас стати держсекретарем, скажіть, що ваша душа лежить до посади міністра сільського господарства.) Так, ера після Холодної війни – це 9/11, Ірак і Афганістан, але багато в чому це була однополярна прекрасна епоха, в якій американський гегемон придушував будь-який серйозний великодержавний конфлікт.

Пост-пост ера Холодної війни, яка повільно розгорталась з часів ранніх нульових, потребує президента, спроможного поєднувати три величезних геополітичні тренди – та взаємодію між ними – і все це одночасно.

Сьогодні ми знаходимось в пост-пост еру Холодної війни
Перший тренд – це активізація трьох великих регіональних сил: Росії, Китаю та Ірану. Кожна прагне домінувати у своєму регіоні та проявляє готовність використовувати для своєї мети силу. Цей тренд переконливо описаний в новій книзі заслуженого професора з питань зовнішньої політики США Університету Джона Гопкінса, Майкла Манделбаума, під назвою «Підйом і падіння миру на Землі».

Як відмічає Манделбаум, у Європі Росія окупувала частину України. У Східній Азії Китай оголосив більшість західної частини Тихого океану своєю територією всупереч міжнародному законодавству. Китай розбудував там штучні острови і розташував на них військові об’єкти. На Близькому Сході Іран фінансує та займається вишкілом проксі-сил у Лівані, Сирії, Іраку та Ємені, а також прагне ядерної зброї.

«Ці троє мають спільний важливий мотив: всі є диктатурами, що намагаються заручитись підтримкою тих, ким вони керують, через політику агресивного націоналізму, і за рахунок своїх сусідів», – відмітив для мене Манделбаум, з яким я у 2011 році в співавторстві написав книжку.

«Комбінація з нестійкої безпекової ситуації та їхніх амбіцій відновила політичні та військові перегони найсильніших країн у світі. Насправді, світ у 2019 році більше нагадує світ Холодної війни, ніж світ після 25 років з часів падіння Берлінської стіни».

Якщо перший тренд вимагає президента, який буде спроможний керувати силою – нашою, російською, китайською й іранською – другий уже вимагатиме майстерності в керуванні слабкістю. Ми будемо спостерігати як все більше і більше слабких держав – на кшталт Венесуели, Лівії, Гватемали, Сальвадору, Гондурасу і багатьох інших на південь від африканської Сахари – або розпадуться, або пустять кров багатьом своїм людям, адже є неспроможними керувати викликами зміни клімату, сплеском народжуваності, перебоями екосистеми та різким пришвидшенням розвитку глобалізації й технологій.

Якщо ви думаєте, що керувати силою складно, спробуйте покерувати слабкістю – спробуєте скласти докупи розвалені країни. Це пекло на колесах. Але це і буде великим викликом для наступного президента, позаяк масова міграція людей з їхніх невпорядкованих і занепалих країн у зони порядку, що і стимулює нинішню американську та європейську кризу кордонів, не збирається зникати.

Задумайтесь над словами зі статті The Washington Post минулого тижня: «Кількість затриманих людей на кордоні з Мексикою стрибнула вгору на додаткові 31% минулого місяця, а нелегальний перетин, спричинений масовою міграцією сімей з Центральної Америки, виростає до рівнів, найбільших за десятиліття, згідно з інформацією чиновників Прикордонно-митної служби США».

Далі в матеріалі йдеться про те, що минулого місяця, найбільш завантаженого лютого на кордоні з часів 2007 року, влада затримала 76,103 мігрантів на противагу 58,207-м у січні, цитуючи представника Прикордонно-митної служби США Кевіна Макалінана: «Система давно вичерпала свої можливості, й залишається на межі».

Щодо третього тренду, то наступний президент муситиме наглядати не лише за конкуруючими наддержавами і безпорядками, а й також за наділеними суперсилами маленькими групами та особами, адже прискорення технологій дає неймовірно потужні, дешеві та маленькі інструменти – для кібервійн, злому виборів та фінансової системи – в руки малим угрупуванням, значно розширюючи масштаби їхніх атак.

Ці кіберінструменти стають швидшими, дешевшими та більш пронирливими. Тобто вони можуть іти вглиб вашої компанії, вашої поштової скриньки, ваших виборів, вашої мережі чи вашого банківського рахунку – і все це щодня. І це робить їх легшими у використанні для малих угрупувань (на кшталт Північної Кореї) чи окремих осіб так, що вони можуть збільшувати масштаби своєї шкоди шляхом глибокої дезінформації, близького стеження та потужного кіберграбежу.

Що і повертає нас назад до тези з книги «Підйом і падіння миру на Землі». Відроджене змагання між нами, Китаєм, Росією та Іраном означає, що замість співпрацювати «задля спроби керувати державним крахом і технологічним цунамі, ці три ревізіоністи все ще погіршують», як каже мені Манделбаум.

«Росія та Іран беруть верх у катастрофічній Сирії, продукуючи потік біженців, який, крім усього іншого, дестабілізує Європу. І всі троє взяли на озброєння нові технології, зламуючи США і Європу і, у випадку з Росією, навіть втручаючись в американські вибори».

Це означає, що над новим президентом ще більше буде давити потреба шукати нових союзників і будувати альянси для підтримування порядку. Лише США має здатність організувати коаліцію для стримування Росії, Китаю та Ірану, вважає Манделбаум. Лише США має ресурси та досвід, аби на глобальному рівні справлятись з державами, які зазнають краху. «І оскільки значна кількість нових технологій були винайдені та впроваджені тут, то США в найкращій позиції, аби збагнути, як подолати і це».

Серед найбільших слабостей зовнішньої політики президента Трампа – його здатність будувати та підтримувати альянси. Лише кілька країн хочуть іти з ним у бій.

Переможцеві виборів-2020 – будь це Трамп чи хтось інший – доведеться розплачуватись за те, як Трамп дозволив нашим традиційним альянсам вицвісти і зробив американську адміністрацію (не людей) такими непопулярними серед населення від Канади до Мексики, і від Європи до Азії та Близького Сходу, що багато хто з їхніх лідерів відчувають себе незручно стояти поряд з нашим президентом, навіть якщо між ними все гаразд.

І справа не лише в отруйній спадщині Трампа. Йдеться також про те, що він не демонструє жодного інтересу в просуванні демократії і це також як ніколи важливо, позаяк демократії найменш схильні до війни. Та ми переживаємо демократичну рецесію нині. Лідери від Китаю до Єгипту, Уганди й Туреччини перетворюють себе на пожиттєвих президентів.

«Головні руйнівники миру – Росія, Китай та Іран – це все диктатури, що прагнуть підтримки населення, більше не маючи змогу здобути її шляхом економічного зростання, не мають опції здобути її через демократію, і насправді бояться, що демократичні запити та сили підсидять їх, – говорить Манделбаум. – Їхня агресивна політика створена для захисту своїх режимів здебільшого проти демократії».

Тож тримайте свої капелюхи: конфлікт наддержав уже тут, а промоція США демократії більше не працює. Ми як ніколи потребуємо союзників і маємо їх як ніколи мало. І якийсь хлопець у Молдові зі смартфоном і кількома кіберінструментами може прикрити електромережу в штаті Монтана.

Не дивно, що ніхто не хоче хвастатись, що саме він – та найкраща людина, яка відповість на дзвінок на кризовій лінії Білого дому о 3 ранку. Всі вони вважали би за краще дозволити йому дзеленчати і сподіватись, що хтось помилився номером.

Переклад НВ

Новое Время володіє ексклюзивним правом на переклад і публікацію колонок Томаса Фрідмана. Републікацію повної версії тексту заборонено

Оригінал опубліковано на The New York Times

Приєднуйтесь до нашого телеграм-каналу Мнения Нового Времени

Журнал НВ (№10)

Момент истины

Шесть главных претендентов на президентское кресло ответили НВ на семь вопросов — политических, мировоззренческих и личных

Читать журнал онлайн

Стань автором

Если Вы хотите вести свой блог на сайте Новое время, напишите, пожалуйста, письмо по адресу:

nv-opinion@nv.ua

Выбор редакции

Научпоп

Вчера, 23:16

thumb img
Когда в Украине переводят часы на летнее время в 2019 году
Культура

Вчера, 13:41

thumb img
Месть ей к лицу. Рецензия на криминальную драму с Николь Кидман Час расплаты
Компании/Рынки

Вчера, 09:00

thumb img
Тихая революция. Как электромобили завоевывают долю рынка