Рахманин: Вот такие «шашечки». За какую игру взялся президент Зеленский

28 мая, 17:06
Этот материал сейчас доступен только на украинском языке
Рахманин: Вот такие «шашечки». За какую игру взялся президент Зеленский - фото

ZIK

Сергей Рахманин: Мне одинаково трудно разглядеть в Зеленскому как реформатора, так и узурпатора

Журналист Сергей Рахманин в колонке для Зеркало недели анализирует последствия досрочных выборов и оценивает первые шаги нового президента

Нахраписто й невигадливо — мабуть, найбільш ємна оцінка спроби Зеленського «взяти» парламент.

Утім, дивно було б очікувати від любителя «рояльних» жартів складних політичних партитур. […] Спробуємо розібрати ефективність атаки.

[…] Трохи «матчастини»

Спочатку розберемося з визначеннями, правилами та датами.

Перше. Рада не «розпущена» — прийнято рішення про дострокове припинення її повноважень, і вона виконуватиме свої повноваження до першого засідання парламенту наступного скликання. […]

Друге. Історії про спробу оскаржити указ № 303/2019 у Верховному Суді — дурниця. Розгляд такого питання перебуває поза межами компетенції ВСУ.

У складних іграх Зе поки що новачок

Третє. Заява секретаря Центральної виборчої комісії Наталії Бернацької про те, що «жодне судове рішення не зможе зупинити виборчий процес», межує з правовою єрессю. Виборчий процес може зупинити рішення Конституційного суду, якщо КСУ виявить невідповідність указу глави держави Основному Закону держави.

У такому випадку на підставі 150 і 19 статей Конституції виборчий процес буде зупинений. Акт, визнаний неконституційним, підлягає скасуванню, що обнулить правові наслідки його прийняття. […]

Четверте. Звернення громадських організацій, політичних партій і просто стурбованих громадян КСУ ігноруватиме. Правом поставити питання про конституційність президентського указу наділені сорок п’ять народних депутатів. […]

П’яте. Питання конституційності президентського указу розглядається Великою палатою КСУ, тобто прийняття рішення покладається на всіх суддів (на сьогодні — 17 осіб), необхідний кворум — 12 осіб, рішення вважається прийнятим, якщо за нього проголосували не менш як 10 суддів. Термін розгляду «справи» не може перевищувати півроку, але якщо конституційне подання буде визнане невідкладним (а це, як мені здається, саме той випадок), то КСУ має розглянути його впродовж одного календарного місяця.

Шосте. Якщо гіпотетичне рішення КСУ про неконституційність президентського указу буде прийняте після дня голосування, слугувати приводом для скасування результатів виборів воно не може.

Трохи про мотиви

[…] Загалом, усе відбулося так, як і прогнозувалось.

Стисло про мотиви ініціатора позачергових виборів.

Перший, прагматичний. Чим раніше відбудуться парламентські вибори, тим більше в Зеленського шансів «завести» в Раду максимальну кількість «своїх» депутатів. Рейтинг назагал віртуальної партії «Слуга народу» нині зростає як на дріжджах. Без об'єктивних причин, насамперед — як наслідок недавнього тріумфу. За чотири місяці можна зробити вдвічі більше помилок, ніж за два. […]

Другий, маркетинговий. Негайної екзекуції над парламентаріями очікував виборець Зеленського. Сподобатися одночасно «ватникам», гопникам, хіпстерам і хіп-хоперам (певна річ, це — не вичерпна характеристика електорату переможця, однак представники всіх перелічених категорій громадян там вочевидь рясно присутні) складно, але можливо. Утримати симпатії такої різнорідної спільноти важче в рази. Указ про «розпуск» — крок безпрограшний. […]

Третій, емоційний. Найменш значимий. Але теж напевно присутній. Цілком очевидно, що цей персонаж — марнославний і задерикуватий. Відмову Ради прийняти запропоновану Зеленським дату інавгурації, а також формальний «розпуск» коаліції (спрямований на зрив можливих дострокових виборів) новий насельник Банкової сприйняв як особистий виклик. […]

Трохи про форму і зміст

[…] Формальна причина дострокового припинення повноважень чинної Ради — відсутність коаліції. Противники дострокових виборів вважають, що вона припинила своє існування тільки 17 травня, після виходу з правлячої депутатської спільноти осередку «Народного фронту». Прибічники — що коаліція перестала існувати ще на початку 2016-го, після виходу фракцій «Батьківщина», «Самопоміч» і РПЛ.

[…] Якби із Закону «Про Регламент Верховної Ради України» свого часу не були вилучені статті, що стосуються процедури формування, функціонування та розпуску коаліції, встановити цей факт було б простіше. […] Але! Поіменного списку членів ніхто не бачив. Спікер Парубій спочатку обіцяв оприлюднити персональний склад коаліції, потім (у лютому 2017-го) оголосив, що це не входить до його компетенції. Днями офіційно відповів, що не має переліку коаліціантів, і апарат ВР. Керівництво парламенту ігнорувало депутатські запити з вимогою оприлюднити списки депутатів більшості, а потім не взяло до уваги припис Окружного адміністративного суду, що зобов’язував надати аналогічні відомості.

[…] Припустімо, в Зеленського були підстави вважати, що коаліції справді немає. І він як новоспечений гарант Конституції вирішив покарати депутатів за порушення Основного Закону.

Тоді в указі треба було не просто цитувати статті Конституції, а зазначити причини припинення повноважень парламенту. У цьому документі, з погляду конституціоналістів, мала бути, умовно кажучи, не тільки резолютивна, а й мотивувальна частина. […]

Трохи про «їзду» і «шашечки»

Нині популярна думка, що в епоху політичного постмодернізму надмірне дотримання умовностей і правил — архаїзм. Що «їзда» набагато важливіша за «шашечки».

Вплутуватися в тривалу суперечку не стану. Просто зазначу: «шашечки» Зеленському (поки що) кожен розфарбовує в колір, який полюбився особисто йому, а ось судити про водійську майстерність важко. Точно є — транспортний засіб, виграний у лотерею. Деякі проблеми з гальмами. Агресивна зневага до правил дорожнього руху.

Бажання наблизити день проведення парламентських виборів можна пояснити прагненням полегшити процес задуманих реформ. А можна — метою узурпувати владу. Поки що і те, й інше — лише припущення. Особисто мені однаково важко розгледіти в Зеленському як реформатора, так і узурпатора. Обіцянка змінити життя на краще не означає осмислену готовність це зробити. Самовпевненість і марнославство не кожного роблять диктатором.

Поки що прозирає тільки готовність щосили тиснути на газ. Але не вгадується маршрут руху.

Право президента достроково припиняти повноваження вищого законодавчого органу — це інструмент. Інструмент можна використовувати по-різному: наприклад, Трумен любив грати на роялі, а Гітлер любив, коли на рояльних струнах вішали його політичних противників.

[…] Але, щоб стати успішним гравцем-політиком, потрібні не тільки рішучість і зухвалість, а й розрахунок. Зеленський зухвалий. Можна сперечатися, чого більше — рішучості чи безвідповідальності — у прагненні людини (котра поняття зеленого не має про реалії політики) стати першою особою в такий складний час у такій складній країні. Але багато виборців 31 березня і 21 квітня оцінили саме цю зухвалість, вважаючи її благом.

Цілком імовірно, що Зеленський справді дерзнув проігнорувати застереження спецпредставника США Волкера, який заперечував проти сумнівного призначення Богдана на посаду глави АП. Цілком імовірно, що Зеленський справді проігнорував пораду Коломойського обміняти відмову від дострокових парламентських виборів на зміну виборчих правил.

Стверджують, Коломойський вважав, що попередня схема дозволить його головному ворогу Порошенку провести надмірну кількість своїх людей за «мажоритаркою». А ось у Зеленського, на думку олігарха, якраз навпаки, виникла б проблема з пошуком необхідної кількості ваговитих одномандатників. І одіозний поверненець нібито пропонував новому господарю Банкової домагатися від Ради насамперед відмови від «мажоритарки».

Беруся стверджувати: нікому з провідних політичних гравців не потрібні відкриті списки. Хоча майже всі за них публічно ратують.

[…] У складних іграх Зе поки що новачок. Він тільки опановує політичний буквар, можна тільки здогадуватися, як скоро він добереться до політичного «опору матеріалу».

[…] Важко сказати, що виглядало більш дико — озвучена главою його АП ідея проведення референдуму про мирні угоди з Росією чи пояснення з цього приводу самого Зеленського: «Це нормальна розмова з людьми… Це не законодавчий референдум, а інформаційний».

Який? Спасибі, що не знежирений указ чи платонічний бюджет.

Було б цілком незле, аби хтось роз’яснив «непортрету», що плебісцит — (використовуючи його власну лексику) занадто «технологічна технологія» спілкування з людьми. Що в нас навіть закону про референдум поки що немає. І що такі процедури — річ дуже делікатна. Гітлер, завдяки такому «нормальному спілкуванню з людьми», прокладав собі шлях до влади (а державі — шлях до авторитаризму). 19 серпня 1934 року на референдумі 89,9% німецьких виборців схвалили передачу президентських обов’язків канцлерові Адольфу Гітлеру, наділивши останнього колосальною владою. Успіх низки плебісцитів дозволив фюреру наплювати на міжнародні домовленості та приєднати до Німеччини Рейнську область, Сілезію, Рур, Судети, Австрію і прийняти рішення про вихід із Ліги Націй.

Відтоді загальнонаціональний референдум у Німеччині під забороною.

Ось такі «шашечки». І нічого, їдуть.

Повну версію тексту читайте на Дзеркало тижня

Приєднуйтесь до нашого телеграм-каналу Мнения Нового Времени

Журнал НВ (№ 21)

Парламентские списки

Благодаря двум новым политсилам парламент ждет беспрецедентное в истории Украины обновление

Читать журнал

Главное

События

Вчера, 18:08

img
Круг подозреваемых в уничтожении MH17 будет расширен — замглавы ГПУ
Геополитика

Вчера, 15:24

img
В Украине намерены задержать подозреваемого в крушении рейса МН17 — Луценко
Политика

Вчера, 16:47

img
Смерть Тымчука: консьержка в доме нардепа заявила, что не видела посторонних