19 листопада 2017, неділя
Даний матеріал опублікований на nv.ua в рамках офіційної партнерської угоди з BBC Україна

Чому Путін хоче контролювати Україну - ЗМІ

коментувати
Путін лише продовжує сталінські традиції українофобії, пише колумністка Washington Post

Путін лише продовжує сталінські традиції українофобії, пише колумністка Washington Post

Міжнародні ЗМІ в суботу пишуть про російське "століття українофобії" і аналізують майбутнє Росії після Путіна.

В огляді світової преси в суботу, 21 жовтня:

  • Чому Путін "прагне контролювати" Україну
  • Якою буде Росія без Путіна
  • Як бажання Каталонії до самостійності позначається на її економіці
  • Який зв'язок між грузинсько-абхазьким конфліктом і Нутеллою

Уроки Сталіна

Чому російський президент Володимир Путін "прагне контролювати" Україну? Відповідь на це запитання дає у своїй статті оглядачка  Washington Post Енн Еплбаум, яка вважає, що  треба "запитати Сталіна".

Авторка згадує весну 2014 року, коли було анексовано Крим, і зазначає, що на відміну від Заходу, який ця новина стривожила, для Москви такий сценарій розвитку подій був цілком природнім. Причина - у понад сторіччі "українофобії", пояснює оглядач видання.

"У російській національній свідомості глибоко вкоренилося усвідомлення жаги українців до самостійності, непередбачуваності їхніх дій, а також страх того, що вимоги українців можуть поширитися і на Росію", - пише пані Еплбаум.

На думку авторки, причина ховається і в історичній пам'яті росіян. Протести в Україні просто нагадали про "анархію", в яку країна не раз занурювалася за часів Радянського Союзу, дестабілізуючи ситуацію у Москві.

"Можливо, найкращим поясненням параної та жадібності пана Путіна щодо Києва є те, що Росія чудово пам'ятає ті моменти", - припускає вона.

Йдеться про українську революцію 1917-1920 років, проголошення Української Народної Республіки, голодомор 30-их років минулого сторіччя та репресії Йосипа Сталіна проти українських інтелектуалів.

Пані Еплбаум пропонує читачам шукати відповідь на своє запитання саме у діях генсека ЦК РКП/ВКП СРСР, але додає, що паралелі не точні. Зрештою, "путінська Росія - не Радянський Союз часів Сталіна". Та попри це, Кремль і досі сприймає український національний рух як "внутрішню та екзистенційну загрозу", додає авторка.

"Але окрім трагедії, історія показує нам і надію. Зрештою, голодомор не мав успіху: Україну не вдалося знищити. Демонізація української еліти теж зазнала поразки: українська мова не зникла. Бажання бути незалежними збереглося", - підсумовує оглядачка Washington Post.

Минулого місяця вийшла друком книга Енн Епплбаум про голодомор "Війна Сталіна проти України".

Росія без Путіна?

А от на що може перетворитися сучасна Росія без пана Путіна, пропонує читачам уявити оглядачка Guardian Мері Дежевскі.

Авторка коментує  заяву журналістки та громадської активістки Ксенії Собчак про готовність балотуватися на посаду президента Росії на виборах у 2018 році, яка не викликала "загального ентузіазму" ані серед опозиціонерів, ані серед оглядачів. Критики застерігають, що цей крок може бути спрямований на те, аби"розділити та послабити більш серйозних опонентів" пана Путіна.

У вищих ешелонах влади, як у Росії та за її межами, припускають, що нинішній російський президент візьме участь у перегонах і залишиться на посаді до 2024 року, зазначає пані Дежевскі. Проте, він досі не заявив про свої наміри. А що, як він цього не зробить?

Від такої новини "заціпить" і Росію і світових лідерів, вважає оглядач.

"Можливо, пан Путін, м'яко кажучи, не користується великою популярністю на Заході, але його добре знають, якщо так можна висловитися. Ті, хто засуджують його, називаючи автократом, агресором чи ще гіршими словами, можуть зненацька відчути, що без пана Путіна Росія може стати менш передбачуваною та більш небезпечною, ніж з паном Путіним на чолі", - пише пані Дежевскі.

Щодо альтернатив у разі, якби "президентські перегони наступного року неочікувано стали відкритими", їх не так уже багато, адже російська політична арена не зазнала суттєвих змін за останніх 25 років, зазначає авторка.

"Без пана Путіна змінився б увесь передвиборчий ландшафт. Опозиції довелося б інакше позиціонувати себе - у якості опозиції до чого, до кого?" - додає оглядачка.

Насамкінець, пані Дежевскі називає такий сценарій розвитку подій малоймовірним. Проте, рано чи пізно прийде час, коли його ім'я зникне з виборчих бюлетенів, додає вона.

"І це подія, до якої мають готуватися не тільки росіяни, а і весь світ", - підсумовує оглядачка Guardian.

Ціна незалежності

Доки Мадрид та Барселона обмінюються листами, а іспанський уряд готується активувати 155 статтю конституції, що запроваджує над Каталонією управління з центру, економіка регіону зазнає збитків.

Так, із 1 жовтня 1185 компаній, що зареєстровані на території автономії, змінили юридичну адресу, перенісши її в інші регіони, повідомляє  LaVanguardia з посиланням на офіційну статистику.

"Вони зробили це через загрозу імовірного проголошення незалежності в односторонньому порядку і юридичної невизначеності, яку нинішня криза поширює на економічну активність", - пише іспанське видання.

Газета додає, що значна кількість компаній та фінансових установ з цього переліку є надзвичайно важливими для регіону та виступають "рушійною силою" не лише місцевого бізнес-середовищі, а і суспільства загалом. І таким кроком вони продемонстрували, що чекатиме на економіку Каталонії у разі, якщо місцева влада продовжить курс на "конфронтацію та односторонність дій", підкреслює видання.

"Навіть не беручи до уваги драматичні наслідки цього явища, жоден посадовець Женералітату (уряд Каталонії -Ред.) не побачив необхідності пояснити громадянам, які із занепокоєнням, якщо не з тривогою, спостерігають за втечею капіталу з каталонської економіки". - пише газета.

Видання звинувачує місцеву владу у бездіяльності та додає, що зараз руйнується економічна структура, яку створювали десятиріччями. Але складається враження, що каталонські посадовці вважають, що це ніяк не позначиться на регіоні, а іноземні інвестори продовжуватимуть вкладати кошти у регіони, звідки "масово тікають" місцеві компанії.

"Непросто визначити, що є більш тривожним сигналом: політичне мовчання в каталонському уряді чи аргументи, які він висуває у неформальній формі, аби продовжувати не визнавати реальність", - підсумовує La Vanguardia.

Нутелла і торгівельні війни

Конфлікт, що розгорівся між Грузією та Абхазією кілька десятиріч тому, може ускладнити роботу виробників шоколадно-горіхової пасти Нутелла, пише  The Economist.

Грузія - третій після Туреччини та Італії постачальник горіхів для солодкої маси, що є другою статтею експорту країни. Біля 10% товару находить з Абхазії - регіону, який після гарячої стадії конфлікту 1992-1993 років проголосив незалежність. Горіхи - єдине, що місцева влада дозволяє продавати фермерам у Грузії.

Та з 2018 року набувають чинності положення Угоди про зону вільної та всеохоплюючої торгівлі між Грузією та ЄС, які серед решти речей передбачають наявність сертифікатів походження товарів.

"Але навіть якби абхазькі фермери і змогли отримати грузинський сертифікат, це б розцінювалося як акт національної зради", - пише видання.

Тож починаючи з наступного року, від абхазьких горіхів для виробництва Нутелли доведеться відмовитись, додає The Economist. Це, у свою чергу, може посилити залежність самопроголошеної республіки від Росії, зазначає видання.

Та європейським ласунам і ласункам не варто перейматися: навряд чи виробництво Нутелли опиниться під загрозою, підсумовує The Economist.

Огляд підготувала Тетяна Кирилюк, ВВС Моніторинг


ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ

ЗМІ: де межа між приязню і домаганнями?
Чи з'являться на Донбасі білоруські миротворці?
Зізнання "російського троля" - огляд ЗМІ

Коментарі

1000

Правила коментування
Показати більше коментарів

Останні новини

ТОП-3 блога

Читайте на НВ style

Інопреса ТОП-10

Погода
Погода в Киеве

влажность:

давление:

ветер: