5 грудня 2016, понеділок

Волонтери InformNapalm склали список найбільш загадкових смертей російських генералів - інфографіка

коментувати
Всі обставини смерті цих людей в багатьох випадках так і залишилися до кінця нез'ясованими

Всі обставини смерті цих людей в багатьох випадках так і залишилися до кінця нез'ясованими

Волонтери міжнародного співтовариства InformNapalm спробували скласти найбільш повний список найзагадковіших і трохи менш загадкових смертей російських генералів та адміралів, які трапилися за відрізок новітньої історії РФ після розпаду СРСР.

Зазначається, що обставини смерті цих людей в багатьох випадках так і залишилися до кінця не з'ясованими.

Зокрема, читачам надано право самим вирішувати, що з цього було нещасним випадком, що вбивством, що суїцидом, а що - звичайною смертю від старості або хвороби.


Инфографика © informnapalm.org
Инфографика © informnapalm.org


Маршал СРСР, начальник Генерального штабу Збройних сил СРСР і перший заступник Міністра оборони СРСР (1984-88 роках) Ахромеєв після провалу путчу ДКНС покінчив життя самогубством у своєму кремлівському кабінеті 24 серпня 1991 р. (в той час Ахромеєв працював радником Михайла Горбачова з військових питань). Однак матеріали справи щодо самогубства рясніють неузгодженостями і дивацтвами. По-перше, вражає сам спосіб самогубства: військовий вирішує не застрелитися, а повіситися, ще й в сидячій позі. По-друге, згідно з залишеними записками, спроб самогубства в один і той же день було дві, але є свідчення свідків, які бачили Ахромеєва і отримували від нього розпорядження по телефону в інтервалі між двома спробами. По-третє, один із свідків говорив, що в цьому ж інтервалі хтось входив і виходив з кабінету Ахромеєва. По-четверте, слідчого дуже довгий час не допускали до місця події і заборонили брати понятих. 1 вересня 1991 р. маршал Ахромеєв був похований на Троєкуровському кладовищі без військових почестей.

Генерал-полковник Гусєв загинув у автокатастрофі 30 ноября 1992 р. в Москві. Ходили наполегливі чутки, що насправді це було сплановане вбивство, оскільки за секунди до аварії водій Гусєва раптово втратив свідомість. Причина раптового погіршення здоров'я водія так і не була встановлена.

У лютому 1993 р. по дорозі в аеропорт під Владивостоком в результаті зіткнення службової «Волги» з «Зілом» загинув начальник відділу військової контррозвідки Тихоокеанського флоту контр-адмірал Егоркін. Він прямував до Москви на нараду керівників спецслужб і правоохоронних органів Росії з проблем боротьби з організованою злочинністю і корупцією.

Генерал армії Баранніков, в минулому міністр внутрішніх справ РРФСР (1990-1991), останній міністр внутрішніх справ СРСР (1991) і міністр безпеки РФ (1992-1993). Займався Карабахським конфліктом. Також відомий тим, що брав участь в арешті Міністра оборони СРСР Язова після серпневого путчу 1991 р. 21 липня 1995 р. помер на своїй дачі від інсульту, встигнувши до цього в 1993 р. посидіти в Лефортово за організацію масових заворушень у вересні-жовтні 1993 р.

22 травня 1996 р. п'яний співробітник міліції скоїв наїзд на пішохода, в результаті якого загинув один з керівників ГРУ Генштабу ЗС РФ генерал-майор Ломанов.

18 червня 1996 р. покінчив з собою генерал-майор бронетанкових військ Волков. Він застрелився з нагородного пістолета, яким його нагородив Єльцин. За життя Волков був заступником начальника Головного управління козачих військ, членом тимчасової спостережної комісії щодо врегулювання військового конфлікту в Чечні, також займався питанням обміну полоненими.

5 травня 1997 р. покінчив з собою генерал-майор ГРУ ГШ РФ Шипілов. Він викинувся з вікна своєї квартири в будинку по вул. Крилатські пагорби. Посмертної записки не залишив, однак за версією слідства, причиною став психічний розлад Шипілова, який проявився після повернення генерала з Югославії. Шипілов з початку 90-х обіймав посаду військового аташе в Югославії (працював під час військових дій), займався організацією мирних переговорів в ході югославського конфлікту.

Генерал-лейтенант Рохлін, керував взяттям президентського палацу та низки районів у Грозному. Був контактною особою для ведення переговорів про припинення вогню з чеченськими польовими командирами. Відмовився від присвоєння Героя Росії за успішне взяття Грозного:

"У громадянській війні полководці не можуть здобути славу. Війна в Чечні — не слава Росії, а її біда".

У 1997 р. Рохлін створює свій політичний рух, весь час знаходиться в опозиції до влади, за одними чутками планує військове повалення, за іншими — імпічмент Єльцина. У ніч на 3 липня 1998 р. знайдений застреленим на власній дачі. У вбивстві генерала звинуватили його власну дружину.

У тому ж липні 1998 р. в автокатастрофі гине заступник начальника ГУБОЗ МВС РФ генерал-майор Батурін. Його смерть деякі російські ЗМІ пов'язували з розслідуванням вбивства журналіста Дмитра Холодова, який серйозно займався темою корупції в Міністерстві оборони РФ. На лаву підсудних за звинуваченням у вбивстві Холодова потрапляє група військовослужбовців з 45 полку спецназу ПДВ на чолі з начальником розвідки ПДВ Поповських (суд їх виправдає). З'ясовується, що 45-й полк ПДВ брав участь в спецопераціях по фізичному усуненню російських та іноземних громадян як усередині Росії, так і за кордоном. У ході справи слідство виходить на ГУБОЗ МВС і на самого Батуріна, який власноруч підписував бійцям 45-го полку документи -прикриття. Незабаром після цього Батурін і гине.

7 серпня 1999 р. в Ступінскому районі Підмосков'я, не впоравшись з керуванням автомобіля, гине начальник управління ГРУ генерал-майор Шалаєв.

31 травня 2001 р. у сел. Ханкала (Чечня) на території штабу російської військової угруповання від серцевого нападу раптово помирає адмірал Угрюмов. Звання адмірала було йому присвоєно напередодні - 30 травня. Угрюмов обіймав посаду заступника директора ФСБ і керував Департаментом по захисту конституційного ладу та боротьби з тероризмом. З 2001 р. Угрюмов поєднує цю роботу з посадою керівника Регіонального оперативного штабу на Північному Кавказі.

Генерал-лейтенант Лебідь загинув 28 квітня 2002 р. під час катастрофи вертольота МІ-8 в Красноярському краї. Генерала Лебедя поряд з генералом Рохліним часто називали найбільш ймовірними кандидатами, щоб очолити військовий заколот в РФ.

11 вересня 2002 р. в автокатастрофі на 45-му кілометрі Київського шосе гине генерал-майор Герцев, начальник одного з управлінь Головного ракетно-артилерійського управління Збройних сил РФ.

Генерал-майор Федеральної прикордонної служби Платошин був застрелений у салоні свого авто зі свого ж пістолета випадковою попутницею під Чебоксарами, прізвище якої підмінили «в інтересах слідства». Інцидент стався у вересні 2002 р. Платошин був командувачем авіацією групи ФПС в Таджикистані, також займався боротьбою з наркотиками на таджиксько-афганському кордоні.

4 червня 2002 р. помирає генерал армії Івашутін. Івашутін був 1-й заступником голови КДБ СРСР (1954-1963), в. о. голови КДБ СРСР (5 -13 листопада 1961), начальником ГРУ — заступником начальника ГШ ЗС СРСР (1963-1986). У 2002 р. генерал Івашутін досяг вельми похилого віку, так що, швидше за все, він спокійно спочив у бозі без стороннього втручання.

Генерал-майор Шевельов був знайдений згорілим у своєму власному автомобілі в Раменському районі Підмосков'я 19 вересня 2002 р. На його дачі були виявлені сліди злому і пограбування. За версією слідства саме грабіжники спалили Шевельова в його власній машині, попередньо відігнавши її в сусідній населений пункт. До 1997 р. Шевельов працював у Федеральному агентстві урядового зв'язку та інформації, а після цього обіймав посаду заступника директора ВАТ «Ростелеком».

30 жовтня 2002 р. помирає генерал-майор Колесник, головний розробник штурму палацу Аміна в Афганістані. У 1979 р. Колесник керував формуванням і навчанням 154-го окремого загону спецпризначення, який виконував спецзавдання в Афганістані. У 1982-92 рр. Колесник обіймав посаду начальника управління спеціальної розвідки ГРУ Генерального Штабу ЗС СРСР.

5 листопада 2002 р. гине в автомобільній катастрофі генерал-лейтенант Шатохін, колишній командувач авіацією Федеральної прикордонної служби Росії. Після звільнення в запас Шатохін працював заступником генерального директора ВАТ «Авиазапчасть».

15 листопада 2002 р. автомобіль Федеральної служби спеціального будівництва РФ потрапляє під обстріл в Грозному. В ньому знаходився генерал-лейтенант Шифрін, начальник Військового експлуатаційно-відновного управління зв'язку цієї служби. Від отриманих поранень Шифрін помер.

17 листопада 2002 р. помирає генерал армії Максимов. У 1967-69 він був військовим радником в Ємені, в 1979 р. призначений командувачем військами Туркестанського військового округу. З 1984 р. Головнокомандувач військами Південного стратегічного напряму. З 1985 р. Головнокомандувач Ракетними військами стратегічного призначення (РВСП), заступник Міністра оборони СРСР. З 1991 р. Головнокомандувач Стратегічними силами стримування СРСР. 1992 р. командуючий Стратегічними силами Об'єднаних збройних сил СНД.

21 лютого 2008 р. генерал-полковник Власов, в. о. керівника Служби будівництва і розквартирування МО, застрелився у своєму кабінеті.

Генерал-полковник Трошев, командувач бойовими діями в Чечні та Дагестані (1995-2002) загинув 14 вересня 2008 р. в авіакатастрофі Boeing-737-500 в районі Пермі.

29 грудня 2008 р. в Махачкалі був убитий заступник начальника штабу Північно-Кавказького регіонального командування Внутрішніх військ МВС РФ, генерал-майор Липинський. Авто Липинського було обстріляне невідомими. Генерал отримав поранення грудної клітини, після чого був доставлений в лікарню, де і помер від втрати крові.

22 лютого 2009 р. в позашляховику Toyota Land Cruiser, припаркованому поруч з рестораном «Парізьєн» на Ленінградському проспекті з включеним двигуном, було виявлено тіло генерал-майора ФСБ РФ у відставці Рогачова. Спочатку співробітники міліції припустили, що Рогачов помер природним шляхом від невстановленого захворювання, однак при детальному огляді в морзі з голови загиблого експертами була витягнута куля 9 мм. Оскільки Рогачов вважався людиною дуже обережною, а в нього вистрілили в його ж автомобілі, передбачалося, що генерал був добре знайомий зі вбивцею і впустив його в машину сам.

21 червня 2009 р. в Москві помирає генерал-майор Петров, лідер одієї з опозиційнх партій  і керівник опозиційного проекту Концепція суспільної безпеки. Петров в свій час брав участь у розробці та випробуваннях космічної системи «Енергія-Буран». Незважаючи на офіційну версію про природну смерть, прихильники генерала Петрова донині стверджують, що він був отруєний.

Генерал-майор Іванов, заступник начальника ГРУ Генштабу Збройних сил РФ, гине при загадкових обставинах. Труп Іванова виявили 16 серпня 2010 року (цей рік стане фатальним для багатьох генералів). Тіло знайшли на березі Середземного моря жителі прибережної села в Туреччині. В останній раз живим генерала бачили на протилежному березі — в Сирії, коли він відвідував будмайданчик у відомому місті Тартусі, де на той момент йшло будівництво нових об'єктів російської військово-морської бази Чорноморського флоту.

Після відвідин бази в Тартусі Іванов поїхав на зустріч з сирійськими розвідниками. Десь у цей час він і пропав. Слід зазначити, що Іванов фактично був другою людиною в російському управлінні військової розвідки ГРУ. Нібито саме він був організатором серії вбивств чеченців, які проживають за кордоном. Юрія Іванова також пов'язують з авіакатастрофою Ту-154 під Смоленськом, у якій загинув Президент Польщі Лех Качиньський, майже все військове командування Польщі, а також цілий ряд польських політиків і громадських діячів.

4 жовтня 2010 р. генерал-майор Чеврізов, колишній начальник розвідуправління головного комітету внутрішніх військ МВС Росії, пустив собі кулю в голову з нагородного пістолета у власному під'їзді по вулиці Веєрной в Москві. Відзначається, що в чеченській війні Чеврізов обіймав посаду заступника начальника розвідуправління з командування і використання сил спецпризначення. Кілька днів потому, слідом за Чеврізовим, застрелився у себе в гаражі на півночі Москви підполковник ФСБ Борис Смирнов.

Генерал-лейтенант Дубров 28 жовтня 2010 р. раптово гине, впавши з платформи під електричку в Балашихском районі Московської області. Дубров обіймав посаду голови президії Російського антифашистського комітету і був членом координаційної ради військово-патріотичних громадських організацій Росії. Раніше, в лютому 2010 р. під головуванням генерала Дуброва пройшла Загальноросійська офіцерська нарада, на якій було прийнято рішення про початок дій по підготовці повалення режиму Путіна-Медведєва. 7 листопада Дубров повинен був виступити на мітингу «Армія проти Сердюкова» (на той момент Сердюков був Міністром оборони РФ). Важливо, що на цей мітинг не зміг потрапити не тільки Дубров, але також генерал-лейтенант Дебашвілі, якого знайдуть мертвим в центрі Москви, і генерал-лейтенант Шаманов, який 30 жовтня потрапить в автомобільну аварію в Тулі.

30 жовтня 2010 р. тіло генерала-лейтенанта Дебашвілі було виявлено біля будинку №28 по Комсомольському проспекті в центрі Москви.

Генерал-полковник Ачалов помер після "важкої і тривалої хвороби" 23 червня 2011 р. Заступник Міністра оборони СРСР (1990-1991), Міністр оборони РФ (22 вересня-4 жовтня 1993 р.). Ачалов завжди був відомий своєю непримиренною позицією по відношенню до режиму. Восени 1993 року Ачалов був серед лідерів повстання, яке почалося в Москві після блокади депутатів Верховної ради Росії. Після придушення повстання його було арештовано, але випущено за амністією 1994 р. Пізніше вимагав звільнення Сердюкова, був одним з основних організаторів листопадового мітингу в 2010 р., перед яким при загадкових обставинах загинули генерали Дубров, Чеврізов і Дебашвілі, а генерал Шаманов вижив, але через травми, отримані в автомобільній аварії, потрапив у лікарню, і не зміг приїхати.

26 серпня 2011 р. генерал-майор Морєв знайдений мертвим у своєму кабінеті з кулею в голові. Морєв обіймав посаду начальника управління ФСБ у Тверській області. До цього Морєв був начальником Управління ФСБ Росії по Республіці Саха-Якутія.

Генерал-лейтенант Шебаршин, начальник зовнішньої розвідки СРСР(з 06.02.1989 до 22.09.1991 рр), в. о. Голови КДБ СРСР (з 22 по 23 серпня 1991 року), 30 березня 2012 року в своїй квартирі на 2-й Тверській-Ямській покінчив життя самогубством, застрелившись з нагородного пістолета. Шебаршин закінчив МДІМВ, знав чотири мови, працював в Індії, Ірані, Пакистані, Афганістані. Крім тогот, він був начальником Путіна під час його роботи на ПГУ КДБ.

Генерал армії Грачов, Міністр оборони РФ (1992-1996), помер 23 вересня 2012 р. в Центральному військовому клінічному госпіталі ім. Вишневського. Причиною смерті став чи то інсульт, чи то отруєння, чи то від невиліковна хвороба. В офіційному повідомленні Міноборони було сказано, що Грачов помер від гострого менінгоенцефаліту. Генерал Грачов був відомою особистістю, людиною, яка готував ДКНС, але в останній момент він переметнувся до Єльцина, потім розстрілював Білий Дім у 1993 р., керував виведенням військ з Східної Європи, вів переговори щодо скорочення ядерного арсеналу, керував введенням військ на територію Придністров'я, Абхазії і Південної Осетії. Також він керував перекиданням російських миротворців до Боснії; при ньому йшла Перша чеченська війна. Генерал Грачов, безумовно, знав дуже багато, і це знання він забрав із собою в могилу, не написавши жодного рядка мемуарів після своєї відставки.

19 квітня 2013 р. вчинив самогубство генерал-майор РВСП Бондарєв, викладач академії Генштабу ЗС РФ. Бондарєв повісився у ванній своєї власної квартири.

В ніч на 3 січня 2014 р. у своїй квартирі в Петербурзі застрелився віце-адмірал Устименко, колишній заступник командувача Північним флотом ВМФ Росії.

7 лютого 2014 р. здійснив спробу самогубства контр-адмірал ВМФ Апанасенко, який вистрілив собі в голову з нагородного пістолета. Він помер вже в лікарні через кілька днів. Дочка Апанасенко сказала, що причиною самогубства стала відсутність знеболюючого у її батька, хворого на рак.

18 березня 2014 р. генерал-майор ЗС СРСР у відставці Саплін покінчив життя самогубством, застрелившись з нагородного пістолета. Повідомлялося, що Саплін скаржився на страшний біль у голові, викликаний через рак останньої стадії. Про йшлося в його передсмертній записці.

Генерал-майор ГРУ Гудков застрелився з нагородного пістолета 8 червня 2014 р. на півдні Москви. Гудков «страждав важким захворюванням і покінчив з собою через депресію».

16 червня 2014 р. генерал-майор поліції Колесніков (2012-1014 рр. — заступник начальника Головного управління економічної безпеки і протидії корупції МВС Росії) покінчив з собою прямо в ході допиту, викинувшись з 6-го поверху будівлі Слідчого комітету РФ. Причини і обставини його смерті й донині до кінця не з'ясовані.

21 липня 2014 р. в робочому кабінеті було знайдено тіло генерал-майора Мішаніна зі смертельним вогнепальним пораненням в голову. Мішанін з 2010 р. обіймав посаду військового комісара Нижегородської області. До цього командував 205-ю окремою мотострілковою бригадою і 122-ю мотострілецькою дивізією. Причиною смерті названо самогубство.

3 січня 2015 р. був знайдений в своєму робочому кабінеті зі смертельним пораненням в голову генерал-майор Бучнєв, міністр МВС республіки Марій Ел. За версією слідства він покінчив життя самогубством, застрелившись з нагородного пістолета.

6 січня 2015 р. повісився на шнурку генерал-лейтенант ВПС Кудрявцев «від невиносимого болю», спровокованого раком.

Генерал-майор Шушукін, заступник начальника штабу ВДВ РФ, помер 27 грудня 2015 р. «від зупинки серця». Саме генерал Шушукін здійснював бойове планування і командував анексією Криму в 2014 р. На його рахунку також досвід участі в бойових операціях на Північному Кавказі і в Югославії.

Генерал-полковник Сергун, начальник Головного розвідувального управління Генерального штабу ЗС Росії, заступник начальника ГШ ЗС РФ, за офіційною версією російської  влади раптово помер від обширного інфаркту 3 січня 2016 року.

Посада Сергуна говорить сама за себе, тим не менш, слід зазначити, що Сергун має пряме відношення не тільки до анексії Криму, але і до планування всієї операції проти України. На його рахунку підготовка ґрунту для захоплення міст всього південно-сходу країни, окупація військами РФ і їх найманцями частини Донецької і Луганської областей, які під керівництвом Сергуна перетворилися в самопроголошені псевдореспублики «ДНР» і «ЛНР», де донині процвітають насильство, грабунки, мародерство і торгівля людьми.

Ім'я Сергуна також має сенс пов'язувати зі знищенням Боїнга-777 рейсу MH17, який був збитий ракетою «земля-повітря» в районі Тореза 17 липня 2014 р. Всупереч офіційним заявам російської сторони про те, що Сергун помер від гострої серцевої недостатності у Підмосков'ї, американська приватна розвідувально-аналітична компанія Stratfor повідомила, що згідно з її даними, Сергун насправді помер у Лівані 1 січня 2016 року.

Матеріал підготувала волонтер міжнародного співтовариства InformNapalm Christina Dobrovolska.

Коментарі

1000

Правила коментування
Показати більше коментарів

Останні новини

ТОП-3 блога

Фото

ВІДЕО

Читайте на НВ style

Країни ТОП-10

Погода
Погода в Киеве

влажность:

давление:

ветер: