Когда ты находишь контакт, то не нужно много слов. Режиссер Ахтем Сейтаблаев о своем новом проекте и украинском кино

16 октября 2018, 21:25
387
Цей матеріал також доступний українською
Когда ты находишь контакт, то не нужно много слов. Режиссер Ахтем Сейтаблаев о своем новом проекте и украинском кино - фото

Фото: Михаил Михо Мочалов via Facebook

Апокриф. Авторская программа Сергея Рахманина. Гость - украинский режиссер Ахтем Сейтаблаев. Эфир от 16.10.2018

Авторская программа Сергея Рахманина Апокриф выходит в эфире Радио НВ каждый вторник в 20:00 - 21:00

Сергій Рахманін: Наш сьогоднішній гість - актор, кінорежисер і просто цікава людина Ахтем Сеїтаблаєв. Доброго вечора.

Ахтем Сеїтаблаєв: Доброго вечора.

Сергій Рахманін: Великий Гайдар, видатний кінорежисер, говорив про те, що унікальність кіно полягає в тому, що цей вид мистецтва може бути усіма мистецтвами водночас, а ще він прекрасний тим, що зменшує відстань між задумом і людиною. Про задуми українського кіно, про втілення задумів українських кінорежисерів і взагалі про майбутнє українського кіно (і не тільки) будемо говорити сьогодні. По-перше, вітаю вас із завершенням знімальної частини фільму Захар Беркут.

Ахтем Сеїтаблаєв: Дякую.

Сергій Рахманін: І, наскільки я розумію, в прокат фільм має вийти десятого жовтня 2019 року.

Ахтем Сеїтаблаєв: Так.

Сергій Рахманін: Тобто майже за рік. Чому так довго?

Ахтем Сеїтаблаєв: Тому що це дуже складне кіно, і з погляду знімального періоду воно було непростим, тому що там дуже багато поєднання реальних зйомок із комп'ютерною графікою. Насамперед це пов'язано з цим, тому що її буде немало. Звісна річ, що треба буде зробити дубляж фільму українською мовою, тому що ми знімали нашу стрічку англійською мовою, і навіть наші українські актори, які співпрацювали в кадрі разом із голлівудськими та британськими акторами, розмовляли всередині кадру англійською мовою.

Сергій Рахманін: Тобто ще буде тривати процес озвучки.

Ахтем Сеїтаблаєв: Так, буде процес дубляжу українською мовою, і мені здається, ще третя складова полягає в тому, що є певний розклад майбутніх прем'єр, - як українських, так і світових - про які мейджери, дистриб'ютори знають заздалегідь. І тому, мабуть, разом із дистриб'юторами наші продюсери вирішили, що саме ця дата буде кращою.

Сергій Рахманін: Я правильно зрозумів, що залучення американських продюсерів, залучення іноземних акторів було пов'язано з тим, що продюсери цього фільму сподівалися, що він буде запитаний у світовому прокаті, зокрема в американському?

Ахтем Сеїтаблаєв: Так, це цілком слушна ідея. Я спочатку її не сприйняв - ідею залучення іноземних акторів, - тому що я мріяв про те, що на такому дуже цікавому матеріалі…

Сергій Рахманін: І масштабному проекті.

Ахтем Сеїтаблаєв: І масштабному проекті, так, щоб це було і великою мотивацією, і можливістю для росту українських акторів, тому що не дуже багато такого матеріалу, завдячуючи якому можуть зростати наші актори. Але потім, коли ми поговорили з продюсерами, я дослухався до їх думки і підтримав її, тому що це, в разі того, якщо фільм вийде вдало, буде дуже потужною промоцією України - її історії, драматургії, літератури - за кордоном. Це буде свідченням того, що тут, в Україні, можуть знімати якісне глядацьке, видовищне кіно; це буде свідченням того, що тут можливо робити кооперацію на території кіно, що дуже важливо…

Сергій Рахманін: І врешті-решт, що тут безпечно знімати (з усіх поглядів).

Ахтем Сеїтаблаєв: Так-так, тому що, наскільки мені відомо, це було першим питанням з боку іноземних агентів наших акторів: наскільки безпечно тут для їх акторів. Перший тиждень, якщо я не помиляюсь, біля кожного з них було по два-три охоронці, а потім вже через тиждень вони самі відмовилися від них, сказали: "Дайте нам жити по-людськи, тут безпечно, тут класно, все добре, не потрібна нам ніяка охорона". І тому залучення цих іноземних [акторів], деякі з них дійсно відомі всьому світу, зокрема Роберт Патрік, Томмі Фланаган.

Інші актори, мені здається, на дуже доброму шляху до того, щоб їх знали по всьому світові, тому що кожен з них вже знявся до нашої стрічки або після нашої, або паралельно з нашою стрічкою ще й у великих світових кіностудіях. Мені здається, саме під час виходу нашої стрічки майже всі вони будуть дуже відомі по всьому світу, а це теж додаткова промоція.

Сергій Рахманін: Що було найскладнішим у роботі з іноземними акторами? У вас же не було такого досвіду. Я запитую про це ще й тому, що фільм специфічний з погляду іноземного актора. Там християнська, мусульманська традиція, різні речі, різні обставини. Наскільки складно було пояснити їм те, що вони мали виконувати в кадрі, ще й через певний мовний бар'єр, наскільки я розумію?

Ахтем Сеїтаблаєв: Я би не сказав, що саме ці речі були найскладнішими. Я, на жаль, досі не розмовляю англійською мовою, і це доволі серйозний бар'єр.

Сергій Рахманін: Тепер буде гарний привід її вивчити.

Ахтем Сеїтаблаєв: Так, тому що співпраця режисера та акторів полягає зокрема в тому, що це постійне спілкування і по нюансах, і з погляду взагалі глобального бачення того, навіщо ми знімаємо цей фільм, ролі кожного в цьому фільмі, нюансів виконання тієї чи іншої сцени. Знімальний період - дуже живий процес, іноді щось змінюється і в акцентах тієї або іншої сцени, або в рішенні іншого засобу зйомок тощо.

Фото: Михаил Михо Мочалов via Facebook

І це дійсно на початку було дуже непростою проблемою, але через тиждень ми вже, завдячуючи перекладачеві і тому, що у мене був мій колега, співрежисер Джон Він, з яким ми до цього розмовляли, про що будемо знімати кожну сцену, про що будемо знімати наш фільм, це стало набагато легше. І взагалі, коли ти знаходиш контакт, і в разі, якщо у вас він є, то не потрібно багато слів.

І до того я знімав з іноземними акторами, до цієї стрічки, Чужу молитву, де були ізраїльські, німецькі, австрійські актори, грузинські артисти, тому деякий досвід спілкування з іноземними акторами та співпраці з ними у мене був. Більше складнощів у мене було в тому, що це велике поєднання, як я вже говорив, комп'ютерної графіки і зйомок в ріал-таймі.

Але на майданчику у нас кожного дня був спеціальний супервайзер, який якраз підказував нам, як краще зробити. До речі, хочу сказати, що якраз Джон Він і є спеціалістом з комп'ютерної графіки, це була його перша професія. у співпраці ми знаходили, старалися знайти такі способи зйомок, щоби вони потім якнайкраще відповідали завданню поєднати і зробити дуже якісну комп'ютерну графіку.

Сергій Рахманін: У березні ми з вами говорили, я тоді запитував про плани щодо Захара Беркута. Ви говорили, що це для вас дуже важливий етап як для режисера, тому що багато речей, які доведеться робити вперше у своєму житті. Про частину цих речей я зрозумів: це, по-перше, масштаб і комп'ютерна графіка; я так розумію, дуже багато складних декорацій, робота з іноземними акторами, з іноземними продюсерами. Що вам ще довелося зробити вперше під час роботи над цією картиною?

Ахтем Сеїтаблаєв: Я вперше співпрацював з іншим режисером.

Сергій Рахманін: Складно?

Ахтем Сеїтаблаєв: Так, непросто, тому що є деяка різниця в нюансах світоглядів, нюансах вирішення тієї або іншої мізансцени. Це природно, тому що ми різні люди, і взагалі для мене це було так незвично, тому що я звик як режисер працювати один. Режисер - це певною мірою деміург на майданчику, він створює той світ, про який мріяв, який він собі нафантазував. І ця необхідність постійно знаходити спільну мову - як людську, так і професійну - це доволі непросто.

Сергій Рахманін: Не сварилися, маю надію?

Ахтем Сеїтаблаєв: Ні, так вже не сварилися, але іноді доволі емоційно сперечалися.

Сергій Рахманін: І доволі жорстко.

Ахтем Сеїтаблаєв: Так, доволі жорстко. Але маю надію, що врешті-решт і ці складнощі підуть на користь.

Сергій Рахманін: Є у ваших та продюсерських планах, якщо фільм задовольнить вас і всю знімальну групу, подавати цей фільм на який-небудь конкурс? Чи, наприклад, на низку конкурсів.

Ахтем Сеїтаблаєв: Можливо, так. Я скажу від себе: звичайна річ, що кожен режисер (мабуть, і кожен продюсер) мріє про те, щоби стрічка в першу чергу викликала шалену цікавість, підтверджену бокс-офісом у глядача, і це взагалі джекпот, якщо крім цього вона ще потрапляє на якийсь міжнародний кінофестиваль, бажано класу А; і “вау” - отримує якийсь приз. Це додаткова промоція, додаткова мотивація задля того, щоби потім далі робити кіно. Але мені здається - і ми про це багато розмовляли, - що в першу чергу ми робимо глядацьке кіно для найширшого кола глядачів саме тому, що це класна драматургія Івана Франка, історія перемоги, історія жертовності, конфлікту світоглядів, динамічне кіно, красиві актори…

Сергій Рахманін: Насправді, ми потребуємо в принципі історичного екшну. Фільм, наскільки я розумію, якраз позиціонується як історичний екшн, у нас поки що такого, за великим рахунком, не було.

Ахтем Сеїтаблаєв: Небагато, скажімо так.

Сергій Рахманін: Небагато, є більш-менш вдалі приклади, але такого масштабного, наскільки я розумію, все-таки ще не було. Коли говорив із людьми з кіно (і з вами, зокрема), коли говорили про ті проблеми, які існують в українському кіно, то серед іншого говорили, що режисери не мали достатнього знімального досвіду (зараз цей досвід, дякувати богу, з'явився), і якщо 2014 року було знято всього-на-всього чотири фільми, то 2017 року вже сімнадцять, у 2018-му ми вже говоримо про велику кількість різних фільмів, але це вже можна говорити про українське кіно як про певне явище. Але говорили про те, що є ціла низка проблем.

Є актори, є режисери, з'явилися гроші на те, щоби знімати кіно (поки що недостатньо, але вже можна говорити про процес), але бракує сценаріїв, тобто сценаристів - людей, які вміють написати вдалий кіносценарій. Наприклад, Пилип Іллєнко, голова Держкіно говорив про те, що не завжди продюсери готові до фінансування масштабних телевізійних проектів. Це так чи ні? Якщо так, то які ще проблеми, з вашого погляду, є в українського кіно?

Ахтем Сеїтаблаєв: Проблема спеціалістів як таких існує завжди.

Сергій Рахманін: У будь-якій сфері.

Ахтем Сеїтаблаєв: Так, і це, мабуть, добре, тому що є конкуренція та мотивація для того, щоби ці спеціалісти з'являлися. Це і школи (я маю на увазі спеціалізовані школи), і виші. Тому що сценарій - це фундаментальна річ для будь-якого кіно, і багато років складні сценарії (там, де кожен герой - зокрема і герой, який є антагоністом головного героя - за замовчуванням були без об'єму, він поганий і поганий).

І кожна спроба зробити об'ємне кіно, те що стосується антагоніста, те що стосується філософського меседжу, що не існує, тим більше на території мистецтва, зокрема кіно, таких двох кольорів: чорного або білого. І це не було затребувано, тому що постійно говорили так, що “піпл це не хаває”, це не потрібно глядачу. Потрібно одразу зрозуміти, що цей поганий, цей добрий тощо. І таке спрощення драматургії диктувалося переважною більшістю замовників, а ми, як добре відомо, до цієї війни - всі ті, хто працювали - знімали кіно переважною більшістю для телебачення…

Сергій Рахманін: Працювали переважно для російського ринку.

Ахтем Сеїтаблаєв: Так, для російського контенту. Я сам зняв шість або сім телевізійних фільмів і постійно сперечався з замовником з приводу того, що не можна ж так робити, навіщо ж ми так спрощуємо все. І мені здається, ще й відсутність попиту на складні історії, на людські історії, які не тільки пов'язані з тим, що “вона приїхала з села, раптово завагітніла, раптово знайшла іншого, і в неї все добре”… Тому що, якщо ми проаналізуємо, вісім…

Сергій Рахманін: Переважна більшість.

Ахтем Сеїтаблаєв: Так, вісім із десяти фільмів з таким сюжетом, тому що переважною більшістю глядач - це жінка.

Сергій Рахманін: Був сформований попит.

Фото: Михаил Михо Мочалов via Facebook

Ахтем Сеїтаблаєв: Так.

Сергій Рахманін: Але почасти він був сформований саме російським кінематографом, російськими сценаристами. Можна говорити, що на сьогодні український кінематограф поступово виходить з цієї опіки, зони впливу саме російського інтересу, російського кінематографу?

Ахтем Сеїтаблаєв: Дуже вірно ви сказали це слово - “поступово”.

Сергій Рахманін: Поступово, тому що різко - це, по-перше, неможливо; а по-друге, є інерція.

Ахтем Сеїтаблаєв: Так, є інерція, ми ж усі добре знаємо, що набагато більше стало власного продукту, який робиться для власного ринку або задля копродукційного ринку. Але разом із тим є доволі багато насамперед телевізійного продукту, який робиться задля Росії. На жаль, але це так, це досі існує. Поступово так, особливо, мені здається, хедлайнерами нової думки, нового подиху того, що стосується сценарного мистецтва; того, що стосується режисури; того, що стосується тематики, яку обирають насамперед молоді автори або режисери, мені здається, за ними… Тут нічого дивного немає, вони і повинні бути хедлайнерами.

Сергій Рахманін: За ними має бути майбутнє.

Ахтем Сеїтаблаєв: Так, за ними має бути майбутнє, мене особливо дуже тішить цей факт, що це є. Я особисто знаю деяких режисерів, творчістю яких я пишаюсь, і пишаюсь тим, що вони беруть дуже складні теми для своїх фільмів, як для короткого метра, так і для повного метра. Це свідчення того, що процес іде, і він конструктивний та творчий. І коли я стикаюся з деякими молодими режисерами, відчуваю гордість від того, що вони добре знають…

Сергій Рахманін: Що вони беруть такі складні теми. Є складний, але, здається, цікавий приклад для того, щоби про нього згадати, - це кіно Брама. Попри блискучу гру Ірми Вітовської, попри сценарій, про який в принципі схвально відгукнулося багато фахівців, він все-таки не став касовим. Але багато хто говорив, що потрібно знімати такі фільми для того, щоби на таких фільмах трохи виховувати глядача, бо кіно працює, це вулиця з двостороннім рухом.

З одного боку, глядач формує попит, і режисер має реагувати на побажання і смаки глядача; з іншого боку, режисери мають ставити складні теми, пропонувати якісь нові форми і смисли для того, щоби глядач все-таки трошки виховувався. Коли ви говорили про те, що є режисери, які беруться за складні теми, і ви відчуваєте до них повагу і пошану за те, що вони за це беруться, ви можете якісь приклади навести? Яке кіно, що ще в роботі або вже зняте, з вашого погляду, викликає увагу і повагу, на яке має звернути увагу глядач?

Ахтем Сеїтаблаєв: Ви вже згадали і Володю Тихого з фільмом Брама, до цього я бачив тих же актрис, я маю на увазі Ірму Вітовську…

Сергій Рахманін: У прекрасній виставі.

Ахтем Сеїтаблаєв: І Віталіну Біблів у виставі Стаса Жиркова - прекрасна вистава, прекрасна робота.

Сергій Рахманін: Причому, що приємно, вистава і фільм абсолютно різні, і вони абсолютно по-різному - і Віталіна, і Ірма - зіграли у виставі і в кіно.

Ахтем Сеїтаблаєв: І це дуже класно.

Сергій Рахманін: Це прекрасно.

Ахтем Сеїтаблаєв: Це й Марися Нікітюк з її фільмом, який вийшов - Коли падають дерева. Це й Антоніна Ноябрьова з Героєм мого часу, це і Павло Остріков, Філіпп Ситниченко, Наріман Алієв, у якого я зараз…

Сергій Рахманін: Знімаєтесь.

Ахтем Сеїтаблаєв: Тільки позавчора закінчився знімальний період, дуже складна тема і дуже класно, мені настільки сподобався сценарій, написаний ним у співдружності з…

Сергій Рахманін: Скажи слухачам, як називається фільм.

Ахтем Сеїтаблаєв: Фільм називається Додому, якщо кримськотатарською - Евде. Сценарій написаний режисером Наріманом Алієвим у співпраці з Марисею Нікітюк. Я вам скажу, коли я отримав сценарій, мені передали його, запропонували іншу роль у цьому сценарії, я його прочитав одразу десь хвилин за 40, він так мене зачепив, що я набрався акторської наглості, зателефонував кастинг-директору, який передав мені цей сценарій, і запитав: “А маю я можливість спробувати іншу роль?”. Мені сказали: “Так, спробуйте”. Я чесно три рази ходив на проби, тому що Наріман - дуже великий перфекціоніст, незважаючи на свій…

Сергій Рахманін: Дуже прискіпливо ставився до кастингу?

Ахтем Сеїтаблаєв: Так, я три рази був на пробах, мені робили грим, цей герой потрібен Наріману таким, що виглядає старше, ніж мені зараз є фізичних років, віку. Це були дуже непрості зйомки, але дуже цікаві, я радію з того, що я брав участь у цьому фільмі, сподіваюся, що нікого не підвів. І тому я й кажу, що у мене є відчуття, що якщо не все буде добре, але ми знаходимося на такому доброму шляху з погляду професії, з погляду тих бажань режисерів.

І якщо говорити про глядацький попит, то я з вами згоден. Наприклад, якщо візьмемо вже авторитетного, дуже класного режисера Сергія Лозницю, ми не знаємо жодного прикладу, принаймні в українському прокаті, щоби фільми Сергія Лозниці зробили такий бокс-офіс, який би дозволив стрічці окупитися.

Сергій Рахманін: Попри те, що це дуже якісний фільм, часто-густо суперечливий, але дуже якісний.

Ахтем Сеїтаблаєв: Так, мистецтво взагалі суперечливе, тим воно і прекрасне, що це дуже суб'єктивний погляд на життя, на світ, на речі, які відбуваються з нами. Але тут же є інший аспект, не аспект бокс-офісу, - це промоція України, тому що якщо на Каннському кінофестивалі говорять про Сергія Лозницю як про українського режисера - це дуже класно, це дуже міцна промоція України. Тому я пропонував би все ж розділяти такі речі: авторське кіно, яке вже за замовчуванням не зробить таку шалену касу, але буде виконувати зовсім іншу, та теж дуже важливу функцію.

Сергій Рахманін: Ви дивилися Донбас Лозниці?

Ахтем Сеїтаблаєв: Ні, збираюся 17-го.

Сергій Рахманін: Він за кілька днів буде.

Фото: Михаил Михо Мочалов via Facebook

Ахтем Сеїтаблаєв: Мене запросили якраз, продюсер цієї стрічки - Денис Іванов, разом із Сергієм, і я дуже хочу.

Сергій Рахманін: Буде дуже цікаво подивитися, тому що насправді тема Донбасу, тема війни на Сході зараз дуже запитана, зараз дуже багато фільмів різного жанру знімається про це. Ваше відчуття, наскільки ця тема буде запитаною, як довго ще режисери будуть звертатися саме до цієї теми? Це вщухне, чи це буде настільки довго, наскільки довго триватиме війна?

Ахтем Сеїтаблаєв: Зараз, можливо, рано говорити про те, що воно вщухне, це теж цілком природно, тому що все ж таки це такі події, які чіпляють кожного з нас. І саме під час таких подій людина знаходиться в кордонних умовах, повинна вирішувати дуже широкий спектр питань, проблем; і де, як не в таких кордонних умовах для існування будь-якої людини, можливо розповідати якісь історії?

Або історію власної гідності, або історію подвигу, або рефлексувати на тему "а що ж відбувається"; або зробити, як це не дивно, як у Лозниці є ще стрічка, я не бачив, але багато читав, такий погляд, трохи інший погляд на ці події. Хтозна, можливо, десь через рік, через два (або не знаю через скільки) з'явиться, не побоюся цього слова, комедійний погляд на ці події, трагікомедійний, скажімо так.

Сергій Рахманін: Донбас Лозниці, наскільки я розумію, це теж [фільм] з елементами чорної комедії, і, скажімо, Позивний Бандерас… Я теж не дивився цей фільм, але там теж присутні елементи комедії.

Ахтем Сеїтаблаєв: Тому мені здається, що ще доволі довгий час…

Сергій Рахманін: Просто я зустрічав такий погляд, не знаю, наскільки він відповідає дійсності, що в принципі тут є певна вада. Я не пам'ятаю, хтось із кінокритиків [казав], я обережно ставлюся до цієї професії, але там є розумні люди. Він говорив про те, що якщо дивитися дуже багато фільмів на цю тему, то зникне гострота відчуттів, і глядач вже не піде на наступний фільм про війну, навіть якщо він буде бездоганний з погляду якості. Що не можна дуже спекулювати цією темою, треба, можливо, вичекати якийсь час, щоби гострота відчуття цієї проблеми масовим глядачем не притупилася.

Ахтем Сеїтаблаєв: Весь світовий кінематограф, якщо ми говоримо про бокс-офіс глядача, свідчить про те, що найбільшим попитом користуються які жанри? Комедія, фентезі, анімація, якісь авантюрні комедії. Серйозні фільми, не комедії - драми, трагедії, - їх прокат по всьому світу йде не дуже просто.

Сергій Рахманін: Все ж таки, як контраргумент: достатньо часто і великі режисери, і режисери другого ешелону звертаються до теми війни, і часто-густо це достатньо касові фільми. Останній рік: Дюнкерк, Черчилль…

Ахтем Сеїтаблаєв: Так, але ж ми говоримо не про Дюнкерк або Темні часи про Вінстона Черчилля, вони ж не замкнені українським прокатом.

Сергій Рахманін: Так.

Ахтем Сеїтаблаєв: Вони ж виходять по світу.

Сергій Рахманін: Так, погоджуюся.

Ахтем Сеїтаблаєв: І якщо, наприклад, так би склалося, що стрічка Кіборги або Позивний Бандерас, або ще якісь інші фільми, ті ж фільми Марисі Нікітюк або Тоні Ноябрьової, вийшли хоча би в невеличкий закордонний світовий прокат, то я впевнений в тому, що, враховуючи ті наші українські бюджети, можливо, ми би й заробили на цих стрічках. А ми ж замкнені в українському прокаті, переважною більшістю.

Сергій Рахманін: Я сподіваюся, це поки що.

Ахтем Сеїтаблаєв: Ми теж мріємо про це, і саме це питання ми піднімали в Захарі Беркуті, запрошуючи іноземних акторів, тому що продюсери [казали] - і я з ними згоден, - що, можливо, це зараз єдиний правильний шлях до того, щоби зацікавити іноземного глядача українським кіно.

Сергій Рахманін: Ви самі згадали комедію як жанр. Навесні, коли ми з вами говорили, ви говорили про те, що є мрія, коли завершиться робота над Захаром Беркутом, можливо, ви будете працювати над комедією. Вам дуже хочеться зняти комедію, спробувати себе ще й у цьому жанрі. І що це буде модерна, сучасна, цікава комедія. Плани не змінилися?

Ахтем Сеїтаблаєв: Плани не змінилися, але є певні обов'язки, один з них - ми зараз закінчуємо сценарій по Конотопській битві, про яку я дуже давно мріяв і мрію. Зараз не можу спойлерити, завтра буде новина про ще один фільм, режисером якого я, можливо, буду. Я вже підписав всі папери, і завтра якраз буде прес-конференція з цього приводу. Поки що не буду говорити. А так я мрію про те, щоби зняти комедію, і потроху повертаюся до цього синопсису. Дуже хочу зняти наступного року.

Сергій Рахманін: Автор сценарію вже є, чи самі хочете виступити [сценаристом]?

Ахтем Сеїтаблаєв: Поки що там на рівні синопсису, я роблю його сам, а потім те, що стосується діалогів… Я завжди відкритий для співпраці, особливо на території творчості, я не сценарист зовсім. Я можу народжувати ідеї, чітко знаю, що я хочу, щоби було на території цього фільму, тому так - це буде співпраця. Спочатку я напишу синопсис, тритмент, якщо говорити правильно, а потім вже звернусь за допомогою до професійного сценариста в частині діалогів, можливо, ще щось цікаве мені підкажуть.

Сергій Рахманін: Свого часу ви на театральній сцені зіграли Василя Стуса і навіть отримали премію за цю роль, говорили про те, що ви не були повністю задоволені тим, як ви розкрили цей образ, і казали, що якби зараз вам запропонували, то ви, можливо, зіграли би його краще, глибше зрозуміли би цей образ. Вам не пропонували роль Стуса у цьому фільмі, знімальна частина якого, наскільки я розумію, вже завершилася?

Ахтем Сеїтаблаєв: Пропонували три рази, ми вели дуже напружені переговори…

Сергій Рахманін: А чому відмовилися?

Ахтем Сеїтаблаєв: Скажу відверто, хай на мене не ображаються мої колеги: коли мені запропонували і надіслали сценарій, я тут же, цього вечора його прочитав і наступного ранку відмовився, тому що мені не сподобався сценарій.

Сергій Рахманін: Він був легковажний? Це просто загальнопоширений погляд на цей сценарій, що він дещо легковажний. Чи ви не хочете критикувати колег?

Ахтем Сеїтаблаєв: Якщо не вдаватися в подробиці, я дуже з повагою ставлюся до своїх колег по цеху, просто мені не сподобалося (мабуть, я не правий, це ж, як ми з вами домовилися, дуже суб'єктивна річ взагалі, мистецтво як таке), як герої розмовляють, про що вони розмовляють, мені не сподобалася природа їх почуттів. Мені чомусь не сподобалося, як саме висвітлюється ця тема, постать, тому що я з дуже великим пієтетом ставлюся до нього, але мені хотілось би, щоби цей фільм був насамперед про живу людину, а не про пам'ятник.

Сергій Рахманін: Це взагалі дуже складна тема, я в жодному разі не є фахівцем у царині кінематографу, але мене дещо здивувало, що після пітчингу державна підтримка була надана режисеру, який мав розкривати таку дуже складну тему (тема Стуса, як на мене, дуже складна, бо в нас не так багато святинь, за великим рахунком), людині, яка, в принципі, до цього знімала оці "мильні" серіали про дівчину, яка приїхала з іншого села до міста, покохала, знайшла…

Я не закидаю, але мені здається, що державна підтримка кіно, попри те, що вона з'явилася (і це прекрасно), виконує дещо механістичну роль: вона виділяє гроші під тему, і не завжди це виправдано. Вам не здається, що небездоганною є система підтримки кіно? Чи просто неможливо в наших умовах створити іншу?

Ахтем Сеїтаблаєв: З одного боку, я з вами цілком погоджуюсь; з іншого боку, а як же вони з'являться? Так, це дуже серйозна заявка, ми ж можемо припустити, що режисер, який знімав інший контент, телевізійний контент, я дуже щиро цього бажаю і мрію про те, що це буде класне кіно. А якщо це дійсно стане…

Сергій Рахманін: А раптом.

Ахтем Сеїтаблаєв: Так, раптом стане, як же надавати можливість для цього?

Сергій Рахманін: Це з одного боку. А з іншого боку, до журі входять достатньо знані у світі кіно люди, достатньо досвідчені. Вони, напевно, інтуїтивно мали відчувати, можна чи не можна довірити таку дуже важливу, чутливу, навіть хворобливу тему людині, яка поки що не показала нічого такого, щоби хапатися за таку велику тему. Це моя дуже суб'єктивна думка, але мені здається, що, напевно, щось треба в цій системі змінити.

Як? Я не знаю, але просто закликаю до роздумів на цю тему тих, хто нас слухає, і тих, хто причетний до цього. Про кіно поговорили, не можу не поговорити про політику, на превеликий жаль, змушений про неї теж говорити. Вам часто-густо ставлять запитання, пов'язані з політикою, попри те, що ви безпосередньо політикою не займаєтесь, у вас достатньо активна громадянська позиція.

Фото: Михаил Михо Мочалов via Facebook

У ваших фільмах часто-густо дуже багато політико-громадянського, якщо можна так сказати. Запитання, яке вам, напевно, часто ставили, але ви давали на це достатньо обтічну відповідь. Вам же, я думаю, неодноразово пропонували піти в активну політику, наприклад, балотуватися до Верховної Ради. Були такі…

Ахтем Сеїтаблаєв: Ні.

Сергій Рахманін: Серйозно, не пропонували жодного разу? Я був переконаний, що…

Ахтем Сеїтаблаєв: Ні.

Сергій Рахманін: Добре, а якби запропонували, ви би погодилися чи ні?

Ахтем Сеїтаблаєв: Зараз ні.

Сергій Рахманін: Чому “зараз ні”, і чому?

Ахтем Сеїтаблаєв: Тому що я не вважаю себе готовим до цього, тому що я розумію, що якщо йти в політику, то потрібно цим займатися серйозно. Я ще хочу знімати кіно, я ще хочу бути на території кіно, я ще так відчуваю себе, що завдячуючи цьому інструменту я, мабуть, трохи більше користі, якщо можливо взагалі так казати…

Сергій Рахманін: А чому ні? Мені здається, це абсолютно нормально.

Ахтем Сеїтаблаєв: Принесу суспільству, собі, своїм дітям, ніж я піду в політику. Якщо говорити відверто, то, можливо, я й пішов би колись в політику, але з власною партією, де я чітко буду розуміти, навіщо це мені, що я хочу змінити. Поки що такого відчуття в мене немає.

Сергій Рахманін: Але в принципі подібну можливість ви за собою залишаєте, теоретично.

Ахтем Сеїтаблаєв: Так.

Сергій Рахманін: Ви чекаєте чогось доленосного, суттєвого від виборів, які будуть наступного року? Маються на увазі президентські та парламентські. Якогось суттєвого прориву очікуєте, чи вам здається, що це принципово не вплине?

Ахтем Сеїтаблаєв: Я вже вважав би проривом, якщо би ми не змінили курс… Можливо буду говорити штампами, але пробачте, курс на євроінтеграцію, курс до того, щоби наша країна була членом НАТО. Я дуже сподіваюся, що ці дуже складні спроби зробити реформи і дотримуватись їх таким чином, щоби врешті-решт, через деякий час (бажано, звісна річ, через короткий строк) пересічна людина почала би відчувати на собі та своєму буденному житті зміни на краще.

Це для мене вже було би міцним проривом, тому що я, відверто кажучи, дуже боюся того, що президентські, а ще більше - парламентські вибори, можуть зробити дуже страшну річ, коли на цій хвилі непростого часу, коли людина повинна і змушена платити дуже великі гроші за свій побут - газ, електроенергію, споживання тощо, але більша частина населення не заробляє достатньо для того, щоби відчувати себе гідно в цьому житті. І коли на цій хвилі з'являються політики, які кажуть про те, що “ми отак, одним дотиком все змінимо”…

Сергій Рахманін: Всі проблеми вирішимо.

Ахтем Сеїтаблаєв: Так, і це ті ж політики, які до цього вже були у владі, для мене вони не є авторитетами, а є людьми, які відверто брешуть. Це для мене страшно. Тому я дуже сподіваюся, що українці розумні, і ці трагічні роки, в які ми зараз всі живемо, роки війни все ж посприяли більш аналітичному підходу до того, що відбувається в країні.

Сергій Рахманін: Більш критичному. Не критиканському, а саме критичному. А ви для себе визначилися, за кого будете голосувати на президентських та парламентських виборах? Не називаючи імен, просто.

Ахтем Сеїтаблаєв: Так.

Сергій Рахманін: Тобто ви вже знаєте, за кого.

Ахтем Сеїтаблаєв: Так.

Сергій Рахманін: І ви твердо підете на виборчу дільницю, для вас не буде чогось, що може зупинити вас на півдорозі до виборчої дільниці?

Ахтем Сеїтаблаєв: Якщо би вибори відбувалися завтра або післязавтра, то це стовідсотково. Але ми живемо в такий час, що все можливо, та чомусь я думаю, що навряд чи я зміню думку, яка зараз у мене є.

Сергій Рахманін: Є такий достатньо поширений погляд, що свою точку неповернення ми ще не пройшли. Я теж вимушений говорити штампами для спрощення, що точку неповернення, якщо йдеться про євроатлантичну інтеграцію, євроінтеграцію, про реформування країни, повільне, але все ж таки реформування; ми ще не пройшли точку неповернення і теоретично можемо зробити ще кілька кроків назад, умовно кажучи, до Росії. Але вважається, що якщо 2019 року належним чином українське суспільство проголосує, то вже ця точка неповернення буде пройдена, і повернення назад до того, що було до 2014 року, вже не буде. Ви поділяєте таку надію, чи все ще може бути?

Ахтем Сеїтаблаєв: Так, я поділяю цю надію і майже впевнений в тому, що якщо ми наступні чотири роки каденції парламенту, президентську каденцію будемо підтримувати цей напрямок, то швидше за все не буде, ми якраз пройдемо цю точку неповернення. Але історія знає так багато різних прикладів…

Сергій Рахманін: На превеликий жаль. Але з іншого боку, ми говоримо про реформи, я от просто пригадав, наприкінці минулого року я звертався до вас з достатньо складним питанням: чого ви очікуєте від наступного року? І ви достатньо щільно сформулювали свою позицію. Серед того, що ви називали, ви говорили про те, що сподіваєтесь на те, що в 2018 році реформи нарешті вже будуть системними і осмисленими, що буде легалізована зброя, запрацює Антикорупційний суд; будуть покарані ті, хто скоїли злочини на Майдані; українська влада нарешті сформує системний план повернення Криму; відповідними законами буде сформований прозорий ринок землі. Нічого з цього не було зроблено.

Ахтем Сеїтаблаєв: На жаль, так.

Сергій Рахманін: Можна говорити про те, що цей рік все-таки був провальним для України? Або невдалим?

Ахтем Сеїтаблаєв: Я би назвав його для себе, мені важко казати з макро- або економічним, глобальним поглядом на те, тому що я об'єктивно не володію всією інформацією…

Сергій Рахманін: Є ваші відчуття як громадянина, правда?

Ахтем Сеїтаблаєв: Є відчуття. Якщо говорити про відчуття громадянина: мені дуже болить, що немає вільного ринку землі. Ми серед шести або п'яти найвідсталіших країн у всьому світі, які входять у цей перелік, в яких його немає. І я розумію, що це дуже великий виклик і дуже велика біда, що його немає. Я також стою на позиції того, щоб у кожного громадянина була можливість легально отримати гладкоствольну зброю для самозахисту - і цього теж немає, на превеликий жаль.

В частині реформ я можу про це говорити, тому що у мене іноді є можливість бачити на власні очі, що відбувається в армії, мене це тішить, що ми поступово, не так швидко, але робимо армію: є і засоби, і підтвердження того, що новітня зброя і побут наших бійців; те, що зараз там будується житло, зокрема для сержантського складу, це дуже класно.

Сергій Рахманін: З одного боку. З іншого боку, я сьогодні мав розмову з двома офіцерами, Героями України, які пішли зі Збройних сил 2017 року, два реальних Герої України. На превеликий жаль, вони дуже стримано, тому що все ще вважають себе частиною цієї системи, з якої пішли з певних причин, говорять про те, що, на превеликий жаль, старі правила поводження у Збройних силах повертаються до Збройних сил якраз на тлі певного замороження війни. Тобто, даруйте на слові, армійський і командирський ідіотизм повертається туди, коли армія не воює і не реформується належним чином, вона трохи…

Ахтем Сеїтаблаєв: Деградує.

Сергій Рахманін: Збочується, деградує, це правда. Це об'єктивна історія - десять відсотків офіцерів звільнилися впродовж року. Саме це змусило, наприклад, Генеральний штаб мобілізувати офіцерів запасу, а це в абсолютних цифрах чотири тисячі офіцерів. І переважна більшість з них - це люди з бойовим досвідом, люди з нагородами, які могли зміцнити армію. На превеликий жаль, і тут не все так просто, хоча певні спроби, певні рухи, безумовно, спостерігаються. Ще одна болюча тема, про яку я не можу вас не запитати.

Ще 2014 року президент про це говорив, 2016 року він це підтверджував, що є нагальна необхідність конституювати Кримськотатарську національну автономію, тобто внести відповідні зміни до основного закону для того, щоби Крим був конституйований як Кримськотатарська національна автономія. Був теоретично напрацьований варіант відповідного законопроекту, він зайшов у Конституційну комісію і з неї так і не вийшов.

Колега говорив із різними людьми: Ахтемом Чийгозом, Рефатом Чубаровим, Мустафою Джемілєвим, вони теж дуже коректно, стримано, але з великим сумом говорили про те, що доля цього законопроекту невідома, і незрозуміло, коли він дійде до Верховної Ради. У вас є або знання, або відчуття, чому цей процес не рухається?

Ахтем Сеїтаблаєв: Знань у мене немає, якщо їх немає у Мустафи Джемілєва, Ахтема Чийгоза…

Сергій Рахманін: Я думав, що вони знають, але не говорять.

Фото: Odesa International Film Festival via Facebook

Ахтем Сеїтаблаєв: Мені здається, що це від того, що є доволі багато і всередині парламенту сил, які не бажають цього.

Сергій Рахманін: А чому? Є упередження, є якийсь острах, чому?

Ахтем Сеїтаблаєв: Є упередження. Коли ти на побутовому рівні іноді стикаєшся з тим, що людина... Припустимо, у мене доволі часто виникають ідеологічні розбіжності або суперечки на теренах Фейсбуку. Ми взагалі часто там щось аналізуємо, про щось дискутуємо. І доволі часто лунає така теза, що якщо ми надамо кримським татарам автономію, то захочуть автономію або мадяри, або угорці, забуваючи про те, що ми - майже єдина…

Сергій Рахманін: Єдиний корінний народ.

Ахтем Сеїтаблаєв: Разом із українцями єдиний корінний народ. Потім піднімаються якісь старі тези про те, що ми завжди були ворогами тощо. Мені здається, це йде від того, що ми на рівні виховання дітей у дитячих садочках, у мультфільмах, книжках, підручниках з історії…

Сергій Рахманін: Створюється образ умовного ворога, ви це маєте на увазі?

Ахтем Сеїтаблаєв: Так, ще немає на території культури або освіти такої стратегії розповідати, якщо говорити про українців та кримських татар, хто ми один одному, яка в нас спільна історія, що було. Що окрім ворожнечі (вона теж була), окрім наших зіткнень і такої негативної частини історії у нас було багато чого спільного, і багато того, чим ми можемо пишатися і на підґрунті чого ми можемо вибудовувати наше майбутнє. Є страх, є незнання, є небажання, і коли все це складається докупи, ще й під час війни...

Я жодним чином, з одного боку, не хочу виправдовувати можновладців найвищого рівня; з іншого боку, я не знаю, як я би вирішував саме зараз це питання. Хоча для мене як для кримського татарина це дуже болюче питання, і я знаю, що кожен крок, зроблений українською владою; навіть який під собою не несе реального матеріального кроку до визволення Криму, як, наприклад, прийняли рішення два роки тому про надання Сімферопольському аеропорту імені Амет-Хана Султана.

Мої співвітчизники, деякі з них писали мені: “Ну і що? Ну, ясна річ, Крим окупований, і нам дали таку подачку, що назвали, ну і що? Чому не зробили раніше?”. Я пояснюю: “Зрозумійте, в кожному міжнародному рейтингу аеропортів буде написано, що це аеропорт Амет-Хана Султана, і це теж крок”. В цьому є підтвердження…

Сергій Рахманін: Маленький, але психологічно дуже важливий.

Ахтем Сеїтаблаєв: Тому що будь-який крок, який робиться тут у культурній сфері, політичній сфері, який направлений на зміцнення, на підтвердження того, що тут не забувають про Крим, не забувають про кримських татар, не забувають про проукраїнсько налаштованих громадян, які вимушені жити на тимчасово, сподіваюсь, окупованій території, - це є мотивацією для тих людей триматися там.

Сергій Рахманін: Я розумію, але ж ви не будете сперечатися, що ставлення українців - це навіть підтверджують соціологи - до кримських татар значно поліпшилося…

Ахтем Сеїтаблаєв: Заперечувати? Я цьому радію!

Сергій Рахманін: І воно поліпшилося з цілої низки причин, зокрема завдячуючи Ахтему Сеїтаблаєву, який зняв Хайтарму, а потім зняв Кіборги; завдячуючи Джамалі, яка з пронизливою піснею виграла Євробачення, завдячуючи таким людям як Чубаров, Джемілєв, Чийгоз. Це все дуже важливо.

Ахтем Сеїтаблаєв: Це небо і земля від того, що я міг почути шість-сім років тому в Києві, якщо запитаєш: "А що ти знаєш про кримських татар?", - і те, що сьогодні. Так, я теж радію.

Сергій Рахманін: Це змінюється. Не можу не поставити це питання: ви вірите в те, що Кремль все-таки віддасть Олега Сенцова?

Ахтем Сеїтаблаєв: Я дуже хочу вірити. Так, швидше вірю, хоча у мене дуже велике запитання до цього.

Сергій Рахманін: Все-таки теж хочеться вірити, я думаю, що кожен із нас настільки, наскільки він може, має підтримати цю мужню людину і сподіватися на те, що ми зможемо обійняти його на українській землі.

Ахтем Сеїтаблаєв: Амінь.

Авторская программа Сергея Рахманина Апокриф выходит в эфире Радио НВ каждый вторник в 20:00 - 21:00

Подкасты Радио НВ

Пропустили любимую передачу? Не дослушали интервью? Хотите переслушать эфир из архива?

Подпишитесь на подкасты Радио НВ на Soundcloud. Слушайте, переслушивайте, делитесь!

Слушать подкасты

Читайте новый номер журнала НВ

Подписывайтесь на журнал НВ и читайте свежий номер прямо сейчас. Все подписчики также получают доступ к архивным выпускам журнала. Стоимость подписки на три месяца всего 59 гривен.

Подписаться и читать журнал