Стены и мосты

18 мартa, 14:16
2085
Этот материал сейчас доступен только на украинском языке

Нынешние времена нередко придают общеизвестным образам другие очертания, наращивают известные символы новыми смыслами и значениями и расширяют содержание устоявшихся понятий

"Мости замість стін" – спільний проект Українського ПЕН та Нового Времени, у рамках якого провідні українські інтелектуали – письменники, філософи, журналісти та науковці – розмірковують про те, що об’єднує українців. Всі тексти шукайте за тегом #мости замість стін

Саме так сталося з популярною в середовищі прихильників «Нової лівиці» ідеєю  символічного руйнування стін, що роз’єднують людей, і наведення уявних мостів єднання і порозуміння. Наприкінці «бурхливих 1960-х» вона настільки поширилась на Заході, що навіть Джон Леннон свій новий сольний альбом назвав «Walls and Bridges» («Стіни та Мости»). Рухаючись Європою із Заходу на Схід, ця ідея поступово віддалялась від свого джерела, натомість вбирала відлуння суспільних протестів і громадянського спротиву, а відтак здобувала нових прихильників і набувала нових втілень – як та пісня каталонських самостійників авторства Льюїса Льяка «L’Еstaca» («Стовп»), що її спочатку Яцек Корчмарський переспівав як «Mury» («Мури») – неофіційний гімн польської «Солідарності», а згодом Андрей Хадановіч переклав білоруською:

«Разбуры турмы муры!

Прагнеш свабоды – то бяры!

Мур хутка рухне, рухне, рухне –

І пахавае сьвет стары!».

Врешті-решт ті стіни справді рухнули та поховали старий комуністичний світ, а разом із ними тріумфально завалилось і його сутнісне осердя – імперія зла, і щасливий був той, хто дочекався цього часу. Напевно, саме тодішня загальна ейфорія: «Обнімітеся, мільйони!», – і заохотила Френсіса Фукуяму проголосити кінець історії, дарма що цей його винахід виявився лише зворотним боком твердження марксистів-ленінців про жовтневий переворот у Петрограді як завершення передісторії людства і початок його історії.

То були сповнені мрій і надій часи завзятого повалення мурів, руйнування стін, ламання бар’єрів, переступання меж, долання кордонів і зведення над ними віртуальних мостів порозуміння та взаємного ідейного збагачення. Відгомін тодішніх сподівань (так, зрештою, і не справджених) можна і зараз розрізнити хоча б у символіці щорічного фестивалю «Misterium Mostu» («Містерія Мосту») влітку в лісі поблизу Красногруди на Підляшші. Щоправда, коли прогони тих мостів «зустрічалися» посередині того уявного цивілізаційного річища, вони кепсько стикувалися між собою, бо мости зі східного берега були призначені насамперед для вільного руху ідей та людей, тоді як мости із західного – насамперед для вільного руху капіталів і дешевої, вельми дешевої робочої сили.

Час збирати розкидане каміння і мурувати з нього стіни

Натомість з імперією зла трапилося те саме, що з Богом у Фрідріха Ніцше: те, що тоді видавалось її смертю, насправді було лише її линянням, і незабаром вона несподівано для багатьох відродилася – вже «по той бік добра і зла». Вона вправно використала і досі використовує тодішню і теперішню нехіть Європи до зведення та підтримання оборонних стін і мурів, зі взаємною вигодою обмінюючи свої газ і гроші на західні «занепокоєння» і «стурбованість». Вона вміло спрямувала і надалі спрямовує мислення західних суспільств і політику західних держав старими, випробуваними символічними мостами, як-от «мир через торгівлю» чи «торгівля навіть із канібалами». Вона також швидко побудувала для цього над кордонами нові, сучасні, вдосконалені, багаторівневі ментальні мости, як-от «зрозуміти Путіна» або «законні інтереси Росії». Вона наполегливо домагалась і врешті-решт домоглась-таки від західного світу того, чого ординський темник Бурундай колись вимагав від короля Данила Галицького: якщо хочете миру з нами, розкидайте мури ваших фортець. Тож тепер у темряві зі Сходу, яка Шпенглеровим присмерком спала на Захід, вже не розгледіти силуету моста Мірабо – його заслонив собою Керченський міст. І розсіяти той морок спроможна хіба що стіна вогню.

Хто б міг подумати ще якихось півстоліття тому, що для захисту своїх свободи, гідності та самого життя людина потребує насправді не мостів, а кордонів, валів, заборол, ровів, мурів, брам, бар’єрів і стін! Втім, нинішня війна реабілітувала їх, звільнивши від упередженого, заанґажованого, однобокого тлумачення як перешкод до людського спілкування і повернувши їм первісний, закорінений в історії статус засобів захисту людського існування. Бо справжнім, найпершим, сутнісним призначенням валів, мурів і стін є оборона: домівки осілого мешканця – від нападу кочівників, вільного міста – від навали завойовників, а незалежної країни – від вторгнення «визволителів». Тому-то львівський проспект Свободи був би неможливий без старих Гетьманських Валів, а Київ, напевно, вже впав би без опіки Оранти – Нерушимої Стіни.

Наш час оновлює старі та призабуті образи захисних стін – як-от та «незрівнянна», «просто блискуча», «шикарна», «цілковито ідеальна» барикада, у пекельну спеку споруджена впоперек мосту в першій книзі молодого Ернеста Гемінґвея «У наш час». Це про таку барикаду на Другому Майдані казали, що вона перекриває вулицю, але відкриває шлях – ту дорогу з неволі, на якій людина спалює за собою всі мости, – саме так майданівці спалили Місток Закоханих над Парковою алеєю, щоби «беркутівці» не зайшли в тил оборонцям барикади.

Коли вільні люди сходяться разом боронити свої свободу і гідність, вони здатні спорудити захисний мур із того, що в них є цієї миті під руками – бодай це старі шини, – та навіть під ногами – бодай це сніг і крига: ними можна наповнити лантухи, вкласти їх у барикаду та облити водою на морозі, й вона стане міцніше бетону. І таку стіну, ще й оздоблену портретами поетів і плакатом із твердженням Юрія Шереха-Шевельова «Світ сприйме нас лише модерними», не зруйнувати й панцерникові: він спалахне, навіть не доїхавши до неї.

Проте мури середньовічних і ранньомодерних міст на Маґдебурзькому праві (а таких міст в Україні було загалом 234) не тільки боронили, вони ще й окреслювали та підтримували простір свободи – у відповідності зі старою німецькою приказкою «Stadtluft macht frei» («Міське повітря робить вільним»). Той захищений мурами міський простір «вміщав» особисту свободу людини, автономію університетів, ставропігію церковних братств, самоуправління цехів, виборність маґістрату, привілеї містян, а також вільнодумство філософів, митців і поетів. Подібним чином нині стіни оселі (на відміну від стін готелю чи лікарні) відмежовують, утримують і боронять приватний простір особи від втручання інших людей, громади та держави.

До того ж, ті старі міські стіни ще й об’єднували городян, бо, хоча кожен із них належав до своєї етнічної громади, говорив її мовою, мешкав у її кварталі, молився в її храмі, працював у своєму цеху і підлягав окремому судові, однак усі вони вважали те місто своїм і тому спільно опікувались його брамами, мурами та мостами і разом обороняли їх під час штурмів чужинцями. Так стіни церкви об’єднують всіх її вірних у просторі, а стіни університету – всіх його випускників у часі.

Водночас стіна має і ще одне призначення – вона і справді символічно розділяє: елліна і варвара, оборонця й нападника, насельника та наїзника, жертву і ката, аборигена й колонізатора, захисника та окупанта, повстанця і колаборанта – їх же не поєднати жодним мостом! Тоді як ціннісний мур ще й протиставляє: гідність – успішності, мораль – реальній політиці, пам’ять – амнезії; а в екзистенційному вимірі існує нездоланний бар’єр між опором і покорою, між причетністю й чужинством, між Vox Déi та vox pópuli.

Ця війна осучаснила розмірковування військового льотчика Антуана де Сент-Екзюпері про цитадель, що її для захисту власних свободи та самості людина розбудовує у своєму серці. Справді, у тій твердині немає суперечності між стінами та мостами, бо для її оборони однаково потрібні і Ярославів Вал, і той міст над нинішнім Андріївським узвозом, який у давнину з’єднував фортецю на Уздихальниці із замком на Хоревиці; і Мазепин мур навколо Печерської лаври, і місток над барикадою на Інститутській, з якого так зручно було підтримувати її захисників.

Отож, нині час збирати розкидане каміння і мурувати з нього стіни, а це єднає мулярів не гірше, ніж будівництво мостів.

Приєднуйтесь до нашого телеграм-каналу Мнения Нового Времени

Журнал НВ (№10)

Момент истины

Шесть главных претендентов на президентское кресло ответили НВ на семь вопросов — политических, мировоззренческих и личных

Читать журнал онлайн

Стань автором

Если Вы хотите вести свой блог на сайте Новое время, напишите, пожалуйста, письмо по адресу:

nv-opinion@nv.ua

Выбор редакции

Научпоп

Вчера, 23:16

thumb img
Когда в Украине переводят часы на летнее время в 2019 году
Культура

Вчера, 13:41

thumb img
Месть ей к лицу. Рецензия на криминальную драму с Николь Кидман Час расплаты
Компании/Рынки

Вчера, 09:00

thumb img
Тихая революция. Как электромобили завоевывают долю рынка